Не завжди буде осінь
З хвилюванням читав листа Руслани Семотюк, нашої постійної дописувачки із Уховецька. Свій підпис поставив би під кожним її словом, хоча, можливо, утримався б від різної критики на адресу голови районної ради Андрія Броїла. Але про це – трохи нижче.
Тут же зазначу, що, як і всі уховчани (і не тільки), щиро шаную Олександра Михайловича Титомира – депутата Ковельської районної ради сьомого скликання, який, на превеликий жаль, не став депутатом ради восьмого скликання, хоч набрав, здавалося б, достатню кількість голосів. В силу недолугого українського виборчого законодавства (інакше не скажеш) він не зміг подолати формальні і абсолютно безпідставні «бар’єри» на шляху до органу місцевого самоврядування, якому віддав багато років свого життя, сил, енергії, знань і досвіду.
Пані Руслана докладно розповіла про багатогранну діяльність Олександра Михайловича, а тому додавати до її щирих і душевних слів ще щось не вважаю за потрібне. Хіба одне: ця людина – взірець справжнього безкорисливого служіння виборцям, людина слова й діла, патріот рідної землі, для якого благо народу – найвища мета. Звучить, можливо, й занадто пафосно, але це так. У «Вістях Ковельщини» ми неодноразово писали про Олександра Титомира як депутата, та й він сам неодноразово виступав на шпальтах газети. Чув його принципові і відверті виступи на сесіях районної ради, знаю про запити і звернення, які робив заради вирішення тих чи інших гострих і болючих проблем. При чому робив, незважаючи на ранги і посади службових осіб, яким адресував свої ділові пропозиції.
Тепер про критику на адресу Андрія Броїла. Я не знаю, як формувався список тієї «єдиної команди», про що пише Руслана Семотюк. Не думаю, що Андрій Петрович переслідував якісь корисливі цілі, але є так, як є: Олександр Титомир в депутати не потрапив. Потрапили інші, список яких районна територіальна виборча комісія оприлюднила в засобах масової інформації цими днями.
Ніби передбачаючи критику на свою адресу, А. Броїло в інтерв’ю “Які підсумки місцевих виборів?” («Вісті Ковельшини», 19 листопада ц. р.) зазначив: «Неприємним сюрпризом, до прикладу, стало те, що окремі кандидати в депутати, отримавши у територіальних виборчих округах підтримку виборців понад 500, а то й 800 голосів, не стали депутатами. Натомість здобули мандати ті депутати, які оримали не дуже значну підтримку виборців».
Як бачимо, Андрій Петрович як один з очільників представницької влади Ковельщини підтвердив мої слова, сказані вище, про «недолугість українського виборчого законодавства». І в цьому — одна з причин того, що демократичні процеси в Україні не поглиблюються, а згортаються. Це, звичайно, моя особиста точка зору, яку я нікому не нав’язую, але якій аргументовано, мабуть, заперечити ніхто не зможе. Принаймні сьогодні.
Що ж далі? Виборчий «поїзд», як-то кажуть, пішов. Хто у нього не «сів», почувається обманутим, і розчарованим, і навіть трохи злим. Але емоціями справі не зарадиш. Вже сьогодні і пану Броїлу, і його колегам-депутатам, і їх соратникам в інших радах Волині та України треба думати над тим, як виправити ситуацію в найближчому майбутньому. Треба сміливіше і наполегливіше «стукати в двері» і парламенту, і Офісу президента, і судових інстанцій з тим, щоб усунути кричущу несправедливість в організації виборчого процесу.
Слід вимагати реакції і з боку народних депутатів України, які, займаючи м’які і комфортні крісла в парламенті, висунули самі себе кандидатами в депутати обласних рад. В результаті туди не потрапили представники місцевої, образно кажучи, інтелектуальної еліти, які могли б багато корисного зробити для виборців. Сумніваюся, що нардепи відмовляться від місць у Верховній Раді, що підтвердила вчорашня сесія Волинської обласної ради: від депутатських мандатів відмовилися 17 обранців, в тому числі всі народні депутати від Волині, за яких виборці голосували 25 жовтня.
Розуміючи невдоволення і навіть обурення виборців Уховецька, від імені яких звернення до газети написала Руслана Семотюк, все-таки вірю в те, що Олександр Михайлович Титомир і надалі не залишатиме уховчан наодинці з їх проблемами, всіма силами сприятиме їх розв’язанню. Адже 557 голосів, відданих за кандидата, — це вияв високого довір’я, свідчення величезної поваги до людини, яка стала для мешканців села близькою і дорогою, майже рідною. Про її добрі справи свідчать фотосвітлини, які додала до листа Руслана Семотюк.
Погодьтеся: фактичне визнання і підтримка людей праці значить не менше, а, може, й більше, аніж формальний депутатський мандат, який, до того ж, виборений у не зовсім справедливій і чесній боротьбі.
Микола ВЕЛЬМА.
P. S. Руслана Семотюк з гіркотою констатує, що осінь 2020-го року “зрадила уховчан». Але треба пам’ятати, що осінь рано чи пізно минає, а на зміну одній порі року приходить інша. Так станеться і цього разу: осінь і зима закінчаться й неодмінно настане весна, коли оживає природа, збуваються людські мрії і сподівання, Сонце змиває сніг і весь бруд, який там прихований.
Отож, буде ще (і не раз) «весна» на уховецьких вулицях», яка принесе зміни, яких так чекають люди. В тому числі – у виборчому законодавстві.
Вірмо в це.
М. В.
