Дванадцять місяців: червень
Червоні вітрила тепла
Про гостинність господаря можна скласти уяву вже біля порога дому. Як на мене, підмічено тонко, бо оце тільки-но ступили на обійстя червня. І що ж попередньо можемо сказати про його вдачу?
Він – кінець весни, початок літа, середина року. Надзвичайна теплінь проливається на землю, щедро даруючи відчуття комфорту й насолоди – і комасі, і билинці, і людині. Сонце не пірнає в обійми ночі впродовж двох третин доби, і тому такі світлі і зігріті тепер днини. А з 16 по 24-те вони взагалі найдовші з-поміж інших днів року. Здається, і спати ніколи: не встигне на заході відпалати сьогоднішня ватра, а на сході вже розсвічується багаття нової, вранішньої. Як образно сказав поет – "одна зоря змінити іншу поспішає…".
За астрономічним календарем, літо одержує свої клейноди 21 червня – у день літнього сонцестояння. Фенологи починають відлік значно раніше, пов'язуючи його прихід з моментом відцвітання бузку і розквіту шипшини. Свої прикмети існують у мисливців, грибників, рибалок, збирачів лікарських рослин… І хоч у кожного строки старту чудової пори різні, незмінним є одне правило: фактичний розвиток її залежить, як кажуть прискіпливі вчені, від стану і сукупності природних явищ.
Червень по-своєму перемальовує все навколо. На зміну весняним – білим, синім і жовтим кольорам – він веде "червону рать". Виписані його майстерним пензлем, горять півонії. Троянди – королеви квітів – аж захлинаються від власних пахощів і всіх відтінків червоних кольорів. На луках та узліссях хизуються світло- і густо-рожеві голівки конюшини. Яскравіють серед буйної трави ніжні гвоздички. Рум'яніють боки суниць, полуниць і малини. Настовбурчив рожеві списи іван-чай і розлилися де білі, а де рожево-лілові суцвіття зозулиних сліз. То тут, то там на пружних ніжках виглядають шоломи підосичників (або краснюків, красноголовців). Схожих, але більш різноманітних відтінків розсипи сироїжок. А невдовзі і костяниця дозріє – землю наче крапельками крові хто побризкає… Всюди – ніби заперечливе вічко світлофора: "Стій! Не проходь мимо!.. Подивись. Запам'ятай! Збережи у пам'яті!..".
Такої пори вдома не всидиш: ані прохання, ані погрози дружини не втримають біля сімейного вогнища чоловіка, якщо він рибалка або грибник, садовод чи любитель мандрів. Добре, коли "обоє рябоє". Тоді, за свідченням соціологів, в суботу і неділю на "лоно природи" виїжджає принаймні п'ята частина міста, а то й третина. Повертаються загорілі, відпочилі, веселі та трохи втомлені. Бо надихалися рослинних "настоянок", провентилювали легені, що попередні п'ять днів споживали міцний смог вулиць і бульварів рідного міста.
Учені встановили: гектар лісу протягом години поглинає 2 кг вуглекислоти. Саме стільки за цей же час її видихає 200 чоловік. Під покривом "зеленого друга" в 300 разів менше бактерій, ніж у місті. Це фітонциди – леткі речовини дерев, трав, квітів – знешкоджують всілякі бацили: навіть мізерна їх доза знезаражує сотні кубометрів повітря. Біологи обстоюють таку думку. Людина, яка знаходиться у гаю, парку чи на садовій ділянці, разом із киснем та іншими газами одержує і вітаміни, що їх продукують рослини. В одному "кубику" атмосфери міститься кілька грамів цих конче потрібних нашому організмові домішок.
Палахкотять квіти – червень-бо багатий на них. Залюбки вдихаємо дивовижні аромати. А хоч раз запитали ви себе - чому? Приємно? Так, але справа в іншому. Розумниця-природа, еволюціонуючи людину, навмисне запрограмувала цю ситуацію. Ми споживаємо згадані фітонциди й вітаміни про запас. Вони зберігаються всередині нас 6 - 8 місяців, живлячи своїми життєдайними силами.
