Повідомлення в номер / Мозаїка серпневих свят

1 серпня святкувався день святої Мокрини; за народною уявою – це останній день літа. Існує приповідка: "Свята Мокрина осінь приносить". Колись господарі в цей день примічали погоду, бо існувало вірування, що яка погода на Мокрини, така буде й осінь. Якщо цього дня ішов дощ, то селяни чекали мокрої дощової осені, а якщо було сухо й світило Cонце, то це був знак теплої та сухої погоди восени. Говорили: "Як на Мокрини дощ, то горіхи повимокають, а як сухо, то бджоли повилітають!" – тобто будуть ще роїтися. Інша приповідка каже: "Якщо на Мокрини дощ, то сій жито: буде врожай!".

День пророка Іллі

2 серпня святкують день Пророка Іллі. За народною міфологією, Ілля є наступником громовика Перуна, і з цим пов'язано багато вірувань та легенд, як от: "Грім гримить, то Ілля по небесному мосту в огненній колісниці їде". "До Іллі дощ ходить зі своїм вітром: за вітром і проти вітру, а після Іллі тільки за вітром". "До Іллі хмари ходять за вітром, а після Іллі – проти вітру". 

Хоча в народі день 2 серпня вважали присвятком, усе ж намагалися не працювати, особливо у полі, щоб не накликати на себе біди. Незважаючи на те, що грім має "своє право" до Чесного Хреста, але після Іллі вже заборонялося купатися в річках і ставках, бо "святий Ілля літо кінчає". У народних повір'ях пророк Ілля в процесі християнізації замінив колись грізне божество язичників – Перуна. У цих рештках обрядових дійств, розпорошених по так званих "громових святах", годі дійти первісної суті давніх офіційних святкувань наших предків. І лише в Зелених святах і купальському торжестві збережено ядро прадавньої обрядовості літнього циклу.

У південній Україні в цей час бувають "горобині ночі" – нічні грози з блискавкою і громом: буревії такі сильні, що й птицям заснути не дають. Існує народна легенда, що коли біси повстали проти Бога, то Бог наказав Іллі прогнати нечисту силу з неба. З того часу Ілля ганяється за бісами і пускає в них вогняні стріли: громи і блискавку. Під час грози забобонні люди відганяють від себе котів і собак, вірячи, що в цих тваринах ховається нечиста сила.

Якщо в цей час блискавка запалить хату, то селяни колись вірили, що таку пожежу нічим загасити не можна, бо ж: "Як Бог запалив, то чоловік не погасить!". Під час грози запалювали перед образами "страсну свічку", щоб грім хати не спалив.

В одній із народних колядок співається про Іллю, як він проходить полями з житяною пугою в руці:

Ходить Ілля на Василя,

Носить пугу житяную:

Куди махне – жито росте,

Жито, пшениця і всяка пашниця.

Отже, тут Пророк Ілля виступає як сівач озимого посіву. Після Іллі, звичайно, починається озимий посів жита й пшениці. "На Іллі новий хліб на столі" – селяни в цей час уже випікають хліб із нового врожаю.

Марії Магдалини

4 серпня Православна Церква відзначає пам'ять Мироносиці рівноапостольної Марії Магдалини. За церковними джерелами, народилась вона в Сирії, у невеличкому місті Магдали (тому й ім'я у неї таке). Зцілена Ісусом Христом, із почуття вдячності, вона всюди супроводжувала його, тому так часто згадується в Євангелії. Згідно з писанням християнських богословів, Марія Магдалина була першою, хто почув від ангела Господнього звістку про те, що Ісус Христос воскрес. Потім перед нею з'явився і сам воскреслий Господь і повелів сказати всім своїм учням про своє воскресіння. В народі добре пам'ятали й охоче переказували, як саме Марія Магдалина прийшла до римського імператора Тиверія і піднесла йому червоне яйце як символ страждань і воскресіння зі словами: "Христос воскрес!". Їй же приписують і таке висловлювання: "Як яйце кругле і життя в ньому немає, а з нього виходить живе курча, так і Христос прийшов у світ і став живим Богом".

Проте в народі вважали, що Магдалина начебто причетна до пошесті холери, вірили, що вона насилатиме хворобу на тих, хто не шанує її пам'яті. Отож, хто хотів уберегти себе від такої напасті, в її день варив вареники, пік "бабку" на зразок великодньої, а також фарбував яйця і йшов на кладовище, де поминав померлих родичів.

