Повідомлення в номер / Час ставати до роботи

І все ж, на жаль, досі не всі усвідомили, що сенс буття Людини, суспільства – це не тільки калорійне харчування та накопичення матеріальних благ, а, насамперед, утримання на належному рівні духовності, просвітництва та культури (у повному розумінні цього слова).

Як тільки занепадає остання складова нашого існування, людина опускається до тваринного рівня. Більше того, вона втрачає імунітет до негативних впливів середовища, стає незахищеною перед викликами, які ставить життя.

В окупованому фашистами Ленінграді, холодному і голодному, лунала життєпереможна симфонія  Шостаковича.  Саме вона вселяла дух і допомагала вистояти багатьом мешканцям міста й залишитися живими.

Важко порахувати наші втрати від пандемії коронавірусу через недолугу політику можновладців, коли на твою голову щодня падають "лякалки" про вірус, картини важкого перебігу хвороби та каральні заходи за невиконання правил карантину. При цьому не чуємо ніякої культурологічної, духовної чи психологічної підтримки оптимістичного змісту.

ххх

Пишу ці рядки не для красного слівця. Наближається 150-літній ювілей від дня народження нашої славетної землячки Лесі Українки, яка народилася 25 лютого 1871 року. Пророчиця, духовна цілителька, саможертовна особистість, вона вселяє нам світло віри в сенс життя, пропонує еліксир до виживання.  "На руїнах" гартує наш занепалий дух, вирівнює дисбаланс між матеріальним і духовним, між песимістичним і оптимістичним.

Читаю статтю у "Газеті Волинь" від 16 липня 2020 року під заголовком "Де на Волині святкуватимуть 150-й день народження Лесі Українки", і проникаюсь сумним настроєм.

Програма, про яку голосно сповістили ще в 2018 році і яка вимагає відповідних коштів для реалізації запланованих заходів, пішла "гуляти", мов футбольний м'яч, по різних інстанціях: Волинська ОДА, Волинська обласна рада, Верховна Рада України, депутатські комітети, Мінкультури, управління культури Волинської ОДА і т. д., і т. п. В цьому переліку з'явилася Колодяжненська сільська рада як головний організатор реалізації великої Програми. Словом, за більш, ніж два роки, "футбольний" марафон  ні в яких державних воротах не прижився. Рахунок – нульовий. "Гра" без  мотивації приречена на поразку.

Сьогодні чиновники всіх рівнів полегшено зітхнули: пандемія. Всі кошти – на охорону здоров'я. На жаль, ні здоров'ям, ні перемогою над коронавірусом і не пахне. 

Ось як журналістам "Волині" прокоментував цю ситуацію перший заступник голови Волинської облради Юрій Поліщук:

– Після зміни Президента все заглохло.  Облдержадміністрація проєкт  Програми відкликала і більше в раду не подавала. У сьогоднішніх реаліях із нинішнім бюджетом ми навряд чи зможемо ухвалити масштабну Програму.

Поки  обласна рада такого фінансового резерву не має, бо всі кошти акумульовано на заходи  боротьби з коронавірусом.

Не вселяє оптимізму відкупний вислів Валерія Дмитрука, заступника начальника управління культури ОДА:

– Ми подаємо пропозиції, де тільки є можливість.

В цих словах проглядається позиція, яка із розв'язанням проблеми нічого спільного не має – як буде…

Не чутно голосу й громадськості, інтелігенції, депутатського активу.

ххх

Чи все втрачено? Хочеться вірити, що ні. Прикладом є Колодяжненська ОТГ та її очільник Віталій Кашик. В минулому році зусиллями громади було організовано народне дійство "Лісова пісня" обласного та місцевого рівнів. Аматорські гурти, ансамблі і хори, читці поезії підняли свято на вищу духовно-культурну сходинку. Цим ще раз довели, що маємо багату, безцінну спадщину звичаїв, традицій, унікальної культури рідного краю. Вкотре підтвердили значимість Лесі Українки і родини Косачів для нашого духовного відродження.

І сьогодні, зважаючи на карантин, Віталій Кашик та активісти ОТГ організовують святкування "Лісової пісні" в онлайн-режимі. Наголошу, що і в ОТГ резервних коштів теж немає, але там, де є розуміння важливості заходу,  знаходяться фінансові ресурси. Це і є промінь світла в умовах нашого сірого буття.

Мабуть, найбільше переживань у зв'язку з ситуацією, яка склалася, випало  на долю музейників,  особливо Ольги Бойко, очільниці музею Лесі Українки в Колодяжному. Вона стукає у двері вищестоящих інстанцій і вимагає капремонту "білого" і "сірого" будиночків, ініціює реконструкцію газового опалення на більш ефективне – електричне. Тішить, що завдяки підтримці народного депутата України Ірини Констанкевич виділено 10 мільйонів гривень на видання 14-томника творів Лесі Українки. Разом із науковцями музей готує новий путівник. До Дня пам'яті поетеси цього року організовує флешмоб  в онлайн-режимі. До цієї дати буде відкрито виставку картин Андроника Лазарчука.

– В кінці серпня, – повідомляє Ольга Бойко, – відбудеться організаційне засідання комісії обласного рівня, на якому розглядатимуться заходи щодо відзначення ювілейної дати. Все, що в наших силах, ми зробимо. Нам не позичати досвіду, як фарбувати, підбілювати, але високоякісний капремонт старовинних будиночків нам не під силу, тому і б'ємо в усі дзвони.

Вважаю, що на часі –дозволити відвідування музею групами, звичайно, із дотриманням правил карантину.

ххх

У вищезгаданій статті (змістовній і критичній) Сергій Наумук висловлює думку, що волинські посадовці покладають певні надії на  міністра культури Олександра Ткаченка. Знаючи з практики механізми бюрократичної машини, маю сумнів щодо цього, адже влада, як правило, не ініціює, а більше реагує на вимоги суспільства. Тому громадськість краю, депутати різних рівнів мають сказати своє слово і спонукати високопосадовців до дії, не забуваючи, що 150-літній ювілей – це подія загальнодержавного, всеукраїнського значення. 

Є й інші резерви. Ми маємо активного доброчинця і мецената просвітництва, народного депутата України Степана Івахіва. Як той, хто віддав за нього голос, я закликаю свого обранця долучитися до вирішення  важливої проблеми. Такий внесок у свій час для музею зробив Георгій Кірпа.

Разом із тим, від імені Ковельської міськрайонної організації краєзнавців звертаюся до депутатів обласної ради з пропозицією оголосити 2021-й роком Лесі Українки.

Ковельчани зробили багато для увіковічення пам'яті світоча нації Лесі Українки. Пам'ятник в центрі міста, назва вулиць, шкіл, парку, створення шкільних музеїв, назва аграрного підприємства – це прояв душі народної. Поетичні твори, літературні читання, статті журналістів, Всеукраїнські наукові конференції – це теж для тебе, Лесю.

Ти віщувала: 

"Будуть приходити люди,

Вбогі й багаті, веселі й сумні.

Радощі й тугу нестимуть мені,

Їм промовляти душа моя буде".

Пророцтво збулося! Бо, справді, у відповідь на наші сум і радість, на наші сумнів і розчарування, на наш пошук виходу із кризи, промовляє душа твоя, Лесю. Боже провидіння дарувало волинянам і ковельчанам незгасимий косачівський вогонь, в епіцентрі якого – Леся Українка. Мусимо оберігати, підтримувати цю неопалиму купину народу, а інакше для чого жити на цій Землі?

голова Ковельської міськрайонної організації  НСКУ.