Повідомлення в номер / Семеро пацієнтів з донорськими серцями

Міський голова Ігор Чайка побував у  Ковельському МТМО. Там семеро пацієнтів з донорськими серцями вперше пройшли комплексне обстеження.

Генеральний директор Валентин Вітер каже, що нині в Україні немає державної програми медичної підтримки (супроводу) хворих з пересадженими органами. Вони вимушені самі шукати фахівців, які займатимуться їхнім подальшим лікуванням

 Валентин Вітер разом з лікарями-кардіохірургами запросили їх у Ковель, аби здійснити повний огляд. Зроблено це було за рахунок об’єднання.

 Це стало можливим ще й тому, що у ЦРЛ Ковельського МТМО є найсучасніше медичне обладнання. Пацієнтам провели увесь спектр необхідних обстежень, зокрема ендоміокардіальну біопсію (дослідження клітин міокарда), коронарографію (дослідження судин серця за допомогою ангіографа), визначення рівня кардіомаркерів (діагностика наявності та прогнозу серцевої недостатності), рівня концентрації такролімуса в крові та ін.  

 Міський голова Ігор Чайка поспілкувався з людьми, які приїхали в Ковель. Подякував їм, що вони обрали саме наш медичний заклад. Він почув чимало хороших відгуків про лікарню. Також всі вони схвалюють ініціативу щодо створення спеціального центру, де б хворі з пересадженими органами  могли отримувати медичну підтримку.

Пацієнти – з різних куточків України. У кожного – власна історія хвороби та щасливого порятунку завдяки трансплантації. Шанс на життя їм подарували у 2016-2017 роках в РНПЦ «Кардіологія» (м. Мінськ, Республіка Білорусь).

Останні п’ять років ці люди живуть звично, працюють, займаються спортом, одружуються, стають батьками, виховують онуків. І щодня дякують Богу, лікарям і родинам донорів, які прийняли складні для себе рішення – віддати серця близьких, врятувавши інших. 

 Найстаршій з пацієнток Любові Бронніковій – 69 років. Наймолодшому – Петру Зіничу – 27. За фахом він медик. І обрав цю професію  не випадково. Його старший брат Ігор Зінич, молодший сержант медичної служби ЗСУ (80-ої окремої аеромобільної бригади), Герой України загинув у січні 2015 року під завалами Донецького аеропорту. Звичайна застуда, якою Петро захворів, займаючись пошуками брата, дала ускладнення на серце. Невтішний діагноз – дилятаційна кардіоміопатія, змусив погодитись на трансплантацію серця, яку зробили у Мінську, коли йому було лише 22 роки.

Серед пацієнтів – 60-річний Володимир Рибак з Чернівців, 40-річний Олександр Силивон з Київщини, 31-річний Валерій Затула з Миколаєва, 51-річна Наталія Тхакохова з Житомирщини, а також киянин – 37-річний Максим Греков, який піднімався на Говерлу за рік після трансплантації серця. 

До операції та після повернення додому вони перебувають під постійним наглядом   лікаря-кардіохірурга Володимира Танського та лікаря-кардіолога Ольги Танської, які нині працюють у Ковелі. До речі, Володимир Танський безпосередньо брав участь у 26 трансплантаціях серця в РНПЦ «Кардіологія».

Міський голова Ігор Чайка побував у  Ковельському МТМО. Там семеро пацієнтів з донорськими серцями вперше пройшли комплексне обстеження.

Генеральний директор Валентин Вітер каже, що нині в Україні немає державної програми медичної підтримки (супроводу) хворих з пересадженими органами. Вони вимушені самі шукати фахівців, які займатимуться їхнім подальшим лікуванням

 Валентин Вітер разом з лікарями-кардіохірургами запросили їх у Ковель, аби здійснити повний огляд. Зроблено це було за рахунок об’єднання.

 Це стало можливим ще й тому, що у ЦРЛ Ковельського МТМО є найсучасніше медичне обладнання. Пацієнтам провели увесь спектр необхідних обстежень, зокрема ендоміокардіальну біопсію (дослідження клітин міокарда), коронарографію (дослідження судин серця за допомогою ангіографа), визначення рівня кардіомаркерів (діагностика наявності та прогнозу серцевої недостатності), рівня концентрації такролімуса в крові та ін.  

 Міський голова Ігор Чайка поспілкувався з людьми, які приїхали в Ковель. Подякував їм, що вони обрали саме наш медичний заклад. Він почув чимало хороших відгуків про лікарню. Також всі вони схвалюють ініціативу щодо створення спеціального центру, де б хворі з пересадженими органами  могли отримувати медичну підтримку.

Пацієнти – з різних куточків України. У кожного – власна історія хвороби та щасливого порятунку завдяки трансплантації. Шанс на життя їм подарували у 2016-2017 роках в РНПЦ «Кардіологія» (м. Мінськ, Республіка Білорусь).

Останні п’ять років ці люди живуть звично, працюють, займаються спортом, одружуються, стають батьками, виховують онуків. І щодня дякують Богу, лікарям і родинам донорів, які прийняли складні для себе рішення – віддати серця близьких, врятувавши інших. 

 Найстаршій з пацієнток Любові Бронніковій – 69 років. Наймолодшому – Петру Зіничу – 27. За фахом він медик. І обрав цю професію  не випадково. Його старший брат Ігор Зінич, молодший сержант медичної служби ЗСУ (80-ої окремої аеромобільної бригади), Герой України загинув у січні 2015 року під завалами Донецького аеропорту. Звичайна застуда, якою Петро захворів, займаючись пошуками брата, дала ускладнення на серце. Невтішний діагноз – дилятаційна кардіоміопатія, змусив погодитись на трансплантацію серця, яку зробили у Мінську, коли йому було лише 22 роки.

Серед пацієнтів – 60-річний Володимир Рибак з Чернівців, 40-річний Олександр Силивон з Київщини, 31-річний Валерій Затула з Миколаєва, 51-річна Наталія Тхакохова з Житомирщини, а також киянин – 37-річний Максим Греков, який піднімався на Говерлу за рік після трансплантації серця. 

До операції та після повернення додому вони перебувають під постійним наглядом   лікаря-кардіохірурга Володимира Танського та лікаря-кардіолога Ольги Танської, які нині працюють у Ковелі. До речі, Володимир Танський безпосередньо брав участь у 26 трансплантаціях серця в РНПЦ «Кардіологія».