День святого Палія

9 серпня – день святого Великомученика Пантелеймона, або, як кажуть наші селяни, "святого Палія". За народним віруванням, святий Пантелеймон вважається за оборонця людей від вогню. Під час пожежі навколо будови, яка горить, тричі обносять ікону святого Пантелеймона, вірячи, що пожежа припиниться. Найчастіше це роблять тоді, коли пожежа виникла від грому. 

У цей день селяни моляться святому Пантелеймонові й перед його образом запалюють свічку, – "щоб у полі копи зберіг від пожежі". Існує вірування, що хто не шанує цього святого, тому Палій копи спалить; він ще називається "Паликопа". Знахарі цього дня збирають цілющі трави для лікування свійських тварин.

"Маковея"

14 серпня святкується день семи святих мучеників Маккавеєвих, або, як звичайно кажуть у народі, "Маковея". Цього дня у церквах святять воду, квіти й мак.

Ще напередодні, у день праведного Євдокима, жінки й діти йшли до лісу, на луки збирати квіти і трави. Перев'язували їх житнім чи пшеничним вінком, встромляли головки маку і воскову свічку. Цей своєрідний букет перев'язували кольоровими нитками чи стрічками.  Вранці наступного дня з тими "маковейчиками" йшли до церкви. Крім посвячення "маковійчиків", у багатьох місцевостях відбувалося освячення криниць. Від Маковія починався піст – Спасівка, який тривав до Успіння Пресвятої Богородиці (28 серпня).

Після посвяти квіти й голівки маку кладуть за образами, і це все там зберігається аж до весни. Навесні мак розсівають по городі, а сухі квіти на Благовіщення дівчата вплітають до своїх кіс, – "щоб не випадало з голови волосся".

Поміж звичайним городнім маком дівки-чарівниці часто святять ще й мак-видюк, що в народному знахарстві вживається як засіб проти чародійства: цим маком треба обсипати дім, і всі вроки та хитрощі відьми пропадуть безслідно. 

Обрядовою їжею цього дня є "шуліки". Готують їх так: печуть коржі, ламають на дрібні шматочки в макітру і заливають медовою ситою та розтертим маком. Ця їжа досить смачна, а особливо її люблять діти.

Свято Маковея ще називається в народі "Першого Спаса", або "Спаса на воді". Хворі пропасницею купаються в річці, бо вода в цей день вважається цілющою.

Спаса

19 серпня – свято Преображення Господнє, або Спаса. Цю подію записали три євангелісти: Матвій, Марко і Лука. Вони оповідають, що Христос говорив учням про свої близькі страсті і смерть, але почув від них заперечення. І щоб скріпити їхню віру надзвичайним актом, він бере з собою Петра, Якова й Іоанна і виходить з ними на гору Фавор. Тут під час молитви лице Його просяяло, ніби сонце, а одяг зробився білим і блискучим, як світло. 

Біля Христа явилися старозавітні пророки Мойсей та Ілля, і говорили з Ним про Його смерть. І як при Христовім хрещенні в Йордані, так і тут почувся голос із неба: "Це – Мій улюблений Син, що його Я вподобав: Його слухайте". 

Чому Ісус Христос тільки трьом учням показав славу свого Божества? Згідно з тлумаченням святого Івана Дамаскіна, Христос узяв із собою Петра, щоб він почув підтвердження свого визнання Христового Божества і від Небесного Отця. Господь узяв із собою на Фавор Якова, бо він мав бути першим єпископом Єрусалиму і першим з апостолів мав віддати за Нього своє життя. Спаситель зробив свідком Своєї переміни й апостола Іоанна, бо він був Його улюбленим учнем. Іоанн, збагнувши Христове Божество на Фаворі, опісля напише у своєму Євангелії: "Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово. І Слово було Бог".

В цей день у церкві святять груші, яблука, мед і обжинкові вінки або жмут колосся жита й пшениці. Колись правовірні селяни до цього дня не їли садовини, бо це вважалося гріхом. Повернувшись із церкви, родина, звичайно, врочисто сідала за стіл і розговлялася: їли яблука з медом і запивали виноградним або яблуневим вином,  – "щоб садовина родила". В середній смузі України від цього дня вже можуть починатися приморозки, а тому й кажуть: "Прийшов Спас, держи рукавиці про запас!". 

