Її врятували віра в Бога і любов чоловіка
Вікторія Паращук важко захворіла. Її відлік на життя ішов дуже стрімко. Але чоловік Віктор, який знався ще з дитинства на травах, взявся сам лікувати дружину. І йому це вдалося.
Ковельчани Віта і Вітя ходили в одну школу. Їй було 13 років, а йому – 17, як познайомилися. І з того часу скрізь і всюди – обоє разом. Відслуживши в армії, Віктор покликав Віту заміж. І вона, молодесенька 17-річна, прийшла до свекрухи в невістки.
Жили дружно. Народивши двох дітей, Віта, за порадою чоловіка, пішла вчитися в медучилище, яке закінчила успішно. Віктор забажав, щоб дружина принесла додому "червоний" диплом. І, незважаючи на домашні клопоти, дітей, Віта все-таки зуміла принести чоловікові подарунок – "червоний" диплом. Навчання давалося їй легко, бо в школі вчилася добре (закінчила зі срібною медаллю).
...Слабкість у тілі і постійна температура два роки мучили Вікторію Паращук. Через хворобу жінка мусила розрахуватися з роботи (працювала на "швидкій" медсестрою). Хвороба настільки вимучила її, що не могла з "маршрутки" дійти додому. Її зустрічав чоловік, бо важко було дихати, і не мала сили йти.
– Я обстежилась у лікарів і мені сказали, що щитовидка дуже великих розмірів, яка перекриває дихальні шляхи, – розповідає Вікторія Паращук. – Я дихала ніби через соломинку. А слова лікарів мене вибили геть з колії – це був для мене вирок: "Стан дуже поганий, і жити лишилося недовго. Погано. Дуже погано, а у вас ще діти малі...".
Я не знала, що робити. Нікуди не ходила. Лише один раз на тиждень чоловік возив мене до церкви. Він не втрачав надію, що одужати мені допоможе лише Бог. Вся церква молилася за моє одужання.
Вікторія відмовилася від медикаментозного лікування. І її чоловік, який ще з дитинства добре знається на травах, зайнявся оздоровленням дружини. Він підібрав правильно суміші трав, які дали гарний результат. Віта з тими травами навіть їздила в Чернівці до фітотерапевта на консультацію, який підтвердив правильність підбору трав. І обоє взялися за лікування. У щирих молитвах просили Бога мудрості і допомоги. Господь не залишив їх у біді.
– Коли мені стало легше дихати, я пішла на УЗД, – розповідає Вікторія. – Лікарі були здивовані результатом лікування. І коли раніше казали, що це не лікується, то тепер кажуть: "Всяке буває.".
Віта зробила велику помилку, яку роблять всі важкохворі, коли одужують. Вона пішла проситися на роботу фельдшером на "швидку", де раніше працювала (її б узяли). Та мудрий чоловік не дозволив, бо переживав за здоров'я дружини. Але, як кожна жінка, Віта "завантажилась" щоденною роботою, бо ж у неї п'ятеро дітей – клопоту вистачає. Вона думала, що цілком уже здорова. Але раптом жінці стало гіршати (хоча перед тим робила контрольний аналіз крові і було все добре). Віта, як медик, розуміла чому організм почав слабнути. Вона знову зробила контрольний аналіз крові, який показав, що кожен день гинули сотні тисяч клітин крові. Жити залишалось тиждень – не більше.
– Мені з кожним днем ставало все гірше і гірше, – каже Віта Паращук. – Чоловік мені призначив дуже строгу веганську дієту, якою уже треба було лікувати не щитовидку, а кров. Ми їздили в Чернівці до фітотерапевта Сергія Часовенка, який обстежив і підтвердив правильність підбору трав. Дав ще деякі свої трави, щоб розширити лікування. Мій покійний батько як лікар знав: смерть неминуча, вона вже близько, і ніхто вже не зможе допомогти.
Віктор дуже переживав за дружину, тож запропонував звершити єлеєпомазання. Під час єлеєпомазання Віта у Бога не просила здоров'я і життя, а просила лише витримати все, що назначив Господь. І в той момент жінка відчула, як одразу припинилося погіршення здоров'я. І хоча стан був вкрай тяжким, але стабільним. Бо раніше відлік ішов на секунди.
– Я як медик розуміла, що може настати фатальна мить, – каже Вікторія. – І була до того готова. Але Бог по Своїй милості дарував мені життя і не дав померти. Я продовжувала лікуватися травами, стала вільно дихати, веду здоровий спосіб життя, регулярно обстежуюся.
Коли жінка зробила УЗД серця і кардіограму, то лікарі були дуже здивовані, що у 50-річному віці Вітине серце і судини в ідеальному стані. Як таке може бути?
...Це лікування триває уже 11 років, жінка відмовилася від офіційної медицини і в онколікарню, куди її направляли, не їздила жодного разу.
– Я сама, працюючи медиком на "швидкій", неодноразово була свідком, як люди помирали у мене на очах після онколікарні, – говорить Вікторія Паращук. –Я власноруч хворим колола морфін. Всі, хто після мене захворів і приїжджав в онколікарню, уже повмирали. А я, дякуючи Богу, ще живу. Працюю помірковано і не роблю помилок, які колись робила. Ходжу влітку по ягоди, на город. Завдяки мудрим порадам чоловіка, стримуюся від важкої роботи, чим продовжую своє життя і покращую здоров'я.
Мати-героїня Вікторія Паращук разом із чоловіком тішиться п'ятьма дітьми, шістьма онуками. Троє дітей вже одружені, а двоє ще біля батьків.
– Я дякую Богу, що до цього часу ще ходжу по цій грішній землі, де стільки горя і хвороб, – каже Віта.
Галина ОЛІФЕРЧУК.
