У Радовичах “задніх не пасуть”
Село Радовичі колишнього Турійського району внаслідок адміністративно-територіальної реформи минулого року ввійшло до складу Ковельського.
Населений пункт – одне з давніх волинських сіл. Перша писемна згадка про нього датується 8 червня 1544 року.
Село має славне історичне минуле. Воно відоме тим, що у перших днях вересня 1943 року поблизу відбувся один з найбільших боїв УПА з нацистами на Волині. Повстанці мужньо боронили рідну землю. З їх боку загинули близько 40 чоловік, трьох було поранено. Значних втрат зазнали й німці.
У повоєнний час тут мешкало понад 400 осіб, переважна більшість яких була зайнята в колективізованому сільськогосподарському виробництві. Нині тут діє тваринницький комплекс «Аміла», а також ферма розведення благородного оленя, яка налічує близько 400 тварин.
Нині у господарстві в розпалі жнива. На світлинах ви бачите потужну сільськогосподарську техніку, яка задіяна на косовиці та обмолоті озимого ріпаку, що займає площу 120 гектарів. Спориться робота в комбайнера Олександра Січковського, котрий разом з іншими механізаторами намагається провести жнивні роботи вчасно і без втрат.
Цікаві Радовичі й тим, що тут діє музей фауни волинських лісів, збережено сільський аеродром, де у кількох ангарах розміщена виставка військової та цивільної техніки 50—60-их років минулого століття.
Словом, Радовичі «задніх не пасуть»— ні в бойових, ні в трудових традиціях.
Наш кор.
Фото Сергія ДАНИЛЮКА.
Село Радовичі колишнього Турійського району внаслідок адміністративно-територіальної реформи минулого року ввійшло до складу Ковельського.
Населений пункт – одне з давніх волинських сіл. Перша писемна згадка про нього датується 8 червня 1544 року.
Село має славне історичне минуле. Воно відоме тим, що у перших днях вересня 1943 року поблизу відбувся один з найбільших боїв УПА з нацистами на Волині. Повстанці мужньо боронили рідну землю. З їх боку загинули близько 40 чоловік, трьох було поранено. Значних втрат зазнали й німці.
У повоєнний час тут мешкало понад 400 осіб, переважна більшість яких була зайнята в колективізованому сільськогосподарському виробництві. Нині тут діє тваринницький комплекс «Аміла», а також ферма розведення благородного оленя, яка налічує близько 400 тварин.
Нині у господарстві в розпалі жнива. На світлинах ви бачите потужну сільськогосподарську техніку, яка задіяна на косовиці та обмолоті озимого ріпаку, що займає площу 120 гектарів. Спориться робота в комбайнера Олександра Січковського, котрий разом з іншими механізаторами намагається провести жнивні роботи вчасно і без втрат.
Цікаві Радовичі й тим, що тут діє музей фауни волинських лісів, збережено сільський аеродром, де у кількох ангарах розміщена виставка військової та цивільної техніки 50—60-их років минулого століття.
Словом, Радовичі «задніх не пасуть»— ні в бойових, ні в трудових традиціях.
Наш кор.
Фото Сергія ДАНИЛЮКА.
У Радовичах “задніх не пасуть”
Залишити коментар