Повідомлення в номер / Комунальний тарифний зашморг

Наприкінці червня через галопуючі комунальні тарифи, інфляцію і тотальне збідніння українців загальна сума боргу населення за комунальні послуги сягнула рекордних 83 мільярди гривень. І продовжує зростати. Ця загрозлива тенденція може перетворитися на черговий економічний капкан для суспільства. Однак, замість того щоб розібратися в причинах проблеми, уряд Дениса Шмигаля лише поглибив її, давши «добро» на подальше карколомне підвищення цін на комірне. Тож сімейні бюджети на осінь треба планувати з урахуванням значно більших видатків на «комуналку». Саме про  це розповідають “Сільські вісті”.

Газ, опалення і гаряча вода

Наступного  опалювального сезону можливе істотне підвищення сум у платіжках, особливо за тепло та гарячу воду. Тим часом невпинно зростає у ціні головний продукт енергетичного споживання — газ. А з серпня нас неприємно здивує вартість кіловата електроенергії… Словом, шановні співвітчизники, готуйте гаманці. Та чи нашкребеться у них достатньо грошей, щоб оплатити всі ці урядові «новації», запроваджувані, як оголошено, «з метою приведення тарифів до економічно обґрунтованих умов»?

Вартість блакитного палива для населення вже давно є вкрай болючою суспільною проблемою. Ось і знову з 1 липня практично всі його постачальники збільшили місячний тариф, який тепер залежно від регіону становить від 7,99 грн до 15,5 грн за кубічний метр. Хіба що частково ситуацію рятує те, що більшість українців перейшли на річні договори з постачальниками, зафіксувавши ціну на рівні від 7,8 до 13,5 грн за куб. Але ці нібито стабільні ціни стосуватимуться оплати блакитного палива, яке йде безпосередньо на обігрів помешкання. А ось тарифи у платіжці за централізоване опалення і гарячу воду, що також зав’язані на блакитне паливо, поважчають. Ще й як. За даними експертів, вже у жовтні, коли розпочнеться сезон, опалення та гаряча вода подорожчають на 30-60% порівняно з відповідним періодом минулого року. Тобто наступної зими плата за опалення звичайної малогабаритної двокімнатної «панельки» сягне як мінімум 2,2 тисячі гривень, а трикімнатної — аж 3,5 тисячі, якщо не 4 тисячі гривень.

Причини такого карколомного стрибка — у рішенні уряду Дениса Шмигаля, який скасував регулювання цін на газ для теплокомуненерго, що продукують калорії для опалення осель і підігріву води в трубах. Це, звичайно, позначиться на тарифі вироблюваного тепла для обігріву та гарячої води, оскільки теплопідприємства відпускатимуть його споживачам за тими цінами на газ, які будуть продиктовані ринком та виробничими затратами.

Але й це ще не все. Так, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у галузях енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), на своєму засіданні 7 липня ухвалила постанову, якою передала повноваження з регулювання діяльності 28 підприємств із виробництва, транспортування та постачання тепло-енергії з державного на… місцевий рівень. Отже, держава фактично самоусунулась від контролю за комунальними тарифами. А в який бік їх регулюватиме місцева влада, можна здогадатися. Так, у Київській міській державній адміністрації вже попередили, що цієї осені тарифи на гарячу воду і опалення «можуть зрости», а «Київтеплоенерго» вже навіть анонсувало збільшення їх у межах від 35 до 40%, залежно від типу підключення будинку. Теплокомуненерго в регіонах також уже піднімають свої ціни. «Тарифи на опалення і гарячу воду зросли в Чернівцях на 75%. У Кременчуці прийнято рішення, що тарифи на тепло будуть дорожчати на 53%», — повідомив голова Союзу споживачів комунальних послуг Олег Попенко, наголосивши, що те саме чекає більшість міст України.

Електроенергія

ЯК ВІДОМО, після того, коли різдвяного ранку поточного року споживачі прокинулися з тарифом 1,68 грн за кВт/год без звичних пільгових 100 кВт/год за ціною 90 копійок, Кабмін відклав (поки що на серпень) обіцяне раніше на липень чергове «економічно обґрунтоване» підвищення тарифу на електрику. Ймовірно, як зазначають фахівці, через відсутність уявлення про те, якими мають бути нові цінові рівні. А також — через побоювання від наростання народного невдоволення і падіння й без того вже «підмочених» рейтингів владної команди.

