Чому зростають ціни?
До коливань цін в Україні вже звикли. Щоправда, переважну більшість населення цікавить передовсім вартість харчів. І не тому, що наші люди так вже люблять наїдатися – як-то кажуть, "від пуза". Просто, як свідчить статистика, переважну суму заробітних плат і пенсій вони витрачають на продовольчі товари. Про одяг, взуття думають в останню чергу, особливо ті, кому вже за 50 і більше.
Зрештою, як тут думати, коли не по днях, а по годинах зростають ціни на продукти першої необхідності – борошно, цукор, олію, овочі? Не знижуються вони й на молочні вироби, м'ясо і ковбаси, не кажучи вже про масло. І хоч якість їх далека від європейських стандартів, наші земляки й тому раді – було б чим так-сяк голод втамувати.
Говорячи про причини підвищення цін на продукти, експерти в першу чергу ведуть мову про негативні наслідки пандемії коронавірусу. Частина правди у цьому є, але далеко не вся. Адже для підтримки своїх громадян, малого та середнього бізнесу під час карантину уряди багатьох країн світу, образно кажучи, включили друкарський верстат.
У 2020 році сумарний баланс резервної системи США, Європейського Центробанку, Банку Англії, Банку Японії і Резервного банку Австралії збільшився на 5 трильйонів американських доларів.
Таким чином, раз в обігу з'явилося більше грошей – прискорилася інфляція, зросли ціни на продовольство. В кінцевому підсумку це заохотило українських виробників збільшити експорт пшениці, бо торгувати нею за кордоном стало вигідніше, аніж всередині країни. Тому не варто дивуватися тому, що торік Україна стала другим (!) у світі експортером зерна після США. Відповідно ціни на пшеницю у нас знаходяться на найвищому рівні з 2015 року і сягають 300-320 доларів за тонну, хоч іще півроку тому вартість не перевищувала 220 доларів.
Якщо для західного споживача зростання цін на зерно, а, отже, на хліб, якого там споживають менше, у зв'язку з допомогою держави не надто страшне, то в Україні, де купівельна спроможність населення низька і продовжує знижуватись, подібне аж ніяк не тішить людей. Як сказав нещодавно в інтерв'ю в одному з інтернет-видань президент Всеукраїнської асоціації пекарів Олександр Тараненко, із початку року собівартість хліба через подорожчання борошна зросла на 12 відсотків, випередивши очікуваний рівень інфляції. А раз більша собівартість, то більша і роздрібна ціна на хліб, що вже відчули його споживачі.
З цього приводу деякий час тому до редакції нашої газети зателефонував ветеран педагогічної праці Яків Лавренко і запитав: "Чому подорожчав висівковий хліб, який ще зовсім недавно був дешевшим? Адже він так потрібен нам, людям поважного віку, в раціоні харчування". Подорожчав, звичайно, не тільки висівковий, але й інші види хлібобулочних виробів із пшеничного і житнього борошна, що бачимо на прилавках магазинів. Про причину ми розповіли вище.
На щастя, ті господарники, які думають не лише про прибутки, але й про людей, запобігають зростанню роздрібних цін обмеженням імпорту зерна і вирощуванням його для власних потреб. Як результат, ціна на хліб залишається більш-менш стабільною, що бачимо на прикладі діяльності ТзОВ "Ковельський хлібокомбінат", який багато років поспіль очолює хлібороб з діда-прадіда Іван Смітюх. З його ініціативи тут зуміли поєднати інтереси виробника і споживача, щоразу засіваючи чималі площі зерновими культурами й таким чином дещо зменшуючи різке зростання собівартості продукції. На підприємстві забезпечили, образно кажучи, замкнутий цикл виробництва, який включає у себе вирощування зернових культур із застосуванням передових методів і прийомів агротехніки, їх збирання, зберігання і переробку, включаючи виробництво борошна.
Окрім того, ковельські хлібопекарі постійно працюють над підвищенням якості продукції, розширенням її асортименту. В цьому можна переконатися, завітавши у фірмові магазини "Соломійка" або інші торговельні заклади. І хоч нині з'явилося багато конкурентів, в тому числі не завжди добросовісних, продукція хлібокомбінату користується великим попитом, включаючи і кондитерські вироби (торти, тістечка, рулети тощо). Не залежувалися на прилавках і духмяні паски під час недавніх Великодніх свят.
