Ліки довкола нас
Цілюще каланхое
Каланхое — не менш популярна рослина, ніж його родич алое. Із понад 200 видів, що існують у природі, на наших підвіконнях культивуються два найпопулярніші: каланхое перисте (пірчасте) і каланхое Дегремона. У першого листя з заокругленими краями, у другого — зубчасте. Обидва родом із Мадагаскару. В Україні вирощують як кімнатну рослину. Інші види культивують тільки у теплицях ботанічних установ. Розмножується каланхое Дегремона дуже просто — на краю листка з’являються «дітки», котрі час від часу падають на ґрунт вазона й укорінюються, даючи життя новим рослинам. Також можливе вегетативне розмноження — стебловими або листковими живцями. Каланхое, як і алое, належить до сукулентів, тому полив і догляд за ним не вимагають особливих навичок чи майстерності.
Каланхое містить вітаміни С, Р, органічні кислоти (серед інших яблучну і лимонну), мікро- і макроелементи (залізо, магній, кремній, алюміній, марганець, мідь, кальцій), полісахариди, флавоноїди, ферменти, дубильні речовини.
З лікувальною метою застосовують сік рослини. Листя і пагони, попередньо відділивши їх від рослини, промивають, просушують серветкою і кладуть у темне прохолодне місце на три-п’ять днів. Затим сировину подрібнюють, віджимають сік і фільтрують. Для подальшого зберігання його розводять аптечним спиртом (чи міцною горілкою) у співвідношенні 1:5. Інший варіант консервації соку — змішати його у рівних пропорціях із горілкою, настояти п’ять-сім днів, процідити і зберігати в холодильнику. Можливий термін використання — до року.
Сік каланхое має протизапальну, кровоспинну і ранозагойну дії. Його застосовують у хірургії, стоматології, офтальмології, гінекології, отоларингології. Сік і подрібнене листя — засіб для запобігання шкірним захворюванням.
Звечора натерши ноги сумішшю соку зі спиртом чи горілкою, позбуваються втоми. При варикозному розширенні вен можна обмотувати ноги бинтом, змоченим соком каланхое (треба стежити за станом шкіри, щоб запобігти подразненню чи опікам).
Для прочищення гайморових порожнин і як дієвий засіб у лікуванні нежитю використовують свіжовичавлений сік, який провокує сильне чхання. Його, розвівши навпіл із водою, можна застосовувати навіть дітям. Процедуру проводять двічі-тричі на день. З метою профілактики грипу та інших інфекційних і респіраторних захворювань узимку цим розчином бажано змащувати слизову оболонку носа. Кількома краплями соку каланхое лікують отит, закапуючи його або ж вставляючи просякнуті рідиною тампони у вухо на ніч.
Якщо дошкуляє кашель, допоможе цілюща суміш із соку каланхое з медом, яку слід приймати по одній-дві чайні ложки тричі на день. Можна полоскати горло, ротову порожнину під час запалень, для зміцнення ясен та зубів розбавленим навпіл із водою соком.
Коли непокоїть виразка шлунка, варто тричі на день за 30 хвилин до їди приймати по чайній ложці свіжовичавленого соку, розведеного із водою (1:3).
Соком «кашки» зі свіжих листків змащують опіки чи тріщини шкіри, а загорнену у марлю м’якоть прикладають на рану як компрес. Можна краї рани обробити обліпиховою олією, а уражені ділянки намастити перекрученим на м’ясорубці листям каланхое. Помічним буде і такий рецепт: краї рани змастити фурацеліновою маззю, саму ж рану розпилювачем чи будь-яким іншим безконтактним способом зволожити соком каланхое. Зверху прикласти просякнутий соком бинт чи марлю. Обмотують і стежать за станом, змінюючи компрес щодня. За погодженням із лікарем можна в такі компреси додавати відповідний антибіотик. Зазвичай за тиждень відмічають суттєве поліпшення.
Для запобігання пролежням і підтримання у належному стані шкіри та м’язів спини при загрозі їх виникнення соком натирають ушкоджені ділянки шкіри упродовж двох-трьох днів, чергуючи з використанням інших засобів (вазелін, обліпихова чи гарбузова олія).
Кількома його краплями лікують незначні тріщини шкіри на сосках, герпес, фурункули та інші шкірні нариви, змащують бородавки для їхнього видалення.
При аденомі простати розведений із горілкою (1:2) і настояний протягом двох тижнів сік вживають по половині столової ложки зранку і ввечері за 30 хвилин до їди. Через два тижні роблять місячну перерву, затим курс повторюють.
