Повідомлення в номер / Кінець епохи бідності, або Реалії сьогодення

"Свобода не дається без зусиль і боротьби. Це найвища цінність для людини. Герої Майдану власною кров'ю освятили народження нової української нації. Ми достойно прийняли виклик зовнішнього агресора, який робить ставку на внутрішній розлад в нашій державі. Це не лише  відверті  колаборанти та  ідейні зрадники, а й корумповані чиновники і безвідповідальні політики. 

Запорука нашої перемоги – це концентрація зусиль на зовнішньому і внутрішньому фронтах".

Андрій Білецький, 

учасник АТО.

Наше суспільство зараз розбурхують процеси, які відбуваються на Олімпі вищих ешелонів влади. Це й не дивно, адже всім відомо, що від ефективності керівництва державою залежить добробут всіх верств населення країни.

Ми вже трохи більше, як півроку живемо при абсолютно новій владі. Як відомо, вона пообіцяла нові реалії життя своїм громадянам, зокрема, проголосила "кінець епохи бідності". І  виявляється, що всі обіцянки виконує тріумфально. Пенсії і зарплати суттєво зростають, компослуги знижуються, на міжнародній арені величезні досягнення. Дипломати демонструють чудеса професіоналізму у вирішенні всіх злободенних питань з іншими країнами. Авторитет України у світі стрімко зростає. Попередня влада на цьому фоні виглядає більш, ніж нікчемною.

Я, в першу чергу, хочу звернутися від імені  пенсіонерів, оскільки ми є найбільш незахищеною верствою суспільства. Молоді можуть виїхати в інші країни на заробітки, відкривати власні справи і мати інші варіанти виживання. А ми, пенсіонери, особливо ті, кому за 70, залежимо повністю від ставлення до нас влади. На щастя, нова влада якраз і виявляє чудеса милосердя до нас. Як і обіцяла, компослуги для цієї категорії безплатні. "Платіжки" приходять нам з одними нулями.

Та й пенсії суттєво підвищуються.  Навіть буває, що аж на 4-10 гривень. Просто живемо, як при "комунізмі", який колись совєти збиралися побудувати, але в них тоді нічого не вийшло. Зате тепер наша нова влада в цьому напрямку робить дива.

Рівень життя усіх верств громадян зростає – все, як обіцяли. Всі три гілки влади дуже злагоджено працюють, як єдине ціле. Просто в них виходить таке "єдиномисліє" і між владою всіх гілок,  і суспільством, про яке мріяв Тарас Шевченко. Особливо радують "слуги народу". В них кожен день якість цікаві "зашквари", котрі суттєво впливають на підвищення добробуту бідних верств населення і на їх веселий настрій з цього приводу. Так  можновладці про простий народ дбають, а от про себе геть забули.

Особливо це стосується урядовців. Уявляєте, вони собі понараховували зарплати всього-на-всього якісь сто чи двісті тисяч і премії не менші. Деякі міністри задовольняються навіть мільйонами гривень. А ми, пенсіонери,  розкошуємо на свої дві тисячі (плюс-мінус сто чи двісті) гривень, а вони бідують, ледве кінці з кінцями зводять на своїх сотні тисяч і мільйони гривень. Яка несправедливість!

Не дай, Боже, щоб їх не спіткала доля Цюрупи. Старше і середнє покоління громадян пам'ятають добре це прізвище. Тим, хто не знає чи призабув, я коротко нагадаю. Був такий чесний комуніст на початку 20-их років в СРСР (роки важкі, голодні) і в його обов'язки входив розподіл продуктів харчування серед трудящих столиці. Для себе він залишав такий мізер, що на нього не можна було вижити. В результаті цього помер з голоду. Комуністи це використовували, як пропаганду небувалої чесності і відданості більшовиків справі трудящого народу. На його честь в Херсонській області місто назвали Цюрюпінськ. Я чула, що його мали перейменувати в зв'язку з декомунізацією.

Серед комуністів таких були одиниці. А от наші урядовці по чесності, моральності майже всі "цюрупівці". То щоб вони, не доведи Господи, не повмирали з голоду, давайте, шановні пенсіонери, скинемося по 100-200 гривень нашим урядовцям і деяким депутатам (а там є такі, що також ледь животіють) у таку для них скрутну годину. Це буде справедливо – для нас епоха бідності закінчилась, то ж нехай і для наших керманичів таких мудрих і компетентних, суперпрофесіоналів, зникне бідність назавжди.

