Про те, що хвилює і непокоїть
Незважаючи на бурхливий розвиток новітніх засобів комунікації, інтерес людей до друкованих ЗМІ не зникає. І хоч він не такий, можливо, великий, як 10-15 років тому, значна частина наших земляків, особливо середнього і старшого віку, не уявляє свого життя без преси.
"У нас вдома "Вісті Ковельщини" батьки передплачують з року в рік, -– розповідає Василь Іванюк. – Вони кажуть: "Передплачували, передплачуємо і будемо передплачувати, доки житимемо". Я, щоправда, більше звик до смартфона, інтернету, але час від часу "міськрайонку" беру до рук і завжди знаходжу щось цікаве".
Ні пан Василь, ні його батьки не "одні в полі воїни", як кажуть у народі. Кількість читачів нашої газети становить декілька тисяч. Багато з них не тільки активно її передплачують, а й постійно дописують до редакції.
Так, наша постійна дописувачка Світлана Слободянюк повідомила про презентацію поетичної збірки мешканця села Волі Ковельської територіальної громади Володимира Зінчука під назвою "Мотиви Поліського краю", яка відбулася у Тойкутському сільському будинку культури.
Книга вийшла друком у видавництві "Редакція газети "Доля", а її автор все своє трудове життя прожив у Рівному. Вийшовши на пенсію, повернувся до батьківської хати, де господарює і творить. Про його життя розповіла знана в окрузі Лідія Козуля. Видавець Геннадій Сарапін подякував Володимиру Зінчуку за творчий доробок рідною мовою, наголосив на важливості популяризації українського Слова в час, коли багато засобів масової інформації, журналістів, літераторів послуговуються російською.
Цікаві думки висловили присутні на презентації Володимир Кравчук, який зачитав деякі вірші автора, Василь Марчук, котрий подарував йому пісню на власні слова і музику. Заступник голови районної ради Андрій Броїло подякував пану Володимиру за творчість, а видавцю пану Геннадію – за підтримку земляків.
В другому листі Світлана Слободянюк поінформувала про утворення в Тойкуті релігійної громади Православної Церкви України. Установчі збори цієї громади відбулися тут нещодавно. Вступним словом їх відкрив уповноважений ініціативної групи по відродженню храму ПЦУ Геннадій Сарапін. Одноголосно обрати назву нової громади – Покрови Пресвятої Богородиці.
Тимчасова адреса – будинок поруч місця, де колись знаходилася українська церква. Касиром обрали педагога місцевої школи, старостою – Сергія Козулю, його заступником – Василя Марчука. На зборах мали слово Олександр Філаретов, Олег Мазурик, Олена Возняк, Ольга Пелип та інші. Участь у зібранні взяла місцевий староста Юлія Трофимчук.
Спогадами перед присутніми поділилася Анісія Іванівна, донька дяка колишньої церкви Покрови Пресвятої Богородиці Івана Лукашика, якого окупаційний російсько-московський режим вислав до Сибіру, де той і пропав.
Ковельчанин Петро Піддубний, прочитавши у "Вістях Ковельщини" інформацію "Паски – військовим" (25 квітня ц. р.), висловив своє задоволення з приводу того, що мужніх захисників України, які перебувають в зоні ООС і зі зброєю в руках захищають рідну землю, не забувають ані міська влада на чолі з Ігорем Чайкою, ані духовенство в особі протоієрея, декана Благовіщенського округу Ковельського деканату ПЦУ о. Василя Мичка і священника о. Михайла, ані військові капелани Ігор Бігун та Юрій Здебський.
"Велика подяка за увагу до українських воїнів, – зазначив пан Петро. – Хай Бог дарує Вам своє милосердя і любов! Приємно, що ми шануємо захисників рідної землі, спільно з благодійниками морально підтримуємо їх!".
Ряд читачів порушує проблеми охорони довколишнього середовища. Зокрема, член філії "Союзу Українок", ветеран охорони здоров'я Світлана Рудь закликає земляків піклуватися спільно про благоустрій рідного міста, підтримувати чистоту на його вулицях, прагнути до того, щоб Ковель став по-справжньому європейським.
Ветеран праці Віктор Зінчук був прикро вражений тим, як навесні електрики, замінюючи стовпи на вулиці Холмській, зруйнували лелече гніздо. Птахи, повернувшись з вирію, були змушені заново обладнувати свою "оселю". "Не чіпаймо пташиних гнізд, – просить пан Віктор, – адже лелеки несуть на своїх крилах весну, а разом з тим – добро у кожну хату, поблизу якої оселяються".