Однак так чи інакше момент «ікс» наближається: в наступний опалювальний сезон ми увійдемо вже з новим тарифом. Яким він буде для рядового споживача, можна лише прогнозувати. Відповідно до інформації профільного міністерства, майбутній тариф перебуває в діапазоні від 2,5 до 4 грн за одну кВт/годину. Але влада, вочевидь, намагатиметься уникнути оглушення людей такими цифрами і, ймовірно, спробує пом’якшити удар по найнезаможніших верствах, які становлять близько 40% споживачів. Тож схоже, що багатим знову запропонують заплатити за бідних. Догоджання бідному електоратові виллється у необхідність брати більше за електрику з тих, хто споживає багато.

Щоправда, в актуальних сценаріях, які нині розглядаються в Кабміні, йдеться про кілька варіантів. І деякі з них навіть передбачають зниження вартості електрики для тих, хто використовує менше 100 кВт/год на місяць, до 1,20 грн і навіть до 1 грн за кіловат-годину. (Але це тема окремої розмови, до якої ми незабаром повернемося на сторінках газети).

Утім, таке «загравання» уряду з бідними наражається на скепсис з боку МВФ, який однією з умов подальшої співпраці з Україною називає необхідність запровадження ринкових тарифів для всіх без винятку категорій споживачів. Тож нинішні спроби уряду якось викрутитись і догодити незаможній масовій аудиторії явно тимчасові. І, по суті, є намаганням «допетляти» до чергових загальнонаціональних виборів.

Хай там як, але рано чи пізно все ж доведеться встановлювати загальні тарифи. І це для багатьох споживачів стане серйозним ударом та потягне за собою як мінімум подвійне зростання цифр у платіжках за електрику.

Не платити — теж не вихід

СЛОВОМ, процес підвищення тарифів на комуналку та енергоносії, або, як його називають представники влади, «приведення тарифів у відповідність до економічно обґрунтованих умов», триває. Тому знекровлені інфляцією та безробіттям українці стрімко накопичують борги з оплати послуг ЖКГ. Як сказано вище, вони сягнули рекордних 83 мільярдів гривень. Причому, за даними Держстату, найбільше — 30,3 млрд грн — споживачі винні за постачання та розподіл газу, близько 6 млрд грн — за електроенергію. Ще 23,3 млрд грн українці заборгували за постачання теплової енергії та гарячої води, 5,5 млрд грн — за централізоване водопостачання та водовідведення, 5,6 млрд грн — за управління багатоквартирними будинками і вивезення сміття…

Треба сказати, що багатомільярдному збільшенню заборгованості населення за комунальні послуги певною мірою посприяло «карантинне» законодавство, яким було тимчасово пом’якшено відповідальність за несплату комунальних платежів. І хоча в документі не було слів «за послуги ЖКГ можна не платити», чимало громадян потрактували нововведення саме так. Насправді ж на період дії карантину та протягом 30 днів після його скасування заборонялося стягнення штрафів і припинення надання комунальних послуг. Однак ця відстрочка все одно обтяжить родинні бюджети в майбутньому. Сподіватися, що «держава все спише», не варто.

До того ж комунальні підприємства тепер утримують великий штат юристів, які допомагають їм «вибивати» в судах гроші з боржників. Так, за даними Опендатабот, у 2020-му було відкрито 342 232 прова-дження стосовно українців, які не сплатили компослуг. Зазначається, більшість серед комунальників, які через суд стягують гроші, — установи, що постачають опалення. Зокрема, у топі комунальних підприємств, яким винні українці: КП «Харківводоканал» (12,5 тисячі заборгованості від споживачів), КП «ЖИЛКОМСЕРВІС» (12 тисяч) та ПОКВПТГ «Полтаваобл-енерго» (9,6 тисячі).

Так що зовсім не платити за комунальні послуги — теж не вихід.

Юристи вважають, що кожний може і повинен боротися за свої права, а влада має звернути увагу на проблематику, що, як лавина, насувається на голови простих людей. Дослідження, проведене Центром Разумкова, засвідчило, що близько 40% українців готові вийти на законні акції протесту в результаті різкого зростання тарифів і цін на найнеобхідніші товари. А ще 20% готові взяти участь і в несанкціонованих антитарифних мітингах та демонстраціях.

А що, питається, буде через кілька місяців, коли комірне зірветься у новий ціновий галоп?

Замість післямови

Не треба  бути експертом ринку, аби впевнитись, що політика стосовно комунальних платежів в Україні, коли уряд без кінця прикривається тими «економічно обґрунтованими умовами» (насправді ми не знаємо, наскільки вони обґрунтовані), є не просто недолугою, а злочинною. Бо вона відкидає мільйони людей за борт життя, являючи собою комунальний тарифний капкан для пересічних українських сімей. Чи є майбутнє в такого уряду? Відповідь очевидна.