Відомі гігієністи країни здавна шукали засоби для пом'якшення тиску несприятливих зовнішніх умов на самопочуття людини. І дійшли висновку: приємне чисте повітря, яскрава зелень листя і трави, колір квітів, співи птахів, сновигання тварин у звичній для них обстановці – все це викликає радісну посмішку, заспокоєння, зменшує тиск, підвищує тонус. У Німеччині, наприклад, вже півтораста років тому лікарі радили вирощувати удома дельфініум: вважали, що його забарвлення дуже корисне для зору. Це було ще до наукового підтвердження заспокійливої дії блакитного і синього кольорів.
Сьогодні існує нова галузь медицини – естетотерапія. Вона вивчає ступінь впливу різноманітних рослин та їхніх пахощів на нервову систему людей. Тому, розбиваючи у парках, садах, санаторіях, на вулицях і проспектах газони, клумби, квітники, комунгоспівці використовують рекомендації фахівців. Тут важливий кожен компонент: і кількість кисню, що його виділяють рослини, і обсяг вологи, і колір листя, квітів, і сонячність чи затінок, і шерхіт (а не скреготіння) крон, і досконалість форм…
Літні місяці пора гроз. Раптово набігли чорні хмари, черконув звідкілясь малиновий вогонь... А ви – під дуб чи сосну, аби перечекати коротку негоду. Раніше читав, як одного разу діти у спекотливий червневий полудень купалися на ставку. Злива розігралася раптово. Кинулися до старезного і великого осокора, що прикрив би кроною не тільки їх п'ятьох, а й в десять разів більше люду. На щастя, йшов повз нього, не ховаючись від дощових цівок, сивий довговусий чоловік. "Ану, пацани, всі до мене, і хутчіш!" – загукав і замахав руками. Тільки-но добігли, а позаду як вибухне! Дивляться – дерева немає, лише пень залишився, а по гілках повзе вогонь. Тому потрібно на все життя зарубати на носі: краще бути пів години мокрим, ніж відправитися на той світ… Велике дерево – завжди "приманює" блискавку.
Але червнева негода швидкоминуча. І от вже лагідні струмені обмили листя дерев, скупали травицю, вичепурили квіти, продезінфікували асфальт і повітря.
Літо, напинаючи червоні вітрила тепла, легко і лагідно пливе по землі і над нею.
Про гостинність господаря можна скласти уяву вже біля порога дому. Як на мене, підмічено тонко, бо оце тільки-но ступили на обійстя червня. І що ж попередньо можемо сказати про його вдачу?
Він – кінець весни, початок літа, середина року. Надзвичайна теплінь проливається на землю, щедро даруючи відчуття комфорту й насолоди – і комасі, і билинці, і людині. Сонце не пірнає в обійми ночі впродовж двох третин доби, і тому такі світлі і зігріті тепер днини. А з 16 по 24-те вони взагалі найдовші з-поміж інших днів року. Здається, і спати ніколи: не встигне на заході відпалати сьогоднішня ватра, а на сході вже розсвічується багаття нової, вранішньої. Як образно сказав поет – "одна зоря змінити іншу поспішає…".
За астрономічним календарем, літо одержує свої клейноди 21 червня – у день літнього сонцестояння. Фенологи починають відлік значно раніше, пов'язуючи його прихід з моментом відцвітання бузку і розквіту шипшини. Свої прикмети існують у мисливців, грибників, рибалок, збирачів лікарських рослин… І хоч у кожного строки старту чудової пори різні, незмінним є одне правило: фактичний розвиток її залежить, як кажуть прискіпливі вчені, від стану і сукупності природних явищ.
