Політика «нетрадиційної» орієнтації
Два роки тому я купив бензинову косу. На ній латинськими літерами було написано: «Татра Гартен», тобто засвідчено, що агрегат виготовили в Чехії.
Роздивившись косу пильніше вдома, куди я її привіз після покупки, мій сусід скептично посміхнувся і похитав головою.
– В чому справа? — не зрозумів я.
– Та ж ти купив звичайне китайське барахло. Воно довго тобі не служитиме.
– Як китайське? Великими ж літерами написано «Татра Гартен». Ще й латинськими буквами, а не ієрогліфами.
– На паркані теж багато чого пишуть…
І ось з тих пір минуло чимало часу. Впродовж його я три або чотири рази возив косу до майстрів сервісу, платив їм гроші і все сподівався, що машинка для косіння запрацює на славу.
Не вийшло: нині китайська коса під украденою в чехів маркою – знову в ремонті.
х х х
Чому я почав з коси? А тому, що кілька днів тому один з високопоставлених народних депутатів України, що входять до ЗЕкоманди, такий собі Давід Арахамія, в інтерв’ю журналістам заявив, що Україні варто змінювати свою євроатлантичну орієнтацію і почати якнайтіснішу співпрацю з… Китаєм (!). Почувши це, я спочатку не повірив своїм вухам, адже навіть старшокласникам відомо, що курс на ЄС та НАТО зафіксований в Основному Законі України – її Конституції! Невже пан Арахамія цього не знає? А якщо знає, то чому змінює традиційну орієнтацію нашої держави на нетрадиційну?
Так, Китай за останні роки досяг чималих успіхів в розвитку економіки, але якою ціною? «Закручуванням гайок» у ставленні до своїх громадян, одноосібною диктатурою Компартії у всіх сферах життя, відсутністю реальних прав і свобод у населення, різким скороченням соціальних пільг. Плюс до того – широко розгалуженою мережею агентів промислового шпигунства у найрозвинутіших країнах світу, викраденням передових виробничих технологій практично у всіх галузях, відвертим і нахабним присвоєнням популярних і широко відомих брендів виробників товарів масового споживання (моя коса – це піщинка в океані тих присвоєнь).
Так, як заявляє американське Федеральне Бюро Розслідувань (ФБР), Китай використовує різні методи для викрадення американських технологій. Найчастіше вони зводяться до кібератак, промислового шпигунства та прямої крадіжки розробок. При цьому китайців цікавлять різні технології – від компаній-виробників рису та насіння кукурудзи до розробників програмного забезпечення для вітряних турбін і медичних приладів високого рівня.
Польські ЗМІ повідомляють про те, що деякі китайські фірми, які привласнили вітчизняні товарні знаки, зареєстрували вже кількадесят, а то й більше марок. Вони діють за правилом «first to file» — тобто той, хто перший зареєструє товарний знак, той і є його власником у Китаї. Тож розгорнулася масова реєстрація товарних знаків із наступним наміром відпродати права власникам.
Як свідчать зарубіжні засоби масової інформації, структури китайської військової сфери, уряду, бізнесу, освіти згуртувалися заради однієї мети: вони активно крадуть секрети в західних країн. Комуністичний режим підживлює свою економіку і військові технології, викрадаючи таємну інформацію. В одних тільки США щорічно крадуть інформацію на трильйони доларів!
Звичайно, своїх розумних «голів» у Китаї вистачає. Але не менше й голів, що навчилися вправно красти і пропонувати світу свій, як колись казали, «ширнепотріб» у вигляді одягу, взуття, телевізорів, комп’ютерів, автомобілів, літаків і пароплавів. Західні країни світу, особливо США, нині оголосили справжню війну китайським «злодіям в законі», бо переконалися: вся система КНР працює на основі корумпованих зв’язків державних чиновників, військових офіцерів, представників великого бізнесу та науковців.
