Повідомлення в номер / Творці краси поліської землі

Безмежно з дитинства

 кохаю

Красу свого рідного 

краю –

Небес голубінь неозору,

Сосну в надвечір'ї

 прозорім,

І місяць у хмарах

 сріблястих,

І свіжість весняного листя,

І синій промінчик волошок

В пшеничному морі

 колосся.

Маленька "батьківщина"… Село Сільце… Здавалося б, невелика поліська "глибинка", позначена на карті  лишень маленькою краплиночкою, але як вона зігріває душу кожного, хто тут народився, живе і працює.  Тепло рідного села проникає глибоко до серця. І де б не були наші земляки, куди б не закинула їх  доля, а невидимі промінчики притягують до себе, кличуть із далеких доріг до отчого дому.

Нам випала чудова нагода побувати в цьому мальовничому селі, що зустріло нас у перші літні дні.

Забігаючи наперед, скажу, що квітуче і красиве село Сільце залишило у наших серцях найтепліші спогади. Скільки сягає око, буяють поля, тремтить-переливається під Сонцем ніжна блакить неба, красується у зеленому вінку сосновий ліс. А найголовніше – тут живуть скромні і працьовиті люди. Вони не звикли до слави, але їх щоденна праця та спільні зусилля кожного створюють неповторний образ маленької "батьківщини", де зберігається їхня історія та закладається майбутнє. 

Успіхи села – це, перш за все, успіхи його жителів, невтомних працелюбів і порядних людей. Це – працівники ФАПу, поштового відділення, місцевого СТзОВ "Вежа", школи.

Спілкуємось із директором СТзОВ "Вежа", депутатом Ковельської районної ради Тетяною Зінчук, цікавимось, як ідуть справи у господарстві? 

– Відверто кажучи, не дуже  люблю розповідати про якісь успіхи, а особливо у такий скрутний час, – каже Тетяна Василівна. – Кожен сьогодні розуміє ціну хліба, складнощі, в яких доводиться працювати. Дощова погода майже щодня вносить корективи у сільськогосподарські роботи. Але, незважаючи на погодні примхи, господарство живе і працює. Дозрівають хлібні ниви, розпочалася заготівля кормів для худоби.

Колектив у нас порівняно невеликий (17 працівників), але кожен – професіонал своєї справи. Я пишаюся своїми людьми, ціную кожного, без них мені ніколи б не вдалося утримати господарство "на плаву". Вони дуже трудолюбиві, будь-яка справа їм по плечу завдяки відповідальному ставленню до роботи. Це механізатори Микола Петлюк, Богдан Мацюк, Анатолій Шумерук, телятниця Надія Рощук, доярки Світлана Євчук, Людмила Лавренюк,   Павло Михванюк, доглядачі худоби Микола Печенюк, Вадим Каліщук, Василь Лесик та, власне, увесь наш колектив. Кожному працівнику бажаю міцного здоров'я, миру і злагоди у родинах!

Господарство спеціалізується на рослинництві і тваринництві. Вирощуємо пшеницю, жито, кукурудзу, овес, сою.  Маємо дійне стадо, худобу на відгодівлі. 

 І справді, колектив СТзОВ "Вежа" працює сумлінно, з ентузіазмом, то й не дивно, адже з таким керівником, як Тетяна Зінчук, ніякі труднощі не стануть на заваді. 

Хліборобському колективу є над чим працювати, бо труднощів вистачає. Та головне в тому, що у людей не згасає іскорка надії на кращі часи.

l

Для справжніх господарів, як-то кажуть, свят немає. Особливо це стосується села. Бо коли погода лагідно бавить сільські городи літнім Сонцем і теплим вітерцем, зволікати ніколи. Для прикладу, подружжя Михайла та Ольги Приказюків утримує в хазяйстві 7 корів, птицю та іншу живність, садить городи. Прокидаються сільські трудівники вдосвіта, із вранішнім Сонцем. Адже встигнути треба багато: худобу напоїти і нагодувати, впорядкувати городи, нагодувати сім'ю. 

Батьки виростили і виховали троє дітей: двох синів-близнюків Івана і Миколу та доньку Катерину. На подвір'ї – чистенько, повсюдно відчувається лад, господарі привітні та усміхнені, незважаючи на те, як важко сьогодні трудитись у селі. На труднощі сільцівці не скаржаться, адже звикли працювати і чесно заробляти на шматок хліба.

l

Важка селянська праця була і залишається сенсом життя для тих, хто, попри всі негаразди,чесно й сумлінно робить свою справу. Справжнім взірцем порядності і трудового завзяття є родина Павлюків – подружжя Сергія та Любові. 

