Хотіти можна багато..
Коли слухаєш наших власть імущих, відчуваєш неабияке задоволення. Виявляється, у нас все йде добре або дуже добре.
Пенсії і заробітні плати зростають, порівняно з минулим роком вони стали вищими на декілька відсотків. Щоправда, ціни теж не стоять на місці, але ж із голоду ніхто не вмирає. А якщо вмирає, то не від голоду, а від коронавірусу.
З коронавірусом теж ситуація нормалізується. Як міністром був Степанов, то щодня – новий антирекорд із захворюваності. Призначили Ляшка – кількість інфікованих різко зменшилася. І хоч за смертністю ми – треті в Європі, але ж на папері цифри гріють душу і тіло.
Оголошена рішуча боротьба олігархам. Взяли за "шкірку" Медведчука і посадили його під домашній арешт. Тепер слідство намагається знайти у його діях склад злочину і підтвердити факт державної зради. Хоча, як на мене, починати треба було з доказів і фактів, а потім вже накладати санкції. Бо пан Віктор – такий тип, що голими руками його не візьмеш.
Тепер до компанії з Медведчуком намагаються "пришити" Порошенка, який буцімто займався разом із ним антидержавною діяльністю. Про те, що пан Петро разом із командою однодумців врятували Україну від банкрутства, дали відсіч зухвалому російському агресору, воліють не згадувати. Надто вже декому пече проголошене на весь світ п'ятим президентом гасло: "Армія. Віра. Мова". Їм краще було б, звичайно, "Какая разніца?" або "Домовимося десь посередині". Отож, як можна Порошенку такий “злочин” пробачити?..
Прийняли Закон про вільний продаж землі. Тепер кожен селянин може стати її власником. Щоправда, для того необхідні гроші. І то великі. Але чиновників це не зупиняє. У них великі гроші є. А раз у них є, то вони впевнені, що і люди мають потрібні кошти. Коли ж не мають, нехай на себе нарікають – треба було раніше про своє майбутнє думати.
Схожа ситуація і з продажем природного газу та електроенергії споживачам. Національна комісія, що здійснює регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг (так звана НКРЕКП) ухвалила постанову, згідно з якою всім споживачам гарантується право вільного вибору постачальника. Газопостачальним компаніям, у свою чергу, заборонено стягувати плату, вимагати будь-яку іншу компенсацію у зв'язку зі зміною клієнтом надавача послуг чи диктувати умови для припинення угоди поставки, які обмежують у цьому споживача.
Здавалось би, добре. Та чи виконають згадану постанову постачальні компанії, які перебувають у власності вітчизняних олігархів? Є певний сумнів. Адже річні ціни палива для населення, встановлені з 1 травня ц. р. до 30 квітня 2022 року, компанії не знизили (коливаються від 7,8 грн. за куб. м до 13,5 грн. з ПДВ, тариф "Нафтогазу" – 7,96 грн. куб. м). Деякі зробили навпаки: підвищили тарифи на червень. Адже своя рука – владика, що хоче, те робить. А як же постанова НКРЕКП? Вона на папері, а гроші – "живі". Їх треба забирати в людей якнайшвидше, доки є можливість.
Можновладці говорять і про серйозний прорив у міжнародних справах. Все ближче і ближче вступ до НАТО і Європейського Союзу, зміцнення співпраці із США та іншими зарубіжними партнерами. Пану Єрмаку, правій руці Президента, доручено підготувати зустріч В. Зеленського з В. Путіним. Дехто, правда, не втямить, навіщо ця зустріч, якщо Росія не думає віддавати Крим чи виводити війська з Донбасу?
Дилетантам у політиці урядовці пояснюють: зустріч потрібна і навіть дуже. Українські дипломати докладуть усіх зусиль, щоб змусити Кремль визнати свої помилки на міжнародній арені і погодитися із "залізобетонними" аргументами Києва. Як-то кажуть, нашому теляткові та й вовка з'їсти…
А щоб забезпечити тил нашому рішучому наступу на агресивну Москву, потрібно негайно мобілізувати всі наявні резерви і можливості, які є у західних країн. Перше: дати “зелене світло” для вступу у НАТО, з приводу чого пан Зеленський суворо попередив пана Байдена задавши йому просто в "лоб" запитання: "Чому Україна ще досі не там?". Дісталося й Німеччині, яка не хоче продавати нам летальну зброю і дозволила побудувати газогін "Північний потік-2".
Коротше кажучи, ми хочемо, а нам не дозволяють капосні американці і німці, не кажучи вже про різних там французів, англійців та іже з ними. І я тут повністю згоден з членами президентської компанії, які заявляють рішуче й дедалі голосніше: "Не ставте нам палки в колеса, панове, не стримуйте наш переможний рух вперед!". І справді: ми так багато досягли за останні два роки на шляху реформ і боротьби з корупцією, а міжнародна спільнота вперто не хоче помічати цих досягнень.
Щоправда, є одне каверзне запитання: "Не хоче чи не може?". Бо це, як кажуть в українській Одесі, дві великі різниці.
Охрім СВИТКА.
