Повідомлення в номер / Олександр Майданський: "Ветерани, відгукніться!"

Напевно, на Ковельщині та й на усій  Волині  знайдеться мало людей, які б не чули або не читали в пресі про Олександра Івановича Майданського. Відомий він не тільки тим, що народився у селі поблизу Голоб і яке названо, за словами земляків-дотепників, саме на його честь, а тим, що майже у  80 літ  продовжує активно займатися спортом. Точніше – бігом, який є його хобі ось уже кілька десятків літ.

Народився він 30 червня 1942 року, коли українська земля стогнала під кривавим чоботом фашистського окупанта.

Ось як згадує   важкий і грізний час:

– Непросто доводилось нашій сім'ї у той складний період окупації. Надія була тільки  на себе, на свою щоденну, майже каторжну працю. Чим міг, допомагав батькам… Отож, змалечку пізнав і холод, і голод, і гіркий смак хліборобського ремесла.

– А як зародилася любов до спорту?

– Ми, сільські хлопчаки, постійно  знаходилися в русі. Не було такого дня, щоб не ганяли м'яча, не бігали наввипередки чи не грали в піжмурки. Коли підріс, щодня долав шість кілометрів у Новодібровську семирічну школу. Потім – Голобська десятирічка, до якої було ще далі – до 10 кілометрів. Але не втомлювався, разом із однокласниками легко долав ту відстань. Отак і гартувався фізично.

– Мабуть, мали  й улюблений вид спорту…

– Так, захопився  футболом. У 1959 році збірна команда, в якій грав, зайняла друге місце у  шкільній спартакіаді Волині. Згодом  отримав нагороду – Почесну грамоту за перемогу у розіграші першості району з футболу.

Навчання в Голобській середній школі тривало з 1956 по 1959 роки. Ось як писав він про це  в одній із газетних статей, опублікованій у ковельській “міськрайонці”:

– Нам у подальшому житті допоміг трудовий гарт, здобутий у школі. Любові до праці, сумлінному ставленню до неї нас навчали  уславлений комбайнер колгоспу "Дружба"  Федір Москвитін, головний інженер господарства Петро Приступлюк, механізатор Іван Савчук, вчитель виробничого навчання, вчитель-методист, "Відмінник освіти України", делегат  IV з'їзду працівників освіти Степан Добровольський  та інші. Спортивної майстерності навчали  Віктор Бенесько, Микола  Глущенко, Станіслав Шевчук, Юрій Юсіюк.

З 1966 по 1968 роки Олександр Майданський заочно навчався у Володимир-Волинського технікумі механізації та на денному відділенні технічного училища № 37, закінчивши їх із "відзнакою". Однак спорт не полишав. Продовжував нам займалися, коли став працювати.

– Добре знаю Олександра Івановича по спільній роботі у Радошинській середній школі, –розповідає ветеран педагогічної праці, член ГО  "Союз Українок" Антоніна Гладун. – Невгамовний і активний він чоловік. Все життя – в русі, у  праці.

І справді, куди б не закидала його доля, герой нашої розповіді трудився, не покладаючи рук і водночас не полишаючи спорту. А працювати довелося і в райоб'єднанні "Сільгосптехніка", і на "Ковельсільмаші", і в професійно-технічному училищі №7. Паралельно закінчив курси іноземних мов (вивчив французьку) у Київському  національному університеті імені Тараса Шевченка.

У 1980-1984 роках розпочався, як кажуть, новий період в житті Олександра Майданського: він їде працювати у Гвінею (Західна Африка). Там,  у не зовсім звичних для нього умовах, викладав автомобільну справу в одному з місцевих вишів, а заодно створив ще й   групу здоров'я серед колег. Повернувшись додому, працював викладачем у Ковельському  машинобудівному технікумі.

Окрім спорту, пан Олександр значну частину свого життя присвятив художній самодіяльності. Він є лауреатом першого Всесоюзного фестивалю самодільної творчості трудящих, який відбувся у місті Миколаєві. Яскраві  сторінки в його біографії –участь в уславленій Любитівській народній хоровій капелі, відомому на всю Україну чоловічому вокальному ансамблі "Промінь", голосистому і популярному хорі машинобудівників. До речі, “Промінь”, художнім керівником якого був відомий на Волині і в Україні маестро музики і співу Ігор Антонович Пастущук, демонстрував  своє мистецтво на телебаченні, в передачах обласного і республіканського радіо, був учасником творчого звіту Волинської області у Києві. Добре знали ансамбль  в Білорусі, Польщі, так що пану Олександру є чим гордитися і є що згадати.

Ветеран – активний учасник громадсько-політичного життя краю, член СК "Ковель", ГО "Спарта", ФК "Ковель" ФОК. Його часто можна побачити в органах місцевої влади, куди заходить із цікавими  пропозиціями та ідеями, в навчальних закладах, трудових колективах. Нині виношує задум зібрати ветеранів фізкультурно-спортивного руху Ковельщини, де можна було б вшанувати найактивніших його учасників, поділитися спогадами.

