Повідомлення в номер / Збережіть часточку душі своєї

Приступаючи до написання цього матеріалу, мимоволі згадав слова дядька Лева із «Лісової пісні» Лесі Українки: «Гей, дубоньку, чи будеш ти стояти, чи сива голова моя схитнеться?». Згадав не випадково. Свердлить свідомість думка: «Гей, газетонько, наша  рідна, чи не схитнеться мудра голова твоя, чи вистоїш у люту непогоду?».

Питання це не риторичне. Шалений наступ комп’ютерного інформаційного простору, мов цунамі, зносить все більше друкованих ЗМІ на своєму шляху.

Змітає жорстоко,  безжалісно, безкомпромісно. Зупинімося ж на мить і поміркуймо.

1. Душа її 

з народом

Місцеве друковане видання за більше як вісімдесят літ пройшло тернистий шлях. Разом із читачем пережило «перших совєтів», кровопролитну війну, повоєнну відбудову, «розвинутий соціалізм», боротьбу за Незалежність. Сьогодні, крім пандемії коронавірусу, переживає «коронавірус політичний». Але за всіх важких обставин і умов ковельська «міськрайонка» залишається світлим віконцем  у “домі” місцевого життя, особливо для сивочолого літнього покоління як села, так і міста.

На жаль, від політиків нової хвилі, які майже нічого  не читають, не раз почуєш, що сьогодні не треба газет, не потрібно бібліотек, а книговидавництво – даремна трата коштів.  Словом, опановуй, діду й бабцю, смартфон, комп’ютер, черпай новини з інтернету. Ніхто не запитає, а за які пенсійні дивіденди придбаєш комп’ютера, коли на послуги і хліб з молоком  ледве вистачає.

Незримо, але неухильно поглиблюється прірва між минулим та майбутнім, і знову ж таки – між старшим поколінням та молодим, гарячим і часом безрозсудним. Забуваємо, що газета – це часточка душі читача. 

Якось, мене вразили щирі слова американця.Коли затоплювали велику територію для будівництва водойми з метою постачання води до Нью-Йорка, той промовив: «Я переживу втрату власного будинку, місцевого храму. Але як мені бути, коли в мене забирають тисячолітню історію, основу мого життя, джерело духу мого?».

Ставлячи під сумнів існування місцевого друкованого  видання, дехто ставить під сумнів необхідність згаданої вище часточки душі, якою є по праву газета, а з нею – далека  і близька історія, культура, духовність. Хіба не життєво важливо кожному із нас знати діяння місцевої влади, проблеми  економіки, «комуналки», об’єднаної  громади?

Переконаний: газета потрібна багатьом, і її необхідно зберегти.

Маю право звернутись до депутатів та очільників територіальних громад: «Передбачте кошти для підтримки «Вістей Ковельщини»! Кошти невеликі, але важать багато». 

І разом із тим: «Шановні керівники підприємств, організацій та бізнесових структур! Передплатіть газету своїм ветеранам. Пам’ятайте, що «Вісті» — життєдайний промінь світла у Ваші та їхні засмучені душі!».

А зараз – коротка історія газети під назвою (сучасною) «Вісті Ковельщини».

2. З історії газети 

1. Хронологія творчого поступу.

n 4 жовтня 1939 р. – перший номер місцевої газети під назвою  «Прапор Леніна», органу тимчасового управління Ковельського повіту.

n 20 червня 1941 р. – припинено діяльність редакції у зв’язку з початком війни. Вийшло 253 номери.

n Січень 1945 р. – відновлено випуск місцевої газети.

n 1948 р. – редакція відокремлюється від друкарні.

n Серпень 1991 р. – газету перейменовано   на «Вісті Ковельщини». Вона стає громадсько-політичним виданням. Співзасновники – трудовий колектив, районна та міська ради, райдержадміністрація.

n Травень 2017 р. – роздержавлення видання. Засновником і власником газети стає ТзОВ «Редакція  газети «Вісті Ковельщини».

2. Редактори видання (із 1939 року):

— О. Гаврик, О. Муравський, Л. Лісовський, Й. Левченко (перші номери 1945 р.);  М. Стешенко, Є. Шандибін, М.Карпенко, О. Малишев, Г. Ольхович, О. Панчешний, В. Усенко, В. Бородчук. З 1986 року – Микола Вельма.

3. Заслужені журналісти України 

— Вельма Микола Григорович.

— Скоклюк Степан Антонович.