х х х
Що, пан Арахамія і цього не знає? Йому невідомо, що США, куди Володимир Зеленський збирається здійснити офіційний візит, вважає Китай одним з найголовніших своїх ворогів? То чого дратувати наддержаву та її президента Джо Байдена своїми заявами про переорієнтацію на Схід, погрожувати, що розмова з главою Білого дому нашого гаранта буде дуже «жорсткою»? Невже в ОПі думають, що американський президент злякається українського й стане перед ним вибачатися? Тим більше, що дідусь Байден – міцний горішок, і він ще не забув, скільки мав проблем з деякими українськими (точніше – проросійськими) політиками під час своєї передвиборної кампанії. Один візит адвоката Трампа пана Джуліані і його зустрічі з паном Деркачем та іже з ним, які лили бруд на кандидата в президента США Джо Байдена, забрав в останнього досить багато моральних і фізичних сил й змусив добряче понервувати.
У Китаю, як у тоталітарної й фактично однопартійної держави, тим, хто хоче повторення досвіду місцевих комуністів в умовах України, є чому повчитися: і як придушувати найменші прояви непокори владі, і як встановлювати жорстоку цензуру в ЗМІ, і як розправлятися з опозицією, і як гнобити національні меншини. Невже цього хочуть на київському Олімпі? Не думаю.
Але треба пам’ятати, що США – стратегічний партнер Києва. І, можливо, найнадійніший. Бо коли сьогодні Берлін і Париж готові прогнутися перед Москвою, то Вашингтон, за всіх нюансів, цього собі не дозволяє. Зрештою, якби не американці, то хтозна, як би розвивалися події в Україні після початку агресії Росії. Все-таки жорсткі санкції проти путінського режиму, постійний тиск на Європу свою справу зробили і дещо «заспокоїли» Кремль.
На мій хлопський розум, «зеленій» владі у зовнішній політиці треба бути більш дипломатичною, розумною і далекоглядною, чого сьогодні, на жаль, не скажеш. Причин цього багато, і я на них не маю наміру зупинятися. Просто скажу коротко: в Україні за 30 літ Незалежності склалися певні традиції розбудови міжнародних стосунків і їх треба свято берегти й примножувати, а не вигадувати нові «нетрадиційні» підходи, які можуть закінчитися погано.
Охрім СВИТКА.
Два роки тому я купив бензинову косу. На ній латинськими літерами було написано: «Татра Гартен», тобто засвідчено, що агрегат виготовили в Чехії.
Роздивившись косу пильніше вдома, куди я її привіз після покупки, мій сусід скептично посміхнувся і похитав головою.
– В чому справа? — не зрозумів я.
– Та ж ти купив звичайне китайське барахло. Воно довго тобі не служитиме.
– Як китайське? Великими ж літерами написано «Татра Гартен». Ще й латинськими буквами, а не ієрогліфами.
– На паркані теж багато чого пишуть…
І ось з тих пір минуло чимало часу. Впродовж його я три або чотири рази возив косу до майстрів сервісу, платив їм гроші і все сподівався, що машинка для косіння запрацює на славу.
Не вийшло: нині китайська коса під украденою в чехів маркою – знову в ремонті.
х х х
Чому я почав з коси? А тому, що кілька днів тому один з високопоставлених народних депутатів України, що входять до ЗЕкоманди, такий собі Давід Арахамія, в інтерв’ю журналістам заявив, що Україні варто змінювати свою євроатлантичну орієнтацію і почати якнайтіснішу співпрацю з… Китаєм (!). Почувши це, я спочатку не повірив своїм вухам, адже навіть старшокласникам відомо, що курс на ЄС та НАТО зафіксований в Основному Законі України – її Конституції! Невже пан Арахамія цього не знає? А якщо знає, то чому змінює традиційну орієнтацію нашої держави на нетрадиційну?
Так, Китай за останні роки досяг чималих успіхів в розвитку економіки, але якою ціною? «Закручуванням гайок» у ставленні до своїх громадян, одноосібною диктатурою Компартії у всіх сферах життя, відсутністю реальних прав і свобод у населення, різким скороченням соціальних пільг. Плюс до того – широко розгалуженою мережею агентів промислового шпигунства у найрозвинутіших країнах світу, викраденням передових виробничих технологій практично у всіх галузях, відвертим і нахабним присвоєнням популярних і широко відомих брендів виробників товарів масового споживання (моя коса – це піщинка в океані тих присвоєнь).