З хвилюванням читав листа Руслани Семотюк, нашої постійної дописувачки із Уховецька. Свій підпис поставив би під кожним її словом, хоча, можливо, утримався б від різної критики на адресу голови районної ради Андрія Броїла. Але про це – трохи нижче.
Тут же зазначу, що, як і всі уховчани (і не тільки), щиро шаную Олександра Михайловича Титомира – депутата Ковельської районної ради сьомого скликання, який, на превеликий жаль, не став депутатом ради восьмого скликання, хоч набрав, здавалося б, достатню кількість голосів. В силу недолугого українського виборчого законодавства (інакше не скажеш) він не зміг подолати формальні і абсолютно безпідставні «бар’єри» на шляху до органу місцевого самоврядування, якому віддав багато років свого життя, сил, енергії, знань і досвіду.
Пані Руслана докладно розповіла про багатогранну діяльність Олександра Михайловича, а тому додавати до її щирих і душевних слів ще щось не вважаю за потрібне. Хіба одне: ця людина – взірець справжнього безкорисливого служіння виборцям, людина слова й діла, патріот рідної землі, для якого благо народу – найвища мета. Звучить, можливо, й занадто пафосно, але це так. У «Вістях Ковельщини» ми неодноразово писали про Олександра Титомира як депутата, та й він сам неодноразово виступав на шпальтах газети. Чув його принципові і відверті виступи на сесіях районної ради, знаю про запити і звернення, які робив заради вирішення тих чи інших гострих і болючих проблем. При чому робив, незважаючи на ранги і посади службових осіб, яким адресував свої ділові пропозиції.
Тепер про критику на адресу Андрія Броїла. Я не знаю, як формувався список тієї «єдиної команди», про що пише Руслана Семотюк. Не думаю, що Андрій Петрович переслідував якісь корисливі цілі, але є так, як є: Олександр Титомир в депутати не потрапив. Потрапили інші, список яких районна територіальна виборча комісія оприлюднила в засобах масової інформації цими днями.
Ніби передбачаючи критику на свою адресу, А. Броїло в інтерв’ю “Які підсумки місцевих виборів?” («Вісті Ковельшини», 19 листопада ц. р.) зазначив: «Неприємним сюрпризом, до прикладу, стало те, що окремі кандидати в депутати, отримавши у територіальних виборчих округах підтримку виборців понад 500, а то й 800 голосів, не стали депутатами. Натомість здобули мандати ті депутати, які оримали не дуже значну підтримку виборців».
Як бачимо, Андрій Петрович як один з очільників представницької влади Ковельщини підтвердив мої слова, сказані вище, про «недолугість українського виборчого законодавства». І в цьому — одна з причин того, що демократичні процеси в Україні не поглиблюються, а згортаються. Це, звичайно, моя особиста точка зору, яку я нікому не нав’язую, але якій аргументовано, мабуть, заперечити ніхто не зможе. Принаймні сьогодні.
Що ж далі? Виборчий «поїзд», як-то кажуть, пішов. Хто у нього не «сів», почувається обманутим, і розчарованим, і навіть трохи злим. Але емоціями справі не зарадиш. Вже сьогодні і пану Броїлу, і його колегам-депутатам, і їх соратникам в інших радах Волині та України треба думати над тим, як виправити ситуацію в найближчому майбутньому. Треба сміливіше і наполегливіше «стукати в двері» і парламенту, і Офісу президента, і судових інстанцій з тим, щоб усунути кричущу несправедливість в організації виборчого процесу.
Слід вимагати реакції і з боку народних депутатів України, які, займаючи м’які і комфортні крісла в парламенті, висунули самі себе кандидатами в депутати обласних рад. В результаті туди не потрапили представники місцевої, образно кажучи, інтелектуальної еліти, які могли б багато корисного зробити для виборців. Сумніваюся, що нардепи відмовляться від місць у Верховній Раді, що підтвердила вчорашня сесія Волинської обласної ради: від депутатських мандатів відмовилися 17 обранців, в тому числі всі народні депутати від Волині, за яких виборці голосували 25 жовтня.
Розуміючи невдоволення і навіть обурення виборців Уховецька, від імені яких звернення до газети написала Руслана Семотюк, все-таки вірю в те, що Олександр Михайлович Титомир і надалі не залишатиме уховчан наодинці з їх проблемами, всіма силами сприятиме їх розв’язанню. Адже 557 голосів, відданих за кандидата, — це вияв високого довір’я, свідчення величезної поваги до людини, яка стала для мешканців села близькою і дорогою, майже рідною. Про її добрі справи свідчать фотосвітлини, які додала до листа Руслана Семотюк.
Погодьтеся: фактичне визнання і підтримка людей праці значить не менше, а, може, й більше, аніж формальний депутатський мандат, який, до того ж, виборений у не зовсім справедливій і чесній боротьбі.
Микола ВЕЛЬМА.
P. S. Руслана Семотюк з гіркотою констатує, що осінь 2020-го року “зрадила уховчан». Але треба пам’ятати, що осінь рано чи пізно минає, а на зміну одній порі року приходить інша. Так станеться і цього разу: осінь і зима закінчаться й неодмінно настане весна, коли оживає природа, збуваються людські мрії і сподівання, Сонце змиває сніг і весь бруд, який там прихований.
Отож, буде ще (і не раз) «весна» на уховецьких вулицях», яка принесе зміни, яких так чекають люди. В тому числі – у виборчому законодавстві.
Вірмо в це.
М. В.
Залишити коментар