Сік каланхое належить до переліку засобів, здатних поліпшувати стан організму після хвороб і фізичних навантажень. Суміш із соку, червоного десертного вина і меду (у співвідношенні 1:2:1), витриману тиждень у щільно закупореному скляному посуді у темному місці, приймають по столовій ложці тричі на день за 30 хвилин до їди протягом 10-15 днів.
Сік каланхое як косметичний засіб використовують для догляду за шкірою, видалення вугрів тощо. Для цього столову ложку подрібненого листя заливають 100 мл окропу і настоюють у термосі не менше години. Настоєм протирають лице, руки, шию.
Протипоказання: не рекомендовано застосовувати засоби із каланхое під час вагітності, хворим на цироз печінки і цукровий діабет.
Олександр КУРДЮК,
кандидат біологічних наук.
Каланхое — не менш популярна рослина, ніж його родич алое. Із понад 200 видів, що існують у природі, на наших підвіконнях культивуються два найпопулярніші: каланхое перисте (пірчасте) і каланхое Дегремона. У першого листя з заокругленими краями, у другого — зубчасте. Обидва родом із Мадагаскару. В Україні вирощують як кімнатну рослину. Інші види культивують тільки у теплицях ботанічних установ. Розмножується каланхое Дегремона дуже просто — на краю листка з’являються «дітки», котрі час від часу падають на ґрунт вазона й укорінюються, даючи життя новим рослинам. Також можливе вегетативне розмноження — стебловими або листковими живцями. Каланхое, як і алое, належить до сукулентів, тому полив і догляд за ним не вимагають особливих навичок чи майстерності.
Каланхое містить вітаміни С, Р, органічні кислоти (серед інших яблучну і лимонну), мікро- і макроелементи (залізо, магній, кремній, алюміній, марганець, мідь, кальцій), полісахариди, флавоноїди, ферменти, дубильні речовини.
З лікувальною метою застосовують сік рослини. Листя і пагони, попередньо відділивши їх від рослини, промивають, просушують серветкою і кладуть у темне прохолодне місце на три-п’ять днів. Затим сировину подрібнюють, віджимають сік і фільтрують. Для подальшого зберігання його розводять аптечним спиртом (чи міцною горілкою) у співвідношенні 1:5. Інший варіант консервації соку — змішати його у рівних пропорціях із горілкою, настояти п’ять-сім днів, процідити і зберігати в холодильнику. Можливий термін використання — до року.
Сік каланхое має протизапальну, кровоспинну і ранозагойну дії. Його застосовують у хірургії, стоматології, офтальмології, гінекології, отоларингології. Сік і подрібнене листя — засіб для запобігання шкірним захворюванням.
Звечора натерши ноги сумішшю соку зі спиртом чи горілкою, позбуваються втоми. При варикозному розширенні вен можна обмотувати ноги бинтом, змоченим соком каланхое (треба стежити за станом шкіри, щоб запобігти подразненню чи опікам).
Для прочищення гайморових порожнин і як дієвий засіб у лікуванні нежитю використовують свіжовичавлений сік, який провокує сильне чхання. Його, розвівши навпіл із водою, можна застосовувати навіть дітям. Процедуру проводять двічі-тричі на день. З метою профілактики грипу та інших інфекційних і респіраторних захворювань узимку цим розчином бажано змащувати слизову оболонку носа. Кількома краплями соку каланхое лікують отит, закапуючи його або ж вставляючи просякнуті рідиною тампони у вухо на ніч.
Якщо дошкуляє кашель, допоможе цілюща суміш із соку каланхое з медом, яку слід приймати по одній-дві чайні ложки тричі на день. Можна полоскати горло, ротову порожнину під час запалень, для зміцнення ясен та зубів розбавленим навпіл із водою соком.
Коли непокоїть виразка шлунка, варто тричі на день за 30 хвилин до їди приймати по чайній ложці свіжовичавленого соку, розведеного із водою (1:3).
Соком «кашки» зі свіжих листків змащують опіки чи тріщини шкіри, а загорнену у марлю м’якоть прикладають на рану як компрес. Можна краї рани обробити обліпиховою олією, а уражені ділянки намастити перекрученим на м’ясорубці листям каланхое. Помічним буде і такий рецепт: краї рани змастити фурацеліновою маззю, саму ж рану розпилювачем чи будь-яким іншим безконтактним способом зволожити соком каланхое. Зверху прикласти просякнутий соком бинт чи марлю. Обмотують і стежать за станом, змінюючи компрес щодня. За погодженням із лікарем можна в такі компреси додавати відповідний антибіотик. Зазвичай за тиждень відмічають суттєве поліпшення.