Вікторія Паращук важко захворіла. Її відлік на життя ішов дуже стрімко. Але чоловік Віктор, який знався ще з дитинства на травах, взявся сам лікувати дружину. І йому це вдалося.
Ковельчани Віта і Вітя ходили в одну школу. Їй було 13 років, а йому – 17, як познайомилися. І з того часу скрізь і всюди – обоє разом. Відслуживши в армії, Віктор покликав Віту заміж. І вона, молодесенька 17-річна, прийшла до свекрухи в невістки.
Жили дружно. Народивши двох дітей, Віта, за порадою чоловіка, пішла вчитися в медучилище, яке закінчила успішно. Віктор забажав, щоб дружина принесла додому "червоний" диплом. І, незважаючи на домашні клопоти, дітей, Віта все-таки зуміла принести чоловікові подарунок – "червоний" диплом. Навчання давалося їй легко, бо в школі вчилася добре (закінчила зі срібною медаллю).
...Слабкість у тілі і постійна температура два роки мучили Вікторію Паращук. Через хворобу жінка мусила розрахуватися з роботи (працювала на "швидкій" медсестрою). Хвороба настільки вимучила її, що не могла з "маршрутки" дійти додому. Її зустрічав чоловік, бо важко було дихати, і не мала сили йти.
– Я обстежилась у лікарів і мені сказали, що щитовидка дуже великих розмірів, яка перекриває дихальні шляхи, – розповідає Вікторія Паращук. – Я дихала ніби через соломинку. А слова лікарів мене вибили геть з колії – це був для мене вирок: "Стан дуже поганий, і жити лишилося недовго. Погано. Дуже погано, а у вас ще діти малі...".
Я не знала, що робити. Нікуди не ходила. Лише один раз на тиждень чоловік возив мене до церкви. Він не втрачав надію, що одужати мені допоможе лише Бог. Вся церква молилася за моє одужання.
Вікторія відмовилася від медикаментозного лікування. І її чоловік, який ще з дитинства добре знається на травах, зайнявся оздоровленням дружини. Він підібрав правильно суміші трав, які дали гарний результат. Віта з тими травами навіть їздила в Чернівці до фітотерапевта на консультацію, який підтвердив правильність підбору трав. І обоє взялися за лікування. У щирих молитвах просили Бога мудрості і допомоги. Господь не залишив їх у біді.
– Коли мені стало легше дихати, я пішла на УЗД, – розповідає Вікторія. – Лікарі були здивовані результатом лікування. І коли раніше казали, що це не лікується, то тепер кажуть: "Всяке буває.".
Віта зробила велику помилку, яку роблять всі важкохворі, коли одужують. Вона пішла проситися на роботу фельдшером на "швидку", де раніше працювала (її б узяли). Та мудрий чоловік не дозволив, бо переживав за здоров'я дружини. Але, як кожна жінка, Віта "завантажилась" щоденною роботою, бо ж у неї п'ятеро дітей – клопоту вистачає. Вона думала, що цілком уже здорова. Але раптом жінці стало гіршати (хоча перед тим робила контрольний аналіз крові і було все добре). Віта, як медик, розуміла чому організм почав слабнути. Вона знову зробила контрольний аналіз крові, який показав, що кожен день гинули сотні тисяч клітин крові. Жити залишалось тиждень – не більше.
– Мені з кожним днем ставало все гірше і гірше, – каже Віта Паращук. – Чоловік мені призначив дуже строгу веганську дієту, якою уже треба було лікувати не щитовидку, а кров. Ми їздили в Чернівці до фітотерапевта Сергія Часовенка, який обстежив і підтвердив правильність підбору трав. Дав ще деякі свої трави, щоб розширити лікування. Мій покійний батько як лікар знав: смерть неминуча, вона вже близько, і ніхто вже не зможе допомогти.
Віктор дуже переживав за дружину, тож запропонував звершити єлеєпомазання. Під час єлеєпомазання Віта у Бога не просила здоров'я і життя, а просила лише витримати все, що назначив Господь. І в той момент жінка відчула, як одразу припинилося погіршення здоров'я. І хоча стан був вкрай тяжким, але стабільним. Бо раніше відлік ішов на секунди.
– Я як медик розуміла, що може настати фатальна мить, – каже Вікторія. – І була до того готова. Але Бог по Своїй милості дарував мені життя і не дав померти. Я продовжувала лікуватися травами, стала вільно дихати, веду здоровий спосіб життя, регулярно обстежуюся.
Коли жінка зробила УЗД серця і кардіограму, то лікарі були дуже здивовані, що у 50-річному віці Вітине серце і судини в ідеальному стані. Як таке може бути?
...Це лікування триває уже 11 років, жінка відмовилася від офіційної медицини і в онколікарню, куди її направляли, не їздила жодного разу.
– Я сама, працюючи медиком на "швидкій", неодноразово була свідком, як люди помирали у мене на очах після онколікарні, – говорить Вікторія Паращук. –Я власноруч хворим колола морфін. Всі, хто після мене захворів і приїжджав в онколікарню, уже повмирали. А я, дякуючи Богу, ще живу. Працюю помірковано і не роблю помилок, які колись робила. Ходжу влітку по ягоди, на город. Завдяки мудрим порадам чоловіка, стримуюся від важкої роботи, чим продовжую своє життя і покращую здоров'я.
Мати-героїня Вікторія Паращук разом із чоловіком тішиться п'ятьма дітьми, шістьма онуками. Троє дітей вже одружені, а двоє ще біля батьків.
– Я дякую Богу, що до цього часу ще ходжу по цій грішній землі, де стільки горя і хвороб, – каже Віта.
Галина ОЛІФЕРЧУК.
Її врятували віра в Бога і любов чоловіка
Залишити коментар