4. Вони злетіли з ковельського  творчого «гнізда» 

Полікарп Шафета, Степан Сачук, Василь Простопчук, Ярослав Гаврилюк, Леонід Панасенко, Григорій Гуртовий, Маргарита Малиновська, Петро Горщарук, Валерій Вихованець, Леонід Павлючик, Віра Омелянчук,  Олег Романчук, Сергій Рудик та інші.

Творці історії — члени редакційного колективу:

Ніна Дробна, Раїса Гунько, Марія Беліс, Марія Буяджі, Паша Шевченко, Євдокія Скулинець, Петро Гончарук, Лариса Філіпчук, Ксенія Ярошевич, Мойсей Аврух, Гнат Ольхович, Ніна Тарасенко, Ніна Нагайчук, Микола Новіков, Валерій Сидорук, Степан Скоклюк, Ігор Павлюк, Катерина Романенко, Раїса Спирихіна, Галина Кнечон, Алла Черній, Володимир Ковальчук, Тетяна Кушнерук, Ольга Стеблевець, Світлана Ляшук, Вадим Степанюк,   Оест Савчук, Петро Соботович, Володимир Трохимчук, Василь Марієвич, Олександр Машков, Марія Фоменко, Володимир Клівак, Сергій Дятел, Володимир Повар, Ярослав Гаврилюк, Мирослав Данилюк, Галина Михайленко, Єлизавета Дорфман, Олександра Міскун, Валентина Лусь, Тамара Шевчук, Олександр Сас, Євгенія Омелянюк,  Алла Малиновська, Галина Цюра, Людмила Стасюк, Людмила Скоклюк, Степан Байдюк, Вікторія Зінчук, Валентина Мацюк, Світлана Мельянчук, Світлана Троцюк, Наталія Романовська, Оксана Мороз, Аліна Романюк.

Редакційні адреси: 

м. Ковель. вул. Олени Пчілки, 2 

(з 1945 р.);

вул. Грушевського,2 (із 1968 р.);

вул. Міцкевича,3 

(з 2020 р.).

l

Багата, насичена важливими подіями історія ковельської «міськрайонки». Вона – свідок і літописець всіх подій, якими жила, живе і  житиме Ковельщина.

Тож  збережімо це унікальне видання, передплатімо його на 2021-й рік!

«Вісті Ковельщини» — газета для Вас і про Вас!

Анатолій СЕМЕНЮК, громадський дописувач «Вістей Ковельщини», заступник голови первинної організації НСЖУ.   

l

Приступаючи до написання цього матеріалу, мимоволі згадав слова дядька Лева із «Лісової пісні» Лесі Українки: «Гей, дубоньку, чи будеш ти стояти, чи сива голова моя схитнеться?». Згадав не випадково. Свердлить свідомість думка: «Гей, газетонько, наша  рідна, чи не схитнеться мудра голова твоя, чи вистоїш у люту непогоду?».

Питання це не риторичне. Шалений наступ комп’ютерного інформаційного простору, мов цунамі, зносить все більше друкованих ЗМІ на своєму шляху.

Змітає жорстоко,  безжалісно, безкомпромісно. Зупинімося ж на мить і поміркуймо.

Місцеве друковане видання за більше як вісімдесят літ пройшло тернистий шлях. Разом із читачем пережило «перших совєтів», кровопролитну війну, повоєнну відбудову, «розвинутий соціалізм», боротьбу за Незалежність. Сьогодні, крім пандемії коронавірусу, переживає «коронавірус політичний». Але за всіх важких обставин і умов ковельська «міськрайонка» залишається світлим віконцем  у “домі” місцевого життя, особливо для сивочолого літнього покоління як села, так і міста.

На жаль, від політиків нової хвилі, які майже нічого  не читають, не раз почуєш, що сьогодні не треба газет, не потрібно бібліотек, а книговидавництво – даремна трата коштів.  Словом, опановуй, діду й бабцю, смартфон, комп’ютер, черпай новини з інтернету. Ніхто не запитає, а за які пенсійні дивіденди придбаєш комп’ютера, коли на послуги і хліб з молоком  ледве вистачає.

Незримо, але неухильно поглиблюється прірва між минулим та майбутнім, і знову ж таки – між старшим поколінням та молодим, гарячим і часом безрозсудним. Забуваємо, що газета – це часточка душі читача. 

Якось, мене вразили щирі слова американця.Коли затоплювали велику територію для будівництва водойми з метою постачання води до Нью-Йорка, той промовив: «Я переживу втрату власного будинку, місцевого храму. Але як мені бути, коли в мене забирають тисячолітню історію, основу мого життя, джерело духу мого?».