Червень по-своєму перемальовує все навколо. На зміну весняним – білим, синім і жовтим кольорам – він веде "червону рать". Виписані його майстерним пензлем, горять півонії. Троянди – королеви квітів – аж захлинаються від власних пахощів і всіх відтінків червоних кольорів. На луках та узліссях хизуються світло- і густо-рожеві голівки конюшини. Яскравіють серед буйної трави ніжні гвоздички. Рум'яніють боки суниць, полуниць і малини. Настовбурчив рожеві списи іван-чай і розлилися де білі, а де рожево-лілові суцвіття зозулиних сліз. То тут, то там на пружних ніжках виглядають шоломи підосичників (або краснюків, красноголовців). Схожих, але більш різноманітних відтінків розсипи сироїжок. А невдовзі і костяниця дозріє – землю наче крапельками крові хто побризкає… Всюди – ніби заперечливе вічко світлофора: "Стій! Не проходь мимо!.. Подивись. Запам'ятай! Збережи у пам'яті!..".
Такої пори вдома не всидиш: ані прохання, ані погрози дружини не втримають біля сімейного вогнища чоловіка, якщо він рибалка або грибник, садовод чи любитель мандрів. Добре, коли "обоє рябоє". Тоді, за свідченням соціологів, в суботу і неділю на "лоно природи" виїжджає принаймні п'ята частина міста, а то й третина. Повертаються загорілі, відпочилі, веселі та трохи втомлені. Бо надихалися рослинних "настоянок", провентилювали легені, що попередні п'ять днів споживали міцний смог вулиць і бульварів рідного міста.
Учені встановили: гектар лісу протягом години поглинає 2 кг вуглекислоти. Саме стільки за цей же час її видихає 200 чоловік. Під покривом "зеленого друга" в 300 разів менше бактерій, ніж у місті. Це фітонциди – леткі речовини дерев, трав, квітів – знешкоджують всілякі бацили: навіть мізерна їх доза знезаражує сотні кубометрів повітря. Біологи обстоюють таку думку. Людина, яка знаходиться у гаю, парку чи на садовій ділянці, разом із киснем та іншими газами одержує і вітаміни, що їх продукують рослини. В одному "кубику" атмосфери міститься кілька грамів цих конче потрібних нашому організмові домішок.
Палахкотять квіти – червень-бо багатий на них. Залюбки вдихаємо дивовижні аромати. А хоч раз запитали ви себе - чому? Приємно? Так, але справа в іншому. Розумниця-природа, еволюціонуючи людину, навмисне запрограмувала цю ситуацію. Ми споживаємо згадані фітонциди й вітаміни про запас. Вони зберігаються всередині нас 6 - 8 місяців, живлячи своїми життєдайними силами.
Відомі гігієністи країни здавна шукали засоби для пом'якшення тиску несприятливих зовнішніх умов на самопочуття людини. І дійшли висновку: приємне чисте повітря, яскрава зелень листя і трави, колір квітів, співи птахів, сновигання тварин у звичній для них обстановці – все це викликає радісну посмішку, заспокоєння, зменшує тиск, підвищує тонус. У Німеччині, наприклад, вже півтораста років тому лікарі радили вирощувати удома дельфініум: вважали, що його забарвлення дуже корисне для зору. Це було ще до наукового підтвердження заспокійливої дії блакитного і синього кольорів.
Сьогодні існує нова галузь медицини – естетотерапія. Вона вивчає ступінь впливу різноманітних рослин та їхніх пахощів на нервову систему людей. Тому, розбиваючи у парках, садах, санаторіях, на вулицях і проспектах газони, клумби, квітники, комунгоспівці використовують рекомендації фахівців. Тут важливий кожен компонент: і кількість кисню, що його виділяють рослини, і обсяг вологи, і колір листя, квітів, і сонячність чи затінок, і шерхіт (а не скреготіння) крон, і досконалість форм…
Літні місяці пора гроз. Раптово набігли чорні хмари, черконув звідкілясь малиновий вогонь... А ви – під дуб чи сосну, аби перечекати коротку негоду. Раніше читав, як одного разу діти у спекотливий червневий полудень купалися на ставку. Злива розігралася раптово. Кинулися до старезного і великого осокора, що прикрив би кроною не тільки їх п'ятьох, а й в десять разів більше люду. На щастя, йшов повз нього, не ховаючись від дощових цівок, сивий довговусий чоловік. "Ану, пацани, всі до мене, і хутчіш!" – загукав і замахав руками. Тільки-но добігли, а позаду як вибухне! Дивляться – дерева немає, лише пень залишився, а по гілках повзе вогонь. Тому потрібно на все життя зарубати на носі: краще бути пів години мокрим, ніж відправитися на той світ… Велике дерево – завжди "приманює" блискавку.
