Повідомлення в номер / Майбутнє держави залежить від кожного з нас

Леся Українка – найкоштовніша перлина літературного скарбу не тільки України, а й усього світу. Її поетична муза захоплює, вабить та зачаровує, змушує міркувати над культурними законами існування людей та робити переоцінку життєвих цінностей.

Торкнутися Лесиної пам’яті, ще раз насолодитися її  зворушливою, емоційно-досконалою поезією я знову мала можливість на ІІІ етнофестивалі, який мав назву «На гостини до Лесі» і проходив в урочищі «Нечимне» 1 серпня ц. р.

Це дійство було присвячене 110-й річниці з дня написання драми-феєрії «Лісова пісня» та 150-річчю від дня народження геніальної поетеси.

Мені запам’яталися влучні висловлювання голови Колодяжненської  громади Віталія Кашика про те, що людський дух, поєднаний з природою,  був відтворений Лесею Українкою в цьому літературному шедеврові. Віталій Леонтійович звернув увагу, що краса лісу, довколишнього середовища, взагалі природи, надихає, зачаровує та заряджає енергією.

Дійсно, поетична енергетика урочища Нечимного настільки вражає, що, здається, Лесина душа знаходиться поряд та допомагає не тільки учасникам етнофестивалю, а й усім присутнім.

Дуже професійно та талановито були зіграні сцени з «Лісової пісні» на початку виступів творчих колективів юними акторами театральної студії. А коли виступав аматорський народний  гурт «Намисто» з  Ковеля, то в мене склалося враження, що у гурті співає і моя покійна бабуся, яка дуже полюбляла виконувати пісні саме в такому стилі та тембрі співу.

Приспів від Олександри Павлівни Кондратович, який передала Марія Лукашевич, був настільки зворушливий, що зачепив найтонші струни душі.  А коли я почула слова Ніни Горик про те, що кожен куточок Нечимного дихає творчістю Лесі Українки, то звернула увагу на дійсно особливий, ніжно-вишуканий аромат повітря, який оточував мене з усіх боків. 

Найдорожча та найсвятіша любов – це любов до своєї землі, свого народу, до кожної травинки, навіть, до метелика. І саме ця любов в найвищій, найдосконалішій формі прояву жила в серці та душі нашої Волинської поетичної царівни. Це почуття допомагало їй боротися, виживати, терплячи біль, фізичний та душевно-емоційний. Надзвичайний патріотизм, якщо можна так сказати,  «на межі» людських можливостей, викликає в мене захоплення та дає приклад любові та поваги до своєї країни майбутнім поколінням.

Нашу спілку поетів «Творчий світ» з м. Ковеля, в склад  якої входжу і я також, було запрошено на етнофестиваль. Виступи всіх наших членів спілки: Юлії Сільчук, Миколи Курилюка, Віри Семеній та автора цих рядків, на мою думку, були дуже щирими, емоційно-забарвленими нашими серцями та душами. 

Неперевершеним  був гумористичний виступ гурту «Горлиця» із Смідина, залишивши в  мене заряд бадьорості та гарного настрою.

Неможливо написати про всіх учасників етнофестивалю. Хочу тільки сказати, що всі були особливі, професійні, неперевершені в своїй майстерності та любові до усього, що вони творили на сцені.

Я була дуже рада, зустрівши в Нечимному і своїх земляків – Заболоттівський аматорський народний гурт «Журавлина». Їх пісня про цінність людського роду, важливе значення сім’ї у долі кожного з нас змушує міркувати над сенсом буття людини на землі.

Ще хочу додати, що в цьому році, який оголошений роком Лесі Українки в нашій державі, відбувся Міжнародний онлайн-марафон народного читання Piosenka Lesna «Лісова пісня». Woldlicol. Forest Song@, в якому я брала також участь, грають   під враженням   роль “Мавки» з драми-феєрії «Лісова пісня».

Мені легко далась ця роль, тому що також люблю, як Мавка, свою волинську землю, природу, ліс  з повагою і добротою ставлюсь до усіх мешканців лісового краю, вболіваю за його майбутнє.

У кожного з нас є своє ставлення до Лесі Українки  як людини, особливе сприйняття та відношення до її  поетичного таланту і розуміння творчості.

Моє захоплення волинською поетичною «Мавкою-царівною»  я намагалася відтворити у вірші, який написала під враженням загадково-чарівного світу поезії Лесі Українки та дивовижної енергетики, аури самого Нечимного.

Коли я читала цей твір на сцені етнофестивалю «На гостини  до Лесі»,  відчувала особливу позитивну енергетику, натхнення. Вірю, що душа знаменитої на весь світ волинської поетеси була десь поруч, допомагаючи мені.

Вірш так і називається «Поетична царівна світу». 

Лесю, сестричко,

У мене є звичка:

Звертатись до тебе,

Коли є потреба,

Бо біль і образа

Катує щоразу.

Як розпач здолати,

Навчитись прощати?

Тебе почитаю

І відповідь маю:

Є радість у слові,

А щастя в любові,

І ти наче мати

Навчаєш літати

У мріях  і снах,

У мудрих думках.

Боротись, кохати

Та болі долати.

Бо дух твій – нескорен,

І ти – завжди воїн,

А мудрість і силу

У себе зростила.

Себе порятую,

Коли я відчую

Що стану щаслива,

Як ти мене вчила:

Всміхніться  до себе,

Полиньте до неба

І світ весь засяє,

А розпач минає.

Я Лесі вклонюся,

Бо щиро молюся,

Щоб наша Вкраїна

Ще стала щаслива!

 В кінці своєї статті хочу сказати важливі речі, які, на мою думку,  стосуються безпосередньо культурного життя нашої країни та навіть усього світу. Є люди, які творять історію. Про них, можливо, з часом забудуть. А в історії нашої країни була і буде волинська поетична царівна  «Мавка – Роксолана»,  яка також боролась за Україну своєю вишуканою, талановитою творчістю, дивовижно-чуттєвою поезією, що поєднувала в собі і ніжність, і стійкість, і мужність, і надзвичайну силу.

Лесю Українку будуть пам’ятати віками, а твори,  особливий патріотизм цієї диво-жінки до України, свого народу, природи, взагалі до краси навколо, надихатиме людство на шляхетний розквіт культурного життя, даватиме  силу і мудрість українцям в створенні нової країни, яка стане культурним центром, на мою думку, всього світу, бо поезія її – нетлінна. Волинська поетична царівна має в серці те, що не вмирає.

Давайте всі разом і особисто кожен берегти пам’ять про талановитих людей,  геніїв людства, їхні досягнення і творчість, відроджувати історичні пам’ятки, культуру та звичаї і минулих поколінь, цінувати родину, сім’ю.

Тільки за цієї умови  Україна стане могутньою, багатою і щасливою країною, займе гідне місце в історії, розпочнеться розквіт   держави вже зараз.

Всі умови для цього ми маємо: дивовижно працьовиті, щирі, талановиті люди, багата родюча земля, великі можливості і перспективи розвитку в різних галузях господарювання.

Не будьмо байдужими до всього поганого, підлого, до болю інших, допомагаймо один одному, як це робила Леся Українка, волинська поетична Мавка – чарівна  Роксолана, яка   з потойбіччя уважно спостерігає і вболіває за долю України, і ми станемо щасливою, заможною нацією та державою.

Починаймо з себе і вже сьогодні, щоб нашим дітям та онукам швидше пройти цей надзвичайно тяжкий шлях.

Я вірю, ми зможемо подолати всі труднощі, бо «маємо в серці те, що не вмирає»! 

Світлана ГУДЕМЧУК.

смт Заболоття. 

Леся Українка – найкоштовніша перлина літературного скарбу не тільки України, а й усього світу. Її поетична муза захоплює, вабить та зачаровує, змушує міркувати над культурними законами існування людей та робити переоцінку життєвих цінностей.

Торкнутися Лесиної пам’яті, ще раз насолодитися її  зворушливою, емоційно-досконалою поезією я знову мала можливість на ІІІ етнофестивалі, який мав назву «На гостини до Лесі» і проходив в урочищі «Нечимне» 1 серпня ц. р.

Це дійство було присвячене 110-й річниці з дня написання драми-феєрії «Лісова пісня» та 150-річчю від дня народження геніальної поетеси.

Мені запам’яталися влучні висловлювання голови Колодяжненської  громади Віталія Кашика про те, що людський дух, поєднаний з природою,  був відтворений Лесею Українкою в цьому літературному шедеврові. Віталій Леонтійович звернув увагу, що краса лісу, довколишнього середовища, взагалі природи, надихає, зачаровує та заряджає енергією.

Дійсно, поетична енергетика урочища Нечимного настільки вражає, що, здається, Лесина душа знаходиться поряд та допомагає не тільки учасникам етнофестивалю, а й усім присутнім.

Дуже професійно та талановито були зіграні сцени з «Лісової пісні» на початку виступів творчих колективів юними акторами театральної студії. А коли виступав аматорський народний  гурт «Намисто» з  Ковеля, то в мене склалося враження, що у гурті співає і моя покійна бабуся, яка дуже полюбляла виконувати пісні саме в такому стилі та тембрі співу.

Приспів від Олександри Павлівни Кондратович, який передала Марія Лукашевич, був настільки зворушливий, що зачепив найтонші струни душі.  А коли я почула слова Ніни Горик про те, що кожен куточок Нечимного дихає творчістю Лесі Українки, то звернула увагу на дійсно особливий, ніжно-вишуканий аромат повітря, який оточував мене з усіх боків. 