У самого Олександра Майданського – багатющий особистий архів, в якому він дбайливо зберігає цінні для нього документи зі свого минулого – зокрема, протоколи  підсумків з легкоатлетичних змагань різного рівня та різних років і результатів своєї участі в них. Ось тільки деякі з таких документів. Так, 9 листопада, 2015 року, виступаючи на чемпіонаті Волинської області із кросу на приз громадсько-політичного тижневика "Волинська газета", наш земляк успішно виступив серед чоловіків, набагато молодших за нього – 1987, 1992, 1988, 1975 років народження. Третє місце він виборов серед учасників 70 і старше років у І-ому  Міжнародному фестивалі літньої Сеньйоріади "Спорт для всіх заради здоров'я", що відбулося 25 серпня 2017 року в м. Луцьку.

Без нього майже ніколи не обходилися чемпіонати України  з напівмарафону  та марафону, що традиційно відбуваються у Ковелі з ініціативи голови СК "Ковель" та  Сергія Панасюка  та члена міськвиконкому, директора групи "Юкон" Юрія Семенюка.

Останні престижні змагання, на яких виступив герой нашої розповіді, – забіг у Стрийському парку міста Львова на честь 30-річчя Національного олімпійського комітету, про які 2 січня ц.р. розповіла газета "Експрес". У ньому взяли участь  атлети, яким за 70 літ, в тому числі й Олександр Майданський. Цікаво, що організатором цього забігу стала  90-літня Тамара  Левчинова.  Сама вона вже   не бігає, але влаштувала для своїх молодших колег справжнє свято. Найстаршим був новояворівець  Микола Нестеренко, якому вже 87-й рік.

– Я був одним з наймолодших бігунів, – посміхається Олександр Іванович. – Адже мені лишень 79  з невеличким "плюсом".

Як бачимо, в почутті гумору, бадьорості і оптимізму ветерану не відмовиш. Тож, звернувшись цими днями до редакції і принісши цілу купу фотосвітлин, він сподівається, що на публікацію в газеті відгукнуться ті, з ким він закладав підвалини фізкультурно-спортивного руху на повоєнній Ковельщині.

Володимир ПЕТРУК.

Фото з архіву 

Олександра МАЙДАНСЬКОГО.       

Напевно, на Ковельщині та й на усій  Волині  знайдеться мало людей, які б не чули або не читали в пресі про Олександра Івановича Майданського. Відомий він не тільки тим, що народився у селі поблизу Голоб і яке названо, за словами земляків-дотепників, саме на його честь, а тим, що майже у  80 літ  продовжує активно займатися спортом. Точніше – бігом, який є його хобі ось уже кілька десятків літ.

Народився він 30 червня 1942 року, коли українська земля стогнала під кривавим чоботом фашистського окупанта.

Ось як згадує   важкий і грізний час:

– Непросто доводилось нашій сім'ї у той складний період окупації. Надія була тільки  на себе, на свою щоденну, майже каторжну працю. Чим міг, допомагав батькам… Отож, змалечку пізнав і холод, і голод, і гіркий смак хліборобського ремесла.

– А як зародилася любов до спорту?

– Ми, сільські хлопчаки, постійно  знаходилися в русі. Не було такого дня, щоб не ганяли м'яча, не бігали наввипередки чи не грали в піжмурки. Коли підріс, щодня долав шість кілометрів у Новодібровську семирічну школу. Потім – Голобська десятирічка, до якої було ще далі – до 10 кілометрів. Але не втомлювався, разом із однокласниками легко долав ту відстань. Отак і гартувався фізично.

– Мабуть, мали  й улюблений вид спорту…

– Так, захопився  футболом. У 1959 році збірна команда, в якій грав, зайняла друге місце у  шкільній спартакіаді Волині. Згодом  отримав нагороду – Почесну грамоту за перемогу у розіграші першості району з футболу.

Навчання в Голобській середній школі тривало з 1956 по 1959 роки. Ось як писав він про це  в одній із газетних статей, опублікованій у ковельській “міськрайонці”:

– Нам у подальшому житті допоміг трудовий гарт, здобутий у школі. Любові до праці, сумлінному ставленню до неї нас навчали  уславлений комбайнер колгоспу "Дружба"  Федір Москвитін, головний інженер господарства Петро Приступлюк, механізатор Іван Савчук, вчитель виробничого навчання, вчитель-методист, "Відмінник освіти України", делегат  IV з'їзду працівників освіти Степан Добровольський  та інші. Спортивної майстерності навчали  Віктор Бенесько, Микола  Глущенко, Станіслав Шевчук, Юрій Юсіюк.