Для запобігання пролежням і підтримання у належному стані шкіри та м’язів спини при загрозі їх виникнення соком натирають ушкоджені ділянки шкіри упродовж двох-трьох днів, чергуючи з використанням інших засобів (вазелін, обліпихова чи гарбузова олія).
Кількома його краплями лікують незначні тріщини шкіри на сосках, герпес, фурункули та інші шкірні нариви, змащують бородавки для їхнього видалення.
При аденомі простати розведений із горілкою (1:2) і настояний протягом двох тижнів сік вживають по половині столової ложки зранку і ввечері за 30 хвилин до їди. Через два тижні роблять місячну перерву, затим курс повторюють.
Сік каланхое належить до переліку засобів, здатних поліпшувати стан організму після хвороб і фізичних навантажень. Суміш із соку, червоного десертного вина і меду (у співвідношенні 1:2:1), витриману тиждень у щільно закупореному скляному посуді у темному місці, приймають по столовій ложці тричі на день за 30 хвилин до їди протягом 10-15 днів.
Сік каланхое як косметичний засіб використовують для догляду за шкірою, видалення вугрів тощо. Для цього столову ложку подрібненого листя заливають 100 мл окропу і настоюють у термосі не менше години. Настоєм протирають лице, руки, шию.
Протипоказання: не рекомендовано застосовувати засоби із каланхое під час вагітності, хворим на цироз печінки і цукровий діабет.
Олександр КУРДЮК, кандидат біологічних наук.
ххх
“Аптека” на вікні
Люди старшого покоління пам’ятають часи, коли майже на кожному підвіконні стояв вазон зі світло-зеленою рослиною, що мала вкрите колючками листя на м’яcистому стовбурі. Це алое, яке ще називають столітником. У наших умовах воно досягає близько 70 сантиметрів заввишки, хоча на батьківщині виростає до 3-5 метрів. У світі існує понад 400 видів цих сукулентів. У нас розповсюджене алое вера (Aloe vera). В народній медицині застосовують його сік та желеподібну масу з листків.
Рослина містить солі калію, кальцію, магнію, багата на вітаміни А, В, С, Е, фітонциди, дубильні речовини, антибіотики, ферменти. Окремо вирізняють алоїн – речовину, що захищає шкіру людини від опромінення ультрафіолетовими та інфрачервоними променями. Крім того, сік і гель помічні при запальних процесах, очищають організм, знищуючи бактерії, зміцнюють імунітет.
Алое можна вважати аптекою на підвіконні. Рослину використовують для профілактики та лікування проблем зору, інфекційних захворювань, загоєння ран та опіків шкіри, відкритих ран із кровотечею, екзем, дерматитів, вона виявляє ефективну дію в боротьбі зі стафілококом і стрептококом. Сік рослини застосовують від зубного і головного болю, для профілактики і лікування пародонтозу і стоматиту, астми, артритів. Рекомендовано вживати для лікування діабету, хвороб серця, запальних процесів органів травлення, нирок, сечового і жовчного міхурів, зменшення холестерину в організмі.
Засоби з алое помічні для профілактики серцевих захворювань та підтримки організму після інфарктів. Потрібно змішати перетерті листки без колючок із медом (1:4), настояти кілька днів, споживати по столовій ложці тричі на день за півгодини до їди.
Для лікування ран листки розрізають уздовж, прикладають до ушкоджених місць, можна через бинт, зверху обмотують таким чином, аби пов’язка не зміщувалася.
Змішаним із водою соком алое (1:1) з додаванням невеликої кількості обліпихової олії обробляють місця обмороження, змащують ділянки тіла для запобігання виникненню пролежнів.
Для ефективного лікування опіків листки подрібнюють, заливають медом так, щоби повністю покрити масу, витримують у темному місці не менше 30 днів; проціджують через марлю або ж протирають крізь дрібне сито і використовують як компрес. Можна наносити на рани і свіжий сік чи прикладати змочені ним марлеві серветки, але заздалегідь треба перевірити реакцію організму, чи не спричинить сік подразнення.