Олена КОЩЕНКО.

Наприкінці червня через галопуючі комунальні тарифи, інфляцію і тотальне збідніння українців загальна сума боргу населення за комунальні послуги сягнула рекордних 83 мільярди гривень. І продовжує зростати. Ця загрозлива тенденція може перетворитися на черговий економічний капкан для суспільства. Однак, замість того щоб розібратися в причинах проблеми, уряд Дениса Шмигаля лише поглибив її, давши «добро» на подальше карколомне підвищення цін на комірне. Тож сімейні бюджети на осінь треба планувати з урахуванням значно більших видатків на «комуналку». Саме про  це розповідають “Сільські вісті”.

Наступного  опалювального сезону можливе істотне підвищення сум у платіжках, особливо за тепло та гарячу воду. Тим часом невпинно зростає у ціні головний продукт енергетичного споживання — газ. А з серпня нас неприємно здивує вартість кіловата електроенергії… Словом, шановні співвітчизники, готуйте гаманці. Та чи нашкребеться у них достатньо грошей, щоб оплатити всі ці урядові «новації», запроваджувані, як оголошено, «з метою приведення тарифів до економічно обґрунтованих умов»?

Вартість блакитного палива для населення вже давно є вкрай болючою суспільною проблемою. Ось і знову з 1 липня практично всі його постачальники збільшили місячний тариф, який тепер залежно від регіону становить від 7,99 грн до 15,5 грн за кубічний метр. Хіба що частково ситуацію рятує те, що більшість українців перейшли на річні договори з постачальниками, зафіксувавши ціну на рівні від 7,8 до 13,5 грн за куб. Але ці нібито стабільні ціни стосуватимуться оплати блакитного палива, яке йде безпосередньо на обігрів помешкання. А ось тарифи у платіжці за централізоване опалення і гарячу воду, що також зав’язані на блакитне паливо, поважчають. Ще й як. За даними експертів, вже у жовтні, коли розпочнеться сезон, опалення та гаряча вода подорожчають на 30-60% порівняно з відповідним періодом минулого року. Тобто наступної зими плата за опалення звичайної малогабаритної двокімнатної «панельки» сягне як мінімум 2,2 тисячі гривень, а трикімнатної — аж 3,5 тисячі, якщо не 4 тисячі гривень.

Причини такого карколомного стрибка — у рішенні уряду Дениса Шмигаля, який скасував регулювання цін на газ для теплокомуненерго, що продукують калорії для опалення осель і підігріву води в трубах. Це, звичайно, позначиться на тарифі вироблюваного тепла для обігріву та гарячої води, оскільки теплопідприємства відпускатимуть його споживачам за тими цінами на газ, які будуть продиктовані ринком та виробничими затратами.

Але й це ще не все. Так, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у галузях енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), на своєму засіданні 7 липня ухвалила постанову, якою передала повноваження з регулювання діяльності 28 підприємств із виробництва, транспортування та постачання тепло-енергії з державного на… місцевий рівень. Отже, держава фактично самоусунулась від контролю за комунальними тарифами. А в який бік їх регулюватиме місцева влада, можна здогадатися. Так, у Київській міській державній адміністрації вже попередили, що цієї осені тарифи на гарячу воду і опалення «можуть зрости», а «Київтеплоенерго» вже навіть анонсувало збільшення їх у межах від 35 до 40%, залежно від типу підключення будинку. Теплокомуненерго в регіонах також уже піднімають свої ціни. «Тарифи на опалення і гарячу воду зросли в Чернівцях на 75%. У Кременчуці прийнято рішення, що тарифи на тепло будуть дорожчати на 53%», — повідомив голова Союзу споживачів комунальних послуг Олег Попенко, наголосивши, що те саме чекає більшість міст України.

ЯК ВІДОМО, після того, коли різдвяного ранку поточного року споживачі прокинулися з тарифом 1,68 грн за кВт/год без звичних пільгових 100 кВт/год за ціною 90 копійок, Кабмін відклав (поки що на серпень) обіцяне раніше на липень чергове «економічно обґрунтоване» підвищення тарифу на електрику. Ймовірно, як зазначають фахівці, через відсутність уявлення про те, якими мають бути нові цінові рівні. А також — через побоювання від наростання народного невдоволення і падіння й без того вже «підмочених» рейтингів владної команди.