Виходячи з церкви, люди обмінювалися посвяченими дарами. Ними цього дня обдаровували також бідних. Гуцули, крім фруктів, приносили із собою до церкви воду в глечиках і калачики, якими наділяли жебраків, обмінювалися між собою "за померлі душі". Кожен обдарований повинен був з'їсти бодай шматочок свяченого яблука, закусити калачиком і запити свяченою водою. На Слобожанщині для цього пекли пироги з яблуками і мастили їх медом. Подібні яблучаники відомі й бойкам.

Перед Спасом є два тижні посту – "спасівка". Існує легенда, що спасівка – це є продовження Великого посту. Бог призначив для Великого посту дев'ять тижнів, а святі отці почали просити Бога, щоб щось із тим зробив, бо для людей затяжко витримати такий довгий піст. Тоді Бог розділив той піст на дві частини: сім тижнів навесні перед Великоднем і два тижні наприкінці літа перед Спасом. Ось чому за народним віруванням у спасівку треба так само постити, як і у Великий піст.

Спаса – це день поминання мертвих родичів; за народною міфологією, це третій виступ мерців на світ у весняно-літньому сезоні: мерці з'являються на Страсний Четвер, на Зелені свята і на Спаса.

"Перша Пречиста"

28 серпня відзначають Успіння Пресвятої Богородиці. У центральних районах України цей день називали Першою Пречистою, волиняни – Спленним, галичани – Першою Маткою. Як і на Спаса, приносили до церкви святити різне зілля, в тому числі обжинкові вінки жита, пшениці, але найчастіше – льону і конопель. Зілля зберігали протягом року, клали до труни чи обкурювали хати під час грози. Вінки брали із собою у поле, як ішли вперше засівати ниву. Зерно витереблювали у полі руками і змішували із посівним насінням, а солому клали у формі хреста на загоні, присипаючи середину землею. Цього дня закінчувався спасівський піст і розпочиналась пора весіль. Недаремно в народі казали: "Як прийде Перша Пречиста, принесе сватів нечиста". 

Після Першої Пречистої дівчата в селі вже звільняються від тяжкої роботи. Приповідка каже: "Прийшла Перша Пречиста – стає дівка речиста" – багато говорить, бо немає вже що робити. 

В період Першої Пречистої в садах України відбувається збір урожаю. Залишаються ще тільки "зимові" сорти яблук та деякі ґатунки груш. Збираючи садовину, дівчата співали:

Пречиста по груші ходила,

Пречиста мішок загубила,

А Спас ішов, мішок знайшов.

"Спасику батьку,

Віддай мій мішочок,

Не буду ходити

У твій садочок".

1 серпня святкувався день святої Мокрини; за народною уявою – це останній день літа. Існує приповідка: "Свята Мокрина осінь приносить". Колись господарі в цей день примічали погоду, бо існувало вірування, що яка погода на Мокрини, така буде й осінь. Якщо цього дня ішов дощ, то селяни чекали мокрої дощової осені, а якщо було сухо й світило Cонце, то це був знак теплої та сухої погоди восени. Говорили: "Як на Мокрини дощ, то горіхи повимокають, а як сухо, то бджоли повилітають!" – тобто будуть ще роїтися. Інша приповідка каже: "Якщо на Мокрини дощ, то сій жито: буде врожай!".

2 серпня святкують день Пророка Іллі. За народною міфологією, Ілля є наступником громовика Перуна, і з цим пов'язано багато вірувань та легенд, як от: "Грім гримить, то Ілля по небесному мосту в огненній колісниці їде". "До Іллі дощ ходить зі своїм вітром: за вітром і проти вітру, а після Іллі тільки за вітром". "До Іллі хмари ходять за вітром, а після Іллі – проти вітру". 

Хоча в народі день 2 серпня вважали присвятком, усе ж намагалися не працювати, особливо у полі, щоб не накликати на себе біди. Незважаючи на те, що грім має "своє право" до Чесного Хреста, але після Іллі вже заборонялося купатися в річках і ставках, бо "святий Ілля літо кінчає". У народних повір'ях пророк Ілля в процесі християнізації замінив колись грізне божество язичників – Перуна. У цих рештках обрядових дійств, розпорошених по так званих "громових святах", годі дійти первісної суті давніх офіційних святкувань наших предків. І лише в Зелених святах і купальському торжестві збережено ядро прадавньої обрядовості літнього циклу.

У південній Україні в цей час бувають "горобині ночі" – нічні грози з блискавкою і громом: буревії такі сильні, що й птицям заснути не дають. Існує народна легенда, що коли біси повстали проти Бога, то Бог наказав Іллі прогнати нечисту силу з неба. З того часу Ілля ганяється за бісами і пускає в них вогняні стріли: громи і блискавку. Під час грози забобонні люди відганяють від себе котів і собак, вірячи, що в цих тваринах ховається нечиста сила.