Але червнева негода швидкоминуча. І от вже лагідні струмені обмили листя дерев, скупали травицю, вичепурили квіти, продезінфікували асфальт і повітря.
Літо, напинаючи червоні вітрила тепла, легко і лагідно пливе по землі і над нею.
Народ скаже, як зав’яже
- Що влітку родить – узимку не шкодить.
- Влітку – ногою, а взимку – рукою.
- Коли б не зима, то й літо довше було б.
- Раді люди літу, а бджоли – цвіту.
- Де цвіток – там медок.
- Грім гримить – хліб буде родить.
- Коси коса, поки роса.
- Навесні вода – влітку трава.
- Як сіно косять, то дощів не просять.
- Влітку один тиждень рік годує.
- Літній день за зимовий тиждень.
- Влітку і баба сердита на піч.
- У червні весни не виглядають.
- Хто влітку спеки боїться, той взимку не має чим гріться.
- Червень з косою берегами пішов.
- Дощ зранку – одягай дранку та у поле їдь. n Дощ в обід – запрягай та додому їдь.
Народний прогностик
- Веселку видно після дощу, але вона швидко зникає – буде гарною погода, але коли довго «п’є воду» – на негоду.
- Зелена веселка – на дощ, жовта – на гарну погоду, червона – на спеку та вітер.
- Уранці безперестанку чути грім – надвечір піде дощ із градом.
- Павуки швидко снують павутину – на зміну погоди.
- Перші дні дощить – весь місяць буде сухим.
- Перший туман літа – вірна грибна прикмета.
- Риба грається в річці – вночі може бути гроза.
- Теплі ночі – достаток плодів.
- Рум’яний вечір і сірий ранок – на хорошу погоду.
- Часті тумани – багато буде грибів.
- Якщо в місяця-молодика круті роги, то це на негоду, а положисті – на гожу днину.
- Місяць у кружку несе воду в ріжку.
- Стрижі низько літають над землею – буде негода.
- Червень починається з появи бабки, а закінчується співом коника.
- Кроти виходять з-під землі – доброї погоди не чекай.
- Якщо вночі не було роси, удень чекай дощу.
- Качки хлюпочуться й часто пірнають, а риби вистрибують із води – на негоду.
- Івана Довгого (01.06): якщо перші два дні дощ, увесь місяць буде сухим.
- Фалалія (Талалія) (02.06): із ним пов’язаний період сіяння огірків і прогнозування врожаю овочевих культур. Якщо вітер із півночі, щедрого врожаю не чекай; добра прикмета, коли випадав дрібний дощик і була похмура погода.
- Олена (03.06) «радить» сіяти льон, гречку, ячмінь, пізню пшеницю; яким буде день – така осінь.
- Леонтія (05.06): багато оводів – на врожай огірків; на небі жодної хмаринки – час заготовляти лікарські трави.
- Сильна роса (07.06): добрий урожай.
- Тихий день (10.06): чекай доброго врожаю.
- Феодосії (11.06): сухий туман – недорід зернових; хороший колос у жита – буде багато грибів восени.
- Устима (14.06): гожий ранок – добрий налив жита; ітиме дощ, то аж до кінця місяця.
- Луки (16.06): дощ увесь день – буде багато грибів; вітер із півдня – зернові вродять, із півночі – на сире літо, зі сходу – на хвороби. Добрий день для заготівлі щавлю.