На превеликий жаль, подібним чином діють далеко не всі виробники хлібобулочних виробів в Україні, як, зрештою, виробники зерна. Їх мета одна: прибутки будь-якою ціною. Тим більше, що кон'юнктура на міжнародному ринку зерна, як ми говорили вище, сприятлива. От і виходить, що через поблажливість і безконтрольність (а, може, й некомпетентність) київської влади Україна дбає не стільки про власну продовольчу безпеку, як про безпеку інших країн, що там лише вітають.
Ось деякі факти на підтвердження наших слів. В розпал пандемії український уряд замість того, щоб турбуватися про продовольчу безпеку держави і цінову стабільність, всіляко сприяв торговим кампаніям експортувати зерно нового врожаю, який, до речі, був менший за попередній. Влада і трейдери узгодили меморандум, згідно з яким планувалося вивезення 17,5 мільйона тонн пшениці, 24 мільйони тонн кукурудзи.
Така ситуація, викликавши ейфорію в урядовців і структур, що лобіюють інтереси зернотрейдерів, неабияк занепокоїла тих, хто займається виробництвом борошна і хліба. Ще в березні 2020 року, на самому початку карантину, як повідомляли ЗМІ, вони просили обмежити експорт зерна, щоб не допустити зростання цін на хліб. Цього зроблено не було, що, наприклад, зробили в Казахстані, Росії та інших країнах. Ще далі пішли в Китаї, де почали скорочувати експорт продовольства і навіть скуповувати всіляку сировину, починаючи залізною рудою і закінчуючи зерном.
Україна ж пішла своїм особливим шляхом, підтверджуючи репутацію "надійного і прогнозованого партнера". Але урожай в 2020 році, що б не говорили зацікавлені в експорті структури, виявився значно меншим за попередні за всіма ключовими позиціями.
Що ж маємо тепер? До кінця 2021 року, за оцінками експертів, інфляція може досягти показника 10%. Економіка України в минулому році впала після чотирьох років зростання, купівельна спроможність населення також знижується, а ціни зростають. В тому числі, й на хліб, котрий, як відомо, – всьому голова.
Однак є й інші складові собівартості хліба, які на неї суттєво впливають. Це – ціни на цукор і соняшникову олію, які теж не стоять на місці. Про причини цього – в наступній публікації.
Михайло КУЗЬМУК.
До коливань цін в Україні вже звикли. Щоправда, переважну більшість населення цікавить передовсім вартість харчів. І не тому, що наші люди так вже люблять наїдатися – як-то кажуть, "від пуза". Просто, як свідчить статистика, переважну суму заробітних плат і пенсій вони витрачають на продовольчі товари. Про одяг, взуття думають в останню чергу, особливо ті, кому вже за 50 і більше.
Зрештою, як тут думати, коли не по днях, а по годинах зростають ціни на продукти першої необхідності – борошно, цукор, олію, овочі? Не знижуються вони й на молочні вироби, м'ясо і ковбаси, не кажучи вже про масло. І хоч якість їх далека від європейських стандартів, наші земляки й тому раді – було б чим так-сяк голод втамувати.
Говорячи про причини підвищення цін на продукти, експерти в першу чергу ведуть мову про негативні наслідки пандемії коронавірусу. Частина правди у цьому є, але далеко не вся. Адже для підтримки своїх громадян, малого та середнього бізнесу під час карантину уряди багатьох країн світу, образно кажучи, включили друкарський верстат.
У 2020 році сумарний баланс резервної системи США, Європейського Центробанку, Банку Англії, Банку Японії і Резервного банку Австралії збільшився на 5 трильйонів американських доларів.
Таким чином, раз в обігу з'явилося більше грошей – прискорилася інфляція, зросли ціни на продовольство. В кінцевому підсумку це заохотило українських виробників збільшити експорт пшениці, бо торгувати нею за кордоном стало вигідніше, аніж всередині країни. Тому не варто дивуватися тому, що торік Україна стала другим (!) у світі експортером зерна після США. Відповідно ціни на пшеницю у нас знаходяться на найвищому рівні з 2015 року і сягають 300-320 доларів за тонну, хоч іще півроку тому вартість не перевищувала 220 доларів.
Якщо для західного споживача зростання цін на зерно, а, отже, на хліб, якого там споживають менше, у зв'язку з допомогою держави не надто страшне, то в Україні, де купівельна спроможність населення низька і продовжує знижуватись, подібне аж ніяк не тішить людей. Як сказав нещодавно в інтерв'ю в одному з інтернет-видань президент Всеукраїнської асоціації пекарів Олександр Тараненко, із початку року собівартість хліба через подорожчання борошна зросла на 12 відсотків, випередивши очікуваний рівень інфляції. А раз більша собівартість, то більша і роздрібна ціна на хліб, що вже відчули його споживачі.
