Повідомлення в номер / І звучали слова першої молитви Владики у новому храмі...

Владика Михаїл, митрополит Луцький і Волинський, в своїй першій промові  у новозбудованому Свято-Володимирському храмі Ковеля висловив думку, що нам потрібно життя, події, вчинки ділити не тільки на добрі та погані, а на добрі й дуже добрі. І він правий, бо при цьому життя набуває іншого, більш позитивного змісту.

Так сталося, що відзначення пам'яті рівноапостольного князя Володимира, іменем якого названо храм,  а також для хрещення Руси-України, відбулося у неділю, 2 серпня ц. р. До цих духовних урочистостей вдалося підготувати новозбудований храм, спорудження якого розпочалося 2004 року. І хоч на великі свята духовенство ПЦУ тут уже служило, Владика Михаїл зробив це вперше.

Освячення новобудови здійснив Владика Михаїл, який подякував настоятелю о. Віталію Лехкобиту, а також вірянам за жертовну працю, завдяки чому звершено богоугодну справу. На церковній службі було багато меншеньких і старшеньких діток, адже це вони вселяють у наші душі надію на краще майбутнє рідної країни. 

А ще дуже добре, що святиня має багато друзів меценатів, жертводавців, які вносять в загальну скарбницю сакральної будови не тільки кошти, але й енергію свою, розум і душу.

При недавній зустрічі, коли ще штукатурка та підлога були сирі, отець Віталій признався мені в потаємному:

– З нетерпінням чекаю того дня, коли у цьому просторому залі пролунає слово Боже  і зазвучить молитва. Переживаю, як то воно буде? Чи нормальна акустика?..

Слава Богу, хвилювання були марними. Все, що в той недільний день лунало в молитовному залі і на хорах, звучало піднесено, урочисто, духовно і проникало в душі прихожан.

Молитви, піснеспіви не тільки селились в серця вірних, але й торкались стін, колон  і, обцілувавши небагаточисельні ікони, злітали до неба. Золоті бані і хрести церкви радісно усміхалися Сонцю, а ясно-сірі хмарки ніби промовляли: "Все дуже добре".

Побутує мудра істина, що храм, який зводять, прихорошують і оздоблюють самі парафіяни,   є більш благодатним, ніж той, який будують "чужі" будівельники. І це правда! Парафіяни, які мріють про свій храм, вкладають  у нього і серце, і душу, мають подяку і високу оцінку Господа нашого Ісуса Христа. Разом із тим приємно було бачити тих, хто нагороджений Благословенними грамотами Митрополита Луцького і Володимирського Михаїла: Мирославу Сімішкур, Ольгу Омельчук, Інну Антонюк, Людмилу Микитюк, Вячеслава Гаврилюка. Високої і заслуженої нагороди ордена "За жертовність" удостоєний Вадим Кужіль.

У своїй розлогій і змістовній проповіді Владика Михаїл торкнувся Символу віри в частині: "Очікую воскресіння мертвих і життя будучого віку…". Це воскресіння і є сутністю нашого буття й свідомості. Бо, справді, будівничі храму цього увіковічнили себе тим діянням, як обезсмертив себе рівноапостольний князь Володимир Великий, охрестивши Русь у водах сивочолого Дніпра.

Маю зазначити, що проповідь Владики була істинно народною. У ній вміло                        поєднувалось високодуховне і наше земне, соціально-побутове. Наприклад, Владика наголосив, що, наслідуючи Христа, щоб любити Бога і ближнього свого, ми мусимо  навчитися любити самого себе.

– Та чи задумуємося ми над сутністю цієї істини? Влітку багато хто вирушає відпочивати до озера, річки, лісу і часто-густо на місці відпочинку залишає сміття і саме цим проявляє нелюбов до себе, а разом з тим – до природи і до Бога, який створив усе це, – сказав він.

Митрополит подякував парафіянам та жертводавцям за проведену роботу і благословив на подальші дії в ім'я нашого духовного відродження. У проповіді також звучали духовно-патріотичні нотки, які посередництвом змістовного слова, укріпляли віру присутніх в мирне благополучне майбутнє України.

Щиросердечно подякував парафіянам і будівничим та меценатам у розбудові святині о. Віталій Лехкобит – настоятель храму, який разом з деканом Свято-Димитрівського округу протоієреєм Анатолієм Александруком взяли участь у спільній молитві.

Від церковної громади вітальне слово промовляли  Микола Заікін та Анатолій Понікарчук, котрі очолюють ВО "ТзОВ "Ковельсільмаш" і "Волинь-Кальвіс".

Загальна світлина із Владикою, священиками і парафіянами, яких згодом суттєво побільшало, зафіксувала квітучий сад вишиванок, усмішки і  святковий душевний настрій. Тож погоджуюсь із вище висловленою тезою Владики: "Все у нас добре і дуже добре".

