Повідомлення в номер / І Сонце пече, і липа цвіте

Здається, навіщо літо вбрання міняє? Умостилося зручно на троні, володарюй за змістом, а не за формою. Але як колись чепуруни та придворні франти по кілька разів на день переодягали плаття, так і липень намагається щоденно, щогодинно мати більш святкове, більш ошатне вбрання, ніж його брат-попередник.

У коси вишень уплів рубіни. Зарум'янює щоки яблук і груш. Вибурштинів із усіх боків абрикоси й персики. Пройшовся густим золотом по вусах пшениці, соняшниках. Підсинює брови ожині й чорниці. Наніс чорні смуги на зелений глянець кавунів. Заливає червоним помідори й перці. І все це не від гультяйства нестатечного – від працьовитості, щедрості, доброзичливості. Природа з чистою душею розстеляє перед людиною скатертину-самобранку. 

І на лісових городах Берендея теж усього повно-повнісінько. Розсипи суниці яскравими вогниками палають серед темно-сталевої зелені трав. Смачникою здавна охрестили цю запашну ягоду предки. І вони ж колись називали найкрасивішу, найчеснішу й найцнотливішу дівчину не калинкою, не горобинкою, не тернинкою, не черемшинкою, а саме – суничкою!

Налилися соком чорниці – цей неперевершений букет вітамінів. Родовища грибів – вражають. Теплі дощі й тумани женуть із надр землі на світ Божий юрми бурштинових лисичок, раті запашних підосичників, армії лискучих маслюків, фронти різноколірних сироїжок… А над ними усіма, як полководці, височать розкішні боровики!

За ясного сонця і ягоди швидко червоніють, і гриби ваги набирають… А трави в лісах та на луках які! Ніби втомлені від власної величі та соків призбираних, вони хиляться донизу – важко тримати такий достиглий вінець. Тож і тимофіївка, і конюшина, і материнка, і чебрець, і буркун та інше зілля у пояс кланяються – косіть нас! І по всіх улоговинах, край ярів та вибалків, по узліссях і полях височать, наче шоломи билинних богатирів, духмяні стоги й копиці. Ховати літо у них, у хлібних засіках, в овочевих складах, на консервних фабриках – найулюбленіша справа роботящих рук людини.

Молоді пташенята саме перевіряють міцність крил і швидкість лапок. Йде опанування житейських премудростей й одночасно складання іспитів на зрілість нащадків шпаків, зябликів, вільшанок, плисок, граків та інших пернатих. І хоча боязко декому злітати вперше із рідного гнізда, відплигнути від мами на кілька кроків – але час! Як і юним звірятам, пора самим навчатися добувати собі їжу. 

У розпалі пора відпусток. Липень кличе у ліс і на річку, винагороджує за неспання рибалок, "шоколадить" тіла тих, хто оце засмагає на чорноморських і азовських пляжах, узуває у кеди-скороходи туристів, закликає до екскурсбюро тих, що бажають здійснити поїздку в заповідник Асканія-Нова чи до всесвітньовідомої Софіївки – дендрологічного парку на Черкащині. 

Важче тим, хто працює: спека, задуха, аж млосно. Але липень турбується і про них. Завбачливо збере грозу, вибухне важкими сльозами на перегрітий асфальт, обмиє газони і клумби, дерева й чагарники вулиць і парків, збагатить озоном повітря – і дихати легше, і аромати липи, що оце квітне, розіллються повсюдно, знімаючи втому і поліпшуючи настрій… І ласкава свіжість охолодженого надвечір'я впаде на землю м'якою тишею.

Здається, навіщо літо вбрання міняє? Умостилося зручно на троні, володарюй за змістом, а не за формою. Але як колись чепуруни та придворні франти по кілька разів на день переодягали плаття, так і липень намагається щоденно, щогодинно мати більш святкове, більш ошатне вбрання, ніж його брат-попередник.

У коси вишень уплів рубіни. Зарум'янює щоки яблук і груш. Вибурштинів із усіх боків абрикоси й персики. Пройшовся густим золотом по вусах пшениці, соняшниках. Підсинює брови ожині й чорниці. Наніс чорні смуги на зелений глянець кавунів. Заливає червоним помідори й перці. І все це не від гультяйства нестатечного – від працьовитості, щедрості, доброзичливості. Природа з чистою душею розстеляє перед людиною скатертину-самобранку. 

І на лісових городах Берендея теж усього повно-повнісінько. Розсипи суниці яскравими вогниками палають серед темно-сталевої зелені трав. Смачникою здавна охрестили цю запашну ягоду предки. І вони ж колись називали найкрасивішу, найчеснішу й найцнотливішу дівчину не калинкою, не горобинкою, не тернинкою, не черемшинкою, а саме – суничкою!

Налилися соком чорниці – цей неперевершений букет вітамінів. Родовища грибів – вражають. Теплі дощі й тумани женуть із надр землі на світ Божий юрми бурштинових лисичок, раті запашних підосичників, армії лискучих маслюків, фронти різноколірних сироїжок… А над ними усіма, як полководці, височать розкішні боровики!

За ясного сонця і ягоди швидко червоніють, і гриби ваги набирають… А трави в лісах та на луках які! Ніби втомлені від власної величі та соків призбираних, вони хиляться донизу – важко тримати такий достиглий вінець. Тож і тимофіївка, і конюшина, і материнка, і чебрець, і буркун та інше зілля у пояс кланяються – косіть нас! І по всіх улоговинах, край ярів та вибалків, по узліссях і полях височать, наче шоломи билинних богатирів, духмяні стоги й копиці. Ховати літо у них, у хлібних засіках, в овочевих складах, на консервних фабриках – найулюбленіша справа роботящих рук людини.

Молоді пташенята саме перевіряють міцність крил і швидкість лапок. Йде опанування житейських премудростей й одночасно складання іспитів на зрілість нащадків шпаків, зябликів, вільшанок, плисок, граків та інших пернатих. І хоча боязко декому злітати вперше із рідного гнізда, відплигнути від мами на кілька кроків – але час! Як і юним звірятам, пора самим навчатися добувати собі їжу. 

У розпалі пора відпусток. Липень кличе у ліс і на річку, винагороджує за неспання рибалок, "шоколадить" тіла тих, хто оце засмагає на чорноморських і азовських пляжах, узуває у кеди-скороходи туристів, закликає до екскурсбюро тих, що бажають здійснити поїздку в заповідник Асканія-Нова чи до всесвітньовідомої Софіївки – дендрологічного парку на Черкащині. 

Важче тим, хто працює: спека, задуха, аж млосно. Але липень турбується і про них. Завбачливо збере грозу, вибухне важкими сльозами на перегрітий асфальт, обмиє газони і клумби, дерева й чагарники вулиць і парків, збагатить озоном повітря – і дихати легше, і аромати липи, що оце квітне, розіллються повсюдно, знімаючи втому і поліпшуючи настрій… І ласкава свіжість охолодженого надвечір'я впаде на землю м'якою тишею.