Наталія ТХОРЖЕВСЬКА: “Нас надихає творчість Лесі Українки”
Сьогодні гість газети – Наталія Тхоржевська, – лялькарка, вчитель української мови та літератури, керівник гуртка "Українознавство" ОНЗ "Дубівська ЗОШ І-ІІІ ст." с. Дубового Ковельського району Волинської області. Волонтерка (від початку війни у складі волонтерського підрозділу "Вбережу"), член ВГО "Союз Українок".
– Пані Наталю, як усе почалося?
– Лялькарством займаюсь понад п'ять років, створено більше як пів тисячі лялькових образів.
Мої травнички стали навіть в нагоді при оформленні палітурки книги "Калинове намисто жіночої долі" Галини Корицької-Гузовської із Запоріжжя. Цікаво було стати й прототипом однієї з героїнь її новел, зокрема "Лялькарка".
До створення народної ляльки -мотанки спонукало, мабуть, те, що література – скоріше мистецтво, ніж наука, і створення художніх образів засобами декоративно-вжиткового мистецтва увиразнює словесні художні образи, додає їм глибшого розуміння в контексті особливостей української ментальності.
Лялька-мотанка – один з найдавніших видів народної творчості, яка дуже вдало передає український дух і нашу ментальність. І, що дуже важливо, сприяє ідентифікації українців і України в світовому просторі, популяризації української культури. Нині мої травнички живуть в 14 країнах світу. І, звичайно ж, сотні – по всій Україні.
У роботі використовую здебільшого природні матеріали. Всі мої ляльки – травнички наповнені духмяними травами Полісся. Також використовую талаш, соломку, колосся злакових рослин та саме зерно.
Створюю не лише ляльки, а й декоративні інтер'єрні вінки та композиції з природних матеріалів.
Один з улюблених видів ляльки - "Лялька з кухра". Для виготовлення їх використовую матеріали ,які нині не дуже популярні й "доживають віку" на горищах чи в скринях бабусь - домоткане полотно, старовинні, вишиті різними техніками вироби ( рушники, доріжки, перідники тощо). Таким чином ми даємо друге життя цим унікальним творінням наших попередників. Дуже подобається французький мистецький стиль ФЬЮЖН - поєднання непоєднуваного .
А почалося все з волонтерства та благодійних проектів. Важко злічити, скільки травничок передано на передову в зону АТО волонтерським підрозділом "Вбережу" (проєкт "Оберіг для захисників України") . Гріє душу відчуття , що це підтримує наших воїнів, адже часто маємо зворотний зв'язок. Одна з улюблених травничок – лялька-волонтерка.
З метою популяризації та збереження традицій народного лялькарства , в тому числі й у сучасних інтерпритаціях, люблю проводити майстер – класи. Крім майстер – класів для дітей у школі, в Центрі культури й дозвілля, на Дні громади був цікавий майстер-клас для працівників бібліотечної системи нашої громади.
Я – ментор проєкту Ковельського міськрайонного центру зайнятості " Успіх в дії" .
– Ви – відома благодійниця. Розкажіть трохи про це.
– Брала участь у благодійних ярмарках на підтримку важкохворих діток (збір коштів на лікування), у благодійному проєкті "Дружини героїв" (на підтримку дружин захисників України, що загинули в АОТ), у благодійному проєкті "Особлива мама" (підтримка матерів, що мають діток з обмеженими можливостями), у мистецькому проєкті "Дерево життя- благодатне джерело".
Я також – учасниця міжнародних онлайн-проєктів " Ляльки для ненароджених" (до 87-ї річниці Голодомору), "Від Різдва до Йордану" з ініціативи та за участю лялькарок з української діаспори в Німеччині, Португалії, Норвегії. Куратор цих проєктів – Тетяна Золочевська, майстриня – лялькарка з Німеччини (Бремен), організатор лялькових виставок в Німеччині, волонтерка, учасник українсько-німецької спілки "Колос".