Анатолій СЕМЕНЮК.

Владика Михаїл, митрополит Луцький і Волинський, в своїй першій промові  у новозбудованому Свято-Володимирському храмі Ковеля висловив думку, що нам потрібно життя, події, вчинки ділити не тільки на добрі та погані, а на добрі й дуже добрі. І він правий, бо при цьому життя набуває іншого, більш позитивного змісту.

Так сталося, що відзначення пам'яті рівноапостольного князя Володимира, іменем якого названо храм,  а також для хрещення Руси-України, відбулося у неділю, 2 серпня ц. р. До цих духовних урочистостей вдалося підготувати новозбудований храм, спорудження якого розпочалося 2004 року. І хоч на великі свята духовенство ПЦУ тут уже служило, Владика Михаїл зробив це вперше.

Освячення новобудови здійснив Владика Михаїл, який подякував настоятелю о. Віталію Лехкобиту, а також вірянам за жертовну працю, завдяки чому звершено богоугодну справу. На церковній службі було багато меншеньких і старшеньких діток, адже це вони вселяють у наші душі надію на краще майбутнє рідної країни. 

А ще дуже добре, що святиня має багато друзів меценатів, жертводавців, які вносять в загальну скарбницю сакральної будови не тільки кошти, але й енергію свою, розум і душу.

При недавній зустрічі, коли ще штукатурка та підлога були сирі, отець Віталій признався мені в потаємному:

– З нетерпінням чекаю того дня, коли у цьому просторому залі пролунає слово Боже  і зазвучить молитва. Переживаю, як то воно буде? Чи нормальна акустика?..

Слава Богу, хвилювання були марними. Все, що в той недільний день лунало в молитовному залі і на хорах, звучало піднесено, урочисто, духовно і проникало в душі прихожан.

Молитви, піснеспіви не тільки селились в серця вірних, але й торкались стін, колон  і, обцілувавши небагаточисельні ікони, злітали до неба. Золоті бані і хрести церкви радісно усміхалися Сонцю, а ясно-сірі хмарки ніби промовляли: "Все дуже добре".

Побутує мудра істина, що храм, який зводять, прихорошують і оздоблюють самі парафіяни,   є більш благодатним, ніж той, який будують "чужі" будівельники. І це правда! Парафіяни, які мріють про свій храм, вкладають  у нього і серце, і душу, мають подяку і високу оцінку Господа нашого Ісуса Христа. Разом із тим приємно було бачити тих, хто нагороджений Благословенними грамотами Митрополита Луцького і Володимирського Михаїла: Мирославу Сімішкур, Ольгу Омельчук, Інну Антонюк, Людмилу Микитюк, Вячеслава Гаврилюка. Високої і заслуженої нагороди ордена "За жертовність" удостоєний Вадим Кужіль.

У своїй розлогій і змістовній проповіді Владика Михаїл торкнувся Символу віри в частині: "Очікую воскресіння мертвих і життя будучого віку…". Це воскресіння і є сутністю нашого буття й свідомості. Бо, справді, будівничі храму цього увіковічнили себе тим діянням, як обезсмертив себе рівноапостольний князь Володимир Великий, охрестивши Русь у водах сивочолого Дніпра.

Маю зазначити, що проповідь Владики була істинно народною. У ній вміло                        поєднувалось високодуховне і наше земне, соціально-побутове. Наприклад, Владика наголосив, що, наслідуючи Христа, щоб любити Бога і ближнього свого, ми мусимо  навчитися любити самого себе.

– Та чи задумуємося ми над сутністю цієї істини? Влітку багато хто вирушає відпочивати до озера, річки, лісу і часто-густо на місці відпочинку залишає сміття і саме цим проявляє нелюбов до себе, а разом з тим – до природи і до Бога, який створив усе це, – сказав він.

Митрополит подякував парафіянам та жертводавцям за проведену роботу і благословив на подальші дії в ім'я нашого духовного відродження. У проповіді також звучали духовно-патріотичні нотки, які посередництвом змістовного слова, укріпляли віру присутніх в мирне благополучне майбутнє України.

Щиросердечно подякував парафіянам і будівничим та меценатам у розбудові святині о. Віталій Лехкобит – настоятель храму, який разом з деканом Свято-Димитрівського округу протоієреєм Анатолієм Александруком взяли участь у спільній молитві.

Від церковної громади вітальне слово промовляли  Микола Заікін та Анатолій Понікарчук, котрі очолюють ВО "ТзОВ "Ковельсільмаш" і "Волинь-Кальвіс".

Загальна світлина із Владикою, священиками і парафіянами, яких згодом суттєво побільшало, зафіксувала квітучий сад вишиванок, усмішки і  святковий душевний настрій. Тож погоджуюсь із вище висловленою тезою Владики: "Все у нас добре і дуже добре".