Для догляду за проблемними ділянками шкіру обробляють сумішшю із гелю алое з медом (у пропорції 3:1) з додаванням невеликої кількості олії (обліпихової, лляної, оливкової тощо). Або додати ще одну частину дубової кори, трави деревію чи потовченого горіхового листя й залити окропом, настояти півгодини. Такою маззю змащують ділянки шкіри з фурункулами, екземою, застарілими ранами, витримують 20-30 хвилин, затим змивають та підсушують серветкою.
Внутрішньо для лікування псоріазу та екземи приймають одну чайну ложку соку тричі на день за півгодини до їди. Чи змішати його з медом (3:1), вживати тричі на день по одній столовій ложці перед їдою.
100 грамів перекрученого чи подрібненого листя заливають 500 мл окропу, настоюють у термосі 30 хвилин, проціджують і п’ють по столовій ложці тричі на день за 30-40 хвилин до їди.
Для догляду за волоссям свіжий сік втирають у шкіру голови, у результаті поліпшується ріст волосся і воно набуває красивого еластичного вигляду.
Аби позбутися мозоля, слід прикласти на нього розрізаний уздовж листок, за 3-4 години поміняти на свіжий. Можна залишати на ніч, зафіксувавши шкарпеткою.
Для промивання очей під час запалення та почервоніння використовують сік алое, розбавлений кип’яченою водою (1:2). Цією сумішшю протирають очі або ж накладають ватні компреси.
При нежитю у кожну ніздрю закапати по 1-2 краплі соку. Або ж вставити шматочки листка і з ними полежати. Слідкуйте за станом слизової оболонки, за необхідності використовуйте тампони, змочені у розбавленому соку.
Зубного болю і запалення горла позбуваються з допомогою полоскання ротової порожнини соком, розведеним навпіл із водою. Можна змішувати сік із теплим молоком.
Для нормалізації формули крові, насичення її киснем, для підвищення загального тонусу організму приймайте аптечний препарат «Алое з залізом». Спосіб застосування засобу вказаний в інструкції.
Застереження. Неконтрольоване вживання препаратів рослини у значних кількостях може призвести до опіків та подразнень. Не рекомендують пити свіжий сік вагітним жінкам і людям із хронічними захворюваннями. Перед уживанням проконсультуйтеся у лікаря.
(“Сільські вісті”).
ххх
Потужна сила вівса
Усім добре відома своїми оздоровчими властивостями пророщена пшениця. Та виявляється, що пророщений овес — значно за неї корисніший. Крім того, цілющу силу мають і неочищені зерна вівса, і навіть вівсяна солома.
Під час проростання крохмаль вівсяних зерен перетворюється на дивовижні вуглеводи, які не збільшують вмісту цукру в крові, а знижують його. До того ж білки вівса не містять глютену, як у пшениці, і не зумовлюють алергічних реакцій. Тому овес можна й треба вживати за цукрового діабету. У вівсяних зернах виявлено фермент, який сприяє засвоєнню вуглеводів.
Це єдина рослина з досить високим вмістом кремнію. Він немовби змащує суглоби та м’язи олією: людина менше «скрипить», значно легше рухається. Хто вживає пророщений овес бодай 3-4 дні, відразу помітить незвичайну легкість у тілі. Бо пророслі зерна цієї культури нормалізують основний обмін речовин. Організм починає працювати у щадному, економному режимі, а відтак — різко знижується апетит. Людина плавно худне і «входить» у свою вагу.
Пророщений овес також прекрасно захищає слизову шлунка за гастриту та виразкової хвороби. Крім цього, він ще працює як гепатопротектор, тобто оберігає нашу печінку. Цим можна пояснити ту дивовижну легкість у тілі після вживання пророслих вівсяних зерен. До речі, у цих зернах виявлено речовини, названі тиреостатинами, які впливають на діяльність щитоподібної залози. Тому їхній відвар із медом застосовується у лікуванні зобу. А ще пророслий овес звільняє дрібні артерії та артеріоли від атеросклеротичного нальоту. У людей зі стенокардією помітно зменшується біль у серці, що дає їм змогу вести активний спосіб життя.
Аби отримати проростки, лікарі радять неочищене, в лушпинні, насіння вівса покласти у воду. Визбирати й викинути ті зерна, що спливли. За півгодини воду злити. Зволожене насіння накрити мокрою полотниною на 12-14 годин. Замочити ввечері — вранці готове. Зняти захисні лусочки, злегка подрібнити й заправити медом. Дати трохи часу, щоб вони «подружилися».
При цьому утворюються високоактивні речовини. Вживати натще 1-2 столові ложки і нічого не їсти, аж поки не з’явиться апетит.