Окрім того, я – член організаційної групи, літературний редактор, озвучення та безпосередня лялькова участь у міжнародному проекті "Лісова пісня” і в ляльках" (лялькова інтерпретація) до 150-річчя від дня народження Лесі Українки. Створила всіх персонажів "Лісової пісні" та відповідні сюжетні сцени.
Над проєктом "Лісова пісня в ляльках" працює креативна команда у складі:
Ніна Хаген – автор ідеї (Норвегія, викладач української школи "Еллісів" в Осло); Тетяна Золочевська –організатор і куратор (Німеччина, Бремен); Інна Вовк - режисер, технічний редактор (Україна, м.Шпола); Олена Черноус – консультант, член НСМНМУ м. Чигирин).
Роботу над проєктом розпочали ще на початку січня й збір робіт тривав до 10 лютого. Далі - створення фільму, а також участь у І Міжнародному (VІІ Всеукраїнському, ХVІІ Всекримському) фестивалі – конкурсі учнівської та студентської творчості імені Марії Фішер-Слиж "Змагаймось за нове життя!", присвяченому 155-й річниці від дня народження Лесі .
У проєкті взяли участь понад 70 майстринь-лялькарок і понад 280 робіт від більш як.
Це дуже копітка робота. Кожна робота неповторно-цікава!
– А які плани на майбутнє?
– Плануємо згодом продовжити проєкт –зробити другу частину, паралельно готуємо проєкт "Ляльки і Лесині вірші" – лялькові ілюстрації до поезій Лесі Українки. А також в планах – видати тематичний календар "Лісова пісня в ляльках" ( куратор Олена Харченко) у серпні до 110-ої річниці написання "Лісової пісні".
Проєкт такого типу (створення сюжетних ілюстрацій) – це новинка у мистецькому просторі. Але якщо американці створили навіть комп'ютерну гру "Форест зонг" за мотивами " Лісової пісні", то чому б не створити "ляльковий спектакль" у нашому рідному стилі, такому близькому Лесі Українці?
Адже у родині Косачів фольклор і народне декоративно-вжиткове мистецтво посідали особливе місце. Вони зібрали й передали нам у спадок збірки унікальних народних пісень, забавок, танців, ігор тощо, зібраних на Поліссі. А чого вартий збірник, впорядкований Оленою Пчілкою, "Українські узори"? Лялькарки, до речі, використовують у творчості узори з цього збірника.
Особливо у пошані у Косачів був театр – у сірому будиночку в Колодяжному (нині - Музей -садиба Лесі Українки) батьки спеціально облаштували сцену для розігрування театральних постановок за участю і дітей, і дорослих.
Мені як землячці Лесі Українки особливо цікаво й маю за велику честь брати участь у цьому проєкті. Адже я народилась, виросла і живу в тих місцях, що надихнули Лесю написати "Лісову пісню". Зовсім не дивно, що Леся серед ночі втікала через віконце, щоб побігти до лісу на зустріч з Мавкою.
Я також люблю багато часу проводити в нашому поліському лісі віч-на-віч з героями "Лісової пісні" де й тепер можна зустріти тих вічно живих Лесиних персонажів. Адже "німого в лісі в нас нема нічого" (Леся Українка)- це класика.
Дуже люблю бувати в урочищі Нечимному де, власне, й відбувались події твору. Щороку відвідую з учнями літературно – мистецький фестиваль "Лісова пісня", започаткований з ініціативи Волинської обласної організації НСПУ з метою привернути увагу до місць, де бувала Леся Українка та які надихали на написання безсмертної "Лісової пісні". Бо й, справді, місцина ця " вся дика, таємнича, але не понура, – повна ніжної задумливої поліської краси" (Леся Українка).
Щиро тішусь, що творчість славетної Лесі Українки надихає людей, і наше народне українське мистецтво в такому новому форматі мандрує світом.
Сподіваємось, що наш цікавий колективний проєкт буде ще однією коштовною перлинкою до скарбнички шани й пам'яті славетної Лесі Українки.