Федір Микитюк дорікнув залізничникам за те, що вони, перекриваючи нещодавно рух транспорту на "першому" переїзді по вулиці Брестській і завдавши величезних труднощів водіям і пішоходам, а особливо авто- перевізникам, які були змушені змінювати маршрути автобусів, сам переїзд не відремонтували. "Там і надалі – вибоїни, ями. То невже за такий великий проміжок часу не можна було благоустроїти переїзд?" – обурюється ковельчанин.
Мешканець селища машинобудівників Петро Рябчук подякував комунальникам за впорядкування вулиці Відродження, але разом з тим попросив прискорити роботи, забезпечити їх кращу якість. Він зазначив: як тільки пройде дощ, в'їзд на подвір'я будинку №4 з боку "Козацьких забав" перетворюється в глибоку водойму. Варто тут все довести до ладу і обладнати водовідведення.
Звичайно, в короткому огляді редакційної пошти важко згадати всі листи, які надходять до редакції. Можемо сказати лише одне: жоден із них не залишається без уваги і, в міру можливостей, готується журналістами до публікації.
Щоправда, не завжди на сигнали читачів своєчасно реагують керівники органів влади. Так, 8 квітня ц. р. у "Вістях Ковельщини" було надруковано статтю "Секунська громада стала на захист школи". І хоч із дня публікації минуло вже чимало часу, жодної реакції очільника Дубівської об'єднаної громади Романа Троцюка не було. Постає питання: хіба важко повідомити читачів газети, як буде розв'язуватись проблема подальшого функціонування школи у Секуні та інших об'єктів соціального призначення, відреагувати на звернення місцевих жителів, висловивши з ним свою згоду або незгоду?
Люди багато не хочуть, пане Романе. Їх єдине бажання зводиться до того, щоб влада у Вашій особі і особі всього апарату сільської ради бачила у них не просто виборців, а рівноправних партнерів у вирішенні назрілих питань. І діалог з громадськістю за допомогою газети аж ніяк не завадив би. На щастя, в більшості територіальних громад Ковельщини їх керівники це розуміють, чого і Вам бажаємо!
Михайло КУЗЬМУК.
Незважаючи на бурхливий розвиток новітніх засобів комунікації, інтерес людей до друкованих ЗМІ не зникає. І хоч він не такий, можливо, великий, як 10-15 років тому, значна частина наших земляків, особливо середнього і старшого віку, не уявляє свого життя без преси.
"У нас вдома "Вісті Ковельщини" батьки передплачують з року в рік, -– розповідає Василь Іванюк. – Вони кажуть: "Передплачували, передплачуємо і будемо передплачувати, доки житимемо". Я, щоправда, більше звик до смартфона, інтернету, але час від часу "міськрайонку" беру до рук і завжди знаходжу щось цікаве".
Ні пан Василь, ні його батьки не "одні в полі воїни", як кажуть у народі. Кількість читачів нашої газети становить декілька тисяч. Багато з них не тільки активно її передплачують, а й постійно дописують до редакції.
Так, наша постійна дописувачка Світлана Слободянюк повідомила про презентацію поетичної збірки мешканця села Волі Ковельської територіальної громади Володимира Зінчука під назвою "Мотиви Поліського краю", яка відбулася у Тойкутському сільському будинку культури.
Книга вийшла друком у видавництві "Редакція газети "Доля", а її автор все своє трудове життя прожив у Рівному. Вийшовши на пенсію, повернувся до батьківської хати, де господарює і творить. Про його життя розповіла знана в окрузі Лідія Козуля. Видавець Геннадій Сарапін подякував Володимиру Зінчуку за творчий доробок рідною мовою, наголосив на важливості популяризації українського Слова в час, коли багато засобів масової інформації, журналістів, літераторів послуговуються російською.
Цікаві думки висловили присутні на презентації Володимир Кравчук, який зачитав деякі вірші автора, Василь Марчук, котрий подарував йому пісню на власні слова і музику. Заступник голови районної ради Андрій Броїло подякував пану Володимиру за творчість, а видавцю пану Геннадію – за підтримку земляків.
В другому листі Світлана Слободянюк поінформувала про утворення в Тойкуті релігійної громади Православної Церкви України. Установчі збори цієї громади відбулися тут нещодавно. Вступним словом їх відкрив уповноважений ініціативної групи по відродженню храму ПЦУ Геннадій Сарапін. Одноголосно обрати назву нової громади – Покрови Пресвятої Богородиці.