Відомі цілющі рецепти від багатьох хвороб із зерна та соломи. Ось вони.
За алергії: 1 склянку ретельно промитого неочищеного вівса заливають 1 л гарячої води (але не окропом), накривають кришкою і варять на повільному вогні 3 хвилини. Настоюють 3 години, проціджують. П’ють настій замість чаю по 1 склянці 2-3 рази на день за 30 хвилин до їди. Настоєм можна також змочувати уражені ділянки шкіри. Курс лікування — 1 місяць.
При аритмії: по 1 столовій ложці пророслого вівса вживати 1-2 рази на день разом з 0,5 склянки настою плодів глоду. Приготування настою: 1 чайна ложка подрібнених плодів глоду залити 1 склянкою окропу, настояти 20 хвилини, процідити.
За артриту: по 1 столовій ложці подрібненої соломи вівса залити 1 склянкою окропу, настоювати 30 хвилин, перецідити. Пити по 0,5 склянки тричі на день до їди.
Лікувальні вівсяні ванни при артриті: 1 кг подрібненої вівсяної соломи залити 2 л води, кип’ятити 30 хвилин, відцідити й додати у ванну з температурою води 37-38 градусів. Приймати ванну 10-15 хвилин (поки температура комфортна) 2-3 рази на тиждень. Така процедура корисна також за ішіасу та люмбаго. Особливо добре допомагає у разі неврастенії.
Ванночка для ніг за суглобового ревматизму: 3-5 жмень вівсяної соломи залити 7-8 л окропу, варити на повільному вогні 30 хвилин, охолодити до 38 градусів. Тримати ноги в цьому відварі 30 хвилин, не викидаючи соломи.
За хвороби Паркінсона вживати по 1 столовій ложці пророслих зерен тричі на день. При цьому фахівець має робити голковколювання біологічно активних точок.
При бронхіальній астмі, туберкульозі: півлітрову банку неочищеного вівса перебрати й промити. У трилітрову каструлю налити 0,5 л води і 2 л молока, поставити на вогонь, довести до кипіння. Всипати овес, щільно накрити каструлю кришкою, варити на дуже слабкому вогні 2 години — під час тривалого варіння утворюються антиалергійні комплекси. В результаті має вийти відвар світло-коричневого кольору об’ємом близько 2 л. Зберігати в холодильнику. Пити щодня на ніч по 150 мл гарячого відвару, додавши в нього 1 чайну ложку нутряного свинячого сала чи вершкового масла і 1 чайну ложку меду. Лікування продовжувати протягом півроку.
При запальних захворюваннях шлунка і кишківника: 1 склянку вівса залити 1 л гарячої води і млоїти до випарювання 1/4 частини рідини. Потім процідити й пити 3-4 рази на день до їди по 0,5 склянки, додаючи мед за смаком.
За гепатиту: 3 склянки вівса перебрати, промити, залити гарячою водою й кип’ятити 3-4 хвилини. Злити воду через друшляк, зерна вівса ще раз промити, залити 9 склянками гарячої води, дати закипіти, зменшити вогонь і млоїти 3 години. Остиглий відвар відцідити. Має вийти приблизно 700-750 мл відвару. Пити 1 раз на день у теплому вигляді по 0,5 склянки за 30 хвилин до їди.
При гломерулонефриті: 1 склянку неочищеного вівса промити, залити 1 л холодної води, довести до кипіння, тримати на маленькому вогні 4 години, аж поки від початкового об’єму рідини не залишиться половина. Процідити, відразу ж додати у відвар два попередньо вимитих і нарізаних лимони зі шкіркою. Накрити кришкою і настояти 8-9 годин. Потім шматочки лимона вийняти ложкою. Лимонна кислота ще тонше розщепить молекули білка й зніме запальну реакцію. Випити отриманий відвар протягом дня. Лікування проводити щодня півроку.
За клімаксу: змішати по 2 столові ложки зерен вівса й подрібненого листя кропиви дводомної, додати 0,5 лимона без зерен. Залити суміш 1,2 л гарячої води і варити на слабкому вогні 20 хвилин. Відцідити й пити протягом дня замість інших напоїв. Рекомендується також у разі набряклості ніг.
При шкірних захворюваннях: пророщений овес перекрутити на млинку для м’яса. Отриманою тістоподібною масою наповнити марлеві торбинки, які слід прикладати до хворих ділянок шкіри на 2 години.
Підготувала Марія НІКІТЮК.
Залишити коментар