Однак так чи інакше момент «ікс» наближається: в наступний опалювальний сезон ми увійдемо вже з новим тарифом. Яким він буде для рядового споживача, можна лише прогнозувати. Відповідно до інформації профільного міністерства, майбутній тариф перебуває в діапазоні від 2,5 до 4 грн за одну кВт/годину. Але влада, вочевидь, намагатиметься уникнути оглушення людей такими цифрами і, ймовірно, спробує пом’якшити удар по найнезаможніших верствах, які становлять близько 40% споживачів. Тож схоже, що багатим знову запропонують заплатити за бідних. Догоджання бідному електоратові виллється у необхідність брати більше за електрику з тих, хто споживає багато.

Щоправда, в актуальних сценаріях, які нині розглядаються в Кабміні, йдеться про кілька варіантів. І деякі з них навіть передбачають зниження вартості електрики для тих, хто використовує менше 100 кВт/год на місяць, до 1,20 грн і навіть до 1 грн за кіловат-годину. (Але це тема окремої розмови, до якої ми незабаром повернемося на сторінках газети).

Утім, таке «загравання» уряду з бідними наражається на скепсис з боку МВФ, який однією з умов подальшої співпраці з Україною називає необхідність запровадження ринкових тарифів для всіх без винятку категорій споживачів. Тож нинішні спроби уряду якось викрутитись і догодити незаможній масовій аудиторії явно тимчасові. І, по суті, є намаганням «допетляти» до чергових загальнонаціональних виборів.

Хай там як, але рано чи пізно все ж доведеться встановлювати загальні тарифи. І це для багатьох споживачів стане серйозним ударом та потягне за собою як мінімум подвійне зростання цифр у платіжках за електрику.

СЛОВОМ, процес підвищення тарифів на комуналку та енергоносії, або, як його називають представники влади, «приведення тарифів у відповідність до економічно обґрунтованих умов», триває. Тому знекровлені інфляцією та безробіттям українці стрімко накопичують борги з оплати послуг ЖКГ. Як сказано вище, вони сягнули рекордних 83 мільярдів гривень. Причому, за даними Держстату, найбільше — 30,3 млрд грн — споживачі винні за постачання та розподіл газу, близько 6 млрд грн — за електроенергію. Ще 23,3 млрд грн українці заборгували за постачання теплової енергії та гарячої води, 5,5 млрд грн — за централізоване водопостачання та водовідведення, 5,6 млрд грн — за управління багатоквартирними будинками і вивезення сміття…

Треба сказати, що багатомільярдному збільшенню заборгованості населення за комунальні послуги певною мірою посприяло «карантинне» законодавство, яким було тимчасово пом’якшено відповідальність за несплату комунальних платежів. І хоча в документі не було слів «за послуги ЖКГ можна не платити», чимало громадян потрактували нововведення саме так. Насправді ж на період дії карантину та протягом 30 днів після його скасування заборонялося стягнення штрафів і припинення надання комунальних послуг. Однак ця відстрочка все одно обтяжить родинні бюджети в майбутньому. Сподіватися, що «держава все спише», не варто.

До того ж комунальні підприємства тепер утримують великий штат юристів, які допомагають їм «вибивати» в судах гроші з боржників. Так, за даними Опендатабот, у 2020-му було відкрито 342 232 прова-дження стосовно українців, які не сплатили компослуг. Зазначається, більшість серед комунальників, які через суд стягують гроші, — установи, що постачають опалення. Зокрема, у топі комунальних підприємств, яким винні українці: КП «Харківводоканал» (12,5 тисячі заборгованості від споживачів), КП «ЖИЛКОМСЕРВІС» (12 тисяч) та ПОКВПТГ «Полтаваобл-енерго» (9,6 тисячі).

Так що зовсім не платити за комунальні послуги — теж не вихід.

Юристи вважають, що кожний може і повинен боротися за свої права, а влада має звернути увагу на проблематику, що, як лавина, насувається на голови простих людей. Дослідження, проведене Центром Разумкова, засвідчило, що близько 40% українців готові вийти на законні акції протесту в результаті різкого зростання тарифів і цін на найнеобхідніші товари. А ще 20% готові взяти участь і в несанкціонованих антитарифних мітингах та демонстраціях.

А що, питається, буде через кілька місяців, коли комірне зірветься у новий ціновий галоп?

Не треба  бути експертом ринку, аби впевнитись, що політика стосовно комунальних платежів в Україні, коли уряд без кінця прикривається тими «економічно обґрунтованими умовами» (насправді ми не знаємо, наскільки вони обґрунтовані), є не просто недолугою, а злочинною. Бо вона відкидає мільйони людей за борт життя, являючи собою комунальний тарифний капкан для пересічних українських сімей. Чи є майбутнє в такого уряду? Відповідь очевидна.