Володимир Заворотинський: на крилах пісніВ історії нашого Ковеля є сторінки, які, без усякого сумніву, можна назвати "золотими". А такими їх зробили люди, котрі є совістю, честю й інтелектом древнього міста. І зробили кожен по-своєму: одні – в будівництві, другі – в промисловості, треті – в духовній сфері. Ми по праву пишаємося ними, бо у різні періоди непростого повоєнного часу віддавали громаді всі свої таланти, досвід, уміння.
До таких яскравих особистостей належить і Володимир Олексійович Заворотинський – Заслужений працівник культури України, талановитий співак, умілий організатор художньої самодіяльності нашого краю. Разом із дружиною Євгенією Артемівною вони доклали багато зусиль для того, щоб Ковель в Україні знали не тільки як місто залізничників, машинобудівників, будівельників, деревообробників, а й як центр бурхливого культурно-мистецького життя.
Особисто я знаю Володимира Олексійовича не один десяток літ. Завжди цінував і ціную в ньому не лише видатний талант виконавця українських пісень, а й виняткову скромність, душевність, людяність – все те, що нині називають модним словом "креатив". Пишаюсь тим, що у певний період свого життя співпрацював з багатьма творчими особистостями.
Серед них особливо яскравим і самобутнім був дует Володимира Заворотинського та Георгія, або Ігоря, як його називали, Пастущука. Ковельчани старшого і середнього віку добре пам'ятають, як гаряче і щиро зустрічали кожен їх виступ глядачі у колишньому будинку культури імені Щорса (тепер – Народний дім "Просвіта"), як довго не вщухали аплодисменти і вигуки "Браво!" на їх честь. Надзвичайно вражав голос Володимира Олексійовича, якого дехто із поціновувачів справедливо називав "ковельським Дмитром Гнатюком".
ххх
11 квітня ц. р. Володимир Заворотинський відзначив своє 80-ліття. Шкода, звичайно, що ювілей випало святкувати у такий тривожний і непевний час, як нині, коли по всій планеті розгулявся лихий звір на ймення "коронавірус". Впевнений: якби не було того клятого карантину, то і влада, і громадськість, і колеги-музиканти й співаки неодмінно б організували творчий вечір ювіляра, продемонстрували б велику любов і повагу до Маестро сцени. На жаль, маємо те, що маємо.
Тож хочу у газеті, яку редагую і яку, наскільки знаю, багато літ передплачує сім'я Заворотинських, нагадати бодай коротко біографію нашого героя. Народився він 1940 року у селі Старо-Порицьку Іваничівського району на Волині. Дитинство його, як і більшості "дітей війни", було голодним та холодним. Однак воно не зупинило хлопця на шляху до знань. Початкову школу закінчив у рідному селі, а семирічку – у Жашковичах цього ж району. Одразу після школи пішов працювати обліковцем на тваринницьку ферму у рідному селі,був завідуючим сільським клубом у Боблах Турійського району.
Далі – навчання на шестимісячних курсах керівників художньої самодіяльності при обласному будинку народної творчості в Луцьку. Професійну освіту здобув у Луцькому культурно-освітньому училищі, яке закінчив із “відзнакою” 1964 року. Головним його захопленням був сольний спів. Саме в училищі розпочалися спільні виступи із згадуваним вище Георгієм Пастущуком. Хлопці тоді, мабуть, і не думали, що їх подальший життєвий шлях буде таким тривалим і плідним.
Із 1969 року Володимир Заворотинський, як, зрештою, й Ігор Пастущук, – у Ковелі. Талановитих митців підтримали тодішня місцева влада. Ігоря Антоновича призначили директором будинку культури імені Щорса, а Володимир Олексійович став художнім керівником, на посаді якого працював аж до виходу на заслужений відпочинок. Дружина Євгенія Артемівна трудилася у клубі вагонного депо.
Ось як описує подальші професійні кроки Володимира Олексійовича ковельський історик-краєзнавець Дмитро Корнелюк у книзі "Ковельщини славні імена", що вийшла друком 2001-го року:
"З перших днів роботи у Ковелі Володимир Заворотинський організував хор медпрацівників, з яким не розлучається і до сьогодні. Через 10 років наполегливої праці колективу було присвоєно високе звання "Народна академічна хорова капела". Вона здобула популярність не тільки в області, але й в Україні, за її межами, стала лауреатом всеукраїнських та всесоюзних фестивалів народної творчості. Капела двічі виступала на республіканському телетурнірі "Сонячні кларнети", де перемогла з відмінною оцінкою.
Протягом останніх 10 років колектив успішно виступав за межами України (Білорусь, Польща та ін.), а в 1996 році – на міжнародному фестивалі академічного співу в Греції виборов почесне друге місце і спеціальний приз.
Володимир Олексійович як художній керівник Народного дому "Просвіта" впродовж трьох десятиріч сприяє творчому зростанню художніх колективів. Він успішно керує ще одним народним колективом – чоловічим вокальним ансамблем "Промінь”. В 1999 році цей колектив брав участь в творчому звіті мистецьких колективів Волині в національному Палаці культури "Україна".
Протягом усього свого творчого життя Володимир Заворотинський виступає як соліст, несе пісенне мистецтво людям, бере участь у фестивалях і конкурсах, де неодмінно посідає призові місця. Нагороджений грамотами і дипломами Міністерства освіти України, виконкому Волинської обласної ради, обласного управління культури, медалями "За трудову відзнаку", "Ветеран праці", дипломом "Відмінник культурно-освітньої роботи". В 1999 році удостоєний високого звання – "Заслужений працівник культури України".