Дивлячись на їхні світлі погляди і натруджені руки, бачиш, що сім'я дуже трудолюбива. З самого ранку до пізньої ночі глава сімейства Сергій  Сергійович виконує найважчу чоловічу роботу. Господиня дому пані Любов є справжньою берегинею сімейного вогнища, працьовита і енергійна, а головне – турботлива, любляча мама і дружина. Прекрасні тендітні доньки Катерина і Анастасія – гордість і втіха батьків. 

Дівчата змалечку навчені працювати на землі, давати раду худобі, досі хиляться до батька і  неньки та й  у господарстві знають толк. Сільські красуні навіть на тракторі вміють їздити не гірше будь-якого чоловіка. Немов сина, люблячі батьки прийняли у свою родину зятя Владислава. Діти Анастасія та Владислав мешкають в Луцьку, присвятили себе військовій справі, але, не зважаючи на відповідальну службу, не цураються рідного села, допомагають батькам. Родину цінують і поважають у селі, односельці відгукуються  про них добрим словом.

l

Дивлячись на такі сільські родини, де панують злагода і добро, щиро хочеш, аби якнайшвидше настав мир  і спокій в нашій рідній країні і найголовніше – щоб усі були здорові!

Світлана ТРОЦЮК.

НА ЗНІМКАХ: сільські трудівники Михайло та Ольга ПРИКАЗЮКИ;  подружжя Сергій та Любов ПАВЛЮКИ з доньками Катериною, Анастасією та зятем Владиславом.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Безмежно з дитинства кохаю

Красу свого рідного краю –

Небес голубінь неозору,

Сосну в надвечір'ї прозорім,

І місяць у хмарах сріблястих,

І свіжість весняного листя,

І синій промінчик волошок

В пшеничному морі колосся.

Маленька "батьківщина"… Село Сільце… Здавалося б, невелика поліська "глибинка", позначена на карті  лишень маленькою краплиночкою, але як вона зігріває душу кожного, хто тут народився, живе і працює.  Тепло рідного села проникає глибоко до серця. І де б не були наші земляки, куди б не закинула їх  доля, а невидимі промінчики притягують до себе, кличуть із далеких доріг до отчого дому.

Нам випала чудова нагода побувати в цьому мальовничому селі, що зустріло нас у перші літні дні.

Забігаючи наперед, скажу, що квітуче і красиве село Сільце залишило у наших серцях найтепліші спогади. Скільки сягає око, буяють поля, тремтить-переливається під Сонцем ніжна блакить неба, красується у зеленому вінку сосновий ліс. А найголовніше – тут живуть скромні і працьовиті люди. Вони не звикли до слави, але їх щоденна праця та спільні зусилля кожного створюють неповторний образ маленької "батьківщини", де зберігається їхня історія та закладається майбутнє. 

Успіхи села – це, перш за все, успіхи його жителів, невтомних працелюбів і порядних людей. Це – працівники ФАПу, поштового відділення, місцевого СТзОВ "Вежа", школи.

Спілкуємось із директором СТзОВ "Вежа", депутатом Ковельської районної ради Тетяною Зінчук, цікавимось, як ідуть справи у господарстві? 

– Відверто кажучи, не дуже  люблю розповідати про якісь успіхи, а особливо у такий скрутний час, – каже Тетяна Василівна. – Кожен сьогодні розуміє ціну хліба, складнощі, в яких доводиться працювати. Дощова погода майже щодня вносить корективи у сільськогосподарські роботи. Але, незважаючи на погодні примхи, господарство живе і працює. Дозрівають хлібні ниви, розпочалася заготівля кормів для худоби.

Колектив у нас порівняно невеликий (17 працівників), але кожен – професіонал своєї справи. Я пишаюся своїми людьми, ціную кожного, без них мені ніколи б не вдалося утримати господарство "на плаву". Вони дуже трудолюбиві, будь-яка справа їм по плечу завдяки відповідальному ставленню до роботи. Це механізатори Микола Петлюк, Богдан Мацюк, Анатолій Шумерук, телятниця Надія Рощук, доярки Світлана Євчук, Людмила Лавренюк,   Павло Михванюк, доглядачі худоби Микола Печенюк, Вадим Каліщук, Василь Лесик та, власне, увесь наш колектив. Кожному працівнику бажаю міцного здоров'я, миру і злагоди у родинах!

Господарство спеціалізується на рослинництві і тваринництві. Вирощуємо пшеницю, жито, кукурудзу, овес, сою.  Маємо дійне стадо, худобу на відгодівлі. 

 І справді, колектив СТзОВ "Вежа" працює сумлінно, з ентузіазмом, то й не дивно, адже з таким керівником, як Тетяна Зінчук, ніякі труднощі не стануть на заваді. 

Хліборобському колективу є над чим працювати, бо труднощів вистачає. Та головне в тому, що у людей не згасає іскорка надії на кращі часи.