З цього приводу деякий час тому до редакції нашої газети зателефонував ветеран педагогічної праці Яків Лавренко і запитав: "Чому подорожчав висівковий хліб, який ще зовсім недавно був дешевшим? Адже він так потрібен нам, людям поважного віку, в раціоні харчування". Подорожчав, звичайно, не тільки висівковий, але й інші види хлібобулочних виробів із пшеничного і житнього борошна, що бачимо на прилавках магазинів. Про причину ми розповіли вище.
На щастя, ті господарники, які думають не лише про прибутки, але й про людей, запобігають зростанню роздрібних цін обмеженням імпорту зерна і вирощуванням його для власних потреб. Як результат, ціна на хліб залишається більш-менш стабільною, що бачимо на прикладі діяльності ТзОВ "Ковельський хлібокомбінат", який багато років поспіль очолює хлібороб з діда-прадіда Іван Смітюх. З його ініціативи тут зуміли поєднати інтереси виробника і споживача, щоразу засіваючи чималі площі зерновими культурами й таким чином дещо зменшуючи різке зростання собівартості продукції. На підприємстві забезпечили, образно кажучи, замкнутий цикл виробництва, який включає у себе вирощування зернових культур із застосуванням передових методів і прийомів агротехніки, їх збирання, зберігання і переробку, включаючи виробництво борошна.
Окрім того, ковельські хлібопекарі постійно працюють над підвищенням якості продукції, розширенням її асортименту. В цьому можна переконатися, завітавши у фірмові магазини "Соломійка" або інші торговельні заклади. І хоч нині з'явилося багато конкурентів, в тому числі не завжди добросовісних, продукція хлібокомбінату користується великим попитом, включаючи і кондитерські вироби (торти, тістечка, рулети тощо). Не залежувалися на прилавках і духмяні паски під час недавніх Великодніх свят.
На превеликий жаль, подібним чином діють далеко не всі виробники хлібобулочних виробів в Україні, як, зрештою, виробники зерна. Їх мета одна: прибутки будь-якою ціною. Тим більше, що кон'юнктура на міжнародному ринку зерна, як ми говорили вище, сприятлива. От і виходить, що через поблажливість і безконтрольність (а, може, й некомпетентність) київської влади Україна дбає не стільки про власну продовольчу безпеку, як про безпеку інших країн, що там лише вітають.
Ось деякі факти на підтвердження наших слів. В розпал пандемії український уряд замість того, щоб турбуватися про продовольчу безпеку держави і цінову стабільність, всіляко сприяв торговим кампаніям експортувати зерно нового врожаю, який, до речі, був менший за попередній. Влада і трейдери узгодили меморандум, згідно з яким планувалося вивезення 17,5 мільйона тонн пшениці, 24 мільйони тонн кукурудзи.
Така ситуація, викликавши ейфорію в урядовців і структур, що лобіюють інтереси зернотрейдерів, неабияк занепокоїла тих, хто займається виробництвом борошна і хліба. Ще в березні 2020 року, на самому початку карантину, як повідомляли ЗМІ, вони просили обмежити експорт зерна, щоб не допустити зростання цін на хліб. Цього зроблено не було, що, наприклад, зробили в Казахстані, Росії та інших країнах. Ще далі пішли в Китаї, де почали скорочувати експорт продовольства і навіть скуповувати всіляку сировину, починаючи залізною рудою і закінчуючи зерном.
Україна ж пішла своїм особливим шляхом, підтверджуючи репутацію "надійного і прогнозованого партнера". Але урожай в 2020 році, що б не говорили зацікавлені в експорті структури, виявився значно меншим за попередні за всіма ключовими позиціями.
Що ж маємо тепер? До кінця 2021 року, за оцінками експертів, інфляція може досягти показника 10%. Економіка України в минулому році впала після чотирьох років зростання, купівельна спроможність населення також знижується, а ціни зростають. В тому числі, й на хліб, котрий, як відомо, – всьому голова.
Однак є й інші складові собівартості хліба, які на неї суттєво впливають. Це – ціни на цукор і соняшникову олію, які теж не стоять на місці. Про причини цього – в наступній публікації.
Михайло КУЗЬМУК.
Залишити коментар