Повідомлення в номер / Вони були першими

У XX столітті Ковельщину «визволяли» шість разів (мабуть кожен раз, на честь чергового визволення  Ковель святкував свій День міста – жарт).  До 1900 р.  – царська Рассія, Австро-Угорська імперія: Німеччина — 1916 р., Польща — 1921 р.; комуністична Рассія - 1939 р.;третій Рейх (Німеччина) - 1941 р.; Совєтська Рассія 1944 р. Завжди місцеві колаборанти кричали: «Слава визволителям!».

Так хто  вони,  визволителі?

З перших публікацій журналу «Аганьок», «Літєратурная газєта» ми відчули послаблення «советського» режиму, тобто перестройку, ініційовану Михайлом Горбачовим, яка дала позитивний результат. Ліквідували 6 статтю Конституції СРСР (керівна роль КПРС), статті 70 і 72 кримінального  кодексу СРСР (антирадянська агітація і пропаганда). Тоді пожвавилась дискусія  про тогочасний суспільно-політичний лад. На перший план постало національне питання. Виникла ціла плеяда краєзнавців, дослідників, що викривали  правлячу комуністичну еліту. Правда, піднята ними у пресі, дала сильний поштовх до відродження національно-визвольного руху за створення Самостійної Української Держави.

Серед тих краєзнавців був і я, шукаючи зерно істини, а відтак створив у Ковелі краєзнавче товариство «Підкова» (1989 р.)

Пам’ятаю, ще у шістдесяті роки ходив з батьком (Іваном Панасовичем) до міської лазні,там старші люди до «банщика» вітались: «Слава Україні!». У відповідь  чули: «Героям Слава!». Це дало поштовх до пізнання нашого минулого. Відволічусь у розповіді наперед, бо вже у 1989 році, коли я організував перші інформаційно-політичні загальноміські збори у будинку культури імені Щорса, якось вийшов до людей і привітався: «Слава Україні!». У відповідь  почув  різне, і лише один голос  із заднього ряду – «Героям Слава!».

В 1989 році події розвивались швидко, На заводі «Ковельсільмаш» Володимир Осіюк сворює Українсько Гельсінкську Спілку (УГС). У Києві у Спілці письменників виникає  Народний Рух за перебудову, згодом — у Луцьку, куди  я і Осіюк їздили. Постає питання створення НРУ за перебудову в Ковелі. Радилися  з В. Осіюком. Я взяв на себе організацію у місті, він   — у селах.

У 1987 році до Ковеля приїздив якийсь член ЦК КПРС з Москви. Йому показали Меморіал Слави, то він там сказав щоб прибрали споруду старої. аптеки. бо «закриває» вид на Меморіал. Мені, як краєзнавцеві, про це повідомив Михайло Данилюк, який фотографував цю «подію» і чув саму мову. От навколо збереження цієї знакової пам’ятки історії містобудування почали формувати Ковельську організацію НРУ.

Перші переслідування були, коли до Ковеля приїздила луцька делегація НРУ. Місцеві переодягнуті холуї, які нині маскуються під демократів,  штовхали і рвали одяг приїжджим і нашим рухівцям. В тому ж році, перше засідання Товариства української мови (будинок вчителя) засвідчило, що національно-визвольний процес рушив з місця. Керівництво міста ознак спротиву вже не робило. Згодом перебралися  до танцювального залу Будинку культури, розставили крісла, і зал весь заповнювали ковельчани. Постійними стали  віча на літній сцені у парку Лесі Українки, поїздки по селах, зустрічі на підприємствах.

На основі УГС, Володимир Осіюк створив  осередок Української републіканської партії (УРП), яка і стала основною рушійною визвольною силою в Ковелі. В 1990 році офіційно почала діяти громадська організація «Народний рух України за перебудову». Згодом слово «перебудова» відпало, оскільки воно вже «виконало» свою історичну місію. Почала виходити газета «Доля» як друкований орган Ковельського НРУ. Редактором на зборах обрали Генадія Сарапіна (як того, що її створив). Перший номер вийшов 10 квітня 1990 році, надрукований  ще підпільно у Вільнюсі. Згодом була знаменита газета «Дуля».

Працювали, творили, робили все можливе, ризикували життям, недосипали, не зважали на негоду, перевтомлюватися, але не покидали навіть в думках головну ІДЕЮ — відродження Самостійної Соборної, ні від кого незалежної Української Держави.  При Рухові Григорій та Валентина Олійник створили пісенний хор та «Вертеп», з яким їздили по селах і провели великий концерт на сходах «Дитячого світу» у Ковелі.  Насипано символічну могилу Т.Г. Шевченка в Колодниці. Відбулося масове віче  на стадіоні «Локомотив».

 Перші парламентські демократичні вибори у 1990 р., де переміг кандидат від НРУ Андрій Мостиський, зміцнили нашу віру у власні сили.  В пам’яті — поїздка до Берестечка на святкування і на зустріч з  Патріархом Мстиславом, поїздка на ланцюг Соборності, поїздка в Запоріжжя на 500-річчя Козацтва. Відтворювали могили воїнів Української Повстанської армії, та  робили багато, багато іншого. Мефодій Кропива відродив собор Благовіщення Пресвятої Богородиці.

Першими співголовами НРУ були — Володимир Осіюк,  Іван Сидорук, Андрій Мостиський.

Активну позицію займали націонал-патріоти: Марія Хотинська, Василь Козак, Микола Волянюк, Генадій Сарапін,  Ігор Пащук, Яків Лавренко, Володимир Кіндрат, Володимир Кравчук, Віктор Семенюк, Василь Скулинець, Петро Кошелюк, Іван Шевко, Леонід Приходько, Анатолій Матвійчук, Роман Давидович, Сергій Бобрицький, Василь Марчук, Олександра Чайнікова, Ніна Горик, Віра Омельчук, Сергій Лісь, Петро Вільчинський, Сергій Козуля, Лідія Козуля, Сергій Товкач, Валерій Черняков, Леонід Матердей, Сергій Бень, Оксана Тойб,  Ігор Кузьмич, Володимир Буханкович, Михайло Солоненко, Олег Селевестров,  Генналій Олексюк, Юрій Грицюк, Богдан Бачук, Юрій Музичук, Володимир Лисюк, Володимир Чабан, Володимир Потапчук, Володимир Коренга, Леонід Гаврилюк, Микола Солоненко, Василь Ніколайчук

Відійшли у інші світи: Адам Поляк, Алім Цвелькин, Ігор Лучко, Олександр Сарапін, Марія Хотинська, Віктор Стрижеус, Микола Олексюк, Сергій Сільчук, Олександр Мєзєнцев, Ольга Калінчук, Тамара Юхимова, Валерій Гурський, Алла Полякова, Ганна Гнатюк, Ганна Сідорська, Петро Левочко, Володимир Лотоцький, Анатолій Дємєнтьєв, Катерина Бородюк, Людмила Радаєва, Григорій Микилюк, Віталій Мельник, Василь Мельник, Микола Сорока, Юрій Музичук, Юрій Коренга, Віктор Коренга, Микола Цьомик. Вічна їм пам’ять!

Хай вибачать живі і пробачать ті, кого вже немає з нами, що тут не всіх згадав.

 Геннадій САРАПІН, директор Ковельського музею-садиби Самійла Підгірського.

НА СВІТЛИНАХ: миті національно-визвольної боротьби на Ковельщині у 90-их роках ХХ століття.

Фото з архіву автора.