Повідомлення в номер / "Все буде добре…"

Леся Українка – славетна і улюблена письменниця нашого народу, феноменальна жінка у світовій культурі, яку образно можна охарактеризувати її ж поетичним образом  –   "світло нагірне". Нагірною  проповіддю було її слово, що будило з летаргічного сну націю й вселяло віру й надію в її духовні сили у боротьбі за волю України.

Народилася Леся Українка в м. Новограді-Волинському. Її дитинство минуло на берегах старовинної річки, яку так поетично оспівала Леся Українка в циклі поезій "Подорож до моря": "Славути красної бори соснові і Случі рідної веселі береги". У чотири роки поетеса уміла читати, у п'ять  —  писати, у шість  –  шити і вишивати. У шість років вперше вишила батькові сорочку.

   У 1879  році родина переїжджає на проживання до міста Луцька, куди на службу був переведений батько. У Луцьку, маючи більше восьми років, Леся Українка написала свою першу поезію "Надія", яку присвятила тітці по батькові Олені Антонівні Косач-Приходько. Юна авторка зуміла в цьому творі передати почуття своєї дорослої тітки, її любов до своєї Вітчизни і тугу за нею на чужині. (Тітку було заслано  до Олонецької губернії): "Ні долі, ні волі у мене нема, зосталася тільки надія одна. Надія   вернутись ще раз на Вкраїну, поглянути ще раз на рідну країну,  поглянути ще раз на синій Дніпро,  –  там  жити чи вмерти, мені все одно…".

Її роки, проведні в Луцьку, проходять в руїнищах старезного замку Любарта. Про це письменниця описала в поезії "Віче" (1901). В Луцьку Леся Українка тяжко і невиліковно захворіла на кістковий туберкульоз. Простудне захворювання отримала на річці Стир, коли з старшим братом Михайлом ходили освячувати воду і побачити процес цього релігійного обряду. За спогадами Лесиної сестри Ольги Косач-Кривинюк, що по тому Леся швидко захворіла. І як писала сама письменниця, що з того часу розпочалася її  "тридцятилітня війна з туберкульозом". Постійна боротьба за своє життя та спадкова сильна косачівська жіноча лінія сформували у поетеси сильний характер, сильний дух, одночасно любов до життя і стоїцизм. У листі до Михайла Старицького Леся Українка писала, що її біль є її силою.

В 1882 році родина з Луцька переїжджає на постійне проживання в Колодяжне до свого родового маєтку.  В Колодяжному,  в оточенні краси природи, Леся Українка складає гімн Волинському краю в поезії "Вечірня година" . В своєму "білому" домику Леся Українка написала понад 80 поезій. Готувала до друку першу поетичну збірку "На крилах пісень", підручник по історії "Стародавня історія східних народів". В Києві в 1893 році вийшла друком збірка "Дитячі ігри, пісні, казки", матеріал до якої зібраний у селах Ковельського, Луцького, Новоград-Волинського повітів Волинської губернії. 

З сестрою Ольгою  в Колодяжному Леся Українка записують народні пісні від селян. Рукописний зошит із записами цих пісень зберігається у фондах Волинського краєзнавчого музею. Хронологія перебування поетеси у Колодяжному охоплює більше двадцяти років. Вона позначена коротшими чи довшими перебуваннями  –  виїздами письменниці до Луцька, Києва, Гадяча, Одеси, Криму, Варшави, Берліна, Риги, Тарту, Мінська, Швейцарії, Італії на Кавказ, Єгипет та інших країв. 

За свій вік (42 роки) Леся Україна видала три прижиттєві поетичні збірки: "На крилах пісень" (1893 р.), Львів; "Думи і мрії" (1899 р.), "Відгуки" (1902 р.), Чернівці. За дванадцять років до смерті написала близько двадцяти драматичних поем. З Лесених працелюбних рук, тонкого інтелекту народжувалися високоякісні твори світового рівня.