Якщо в цей час блискавка запалить хату, то селяни колись вірили, що таку пожежу нічим загасити не можна, бо ж: "Як Бог запалив, то чоловік не погасить!". Під час грози запалювали перед образами "страсну свічку", щоб грім хати не спалив.

В одній із народних колядок співається про Іллю, як він проходить полями з житяною пугою в руці:

Ходить Ілля на Василя,

Носить пугу житяную:

Куди махне – жито росте,

Жито, пшениця і всяка пашниця.

Отже, тут Пророк Ілля виступає як сівач озимого посіву. Після Іллі, звичайно, починається озимий посів жита й пшениці. "На Іллі новий хліб на столі" – селяни в цей час уже випікають хліб із нового врожаю.

4 серпня Православна Церква відзначає пам'ять Мироносиці рівноапостольної Марії Магдалини. За церковними джерелами, народилась вона в Сирії, у невеличкому місті Магдали (тому й ім'я у неї таке). Зцілена Ісусом Христом, із почуття вдячності, вона всюди супроводжувала його, тому так часто згадується в Євангелії. Згідно з писанням християнських богословів, Марія Магдалина була першою, хто почув від ангела Господнього звістку про те, що Ісус Христос воскрес. Потім перед нею з'явився і сам воскреслий Господь і повелів сказати всім своїм учням про своє воскресіння. В народі добре пам'ятали й охоче переказували, як саме Марія Магдалина прийшла до римського імператора Тиверія і піднесла йому червоне яйце як символ страждань і воскресіння зі словами: "Христос воскрес!". Їй же приписують і таке висловлювання: "Як яйце кругле і життя в ньому немає, а з нього виходить живе курча, так і Христос прийшов у світ і став живим Богом".

Проте в народі вважали, що Магдалина начебто причетна до пошесті холери, вірили, що вона насилатиме хворобу на тих, хто не шанує її пам'яті. Отож, хто хотів уберегти себе від такої напасті, в її день варив вареники, пік "бабку" на зразок великодньої, а також фарбував яйця і йшов на кладовище, де поминав померлих родичів.

9 серпня – день святого Великомученика Пантелеймона, або, як кажуть наші селяни, "святого Палія". За народним віруванням, святий Пантелеймон вважається за оборонця людей від вогню. Під час пожежі навколо будови, яка горить, тричі обносять ікону святого Пантелеймона, вірячи, що пожежа припиниться. Найчастіше це роблять тоді, коли пожежа виникла від грому. 

У цей день селяни моляться святому Пантелеймонові й перед його образом запалюють свічку, – "щоб у полі копи зберіг від пожежі". Існує вірування, що хто не шанує цього святого, тому Палій копи спалить; він ще називається "Паликопа". Знахарі цього дня збирають цілющі трави для лікування свійських тварин.

14 серпня святкується день семи святих мучеників Маккавеєвих, або, як звичайно кажуть у народі, "Маковея". Цього дня у церквах святять воду, квіти й мак.

Ще напередодні, у день праведного Євдокима, жінки й діти йшли до лісу, на луки збирати квіти і трави. Перев'язували їх житнім чи пшеничним вінком, встромляли головки маку і воскову свічку. Цей своєрідний букет перев'язували кольоровими нитками чи стрічками.  Вранці наступного дня з тими "маковейчиками" йшли до церкви. Крім посвячення "маковійчиків", у багатьох місцевостях відбувалося освячення криниць. Від Маковія починався піст – Спасівка, який тривав до Успіння Пресвятої Богородиці (28 серпня).

Після посвяти квіти й голівки маку кладуть за образами, і це все там зберігається аж до весни. Навесні мак розсівають по городі, а сухі квіти на Благовіщення дівчата вплітають до своїх кіс, – "щоб не випадало з голови волосся".

Поміж звичайним городнім маком дівки-чарівниці часто святять ще й мак-видюк, що в народному знахарстві вживається як засіб проти чародійства: цим маком треба обсипати дім, і всі вроки та хитрощі відьми пропадуть безслідно. 

Обрядовою їжею цього дня є "шуліки". Готують їх так: печуть коржі, ламають на дрібні шматочки в макітру і заливають медовою ситою та розтертим маком. Ця їжа досить смачна, а особливо її люблять діти.

