Повідомлення в номер / Ялинковий вернісаж

В історії людства на планеті Земля існувало багато типів людей: лямури, атланти, жовті, білі, чорні. Так свідчать вчені. Сьогодні за велінням небес зароджується новітня "раса" приплюснутих носів та великих вух із ознаками страху в очах.

Здається, хтось хоче, щоб ми стали схожими на зелених чоловіків-прибульців з Космосу. По секрету чув від обізнаних, що саме вони розсіяли між людьми усього світу той злощасний коронавірус.

Мій друг заявляє: пандемія змінює світ. 

О, друже! Ще й як змінює! Маски, вакцина, тести стали атрибутикою життя для мешканців Землі.

Населення міст пандемія замкнула в ізольований простір квартир сам на сам з монстром-телевізором.

Вітання – кулачком. Спілкування – на відстані 1,5 метра. Обнімашки – заборона. Поцілунки – в тихому куточку? Не дай, Боже, побачить карантинна поліція – штрафоне, так що найсолодшого гріха не захочеш. А якщо хтось покохається, то хто народиться – нової раси тубільці? 

Не перебільшую  ні  на йоту, бо ж мізки уражені страхом.

–Що ж то робиться в цьому світі? – бідкається моя сваха.

– А що? – перепитую я.

– Ви не бачите? Мільйони хворіють і вмирають, а захисту від вірусу нема. Страшно…

А я собі міркую: "Дивись в корінь".   Недарма ж бо мовлять "Кому – війна, а кому – мати рідна вона". 

Для народу – пандемія, а гроші – олігархам. І хоч гроші найпоширеніший збудник хвороби, дарма – вони бурхливим потоком пливуть у їхні брудні кишені.

Посудіть самі: маски – гроші, тести – гроші, вакцина і шприци – великі гроші, лікування – знову кляті гроші. Як? Слабо? Для олігархів коронавірус – найприбутковіша стаття доходів.

А як вони вміють дурити довірливих: "Радійте, терпіть! Пандемія зійшла з неба замість третьої світової війни". Тобто не бійтеся, терпіть і радійте, що війна не впала на ваші голови. 

"У нас  – влада і гроші, у вас страх та вірус", – ось кредо  їх життя.

Хочу заспокоїти сваху.  Кажу: "Багаті теж плачуть".  Праведні і бідні в рай попадуть, а для олігархів – здирників давно у пеклі місце приготовлене".

– Воно так, свате, місце в рай за нечесні гроші не  викупиш. Та хай там як, а ще пожити хочеться на Землі.

– Не бідкайтесь про тіло. Воно тлінне, а душа вічно молода.

– Так-то воно так, але все одно страшно…

Якщо чоловік витрачає гроші на шампанське та дорогі подарунки для коханої, то він невиліковний романтик, а якщо для своєї дружини – транжира.

ххх

Кажуть мені, що в гості до сусіда потрібно йти із пляшкою. Але якщо у  мене є пляшка, то з якої ласки  маю йти до сусіда?

ххх

Жінка, яка прожила у шлюбі 20 літ зі своїм судженим, повинна слідкувати, щоб у чоловіка завжди була чиста спідня білизна та шкарпетки – вона не має права ганьбити себе неохайністю перед іншими жінками.

ххх

– Татку! Татку! Чому ти завжди забуваєш про день одруження, а мама наша ні?

– Все просто, доню. Уяви, що ти рибалка і на вудку спіймала гарного карася. Поміркуй, хто має пам'ятати про цей день – ти чи карась? 

ххх

Суд задовольнив заяву про розлучення пари. 

– Петре, ти чому такий сумний? Радій – ти вільний. Маєш бути щасливим, – зустрічає Іван друга на дорозі. 

– Ох, Ваню, не бажаю тобі такого щастя. Погнався за пишними сідницями та короткою спідницею, а залишився сам голий і без штанів.

ххх

Чоловік збирається на рибалку.

– Жінко, я поїхав…

– Багатого тобі улову! Не барися…

Щось не склалося, і чоловік через деякий час повертається додому. У ванній кімнаті жінка нагнулась і омиває оголене тіло. Чоловік не втримався і почав гладити жінку.

– Куме, перестаньте. Ще рано, чоловік може повернутися…

В нотаріуса Іван Степанович Твердохліб складає родинний заповіт.

– запишіть: синові Василю заповідаю мікрорайон "Ковельсільмаш",  Павлові – другий Ковель, дочці  Ірині – центр міста.

Незнайомий, що чує цю розмову, запитує: 

– Невже цей чоловік приватизував житлові квартали?

– Та ні. Він усе життя  служив  головним поштарем, а тепер виходить на пенсію, то ж заповідає своїм дітям-листоношам дільниці.

– Ти ба! І тут кумівство й корупція.