Повідомлення в номер / Людина створює культуру, а культура – людину

Міжнародний день музеїв – щорічне свято музейництва, яке відзначається 18 травня. Вперше Міжнародний день музеїв відсвяткували в усьому світі 1977 року. Тоді ж запропонували й девіз свята: "Музеї – важливий засіб культурного обміну, збагачення культур і розвитку взаєморозуміння, співробітництва й миру між народами".

За словами Жака Перо, президента ICOM, "Музеї повинні зайняти місце в серці суспільства і бути відкритими громадськості. Розвиток наших установ залежить у великій мірі від допомоги громадськості, і ми повинні запропонувати їй можливість підтримати наші цілі і взяти участь в нашій роботі. Таким чином, необхідно, щоб музеї та суспільство працювали разом, в дусі творчості та інновацій".

Прийнято вважати, що через музеї суспільство висловлює своє ставлення до історико-культурної спадщини, і з цим важко не погодитися. Збираючи і зберігаючи пам'ятки матеріальної й духовної культури, вони ведуть велику науково-освітню та освітньо-виховну роботу.

Слово "культура" останнім часом на вустах багатьох людей.

Різні люди по-різному підходять до цієї тематики. Більшість тих, хто зацікавлений культурою, розуміє її важливість у житті народу.

Протягом своєї багатовікової історії український народ створив незліченну кількість літературних, художніх та мистецьких шедеврів, які посіли гідне місце в світовій культурі. У наш час українська культура має велике суспільне, пізнавальне та виховне значення, бо саме вона найяскравіше відображає історію нашого народу, його боротьбу проти національного і соціального гніту, за незалежність і вільне життя. У культурній спадщині правдиво відображається соціальна дійсність українців – різні етапи їхнього життя, їх прагнення та надії.

Українська культура – це один із  могутніх засобів пізнання історії, вагомий інструмент впливу на дійсність. Саме культурні пам'ятки розвивають свідомість сучасної людини, її волю, психіку, її почуття, саме вони формують характер людини та створюють її особистість.

Культура повинна служити людям незалежно від становища в суспільстві та стану в державі. Саме так і є, бо завдяки культурній спадщині та культурній діяльності наших сучасників ми дізнаємося про минуле і сучасне, бачимо мрії наших предків та мрії сьогодення. Завдяки культурі в нашій уяві формуються найбільш правильні поняття, а в душах зароджуються незнані до цього часу почуття.  

Національна українська культура з давніх-давен формувалася і ґрунтувалася на принципах гуманізму, на вічних загальнолюдських цінностях. Митці минулого та сучасні діячі культури у своїй творчості відображають різні верстви наших співвітчизників, розкривають їх таланти, любов до праці та боротьбу за незалежність. Своїми роботами вони прищеплюють інтерес молоді до історії власного народу, проблем формування нашої країни, вчать любити рідну землю, поважати та любити батьків, близьких, ставитися з повагою до інших людей та до інших народів. Крім того, культура спроможна підтримати людей у важкі часи їх життя, надихає на подвиги заради держави. 

Українські  музеї ведуть пошук свого місця в багатоманітному культурному просторі. Музеї перетворюються на важливі осередки освіти і навчання, оскільки саме вони забезпечують доступ до національної культурної та природної спадщини людям різного фаху та віку. Вагомість цієї ролі базується на спроможності музеїв надавати громадськості інтерактивну, предметну та ідейну платформи для глибшого пізнання своєї етнічної ідентичності, нації та всього світу. 

Одним із важливих осередків культури на Волині є Колодяжненський літературно-меморіальний музей Лесі Українки.

Музей славетної української поетеси Лесі Українки у с. Колодяжному Ковельського району відкритий 10 липня 1949 року в садибі, придбаній її батьком П. А. Косачем у 1868 році. З 1882 по 1907 рік тут з деякими перервами жила Леся Українка. У Колодяжному вона розпочала свою літературну діяльність, написала багато поетичних творів, які увійшли до скарбниці української та світової літератури.

З 1963 року музей став філіалом Волинського краєзнавчого музею. Нині площа музею становить: загальна – 830 кв. м, експозиційна – 471 кв. м, фондосховища – 30 кв. м, прилеглої території – садиба 1,2 га, лісопарку – 6,5 га.

У музеї діє повноцінна, науково-обгрунтована експозиція високого художнього рівня, яка розкриває життєвий і творчий шлях Лесі Українки. Остання її реекспозиція проведена у 1991 році. Експозиція музею розміщена у трьох приміщеннях. У двох меморіальних будинках ("сірому" і "білому") – пам'ятках історії, відтворено обстановку, яка була при житті поетеси. У літературному музеї, спеціально побудованому під експозицію у 1980 році, зібрані документальні матеріали та експонати, які розповідають про життя і творчість Лесі Українки. За садибою розміщений лісопарк, посаджений на честь 100-річчя від дня народження письменниці.

Колекція музею нараховує понад 7 тис. музейних предметів основного фонду, у тому числі – меморіальні, що є безцінними для історії та культури українського народу. 

Працівники літературно-меморіального музею проводять значну пошукову, науково-дослідницьку, збиральницьку та масову науково-освітню роботу.

У 2004 році відкрито сектор Колождяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки – "Музей "Лісової пісні" в урочищі “Нечимне".