Свято Маковея ще називається в народі "Першого Спаса", або "Спаса на воді". Хворі пропасницею купаються в річці, бо вода в цей день вважається цілющою.

19 серпня – свято Преображення Господнє, або Спаса. Цю подію записали три євангелісти: Матвій, Марко і Лука. Вони оповідають, що Христос говорив учням про свої близькі страсті і смерть, але почув від них заперечення. І щоб скріпити їхню віру надзвичайним актом, він бере з собою Петра, Якова й Іоанна і виходить з ними на гору Фавор. Тут під час молитви лице Його просяяло, ніби сонце, а одяг зробився білим і блискучим, як світло. 

Біля Христа явилися старозавітні пророки Мойсей та Ілля, і говорили з Ним про Його смерть. І як при Христовім хрещенні в Йордані, так і тут почувся голос із неба: "Це – Мій улюблений Син, що його Я вподобав: Його слухайте". 

Чому Ісус Христос тільки трьом учням показав славу свого Божества? Згідно з тлумаченням святого Івана Дамаскіна, Христос узяв із собою Петра, щоб він почув підтвердження свого визнання Христового Божества і від Небесного Отця. Господь узяв із собою на Фавор Якова, бо він мав бути першим єпископом Єрусалиму і першим з апостолів мав віддати за Нього своє життя. Спаситель зробив свідком Своєї переміни й апостола Іоанна, бо він був Його улюбленим учнем. Іоанн, збагнувши Христове Божество на Фаворі, опісля напише у своєму Євангелії: "Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово. І Слово було Бог".

В цей день у церкві святять груші, яблука, мед і обжинкові вінки або жмут колосся жита й пшениці. Колись правовірні селяни до цього дня не їли садовини, бо це вважалося гріхом. Повернувшись із церкви, родина, звичайно, врочисто сідала за стіл і розговлялася: їли яблука з медом і запивали виноградним або яблуневим вином,  – "щоб садовина родила". В середній смузі України від цього дня вже можуть починатися приморозки, а тому й кажуть: "Прийшов Спас, держи рукавиці про запас!". 

Виходячи з церкви, люди обмінювалися посвяченими дарами. Ними цього дня обдаровували також бідних. Гуцули, крім фруктів, приносили із собою до церкви воду в глечиках і калачики, якими наділяли жебраків, обмінювалися між собою "за померлі душі". Кожен обдарований повинен був з'їсти бодай шматочок свяченого яблука, закусити калачиком і запити свяченою водою. На Слобожанщині для цього пекли пироги з яблуками і мастили їх медом. Подібні яблучаники відомі й бойкам.

Перед Спасом є два тижні посту – "спасівка". Існує легенда, що спасівка – це є продовження Великого посту. Бог призначив для Великого посту дев'ять тижнів, а святі отці почали просити Бога, щоб щось із тим зробив, бо для людей затяжко витримати такий довгий піст. Тоді Бог розділив той піст на дві частини: сім тижнів навесні перед Великоднем і два тижні наприкінці літа перед Спасом. Ось чому за народним віруванням у спасівку треба так само постити, як і у Великий піст.

Спаса – це день поминання мертвих родичів; за народною міфологією, це третій виступ мерців на світ у весняно-літньому сезоні: мерці з'являються на Страсний Четвер, на Зелені свята і на Спаса.

28 серпня відзначають Успіння Пресвятої Богородиці. У центральних районах України цей день називали Першою Пречистою, волиняни – Спленним, галичани – Першою Маткою. Як і на Спаса, приносили до церкви святити різне зілля, в тому числі обжинкові вінки жита, пшениці, але найчастіше – льону і конопель. Зілля зберігали протягом року, клали до труни чи обкурювали хати під час грози. Вінки брали із собою у поле, як ішли вперше засівати ниву. Зерно витереблювали у полі руками і змішували із посівним насінням, а солому клали у формі хреста на загоні, присипаючи середину землею. Цього дня закінчувався спасівський піст і розпочиналась пора весіль. Недаремно в народі казали: "Як прийде Перша Пречиста, принесе сватів нечиста". 

Після Першої Пречистої дівчата в селі вже звільняються від тяжкої роботи. Приповідка каже: "Прийшла Перша Пречиста – стає дівка речиста" – багато говорить, бо немає вже що робити. 

В період Першої Пречистої в садах України відбувається збір урожаю. Залишаються ще тільки "зимові" сорти яблук та деякі ґатунки груш. Збираючи садовину, дівчата співали: