Летять роки над нами журавлями
Згадалися слова Василя Сухомлинського: «На старості літ людина особливо дорожить тим, що про неї не забувають». Не забули і в Поворській громаді своїх пенсіонерів, а запросили всіх на свято ветеранів до Козлиничівського будинку культури.
А вони, – це колишні хлібороби, люди, що працювали у різних сферах виробництва, дбали про те, щоб багатими були їхні господарства, а життя ставало кращим.
Нині, на жаль, роки беруть своє. І здоров’я не те, і сили не ті. Але свято є свято, і всі поспішали на нього, гарно одягнуті та ніби помолоділі. А про пенсіонерів із віддалених сіл сільська влада подбала – їх підвезли автобусом. Вже давно не збирав сільський заклад культури стільки людей.
Присутніх привітала Поворський сільський голова Інна Бондаренко. І не тільки привітала, а й висловила найтепліші слова подяки ветеранам, які, не покладаючи рук, багато років сумлінно працювали, а нині є гордістю громади.
Особливо тепло звернулась до учасників війни, людей воєнного покоління, на чию долю випало найважче. Відрадно, що і нині пенсіонери не стоять осторонь, беруть участь у громадському житті, працюють у своїх господарствах, допомагають дітям, онукам, які є їхньою радістю, гордістю, багатством.
Про своїх колег розповіли голови первинних ветеранських організацій: Поворської – Шворак Г. Д., Козлиничівської – Галайдюк Г. О. Вони побажали доброго здоров’я, достатку в родинах і ще багато років спільної ветеранської роботи. Я повинна сказати, що саме ветеранські ватажки були ініціаторами проведення цього дуже потрібного заходу. Їм допомагали соціальні працівники та працівники культури.
Яцук Л.В. – завідуюча Козлиничівською бібліотекою, вітаючи всіх із святом, наголосила, що ветерани є завжди активними і бажаними на всіх заходах, які проводяться. На них рівняється молодь.
Дякуючи за увагу до ветеранів, учасник дійства, інвалід першої групи Другої світової війни Турик Іван Феофанович прочитав поему Тараса Шевченка «Гайдамаки». Зал був вражений.
А свято продовжували на сцені артисти з Ковеля. Такі ж ветерани-колеги потішили присутніх своїми мистецькими талантами.
Учасники ветеранського аматорс ького колективу «Осіннє золото» під керівництвом Марії Батраченко спеціально підготували такий репертуар, щоб захопити, заворожити глядачів. У програмі – пісні їх далекої молодості, близькі, хвилюючі. Тож співали всі – і артисти, і глядачі.
Ветерани враз помолоділи, засвітились їх очі, розквітли усмішки. Всі тривоги, проблеми відійшли на другий план.
А ось на сцені – селянська хата з її побутом. Тут все, як в реальному житті: і вишиті колись рушники, сільський тин. До уваги глядачів – п’єса «Сватання на Гончарівці». Глядачі, заворожені грою виконавців, не шкодували аплодисментів.
А я думала: як добре, що в цьому непростому житті не втратили свого значення слова «доброта», «милосердя», котрі так нині потрібні для людей старшого віку.
Звичайно, старість – осінь людського життя, але і вона може бути тихою, затишною, теплою, коли вас оточують добрі чуйні люди. Бо:
Летять літа, як білі
журавлі,
Дзвенять, як ті волошки
в житі.
Та не зникає слід їх на
землі,
Якщо для добрих справ
прожиті.
Щиро вдячна голові Поворської громади І. П. Бондаренко за турботу про своїх ветеранів (привезла сама з віддалених сіл автобусом), колегам-головам ветеранських організацій за чудовий захід.
Приємно, що ветеранів чекав сюрприз, який підготували сільські депутати та депутат обласної ради Іван Смітюх, керівник Козлиничівського господарства Андрій Кур’ян, Ігор Самчук, Ігор Дуда, Ольга Миронюк, Євген Жарко, Альбіна Санько, підприємець Світлана Санько.
За святковим столом ветерани могли поспілкуватися, поділитися прожитим, нажитим, згадати молодість. І ще довго лунали пісні їхньої юності.
Валентина Січкар,
голова районної ветеранської організації.
На світлинах: під час свята у Козлиничах.
Фото
Сергія Данилюка.
