Повідомлення в номер / Наша газета – ліки для душі

Триває передплата на 2022 рік періодичних видань, яких нині дуже багато. Розмаїття газет велике, бо чимало з них мають сильну підтримку нашого бізнесу, впливових людей, яким потрібно, образно кажучи, робити собі рекламу. І  вибрати щось з-поміж всього важко, хоч ті видання  й дешевші.

Але хто підтримає своє, близьке, потрібне?

Перш, ніж взятися за перо, я переглянула підшивки газети, папки вирізок про селище Голоби, про медицину, освіту, про людей, які творили і творять історію нашого чудового  краю.

Все ожило в пам'яті, всі події калейдоскопом пропливли перед очима. Ну який телевізор або Фейсбук замінять місцеву газету? Тут багато знайомих людей, події району, поради. Ніби цікавий роман читала, тільки до болю близький, знайомий, рідний, хоч усе вже стало історією.

Сьогодні "Вісті Ковельщини" стали більш естетичними, привабливішими, бо з'явились кольори. Звичайно, це заслуга і журналістів, і самого редактора. Як і колись, першою до рук завжди  беру свою газету, шукаю цікаве, потрібне. Спасибі колективу, бо успіх газети – це, перш за все, талант, журналістська мудрість, високий професіоналізм.

Я постійно спілкуюсь з читачами газети, з ветеранами війни і  праці. Те, що кого цікавить, обов'язково обговорюємо. Відрадно, що опубліковані матеріали людей не залишають байдужими. Коли була надрукована стаття "Вибачте… за нашу старість", то за пів дня отримала 24 телефонних дзвінки. Останній – о 23-ій годині.  Відчувалося, що людей схвилювала публікація.

Про нашу "міськрайонку" можна говорити багато, бо тут є все – і "Діалог з владою", і "Людські долі", і "Думки вголос", і прогноз погоди та інше. З інтересом  читаємо про ветеранів війни, розповіді про їх проблеми.

Я пишу про нашу газету, і мимоволі згадую ті часи, коли "міськрайонка" була в кожній хаті. Жителі могли, не задумуючись, її підписати. А нині?

Дуже часто чую від ветеранів, що газети своєї не можуть мати – пенсія не дозволяє. А для багатьох одиноких, хворих вона чи не обов'язкова, бо це вікно  у світ життя району, яким вони колись жили. Це спомин далекого дитинства, юності, їх трудового або бойового шляху.

Мені хтось заперечить: а телебачення, інтернет, соціальні мережі – хіба цього мало?

Телебачення ми, пенсіонери, називаємо "страшилкою". Там постійно – катастрофи, вбивства, насильство.

Соціологи стверджують, що поліпшення життєвих умов – третє місце після здоров'я та хліба насущного і духовності.

Але не завжди дозволяє життя робити все так, як хочеться. Обділені сьогодні пенсіонери увагою влади, найбільше –  низькими пенсіями, дорогими ліками та продуктами, а хотілось би мати ще й газету.

Нещодавно, одній пенсіонерці привезла з Ковеля ліки – очні краплі (400 грн.), таблетки (350 грн.), а на столі лежить новий номер газети. От Галина Іванівна і висловила свою думку: "Якби ж хто-небудь підписав мені хоча б на півроку "Вісті Ковельщини",  бо я без них не можу, як і без цих ліків".

Завжди думаю з теплотою про тих, хто в міру можливостей допомагає і матеріально, і морально людям старшого віку, особливо хворим, одиноким у вирішенні    якихось проблем. Я хочу звернутись до наших районних меценатів, людей з добрим серцем: зробіть ветерану подарунок – передплату нашої “міськрайонки".

Якось відбувалися урочистості до Дня працівників освіти.  Як завжди, відзначали переможців і вручали грошові винагороди, а я подумала: а чому б не подарувати вчителю сертифікат на передплату газети, яка потрібна в роботі?

До речі, тепер гарною традицією  стає вручати квитанцію на  передплату газети у день народження, хоч вона ніби й дорога, але за такі гроші не можна придбати в магазині нічого  цінного.