Тимчасова адреса – будинок поруч місця, де колись знаходилася українська церква. Касиром обрали педагога місцевої школи, старостою – Сергія Козулю, його заступником – Василя Марчука. На зборах мали слово Олександр Філаретов, Олег Мазурик, Олена Возняк, Ольга Пелип та інші. Участь у зібранні взяла місцевий староста Юлія Трофимчук.
Спогадами перед присутніми поділилася Анісія Іванівна, донька дяка колишньої церкви Покрови Пресвятої Богородиці Івана Лукашика, якого окупаційний російсько-московський режим вислав до Сибіру, де той і пропав.
Ковельчанин Петро Піддубний, прочитавши у "Вістях Ковельщини" інформацію "Паски – військовим" (25 квітня ц. р.), висловив своє задоволення з приводу того, що мужніх захисників України, які перебувають в зоні ООС і зі зброєю в руках захищають рідну землю, не забувають ані міська влада на чолі з Ігорем Чайкою, ані духовенство в особі протоієрея, декана Благовіщенського округу Ковельського деканату ПЦУ о. Василя Мичка і священника о. Михайла, ані військові капелани Ігор Бігун та Юрій Здебський.
"Велика подяка за увагу до українських воїнів, – зазначив пан Петро. – Хай Бог дарує Вам своє милосердя і любов! Приємно, що ми шануємо захисників рідної землі, спільно з благодійниками морально підтримуємо їх!".
Ряд читачів порушує проблеми охорони довколишнього середовища. Зокрема, член філії "Союзу Українок", ветеран охорони здоров'я Світлана Рудь закликає земляків піклуватися спільно про благоустрій рідного міста, підтримувати чистоту на його вулицях, прагнути до того, щоб Ковель став по-справжньому європейським.
Ветеран праці Віктор Зінчук був прикро вражений тим, як навесні електрики, замінюючи стовпи на вулиці Холмській, зруйнували лелече гніздо. Птахи, повернувшись з вирію, були змушені заново обладнувати свою "оселю". "Не чіпаймо пташиних гнізд, – просить пан Віктор, – адже лелеки несуть на своїх крилах весну, а разом з тим – добро у кожну хату, поблизу якої оселяються".
Федір Микитюк дорікнув залізничникам за те, що вони, перекриваючи нещодавно рух транспорту на "першому" переїзді по вулиці Брестській і завдавши величезних труднощів водіям і пішоходам, а особливо авто- перевізникам, які були змушені змінювати маршрути автобусів, сам переїзд не відремонтували. "Там і надалі – вибоїни, ями. То невже за такий великий проміжок часу не можна було благоустроїти переїзд?" – обурюється ковельчанин.
Мешканець селища машинобудівників Петро Рябчук подякував комунальникам за впорядкування вулиці Відродження, але разом з тим попросив прискорити роботи, забезпечити їх кращу якість. Він зазначив: як тільки пройде дощ, в'їзд на подвір'я будинку №4 з боку "Козацьких забав" перетворюється в глибоку водойму. Варто тут все довести до ладу і обладнати водовідведення.
Звичайно, в короткому огляді редакційної пошти важко згадати всі листи, які надходять до редакції. Можемо сказати лише одне: жоден із них не залишається без уваги і, в міру можливостей, готується журналістами до публікації.
Щоправда, не завжди на сигнали читачів своєчасно реагують керівники органів влади. Так, 8 квітня ц. р. у "Вістях Ковельщини" було надруковано статтю "Секунська громада стала на захист школи". І хоч із дня публікації минуло вже чимало часу, жодної реакції очільника Дубівської об'єднаної громади Романа Троцюка не було. Постає питання: хіба важко повідомити читачів газети, як буде розв'язуватись проблема подальшого функціонування школи у Секуні та інших об'єктів соціального призначення, відреагувати на звернення місцевих жителів, висловивши з ним свою згоду або незгоду?
Люди багато не хочуть, пане Романе. Їх єдине бажання зводиться до того, щоб влада у Вашій особі і особі всього апарату сільської ради бачила у них не просто виборців, а рівноправних партнерів у вирішенні назрілих питань. І діалог з громадськістю за допомогою газети аж ніяк не завадив би. На щастя, в більшості територіальних громад Ковельщини їх керівники це розуміють, чого і Вам бажаємо!
Михайло КУЗЬМУК.
Залишити коментар