Ольга Бойко,

завідувачка 

Колодяжненського 

літературно-меморіального  музею.

Міжнародний день музеїв – щорічне свято музейництва, яке відзначається 18 травня. Вперше Міжнародний день музеїв відсвяткували в усьому світі 1977 року. Тоді ж запропонували й девіз свята: "Музеї – важливий засіб культурного обміну, збагачення культур і розвитку взаєморозуміння, співробітництва й миру між народами".

За словами Жака Перо, президента ICOM, "Музеї повинні зайняти місце в серці суспільства і бути відкритими громадськості. Розвиток наших установ залежить у великій мірі від допомоги громадськості, і ми повинні запропонувати їй можливість підтримати наші цілі і взяти участь в нашій роботі. Таким чином, необхідно, щоб музеї та суспільство працювали разом, в дусі творчості та інновацій".

Прийнято вважати, що через музеї суспільство висловлює своє ставлення до історико-культурної спадщини, і з цим важко не погодитися. Збираючи і зберігаючи пам'ятки матеріальної й духовної культури, вони ведуть велику науково-освітню та освітньо-виховну роботу.

Слово "культура" останнім часом на вустах багатьох людей.

Різні люди по-різному підходять до цієї тематики. Більшість тих, хто зацікавлений культурою, розуміє її важливість у житті народу.

Протягом своєї багатовікової історії український народ створив незліченну кількість літературних, художніх та мистецьких шедеврів, які посіли гідне місце в світовій культурі. У наш час українська культура має велике суспільне, пізнавальне та виховне значення, бо саме вона найяскравіше відображає історію нашого народу, його боротьбу проти національного і соціального гніту, за незалежність і вільне життя. У культурній спадщині правдиво відображається соціальна дійсність українців – різні етапи їхнього життя, їх прагнення та надії.

Українська культура – це один із  могутніх засобів пізнання історії, вагомий інструмент впливу на дійсність. Саме культурні пам'ятки розвивають свідомість сучасної людини, її волю, психіку, її почуття, саме вони формують характер людини та створюють її особистість.

Культура повинна служити людям незалежно від становища в суспільстві та стану в державі. Саме так і є, бо завдяки культурній спадщині та культурній діяльності наших сучасників ми дізнаємося про минуле і сучасне, бачимо мрії наших предків та мрії сьогодення. Завдяки культурі в нашій уяві формуються найбільш правильні поняття, а в душах зароджуються незнані до цього часу почуття.  

Національна українська культура з давніх-давен формувалася і ґрунтувалася на принципах гуманізму, на вічних загальнолюдських цінностях. Митці минулого та сучасні діячі культури у своїй творчості відображають різні верстви наших співвітчизників, розкривають їх таланти, любов до праці та боротьбу за незалежність. Своїми роботами вони прищеплюють інтерес молоді до історії власного народу, проблем формування нашої країни, вчать любити рідну землю, поважати та любити батьків, близьких, ставитися з повагою до інших людей та до інших народів. Крім того, культура спроможна підтримати людей у важкі часи їх життя, надихає на подвиги заради держави. 

Українські  музеї ведуть пошук свого місця в багатоманітному культурному просторі. Музеї перетворюються на важливі осередки освіти і навчання, оскільки саме вони забезпечують доступ до національної культурної та природної спадщини людям різного фаху та віку. Вагомість цієї ролі базується на спроможності музеїв надавати громадськості інтерактивну, предметну та ідейну платформи для глибшого пізнання своєї етнічної ідентичності, нації та всього світу. 

Одним із важливих осередків культури на Волині є Колодяжненський літературно-меморіальний музей Лесі Українки.

Музей славетної української поетеси Лесі Українки у с. Колодяжному Ковельського району відкритий 10 липня 1949 року в садибі, придбаній її батьком П. А. Косачем у 1868 році. З 1882 по 1907 рік тут з деякими перервами жила Леся Українка. У Колодяжному вона розпочала свою літературну діяльність, написала багато поетичних творів, які увійшли до скарбниці української та світової літератури.

З 1963 року музей став філіалом Волинського краєзнавчого музею. Нині площа музею становить: загальна – 830 кв. м, експозиційна – 471 кв. м, фондосховища – 30 кв. м, прилеглої території – садиба 1,2 га, лісопарку – 6,5 га.

У музеї діє повноцінна, науково-обгрунтована експозиція високого художнього рівня, яка розкриває життєвий і творчий шлях Лесі Українки. Остання її реекспозиція проведена у 1991 році. Експозиція музею розміщена у трьох приміщеннях. У двох меморіальних будинках ("сірому" і "білому") – пам'ятках історії, відтворено обстановку, яка була при житті поетеси. У літературному музеї, спеціально побудованому під експозицію у 1980 році, зібрані документальні матеріали та експонати, які розповідають про життя і творчість Лесі Українки. За садибою розміщений лісопарк, посаджений на честь 100-річчя від дня народження письменниці.

Колекція музею нараховує понад 7 тис. музейних предметів основного фонду, у тому числі – меморіальні, що є безцінними для історії та культури українського народу. 

Працівники літературно-меморіального музею проводять значну пошукову, науково-дослідницьку, збиральницьку та масову науково-освітню роботу.

У 2004 році відкрито сектор Колождяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки – "Музей "Лісової пісні" в урочищі “Нечимне".