У жовтні  колектив "Вістей Ковельщини" відзначив день народження газети. Більше 80 років налічує її трудовий шлях. Хотілось би, щоб тираж не зменшувався. Звичайно, важко: війна, коронавірус, але підтримку міськрайонці треба надати. Підтримаймо її!

Бо в народі говорять:

Не кажіть про любов – докажіть,

Що ви любите тих, хто страждає.

Добрі справи нужденним

 робіть,

Цього наше життя вимагає.

Редактору, всім працівникам газети – "спасибі" за великий талант творити. Бажаю міцного здоров'я, вдячних передплатників!

Тепер Ковельський район об'єднав 6 колишніх районів. Якщо ми – один район, то й  газета бажано, щоб була одна, де змогли б висвітлюватися новини територіальних громад. Ось як з цього приводу висловилася ветеран праці із Радошина Валентина Петрівна Міщук: “В кожній об'єднаній громаді можна при бажанні знайти кошти для передплати  "Вістей Ковельщини" ветеранам війни і праці, інвалідам, одиноким громадянам, учасникам бойових дій в зоні АТО/ООС. Та й інформувати про події, які там відбуваються, вкрай важливо. Мені, наприклад, подобається, що майже в  кожному номері газети є рубрика "Колонка міського голови", під якою мер Ковеля Ігор Чайка систематично оприлюднює свої думки про події в громаді, аналізує виконання  передвиборної програми, інформує про рішення, які приймає рада.

А інші голови громад хіба не можуть так робити? Адже для багатьох наших земляків поважного віку. "Вісті Ковельщини" – це єдине джерело інформації. Не позбавляймо їх можливості мати газету у своєму домі!".

Від імені ветеранів Ковельщини звертаюся до очільників районної виконавчої і представницької гілок влади, депутатів райради з проханням виділити кошти для  передплати на 2022-й рік, залучити до цієї справи заможних людей, керівників підприємств різних форм власності. Цим Ви підтримаєте і редакцію, і  людей поважного віку, які так потребують Вашої уваги і  допомоги.

Мою пропозицію схвалюють   всі голови первинних ветеранських організацій Ковельщини.

    З повагою – 

Валентина СІЧКАР,

 голова  ради ветеранів Ковельського району.

Триває передплата на 2022 рік періодичних видань, яких нині дуже багато. Розмаїття газет велике, бо чимало з них мають сильну підтримку нашого бізнесу, впливових людей, яким потрібно, образно кажучи, робити собі рекламу. І  вибрати щось з-поміж всього важко, хоч ті видання  й дешевші.

Але хто підтримає своє, близьке, потрібне?

Перш, ніж взятися за перо, я переглянула підшивки газети, папки вирізок про селище Голоби, про медицину, освіту, про людей, які творили і творять історію нашого чудового  краю.

Все ожило в пам'яті, всі події калейдоскопом пропливли перед очима. Ну який телевізор або Фейсбук замінять місцеву газету? Тут багато знайомих людей, події району, поради. Ніби цікавий роман читала, тільки до болю близький, знайомий, рідний, хоч усе вже стало історією.

Сьогодні "Вісті Ковельщини" стали більш естетичними, привабливішими, бо з'явились кольори. Звичайно, це заслуга і журналістів, і самого редактора. Як і колись, першою до рук завжди  беру свою газету, шукаю цікаве, потрібне. Спасибі колективу, бо успіх газети – це, перш за все, талант, журналістська мудрість, високий професіоналізм.

Я постійно спілкуюсь з читачами газети, з ветеранами війни і  праці. Те, що кого цікавить, обов'язково обговорюємо. Відрадно, що опубліковані матеріали людей не залишають байдужими. Коли була надрукована стаття "Вибачте… за нашу старість", то за пів дня отримала 24 телефонних дзвінки. Останній – о 23-ій годині.  Відчувалося, що людей схвилювала публікація.

Про нашу "міськрайонку" можна говорити багато, бо тут є все – і "Діалог з владою", і "Людські долі", і "Думки вголос", і прогноз погоди та інше. З інтересом  читаємо про ветеранів війни, розповіді про їх проблеми.