В Києві поетеса з  старшим братом Михайлом створюють літературний гурток "Плеяда". Головним завданням якого було — робити переклади кращих творів світової літератури на українську мову. У 1906 році в Києві була створена  "Просвіта". В листі до Ольги Кобилянської Леся Українка писала: "У Києві тепер єдиний ясний пункт на темному тлі українського життя  —  то наша недавно відкрита "Просвіта". Се ж перше легальне українське товариство у Києві, відколи він став "губернським городом російської імперіі". Леся із сестрою Ольгою завідували в ній бібліотечним сектором. Зібрали понад дві тисячі книг. З 1907 року Леся Українка живе в Криму, Грузії. Безпосередньої участі в роботі організації брати не може. Натомість,  сама стає "об'єктом" просвітницької організації. 22 січня 1909 року заходами товариства "Просвіта" в Києві в Народній аудиторії влаштовано літературно-музичний вечір на честь Лесі Українки з нагоди 25-річчя її літературної діяльності.

В 1908 році поетеса разом з своїм чоловіком Климентом Квіткою за власні кошти і кошти меценатів організовують етнографічну експедицію на Полтавщину по запису мелодій українських народних дум. На прохання Лесі Українки її очолив етнограф, фольклорист європейського рівня Філарет Колесса. В 1910 році НТШ у Львові видало перший том Мелодій українських народних дум, а в 1913 році після смерті поетеси — ще два.

Будучи тяжко хворою, залишивши писати своє останнє оповідання з історії арабської жінки "Екбаль ганем", почала надиктовувати тексти українських народних пісень. 225 текстів пісень Климент Квітка записав з голосу Лесі Українки  і видав у Києві збіркою, яку назвав "Народні мелодії з голосу Лесі Українки" (1917 р.). 

Дивуєшся, який великий реєстр потужної літературної, перекладацької, публіцистичної, епістолярної, громадсько-політичної, читацької роботи, який важко перерахувати, а ще важче оцінити, виконала поетеса за свій короткий вік. Вірила у щасливу долю своєї улюбленої України.

Все буде добре… Рідний мій

край

Вкупі зі мною одужав від

злигоднів,

Небо не хворе, не плаче, не

хмуриться, 

Люди веселі і я… не будіть…

Все буде добре…

Ольга БОЙКО, 

директор літературно-меморіального музею Лесі Українки с. Колодяжного.

Леся Українка – славетна і улюблена письменниця нашого народу, феноменальна жінка у світовій культурі, яку образно можна охарактеризувати її ж поетичним образом  –   "світло нагірне". Нагірною  проповіддю було її слово, що будило з летаргічного сну націю й вселяло віру й надію в її духовні сили у боротьбі за волю України.

Народилася Леся Українка в м. Новограді-Волинському. Її дитинство минуло на берегах старовинної річки, яку так поетично оспівала Леся Українка в циклі поезій "Подорож до моря": "Славути красної бори соснові і Случі рідної веселі береги". У чотири роки поетеса уміла читати, у п'ять  —  писати, у шість  –  шити і вишивати. У шість років вперше вишила батькові сорочку.

   У 1879  році родина переїжджає на проживання до міста Луцька, куди на службу був переведений батько. У Луцьку, маючи більше восьми років, Леся Українка написала свою першу поезію "Надія", яку присвятила тітці по батькові Олені Антонівні Косач-Приходько. Юна авторка зуміла в цьому творі передати почуття своєї дорослої тітки, її любов до своєї Вітчизни і тугу за нею на чужині. (Тітку було заслано  до Олонецької губернії): "Ні долі, ні волі у мене нема, зосталася тільки надія одна. Надія   вернутись ще раз на Вкраїну, поглянути ще раз на рідну країну,  поглянути ще раз на синій Дніпро,  –  там  жити чи вмерти, мені все одно…".