Так, як заявляє американське Федеральне Бюро Розслідувань (ФБР), Китай використовує різні методи для викрадення американських технологій. Найчастіше вони зводяться до кібератак, промислового шпигунства та прямої крадіжки розробок. При цьому китайців цікавлять різні технології – від компаній-виробників рису та насіння кукурудзи до розробників програмного забезпечення для вітряних турбін і медичних приладів високого рівня.
Польські ЗМІ повідомляють про те, що деякі китайські фірми, які привласнили вітчизняні товарні знаки, зареєстрували вже кількадесят, а то й більше марок. Вони діють за правилом «first to file» — тобто той, хто перший зареєструє товарний знак, той і є його власником у Китаї. Тож розгорнулася масова реєстрація товарних знаків із наступним наміром відпродати права власникам.
Як свідчать зарубіжні засоби масової інформації, структури китайської військової сфери, уряду, бізнесу, освіти згуртувалися заради однієї мети: вони активно крадуть секрети в західних країн. Комуністичний режим підживлює свою економіку і військові технології, викрадаючи таємну інформацію. В одних тільки США щорічно крадуть інформацію на трильйони доларів!
Звичайно, своїх розумних «голів» у Китаї вистачає. Але не менше й голів, що навчилися вправно красти і пропонувати світу свій, як колись казали, «ширнепотріб» у вигляді одягу, взуття, телевізорів, комп’ютерів, автомобілів, літаків і пароплавів. Західні країни світу, особливо США, нині оголосили справжню війну китайським «злодіям в законі», бо переконалися: вся система КНР працює на основі корумпованих зв’язків державних чиновників, військових офіцерів, представників великого бізнесу та науковців.
х х х
Що, пан Арахамія і цього не знає? Йому невідомо, що США, куди Володимир Зеленський збирається здійснити офіційний візит, вважає Китай одним з найголовніших своїх ворогів? То чого дратувати наддержаву та її президента Джо Байдена своїми заявами про переорієнтацію на Схід, погрожувати, що розмова з главою Білого дому нашого гаранта буде дуже «жорсткою»? Невже в ОПі думають, що американський президент злякається українського й стане перед ним вибачатися? Тим більше, що дідусь Байден – міцний горішок, і він ще не забув, скільки мав проблем з деякими українськими (точніше – проросійськими) політиками під час своєї передвиборної кампанії. Один візит адвоката Трампа пана Джуліані і його зустрічі з паном Деркачем та іже з ним, які лили бруд на кандидата в президента США Джо Байдена, забрав в останнього досить багато моральних і фізичних сил й змусив добряче понервувати.
У Китаю, як у тоталітарної й фактично однопартійної держави, тим, хто хоче повторення досвіду місцевих комуністів в умовах України, є чому повчитися: і як придушувати найменші прояви непокори владі, і як встановлювати жорстоку цензуру в ЗМІ, і як розправлятися з опозицією, і як гнобити національні меншини. Невже цього хочуть на київському Олімпі? Не думаю.
Але треба пам’ятати, що США – стратегічний партнер Києва. І, можливо, найнадійніший. Бо коли сьогодні Берлін і Париж готові прогнутися перед Москвою, то Вашингтон, за всіх нюансів, цього собі не дозволяє. Зрештою, якби не американці, то хтозна, як би розвивалися події в Україні після початку агресії Росії. Все-таки жорсткі санкції проти путінського режиму, постійний тиск на Європу свою справу зробили і дещо «заспокоїли» Кремль.
На мій хлопський розум, «зеленій» владі у зовнішній політиці треба бути більш дипломатичною, розумною і далекоглядною, чого сьогодні, на жаль, не скажеш. Причин цього багато, і я на них не маю наміру зупинятися. Просто скажу коротко: в Україні за 30 літ Незалежності склалися певні традиції розбудови міжнародних стосунків і їх треба свято берегти й примножувати, а не вигадувати нові «нетрадиційні» підходи, які можуть закінчитися погано.
Охрім СВИТКА.
Залишити коментар