- Митрофана (17.06): жаби виповзають на стежку – на дощ, на сильний вітер; цього дня знахарі перед заходом сонця заготовляли цілющі трави.
“Зелені свята”
Місяць по Юрію в римських календарях є святом рож – розалії. Розалії в римлян були святом предків та тим днем, що з нього починається літо.
Від римлян це свято перейшло на Балкани і там було розповсюджене серед тракійського населення. З Тракії (південно-східна частина Балкану, розділена поміж Туреччиною, Болгарією та Грецією (тепер Румунія і східна частина Македонії) свято рож перейшло і до нас в Україну, а з приходом християнства було злучене зі Святою Неділею – Трійцею.
Тиждень перед Трійцею тепер називається "зеленим", "клечальним" або "русальним", а три останні дні цього тижня і три перші дні троїцького тижня називаються "Зеленими Святами".
У час “Зелених Свят” цвіте жито й, за народним віруванням, прокидаються мерці, виходять з води русалки. Люди квітчають свої житла клечанням і встеляють пахучими травами; дівчата завивають вінки
Заговини на Петрівку
У перший понеділок Петрівки (28 червня) – день Ярила.
Ярило, як відомо, слов’янський бог, що уособлював собою родючу силу весняного Сонця. Наші предки уявляли собі, що в цей час Ярило ходив ночами по полях у білому покривалі з вінком маків і хмелю на голові, а в руках носив серп та дозріле колосся жита й пшениці. Перед Петрівкою Ярило ніби помер – плодюча енергія землі й Сонця досягла своєї кульмінаційної точки й пішла на спад. Похорони Ярила в перший понеділок Петрівки символізують це явище.
Молоді жінки відзначали день Ярила веселими забавами. Забави відбувалися то з участю чоловіків, то з повною їх відсутністю, як де велося. Ці забави мали спеціальну назву: "гонити шуліку".
"Гонити шуліку" молоді жінки сходилися, бувало, в шинок; там вони пили горілку, танцювали та співали соромницьких пісень, що в інший час, звичайно, жінки ніколи не роблять. У цій забаві брали участь тільки одружені жінки; вдовиці й самітні жінки на "шуліку" не допускалися.
Дівчата в цей понеділок пускали на воду клечальні вінки, що були виплетені ними першого дня “Зелених Свят”.
Існує вірування, що першого дня Петрівки відбуваються "звірячі розгри", а тому до лісу ходити небезпечно. Свійських тварин цього дня годують ліпше, ніж звичайно; особливо догоджають коровам, – "щоб більше користі було".
Зозулині сльози
Давно це було. Принаймні, до того, як народилися ми. Зозуля робила свою справу – підкидала синичкам, плискам, сорокопудам та іншій дрібноті лісовій яйця, а ті виховували підкидьків.
"Ти ось все співаєш, – казали вони вітродуйці, – а на старість залишишся одна, як пень без пагонів", "Ха-ха-ха! – сміялась та. – Ви усе життя із колисками та пелюшками протеленькаєтесь, а я своїх, однак, як буде треба, знайду. І примушу годувати себе. Закон є закон!".
Але доля зле жартує з тими, хто сподівається на дурняк вік прожити. Усі діточки відмовилися визнати строкату матір'ю, стати їй підпорою, коли прийшов час. І застогнала, заплакала зозуля. Перші на її віку сльози покотилися з очей. А на галявині, куди вони впали, розкрили свої білі вінчики квіти, які так і назвали в народі: зозулині сльози, а ботаніки іменують їх зозулинець плямистий.
Між іншим, вам доводилося спостерігати, щоб зозуля плакала? І ніхто не бачив. Тому про безтурботну, самовпевнену людину, яка попавши в скруту, починає бідкатися, кажуть, що вона ллє зозулині сльози.
Сторінку підготував громадський кореспондент газети “Вісті Ковельщини” Ігор ВИЖОВЕЦЬ.
Дванадцять місяців: червень
Залишити коментар