З 1966 по 1968 роки Олександр Майданський заочно навчався у Володимир-Волинського технікумі механізації та на денному відділенні технічного училища № 37, закінчивши їх із "відзнакою". Однак спорт не полишав. Продовжував нам займалися, коли став працювати.

– Добре знаю Олександра Івановича по спільній роботі у Радошинській середній школі, –розповідає ветеран педагогічної праці, член ГО  "Союз Українок" Антоніна Гладун. – Невгамовний і активний він чоловік. Все життя – в русі, у  праці.

І справді, куди б не закидала його доля, герой нашої розповіді трудився, не покладаючи рук і водночас не полишаючи спорту. Апрацювати довелося і в райоб'єднанні "Сільгосптехніка", і на "Ковельсільмаші", і в професійно-технічному училищі №7. Паралельно закінчив курси іноземних мов (вивчив французьку) у Київському  національному університеті імені Тараса Шевченка.

У 1980-1984 роках розпочався, як кажуть, новий період в житті Олександра Майданського: він їде працювати у Гвінею (Західна Африка). Там,  у не зовсім звичних для нього умовах, викладав автомобільну справу в одному з місцевих вишів, а заодно створив ще й   групу здоров'я серед колег. Повернувшись додому, працював викладачем у Ковельському  машинобудівному технікумі.

Окрім спорту, пан Олександр значну частину свого життя присвятив художній самодіяльності. Він є лауреатом першого Всесоюзного фестивалю самодільної творчості трудящих, який відбувся у місті Миколаєві. Яскраві  сторінки в його біографії –участь в уславленій Любитівській народній хоровій капелі, відомому на всю Україну чоловічому вокальному ансамблі "Промінь", голосистому і популярному хорі машинобудівників. До речі, “Промінь”, художнім керівником якого був відомий на Волині і в Україні маестро музики і співу Ігор Антонович Пастущук, демонстрував  своє мистецтво на телебаченні, в передачах обласного і республіканського радіо, був учасником творчого звіту Волинської області у Києві. Добре знали ансамбль  в Білорусі, Польщі, так що пану Олександру є чим гордитися і є що згадати.

Ветеран – активний учасник громадсько-політичного життя краю, член СК "Ковель", ГО "Спарта", ФК "Ковель" ФОК. Його часто можна побачити в органах місцевої влади, куди заходить із цікавими  пропозиціями та ідеями, в навчальних закладах, трудових колективах. Нині виношує задум зібрати ветеранів фізкультурно-спортивного руху Ковельщини, де можна було б вшанувати найактивніших його учасників, поділитися спогадами.

У самого Олександра Майданського – багатющий особистий архів, в якому він дбайливо зберігає цінні для нього документи зі свого минулого – зокрема, протоколи  підсумків з легкоатлетичних змагань різного рівня та різних років і результатів своєї участі в них. Ось тільки деякі з таких документів. Так, 9 листопада, 2015 року, виступаючи на чемпіонаті Волинської області із кросу на приз громадсько-політичного тижневика "Волинська газета", наш земляк успішно виступив серед чоловіків, набагато молодших за нього – 1987, 1992, 1988, 1975 років народження. Третє місце він виборов серед учасників 70 і старше років у І-ому  Міжнародному фестивалі літньої Сеньйоріади "Спорт для всіх заради здоров'я", що відбулося 25 серпня 2017 року в м. Луцьку.

Без нього майже ніколи не обходилися чемпіонати України  з напівмарафону  та марафону, що традиційно відбуваються у Ковелі з ініціативи голови СК "Ковель" та  Сергія Панасюка  та члена міськвиконкому, директора групи "Юкон" Юрія Семенюка.

Останні престижні змагання, на яких виступив герой нашої розповіді, – забіг у Стрийському парку міста Львова на честь 30-річчя Національного олімпійського комітету, про які 2 січня ц.р. розповіла газета "Експрес". У ньому взяли участь  атлети, яким за 70 літ, в тому числі й Олександр Майданський. Цікаво, що організатором цього забігу стала  90-літня Тамара  Левчинова.  Сама вона вже   не бігає, але влаштувала для своїх молодших колег справжнє свято. Найстаршим був новояворівець  Микола Нестеренко, якому вже 87-й рік.

– Я був одним з наймолодших бігунів, – посміхається Олександр Іванович. – Адже мені лишень 79  з невеличким "плюсом".

Як бачимо, в почутті гумору, бадьорості і оптимізму ветерану не відмовиш. Тож, звернувшись цими днями до редакції і принісши цілу купу фотосвітлин, він сподівається, що на публікацію в газеті відгукнуться ті, з ким він закладав підвалини фізкультурно-спортивного руху на повоєнній Ковельщині.

Фото з архіву  Олександра МАЙДАНСЬКОГО.