Її роки, проведні в Луцьку, проходять в руїнищах старезного замку Любарта. Про це письменниця описала в поезії "Віче" (1901). В Луцьку Леся Українка тяжко і невиліковно захворіла на кістковий туберкульоз. Простудне захворювання отримала на річці Стир, коли з старшим братом Михайлом ходили освячувати воду і побачити процес цього релігійного обряду. За спогадами Лесиної сестри Ольги Косач-Кривинюк, що по тому Леся швидко захворіла. І як писала сама письменниця, що з того часу розпочалася її  "тридцятилітня війна з туберкульозом". Постійна боротьба за своє життя та спадкова сильна косачівська жіноча лінія сформували у поетеси сильний характер, сильний дух, одночасно любов до життя і стоїцизм. У листі до Михайла Старицького Леся Українка писала, що її біль є її силою.

В 1882 році родина з Луцька переїжджає на постійне проживання в Колодяжне до свого родового маєтку.  В Колодяжному,  в оточенні краси природи, Леся Українка складає гімн Волинському краю в поезії "Вечірня година" . В своєму "білому" домику Леся Українка написала понад 80 поезій. Готувала до друку першу поетичну збірку "На крилах пісень", підручник по історії "Стародавня історія східних народів". В Києві в 1893 році вийшла друком збірка "Дитячі ігри, пісні, казки", матеріал до якої зібраний у селах Ковельського, Луцького, Новоград-Волинського повітів Волинської губернії. 

З сестрою Ольгою  в Колодяжному Леся Українка записують народні пісні від селян. Рукописний зошит із записами цих пісень зберігається у фондах Волинського краєзнавчого музею. Хронологія перебування поетеси у Колодяжному охоплює більше двадцяти років. Вона позначена коротшими чи довшими перебуваннями  –  виїздами письменниці до Луцька, Києва, Гадяча, Одеси, Криму, Варшави, Берліна, Риги, Тарту, Мінська, Швейцарії, Італії на Кавказ, Єгипет та інших країв. 

За свій вік (42 роки) Леся Україна видала три прижиттєві поетичні збірки: "На крилах пісень" (1893 р.), Львів; "Думи і мрії" (1899 р.), "Відгуки" (1902 р.), Чернівці. За дванадцять років до смерті написала близько двадцяти драматичних поем. З Лесених працелюбних рук, тонкого інтелекту народжувалися високоякісні твори світового рівня.

В Києві поетеса з  старшим братом Михайлом створюють літературний гурток "Плеяда". Головним завданням якого було — робити переклади кращих творів світової літератури на українську мову. У 1906 році в Києві була створена  "Просвіта". В листі до Ольги Кобилянської Леся Українка писала: "У Києві тепер єдиний ясний пункт на темному тлі українського життя  —  то наша недавно відкрита "Просвіта". Се ж перше легальне українське товариство у Києві, відколи він став "губернським городом російської імперіі". Леся із сестрою Ольгою завідували в ній бібліотечним сектором. Зібрали понад дві тисячі книг. З 1907 року Леся Українка живе в Криму, Грузії. Безпосередньої участі в роботі організації брати не може. Натомість,  сама стає "об'єктом" просвітницької організації. 22 січня 1909 року заходами товариства "Просвіта" в Києві в Народній аудиторії влаштовано літературно-музичний вечір на честь Лесі Українки з нагоди 25-річчя її літературної діяльності.

В 1908 році поетеса разом з своїм чоловіком Климентом Квіткою за власні кошти і кошти меценатів організовують етнографічну експедицію на Полтавщину по запису мелодій українських народних дум. На прохання Лесі Українки її очолив етнограф, фольклорист європейського рівня Філарет Колесса. В 1910 році НТШ у Львові видало перший том Мелодій українських народних дум, а в 1913 році після смерті поетеси — ще два.

Будучи тяжко хворою, залишивши писати своє останнє оповідання з історії арабської жінки "Екбаль ганем", почала надиктовувати тексти українських народних пісень. 225 текстів пісень Климент Квітка записав з голосу Лесі Українки  і видав у Києві збіркою, яку назвав "Народні мелодії з голосу Лесі Українки" (1917 р.). 

Дивуєшся, який великий реєстр потужної літературної, перекладацької, публіцистичної, епістолярної, громадсько-політичної, читацької роботи, який важко перерахувати, а ще важче оцінити, виконала поетеса за свій короткий вік. Вірила у щасливу долю своєї улюбленої України.

Все буде добре…