Підготувала
Ольга СТЕБЛЕВЕЦЬ.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Сьогодні гість газети – Наталія Тхоржевська, – лялькарка, вчитель української мови та літератури, керівник гуртка "Українознавство" ОНЗ "Дубівська ЗОШ І-ІІІ ст." с. Дубового Ковельського району Волинської області. Волонтерка (від початку війни у складі волонтерського підрозділу "Вбережу"), член ВГО "Союз Українок".
– Пані Наталю, як усе почалося?
– Лялькарством займаюсь понад п'ять років, створено більше як пів тисячі лялькових образів.
Мої травнички стали навіть в нагоді при оформленні палітурки книги "Калинове намисто жіночої долі" Галини Корицької-Гузовської із Запоріжжя. Цікаво було стати й прототипом однієї з героїнь її новел, зокрема "Лялькарка".
До створення народної ляльки -мотанки спонукало, мабуть, те, що література – скоріше мистецтво, ніж наука, і створення художніх образів засобами декоративно-вжиткового мистецтва увиразнює словесні художні образи, додає їм глибшого розуміння в контексті особливостей української ментальності.
Лялька-мотанка – один з найдавніших видів народної творчості, яка дуже вдало передає український дух і нашу ментальність. І, що дуже важливо, сприяє ідентифікації українців і України в світовому просторі, популяризації української культури. Нині мої травнички живуть в 14 країнах світу. І, звичайно ж, сотні – по всій Україні.
У роботі використовую здебільшого природні матеріали. Всі мої ляльки – травнички наповнені духмяними травами Полісся. Також використовую талаш, соломку, колосся злакових рослин та саме зерно.
Створюю не лише ляльки, а й декоративні інтер'єрні вінки та композиції з природних матеріалів.
Один з улюблених видів ляльки - "Лялька з кухра". Для виготовлення їх використовую матеріали ,які нині не дуже популярні й "доживають віку" на горищах чи в скринях бабусь - домоткане полотно, старовинні, вишиті різними техніками вироби ( рушники, доріжки, перідники тощо). Таким чином ми даємо друге життя цим унікальним творінням наших попередників. Дуже подобається французький мистецький стиль ФЬЮЖН - поєднання непоєднуваного .
А почалося все з волонтерства та благодійних проектів. Важко злічити, скільки травничок передано на передову в зону АТО волонтерським підрозділом "Вбережу" (проєкт "Оберіг для захисників України") . Гріє душу відчуття , що це підтримує наших воїнів, адже часто маємо зворотний зв'язок. Одна з улюблених травничок – лялька-волонтерка.
З метою популяризації та збереження традицій народного лялькарства , в тому числі й у сучасних інтерпритаціях, люблю проводити майстер – класи. Крім майстер – класів для дітей у школі, в Центрі культури й дозвілля, на Дні громади був цікавий майстер-клас для працівників бібліотечної системи нашої громади.
Я – ментор проєкту Ковельського міськрайонного центру зайнятості " Успіх в дії" .
– Ви – відома благодійниця. Розкажіть трохи про це.
– Брала участь у благодійних ярмарках на підтримку важкохворих діток (збір коштів на лікування), у благодійному проєкті "Дружини героїв" (на підтримку дружин захисників України, що загинули в АОТ), у благодійному проєкті "Особлива мама" (підтримка матерів, що мають діток з обмеженими можливостями), у мистецькому проєкті "Дерево життя- благодатне джерело".
Я також – учасниця міжнародних онлайн-проєктів " Ляльки для ненароджених" (до 87-ї річниці Голодомору), "Від Різдва до Йордану" з ініціативи та за участю лялькарок з української діаспори в Німеччині, Португалії, Норвегії. Куратор цих проєктів – Тетяна Золочевська, майстриня – лялькарка з Німеччини (Бремен), організатор лялькових виставок в Німеччині, волонтерка, учасник українсько-німецької спілки "Колос".
Окрім того, я – член організаційної групи, літературний редактор, озвучення та безпосередня лялькова участь у міжнародному проекті "Лісова пісня” і в ляльках" (лялькова інтерпретація) до 150-річчя від дня народження Лесі Українки. Створила всіх персонажів "Лісової пісні" та відповідні сюжетні сцени.