хххх
До цих офіційних рядків біографії ювіляра можна додати багато цікавих епізодів і фактів. Хор медичних працівників, про який згадує Дмитро Корнелюк, був окрасою будь-якого концерту не тільки у Ковелі, а і в Луцьку, Києві. Багато значила підтримка керівництва центральної райлікарні, особисто головних лікарів Генріха Бєляка, Володимира Ісюка, Євгена Рудя (теж неперевершеного соліста), Олега Самчука.
Згадує Володимир Догойда, колишній головний лікар стоматологічної поліклініки.
–То були неповторні часи. Володимир Заворотинський створив прекрасний хор, рівного якому за виконавською майстерністю у Ковелі не було. Ми відпочивали душею, коли сходилися на репетиції або виступали на сцені. Сьогодні у це важко повірити, але все трималося на ентузіазмі, дерзанні і керівника, який працював практично без оплати, і хористів.
З приємністю сьогодні згадую своїх колег Анатолія Джигуна, Бориса Єдинака, Бориса Гульчука, Анатолія Петрука, Зіновія Коцюбчика, Івана Зайця та багатьох інших аматорів сцени, яких зробив Володимир Олексійович справжніми артистами. Велика йому подяка за це і найкращі вітання з нагоди ювілею!
Чоловічий вокальний ансамбль "Промінь" – ще одне "дітище" Володимира Заворотинського, оригінальне і самобутнє явище в культурно-мистецькому житті не тільки Волині, а й України. Пригадую, коли потрібно було дати гарний концерт в обласному центрі з нагоди якоїсь важливої події, завше телефонували до міських керівників і просили:
–Обов'язково привезіть "Промінь"! Він відкриватиме концерт!
І "Промінь" їхав, чарував глядачів піснями, серед яких переважали українські народні.
Про ті незабутні дні ділиться спогадами відомий у Ковелі лікар-хірург, ветеран праці Анатолій Джигун:
– Назавжди у пам'яті збережуться ті чудові дні, коли у 1970-их роках талановиті фахівці своєї справи Володимир Олексійович Заворотинський та Ігор Антонович Пастущук об'єднали в прекрасний творчий колектив "Промінь" співучих хлопців різних професій. Це – водій Ф. Гаврилейко, офіцери В. Трофимук, А. Добровольський, О. Мандзюк, інженери В. Івлєв, М. Ковальчук, В. Міщанчук, представники робітничих спеціальностей О. Поліщук, В. Агеєв, Я. Познякевич, ваш покірний слуга Анатолій Джигун, знаний у місті Петро Дубік.
Любов до пісні спонукала усіх членів ансамблю випромінювати промені величезної любові до української пісні, демонструвати свою відданість високому мистецтву не лише в Ковелі, а й у різних містах України, Польщі, Білорусі, в ефірі телестудій Києва і Львова. Всіх об'єднав організаторський талант наших керівників, який допоміг сформувати з аматорів сцени справжніх друзів пісенного мистецтва.
Проминули роки. На жаль, багатьох друзів – членів ансамблю немає в живих, але й досі зі щемом у серці згадую ті незабутні роки, зберігаю велику вдячність всім, хто нас об'єднав, а особливо – ювіляру Володимиру Олексійовичу Заворотинському. Бажаю йому ще багато років життя, міцного здоров'я, Божого благословення!
Гарні спомини про Володимира Заворотинського і у Валентини Шафети, активної учасниці і організатора художньої самодіяльності на Ковельщині, колишньої завідуючої відділом культури міськвиконкому.
– На роботу в міський будинок культури я прийшла у 1977 році. Володимир Олексійович вже тоді працював художнім керівником і очільником капели медичних працівників. Ми були знайомі й раніше, адже я захоплювалася танцями, тому в складі агіткультбригади (були тоді такі) об'їздили весь район із концертами.
Запам'ятала надзвичайну скромність і вихованість Володимира Заворотинського. Він ніколи не підвищував голос на підлеглих, завжди в разі потреби допомагав, радив. А про його талант співака, організатора знала вся Волинь. Ще б пак: керівник капели медпрацівників, "Променя", жіночої вокальної групи – це була віртуозна і важка праця вищого класу.
Мені дуже приємно, що я працювала з такою достойною людиною. Бажаю з нагоди ювілею йому, в першу чергу, міцного здоров'я на довгії і благії літа, світлого сьогодення, найкращого завтра, віри, спокою. Нехай його подальший життєвий шлях оминають всі перешкоди і негаразди, щоб він жив щасливо на радість усім, хто його любить і шанує.
Володимиру Олексійовичу пощастило, що у подружньому житті його постійно супроводжує така ж творча людина, як і він, – Євгенія Заворотинська. Миру і любові цьому тандему!
хххх
Я часто повторюю, що кожна людина, незалежно від фаху, освіти, віросповідання і національності, варта того, щоб про неї писати книгу. Життя і діяльність героя нашої розповіді – зайве тому підтвердження. Такі, як він, – справжній цвіт нашої інтелігенції, еліта нації.
Шановний Володимире Олексійовичу! Завершуючи свою розповідь (далеко не повну і не надто об'ємну) про Вас, хочу низько схилити свою сиву голову перед Вашими талантом, професійною досконалістю, справжнім патріотизмом, величезною людяністю і побажати: "Живіть довго і щасливо, радійте кожному дню, пам'ятайте, що Вас люблять і шанують сотні прихильників Вашого таланту, який здійнявся до небес на крилах пісні!".
Залишити коментар