А тепер залишається тільки нагадати, кому все-таки ми повинні бути вдячні за ті блага, які впали нам на голови, як манна небесна. Звичайно, в першу  чергу,  найбідніші верстви населення  повинні вранці і ввечері ставати на коліна і дякувати тим 73-ом відсоткам виборців, які так виважено, обдумано, з величезною відповідальністю проголосували за команду ЗЕ. Просто дивно, як в нашому суспільстві виявилось настільки багато людей з критичним мисленням – аж 73 відсотки.

Світ в захопленні від такої нашої одностайності і від її результативності. Як багато країн нам заздрить! Правда, є ще в країні 25 відсотків "тупої біомаси", як влучно назвав  батько нинішнього Президента тих, хто посмів не проголосувати за його сина.

Ну що ж, їм тільки можна поспівчувати, як вони глибоко помилились, що не зрозуміли, яке благо принесе нам нова креативна, високоінтелектуальна, високопрофесійна, супервідповідальна молода, але зелена влада.

Отже, тепер ми є всі свідками результатів діяльності нової влади, що є дзеркальним відображенням суспільства. Навіть в Корані 74 сура гласить: "Народ вибирає таку владу, якою є сам". Маємо те, на що заслуговуємо.

ххх

Коментар: Можливо, комусь події, описані вище, видадуться неправдоподібними. Не дивуйтесь! Це ж описано в стилі "95- кварталу". Адже 73 відсотки виборців захотіли, щоб Україна стала "95-кварталом" для приколу і сміху.

То ж веселімося і радіймо – приводів для цього більш, ніж достатньо. Блюзнірства більшого не може бути! Найстрашніше те, що в країні – війна, гинуть кращі сини України, а ми дозволили собі так дико пожартувати зі своєю державою. Філософ Конфуцій ще за 600 років до нашої ери заявив: "Блазень ніколи не побудує державу, він може побудувати тільки сцену".

Політики вчаться десятиліттями керувати державою. А в нас зі сцени – на трон.

М. Дочинець про політиків сказав таке: "Колишні (радянські) політики були слугами народу і собаками партії. Тепер – слуги своїх бізнесовополітичних кланів і здебільшого просто… собаки".

Наша теперішня влада найбільш інфантильна, а це просто егоїзм. Ні досвіду, ні знань. Колись Вацлав Гавел сказав: "Тут і хитрі вчитися не люблять, зате люблять керувати".

До чого докерувались наші можновладці, всі, хто хоче знати, – бачать, а іншим байдуже, бо думати не хочуть. Особливо вражають справи в гуманітарній сфері.

В суспільстві кинуто меседж, що державної мови не потрібно вчити, історії можна не знати, якщо перші особи не знають,  коли почалася Друга світова війна, для українців. Різниці немає: вулиця "Шлях до комунізму" чи "Героїв Майдану" і пам'ятники катам українського народу "Сталіну", "Лєніну" чи "Борцям за волю України". 

Українців намагаються перетворити на зденаціоналізоване населення без знань своєї історії, свого коріння, своїх звичаїв, традицій. Про таких людей, які не хотіли нічого знати про своїх предків, моя мама завжди казала, що це людина "без роду і племені". А в нас ціла держава має складатися з таких людей?

На щастя, в Україні є ще нормальні громадяни, хоча їх значно менше, аніж хотілося б, які не погоджуються з цими дикими сентенціями про те, що "какая разніца" ("нам все одно", "нам всьоравно", “нам вшистко єдно"), яка  в нас мова, церква, історія, які герої, поети, культурні діячі тощо. Україна чекає:

Крім названих вище фактів, мають місце недопустимі речі в державі: йде нівелювання, заперечення всіх здобутків минулої влади, йде переслідування Героїв Майдану, учасників АТО, а повертаються одні українофоби.  Як можна дійти до того, що адвоката, який захищав найбільшого злочинця в історії України – Януковича, через якого загинула "Небесна сотня" і 13 тисяч вояків АТО та інших громадян, призначити заступником голови ДБР? Це навіть не лицемірство  чи блюзнірство. Це – злочин. Тут слів немає. І Коломойський та іже з ним все голосніше говорять про зближення з Росією. Про те, щоб забути  Героїв Майдану та інші злочинні наміри проти України задумав.

Отже, патріотам потрібно мобілізуватись для врятування всіх попередніх завоювань, щоб не втратити незалежності України.

Слава Україні! Героям слава!