Згадалися слова Василя Сухомлинського: «На старості літ людина особливо дорожить тим, що про неї не забувають». Не забули і в Поворській громаді своїх пенсіонерів, а запросили всіх на свято ветеранів до Козлиничівського будинку культури.
А вони, – це колишні хлібороби, люди, що працювали у різних сферах виробництва, дбали про те, щоб багатими були їхні господарства, а життя ставало кращим.
Нині, на жаль, роки беруть своє. І здоров’я не те, і сили не ті. Але свято є свято, і всі поспішали на нього, гарно одягнуті та ніби помолоділі. А про пенсіонерів із віддалених сіл сільська влада подбала – їх підвезли автобусом. Вже давно не збирав сільський заклад культури стільки людей.
Присутніх привітала Поворський сільський голова Інна Бондаренко. І не тільки привітала, а й висловила найтепліші слова подяки ветеранам, які, не покладаючи рук, багато років сумлінно працювали, а нині є гордістю громади.
Особливо тепло звернулась до учасників війни, людей воєнного покоління, на чию долю випало найважче. Відрадно, що і нині пенсіонери не стоять осторонь, беруть участь у громадському житті, працюють у своїх господарствах, допомагають дітям, онукам, які є їхньою радістю, гордістю, багатством.
Про своїх колег розповіли голови первинних ветеранських організацій: Поворської – Шворак Г. Д., Козлиничівської – Галайдюк Г. О. Вони побажали доброго здоров’я, достатку в родинах і ще багато років спільної ветеранської роботи. Я повинна сказати, що саме ветеранські ватажки були ініціаторами проведення цього дуже потрібного заходу. Їм допомагали соціальні працівники та працівники культури.
Яцук Л.В. – завідуюча Козлиничівською бібліотекою, вітаючи всіх із святом, наголосила, що ветерани є завжди активними і бажаними на всіх заходах, які проводяться. На них рівняється молодь.
Дякуючи за увагу до ветеранів, учасник дійства, інвалід першої групи Другої світової війни Турик Іван Феофанович прочитав поему Тараса Шевченка «Гайдамаки». Зал був вражений.
А свято продовжували на сцені артисти з Ковеля. Такі ж ветерани-колеги потішили присутніх своїми мистецькими талантами.
Учасники ветеранського аматорс ького колективу «Осіннє золото» під керівництвом Марії Батраченко спеціально підготували такий репертуар, щоб захопити, заворожити глядачів. У програмі – пісні їх далекої молодості, близькі, хвилюючі. Тож співали всі – і артисти, і глядачі.
Ветерани враз помолоділи, засвітились їх очі, розквітли усмішки. Всі тривоги, проблеми відійшли на другий план.
А ось на сцені – селянська хата з її побутом. Тут все, як в реальному житті: і вишиті колись рушники, сільський тин. До уваги глядачів – п’єса «Сватання на Гончарівці». Глядачі, заворожені грою виконавців, не шкодували аплодисментів.
А я думала: як добре, що в цьому непростому житті не втратили свого значення слова «доброта», «милосердя», котрі так нині потрібні для людей старшого віку.
Звичайно, старість – осінь людського життя, але і вона може бути тихою, затишною, теплою, коли вас оточують добрі чуйні люди. Бо:
Летять літа, як білі журавлі,
Дзвенять, як ті волошки в житі.
Та не зникає слід їх на землі,
Якщо для добрих справ прожиті.
Щиро вдячна голові Поворської громади І. П. Бондаренко за турботу про своїх ветеранів (привезла сама з віддалених сіл автобусом), колегам-головам ветеранських організацій за чудовий захід.
Приємно, що ветеранів чекав сюрприз, який підготували сільські депутати та депутат обласної ради Іван Смітюх, керівник Козлиничівського господарства Андрій Кур’ян, Ігор Самчук, Ігор Дуда, Ольга Миронюк, Євген Жарко, Альбіна Санько, підприємець Світлана Санько.
За святковим столом ветерани могли поспілкуватися, поділитися прожитим, нажитим, згадати молодість. І ще довго лунали пісні їхньої юності.
Валентина Січкар, голова районної ветеранської організації.
На світлинах: під час свята у Козлиничах.
Фото Сергія Данилюка.
Летять роки над нами журавлями
Яцук Л.В. – завідуюча Козлиничівською бібліотекою, вітаючи всіх із святом, наголосила, що ветерани є завжди активними і бажаними на всіх заходах, які проводяться. На них рівняється молодь.
Залишити коментар