Я пишу про нашу газету, і мимоволі згадую ті часи, коли "міськрайонка" була в кожній хаті. Жителі могли, не задумуючись, її підписати. А нині?

Дуже часто чую від ветеранів, що газети своєї не можуть мати – пенсія не дозволяє. А для багатьох одиноких, хворих вона чи не обов'язкова, бо це вікно  у світ життя району, яким вони колись жили. Це спомин далекого дитинства, юності, їх трудового або бойового шляху.

Мені хтось заперечить: а телебачення, інтернет, соціальні мережі – хіба цього мало?

Телебачення ми, пенсіонери, називаємо "страшилкою". Там постійно – катастрофи, вбивства, насильство.

Соціологи стверджують, що поліпшення життєвих умов – третє місце після здоров'я та хліба насущного і духовності.

Але не завжди дозволяє життя робити все так, як хочеться. Обділені сьогодні пенсіонери увагою влади, найбільше –  низькими пенсіями, дорогими ліками та продуктами, а хотілось би мати ще й газету.

Нещодавно, одній пенсіонерці привезла з Ковеля ліки – очні краплі (400 грн.), таблетки (350 грн.), а на столі лежить новий номер газети. От Галина Іванівна і висловила свою думку: "Якби ж хто-небудь підписав мені хоча б на півроку "Вісті Ковельщини",  бо я без них не можу, як і без цих ліків".

Завжди думаю з теплотою про тих, хто в міру можливостей допомагає і матеріально, і морально людям старшого віку, особливо хворим, одиноким у вирішенні    якихось проблем. Я хочу звернутись до наших районних меценатів, людей з добрим серцем: зробіть ветерану подарунок – передплату нашої “міськрайонки".

Якось відбувалися урочистості до Дня працівників освіти.  Як завжди, відзначали переможців і вручали грошові винагороди, а я подумала: а чому б не подарувати вчителю сертифікат на передплату газети, яка потрібна в роботі?

До речі, тепер гарною традицією  стає вручати квитанцію на  передплату газети у день народження, хоч вона ніби й дорога, але за такі гроші не можна придбати в магазині нічого  цінного.

У жовтні  колектив "Вістей Ковельщини" відзначив день народження газети. Більше 80 років налічує її трудовий шлях. Хотілось би, щоб тираж не зменшувався. Звичайно, важко: війна, коронавірус, але підтримку міськрайонці треба надати. Підтримаймо її!

Бо в народі говорять:

Редактору, всім працівникам газети – "спасибі" за великий талант творити. Бажаю міцного здоров'я, вдячних передплатників!

Тепер Ковельський район об'єднав 6 колишніх районів. Якщо ми – один район, то й  газета бажано, щоб була одна, де змогли б висвітлюватися новини територіальних громад. Ось як з цього приводу висловилася ветеран праці із Радошина Валентина Петрівна Міщук: “В кожній об'єднаній громаді можна при бажанні знайти кошти для передплати  "Вістей Ковельщини" ветеранам війни і праці, інвалідам, одиноким громадянам, учасникам бойових дій в зоні АТО/ООС. Та й інформувати про події, які там відбуваються, вкрай важливо. Мені, наприклад, подобається, що майже в  кожному номері газети є рубрика "Колонка міського голови", під якою мер Ковеля Ігор Чайка систематично оприлюднює свої думки про події в громаді, аналізує виконання  передвиборної програми, інформує про рішення, які приймає рада.

А інші голови громад хіба не можуть так робити? Адже для багатьох наших земляків поважного віку. "Вісті Ковельщини" – це єдине джерело інформації. Не позбавляймо їх можливості мати газету у своєму домі!".

Від імені ветеранів Ковельщини звертаюся до очільників районної виконавчої і представницької гілок влади, депутатів райради з проханням виділити кошти для  передплати на 2022-й рік, залучити до цієї справи заможних людей, керівників підприємств різних форм власності. Цим Ви підтримаєте і редакцію, і  людей поважного віку, які так потребують Вашої уваги і  допомоги.

Мою пропозицію схвалюють   всі голови первинних ветеранських організацій Ковельщини.