Найдорожча та найсвятіша любов – це любов до своєї землі, свого народу, до кожної травинки, навіть, до метелика. І саме ця любов в найвищій, найдосконалішій формі прояву жила в серці та душі нашої Волинської поетичної царівни. Це почуття допомагало їй боротися, виживати, терплячи біль, фізичний та душевно-емоційний. Надзвичайний патріотизм, якщо можна так сказати,  «на межі» людських можливостей, викликає в мене захоплення та дає приклад любові та поваги до своєї країни майбутнім поколінням.

Нашу спілку поетів «Творчий світ» з м. Ковеля, в склад  якої входжу і я також, було запрошено на етнофестиваль. Виступи всіх наших членів спілки: Юлії Сільчук, Миколи Курилюка, Віри Семеній та автора цих рядків, на мою думку, були дуже щирими, емоційно-забарвленими нашими серцями та душами. 

Неперевершеним  був гумористичний виступ гурту «Горлиця» із Смідина, залишивши в  мене заряд бадьорості та гарного настрою.

Неможливо написати про всіх учасників етнофестивалю. Хочу тільки сказати, що всі були особливі, професійні, неперевершені в своїй майстерності та любові до усього, що вони творили на сцені.

Я була дуже рада, зустрівши в Нечимному і своїх земляків – Заболоттівський аматорський народний гурт «Журавлина». Їх пісня про цінність людського роду, важливе значення сім’ї у долі кожного з нас змушує міркувати над сенсом буття людини на землі.

Ще хочу додати, що в цьому році, який оголошений роком Лесі Українки в нашій державі, відбувся Міжнародний онлайн-марафон народного читання Piosenka Lesna «Лісова пісня». Woldlicol. Forest Song@, в якому я брала також участь, грають   під враженням   роль “Мавки» з драми-феєрії «Лісова пісня».

Мені легко далась ця роль, тому що також люблю, як Мавка, свою волинську землю, природу, ліс  з повагою і добротою ставлюсь до усіх мешканців лісового краю, вболіваю за його майбутнє.

У кожного з нас є своє ставлення до Лесі Українки  як людини, особливе сприйняття та відношення до її  поетичного таланту і розуміння творчості.

Моє захоплення волинською поетичною «Мавкою-царівною»  я намагалася відтворити у вірші, який написала під враженням загадково-чарівного світу поезії Лесі Українки та дивовижної енергетики, аури самого Нечимного.

Коли я читала цей твір на сцені етнофестивалю «На гостини  до Лесі»,  відчувала особливу позитивну енергетику, натхнення. Вірю, що душа знаменитої на весь світ волинської поетеси була десь поруч, допомагаючи мені.

Вірш так і називається «Поетична царівна світу». 

 В кінці своєї статті хочу сказати важливі речі, які, на мою думку,  стосуються безпосередньо культурного життя нашої країни та навіть усього світу. Є люди, які творять історію. Про них, можливо, з часом забудуть. А в історії нашої країни була і буде волинська поетична царівна  «Мавка – Роксолана»,  яка також боролась за Україну своєю вишуканою, талановитою творчістю, дивовижно-чуттєвою поезією, що поєднувала в собі і ніжність, і стійкість, і мужність, і надзвичайну силу.

Лесю Українку будуть пам’ятати віками, а твори,  особливий патріотизм цієї диво-жінки до України, свого народу, природи, взагалі до краси навколо, надихатиме людство на шляхетний розквіт культурного життя, даватиме  силу і мудрість українцям в створенні нової країни, яка стане культурним центром, на мою думку, всього світу, бо поезія її – нетлінна. Волинська поетична царівна має в серці те, що не вмирає.

Давайте всі разом і особисто кожен берегти пам’ять про талановитих людей,  геніїв людства, їхні досягнення і творчість, відроджувати історичні пам’ятки, культуру та звичаї і минулих поколінь, цінувати родину, сім’ю.

Тільки за цієї умови  Україна стане могутньою, багатою і щасливою країною, займе гідне місце в історії, розпочнеться розквіт   держави вже зараз.

Всі умови для цього ми маємо: дивовижно працьовиті, щирі, талановиті люди, багата родюча земля, великі можливості і перспективи розвитку в різних галузях господарювання.

Не будьмо байдужими до всього поганого, підлого, до болю інших, допомагаймо один одному, як це робила Леся Українка, волинська поетична Мавка – чарівна  Роксолана, яка   з потойбіччя уважно спостерігає і вболіває за долю України, і ми станемо щасливою, заможною нацією та державою.

Починаймо з себе і вже сьогодні, щоб нашим дітям та онукам швидше пройти цей надзвичайно тяжкий шлях.

Я вірю, ми зможемо подолати всі труднощі, бо «маємо в серці те, що не вмирає»! 

смт Заболоття.