Ставлячи під сумнів існування місцевого друкованого  видання, дехто ставить під сумнів необхідність згаданої вище часточки душі, якою є по праву газета, а з нею – далека  і близька історія, культура, духовність. Хіба не життєво важливо кожному із нас знати діяння місцевої влади, проблеми  економіки, «комуналки», об’єднаної  громади?

Переконаний: газета потрібна багатьом, і її необхідно зберегти.

Маю право звернутись до депутатів та очільників територіальних громад: «Передбачте кошти для підтримки «Вістей Ковельщини»! Кошти невеликі, але важать багато». 

І разом із тим: «Шановні керівники підприємств, організацій та бізнесових структур! Передплатіть газету своїм ветеранам. Пам’ятайте, що «Вісті» — життєдайний промінь світла у Ваші та їхні засмучені душі!».

А зараз – коротка історія газети під назвою (сучасною) «Вісті Ковельщини».

1. Хронологія творчого поступу.

• 4 жовтня 1939 р. – перший номер місцевої газети під назвою  «Прапор Леніна», органу тимчасового управління Ковельського повіту.
• 20 червня 1941 р. – припинено діяльність редакції у зв’язку з початком війни. Вийшло 253 номери.
• Січень 1945 р. – відновлено випуск місцевої газети.
•  1948 р. – редакція відокремлюється від друкарні.
• Серпень 1991 р. – газету перейменовано   на «Вісті Ковельщини». Вона стає громадсько-політичним виданням. Співзасновники – трудовий колектив, районна та міська ради, райдержадміністрація.
• Травень 2017 р. – роздержавлення видання. Засновником і власником газети стає ТзОВ «Редакція  газети «Вісті Ковельщини».

— О. Гаврик, О. Муравський, Л. Лісовський, Й. Левченко (перші номери 1945 р.);  М. Стешенко, Є. Шандибін, М.Карпенко, О. Малишев, Г. Ольхович, О. Панчешний, В. Усенко, В. Бородчук. З 1986 року – Микола Вельма.

— Вельма Микола Григорович.

— Скоклюк Степан Антонович.

Полікарп Шафета, Степан Сачук, Василь Простопчук, Ярослав Гаврилюк, Леонід Панасенко, Григорій Гуртовий, Маргарита Малиновська, Петро Горщарук, Валерій Вихованець, Леонід Павлючик, Віра Омелянчук,  Олег Романчук, Сергій Рудик та інші.

Ніна Дробна, Раїса Гунько, Марія Беліс, Марія Буяджі, Паша Шевченко, Євдокія Скулинець, Петро Гончарук, Лариса Філіпчук, Ксенія Ярошевич, Мойсей Аврух, Гнат Ольхович, Ніна Тарасенко, Ніна Нагайчук, Микола Новіков, Валерій Сидорук, Степан Скоклюк, Ігор Павлюк, Катерина Романенко, Раїса Спирихіна, Галина Кнечон, Алла Черній, Володимир Ковальчук, Тетяна Кушнерук, Ольга Стеблевець, Світлана Ляшук, Вадим Степанюк,   Оест Савчук, Петро Соботович, Володимир Трохимчук, Василь Марієвич, Олександр Машков, Марія Фоменко, Володимир Клівак, Сергій Дятел, Володимир Повар, Ярослав Гаврилюк, Мирослав Данилюк, Галина Михайленко, Єлизавета Дорфман, Олександра Міскун, Валентина Лусь, Тамара Шевчук, Олександр Сас, Євгенія Омелянюк,  Алла Малиновська, Галина Цюра, Людмила Стасюк, Людмила Скоклюк, Степан Байдюк, Вікторія Зінчук, Валентина Мацюк, Світлана Мельянчук, Світлана Троцюк, Наталія Романовська, Оксана Мороз, Аліна Романюк.

м. Ковель. вул. Олени Пчілки, 2  (з 1945 р.);

вул. Грушевського,2 (із 1968 р.);

вул. Міцкевича,3  (з 2020 р.).

ххх

Багата, насичена важливими подіями історія ковельської «міськрайонки». Вона – свідок і літописець всіх подій, якими жила, живе і  житиме Ковельщина.

Тож  збережімо це унікальне видання, передплатімо його на 2021-й рік!

«Вісті Ковельщини» — газета для Вас і про Вас!

Анатолій СЕМЕНЮК, громадський дописувач «Вістей Ковельщини», заступник голови первинної організації НСЖУ.   

ххх

НА АРХІВНІЙ СВІТЛИНІ - члени трудового колективу редпкції "Вістей Ковельщини"  на початку 2000-их років.