Над проєктом "Лісова пісня в ляльках" працює креативна команда у складі:
Ніна Хаген – автор ідеї (Норвегія, викладач української школи "Еллісів" в Осло); Тетяна Золочевська –організатор і куратор (Німеччина, Бремен); Інна Вовк - режисер, технічний редактор (Україна, м.Шпола); Олена Черноус – консультант, член НСМНМУ м. Чигирин).
Роботу над проєктом розпочали ще на початку січня й збір робіт тривав до 10 лютого. Далі - створення фільму, а також участь у І Міжнародному (VІІ Всеукраїнському, ХVІІ Всекримському) фестивалі – конкурсі учнівської та студентської творчості імені Марії Фішер-Слиж "Змагаймось за нове життя!", присвяченому 155-й річниці від дня народження Лесі .
У проєкті взяли участь понад 70 майстринь-лялькарок і понад 280 робіт від більш як.
Це дуже копітка робота. Кожна робота неповторно-цікава!
– А які плани на майбутнє?
– Плануємо згодом продовжити проєкт –зробити другу частину, паралельно готуємо проєкт "Ляльки і Лесині вірші" – лялькові ілюстрації до поезій Лесі Українки. А також в планах – видати тематичний календар "Лісова пісня в ляльках" ( куратор Олена Харченко) у серпні до 110-ої річниці написання "Лісової пісні".
Проєкт такого типу (створення сюжетних ілюстрацій) – це новинка у мистецькому просторі. Але якщо американці створили навіть комп'ютерну гру "Форест зонг" за мотивами " Лісової пісні", то чому б не створити "ляльковий спектакль" у нашому рідному стилі, такому
близькому Лесі Українці?
Адже у родині Косачів фольклор і народне декоративно-вжиткове мистецтво посідали особливе місце. Вони зібрали й передали нам у спадок збірки унікальних народних пісень, забавок, танців, ігор тощо, зібраних на Поліссі. А чого вартий збірник, впорядкований Оленою Пчілкою, "Українські узори"? Лялькарки, до речі, використовують у творчості узори з цього збірника.
Особливо у пошані у Косачів був театр – у сірому будиночку в Колодяжному (нині - Музей -садиба Лесі Українки) батьки спеціально облаштували сцену для розігрування театральних постановок за участю і дітей, і дорослих.
Мені як землячці Лесі Українки особливо цікаво й маю за велику честь брати участь у цьому проєкті. Адже я народилась, виросла і живу в тих місцях, що надихнули Лесю написати "Лісову пісню". Зовсім не дивно, що Леся серед ночі втікала через віконце, щоб побігти до лісу на зустріч з Мавкою.
Я також люблю багато часу проводити в нашому поліському лісі віч-на-віч з героями "Лісової пісні" де й тепер можна зустріти тих вічно живих Лесиних персонажів. Адже "німого в лісі в нас нема нічого" (Леся Українка)- це класика.
Дуже люблю бувати в урочищі Нечимному де, власне, й відбувались події твору. Щороку відвідую з учнями літературно – мистецький фестиваль "Лісова пісня", започаткований з ініціативи Волинської обласної організації НСПУ з метою привернути увагу до місць, де бувала Леся Українка та які надихали на написання безсмертної "Лісової пісні". Бо й, справді, місцина ця " вся дика, таємнича, але не понура, – повна ніжної задумливої поліської краси" (Леся Українка).
Щиро тішусь, що творчість славетної Лесі Українки надихає людей, і наше народне українське мистецтво в такому новому форматі мандрує світом.
Сподіваємось, що наш цікавий колективний проєкт буде ще однією коштовною перлинкою до скарбнички шани й пам'яті славетної Лесі Українки.
Підготувала Ольга СТЕБЛЕВЕЦЬ.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Наталія ТХОРЖЕВСЬКА: “Нас надихає творчість Лесі Українки”
– Ви – відома благодійниця. Розкажіть трохи про це.
близькому Лесі Українці? 
Залишити коментар