Коли слухаєш наших власть імущих, відчуваєш неабияке задоволення. Виявляється, у нас все йде добре або дуже добре.
Пенсії і заробітні плати зростають, порівняно з минулим роком вони стали вищими на декілька відсотків. Щоправда, ціни теж не стоять на місці, але ж із голоду ніхто не вмирає. А якщо вмирає, то не від голоду, а від коронавірусу.
З коронавірусом теж ситуація нормалізується. Як міністром був Степанов, то щодня – новий антирекорд із захворюваності. Призначили Ляшка – кількість інфікованих різко зменшилася. І хоч за смертністю ми – треті в Європі, але ж на папері цифри гріють душу і тіло.
Оголошена рішуча боротьба олігархам. Взяли за "шкірку" Медведчука і посадили його під домашній арешт. Тепер слідство намагається знайти у його діях склад злочину і підтвердити факт державної зради. Хоча, як на мене, починати треба було з доказів і фактів, а потім вже накладати санкції. Бо пан Віктор – такий тип, що голими руками його не візьмеш.
Тепер до компанії з Медведчуком намагаються "пришити" Порошенка, який буцімто займався разом із ним антидержавною діяльністю. Про те, що пан Петро разом із командою однодумців врятували Україну від банкрутства, дали відсіч зухвалому російському агресору, воліють не згадувати. Надто вже декому пече проголошене на весь світ п'ятим президентом гасло: "Армія. Віра. Мова". Їм краще було б, звичайно, "Какая разніца?" або "Домовимося десь посередині". Отож, як можна Порошенку такий “злочин” пробачити?..
Прийняли Закон про вільний продаж землі. Тепер кожен селянин може стати її власником. Щоправда, для того необхідні гроші. І то великі. Але чиновників це не зупиняє. У них великі гроші є. А раз у них є, то вони впевнені, що і люди мають потрібні кошти. Коли ж не мають, нехай на себе нарікають – треба було раніше про своє майбутнє думати.
Схожа ситуація і з продажем природного газу та електроенергії споживачам. Національна комісія, що здійснює регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг (так звана НКРЕКП) ухвалила постанову, згідно з якою всім споживачам гарантується право вільного вибору постачальника. Газопостачальним компаніям, у свою чергу, заборонено стягувати плату, вимагати будь-яку іншу компенсацію у зв'язку зі зміною клієнтом надавача послуг чи диктувати умови для припинення угоди поставки, які обмежують у цьому споживача.
Здавалось би, добре. Та чи виконають згадану постанову постачальні компанії, які перебувають у власності вітчизняних олігархів? Є певний сумнів. Адже річні ціни палива для населення, встановлені з 1 травня ц. р. до 30 квітня 2022 року, компанії не знизили (коливаються від 7,8 грн. за куб. м до 13,5 грн. з ПДВ, тариф "Нафтогазу" – 7,96 грн. куб. м). Деякі зробили навпаки: підвищили тарифи на червень. Адже своя рука – владика, що хоче, те робить. А як же постанова НКРЕКП? Вона на папері, а гроші – "живі". Їх треба забирати в людей якнайшвидше, доки є можливість.
Можновладці говорять і про серйозний прорив у міжнародних справах. Все ближче і ближче вступ до НАТО і Європейського Союзу, зміцнення співпраці із США та іншими зарубіжними партнерами. Пану Єрмаку, правій руці Президента, доручено підготувати зустріч В. Зеленського з В. Путіним. Дехто, правда, не втямить, навіщо ця зустріч, якщо Росія не думає віддавати Крим чи виводити війська з Донбасу?
Дилетантам у політиці урядовці пояснюють: зустріч потрібна і навіть дуже. Українські дипломати докладуть усіх зусиль, щоб змусити Кремль визнати свої помилки на міжнародній арені і погодитися із "залізобетонними" аргументами Києва. Як-то кажуть, нашому теляткові та й вовка з'їсти…
А щоб забезпечити тил нашому рішучому наступу на агресивну Москву, потрібно негайно мобілізувати всі наявні резерви і можливості, які є у західних країн. Перше: дати “зелене світло” для вступу у НАТО, з приводу чого пан Зеленський суворо попередив пана Байдена задавши йому просто в "лоб" запитання: "Чому Україна ще досі не там?". Дісталося й Німеччині, яка не хоче продавати нам летальну зброю і дозволила побудувати газогін "Північний потік-2".
Коротше кажучи, ми хочемо, а нам не дозволяють капосні американці і німці, не кажучи вже про різних там французів, англійців та іже з ними. І я тут повністю згоден з членами президентської компанії, які заявляють рішуче й дедалі голосніше: "Не ставте нам палки в колеса, панове, не стримуйте наш переможний рух вперед!". І справді: ми так багато досягли за останні два роки на шляху реформ і боротьби з корупцією, а міжнародна спільнота вперто не хоче помічати цих досягнень.
Щоправда, є одне каверзне запитання: "Не хоче чи не може?". Бо це, як кажуть в українській Одесі, дві великі різниці.
Охрім СВИТКА.
Залишити коментар