Повідомлення в номер / Професія лікаря важка і відповідальна

 Люди в білих халатах  рятують нам життя. Вони стоять на сторожі нашого здоров'я. І саме таку професію обрав  Валерій Валерійович  Куявович (на знімку). Він працює у Ковельській ЦРЛ. Це — молодий хірург, який зовсім недавно влився у трудовий колектив зарекомендував себе хорошим спеціалістом у своїй професії. 

  Народився  Валерій Куявович в с. Невір Любешівського району. На запитання " Чому вирішив стати лікарем?" Валерій Валерійович відповів : 

— В дитинстві у мене була вроджена вада серця. Потрібно було лікуватися, щоб бути здоровим. Мене вилікували ( за що я дуже вдячний лікарям) і я вирішив теж допомагати людям — лікувати їхні болячки. 

Після закінчення школи Валерій Куявович вступив вчитися на лікаря у  Національний медичний університет імені Богомольця у Києві. Проблем у навчанні не було, за оцінками хлопець не ганявся — головне, щоб були знання. Вчився 6 років плюс 3 роки інтернатури. Після закінчення навчання Валерія направили в Ковельську лікарню проходити інтернатуру. За три роки праці молодий хірург здобув повагу серед колег.

— Такого хорошого і дружного хірургічного колективу, як у Ковельській ЦРЛ, я не зустрічав ніде, де проходив навчання, — каже  Валерій Куявович. — Я дуже задоволений, що потрапив працювати саме в цю лікарню. Моя мрія здійснилася! 

— Чи страшно було робити  щось вперше, що було пов'язане з операцією, чи ще щось, що потрібно, не вагаючись, працювати зі скальпелем? 

— В морзі, коли робив розтин шкіри — то було якось не по собі. Але мусив, бо така методика навчання. Треба було себе налаштувати, щоб перебороти психологічний бар'єр. Адже, я себе уявляю на місці пацієнта, і теж переживаю, — каже Валерій Валерійович.

А коли майбутній хірург проходив 5 місяців інтернатуру в Луцьку, то мусив без під-готовки складати " екзамен" , де його пацієнтом був сам наставник лікар-куратор. Він ліг на операційний стіл і наказав студенту:  “Видали мені ліпому!". Валерій переживав, щоб усе було добре і правильно зроблено, адже він не очікував, що " екзамен" застане його зненацька. Але завдяки правильним діям і вмінню майбутнього хірурга операція пройшла успішно. 

Валерій Куявович одружений, має синочка Олеся (9 місяців) і дружину Альбіну , яка за професією медсестра. 

— Я коли був на пологах у дружини — дуже хвилювався, — розповідає Валерій. — І в той момент я не відчував себе лікарем — був, як звичайна людина. 

Не раз доводиться виходити в нічну зміну, коли потрібно допомогти колегам у складній операції. 

Як тільки Валерій Куявович приїжджає у село до батьків, то односельці одразу тут, як тут. Зі своїми болячками йдуть до " свого" лікаря за порадою, консультацією. Валерій задоволений, що односельці довіряють йому своє життя. І він нікому не відмовить, завжди вислухає і дасть слушну пораду. 

 Валерій Куявович — молодий лікар, але відповідальний. Лікує не тільки руками, а й словом. Адже добре і лагідне слово, сказане пацієнту вчасно, теж багато чого значить. 

Тож хай щастить  молодому лікарю у його нелегкій праці! Хай Бог дарує мудрість і вміння його рукам рятувати людські життя і бути вірним клятві  Гіппократа!

Галина ОЛІФЕРЧУК.

 Люди в білих халатах  рятують нам життя. Вони стоять на сторожі нашого здоров'я. І саме таку професію обрав  Валерій Валерійович  Куявович (на знімку). Він працює у Ковельській ЦРЛ. Це — молодий хірург, який зовсім недавно влився у трудовий колектив зарекомендував себе хорошим спеціалістом у своїй професії. 

  Народився  Валерій Куявович в с. Невір Любешівського району. На запитання " Чому вирішив стати лікарем?" Валерій Валерійович відповів : 

— В дитинстві у мене була вроджена вада серця. Потрібно було лікуватися, щоб бути здоровим. Мене вилікували ( за що я дуже вдячний лікарям) і я вирішив теж допомагати людям — лікувати їхні болячки. 

Після закінчення школи Валерій Куявович вступив вчитися на лікаря у  Національний медичний університет імені Богомольця у Києві. Проблем у навчанні не було, за оцінками хлопець не ганявся — головне, щоб були знання. Вчився 6 років плюс 3 роки інтернатури. Після закінчення навчання Валерія направили в Ковельську лікарню проходити інтернатуру. За три роки праці молодий хірург здобув повагу серед колег.

— Такого хорошого і дружного хірургічного колективу, як у Ковельській ЦРЛ, я не зустрічав ніде, де проходив навчання, — каже  Валерій Куявович. — Я дуже задоволений, що потрапив працювати саме в цю лікарню. Моя мрія здійснилася! 

— Чи страшно було робити  щось вперше, що було пов'язане з операцією, чи ще щось, що потрібно, не вагаючись, працювати зі скальпелем? 

— В морзі, коли робив розтин шкіри — то було якось не по собі. Але мусив, бо така методика навчання. Треба було себе налаштувати, щоб перебороти психологічний бар'єр. Адже, я себе уявляю на місці пацієнта, і теж переживаю, — каже Валерій Валерійович.

А коли майбутній хірург проходив 5 місяців інтернатуру в Луцьку, то мусив без під-готовки складати " екзамен" , де його пацієнтом був сам наставник лікар-куратор. Він ліг на операційний стіл і наказав студенту:  “Видали мені ліпому!". Валерій переживав, щоб усе було добре і правильно зроблено, адже він не очікував, що " екзамен" застане його зненацька. Але завдяки правильним діям і вмінню майбутнього хірурга операція пройшла успішно. 

Валерій Куявович одружений, має синочка Олеся (9 місяців) і дружину Альбіну , яка за професією медсестра. 

— Я коли був на пологах у дружини — дуже хвилювався, — розповідає Валерій. — І в той момент я не відчував себе лікарем — був, як звичайна людина. 

Не раз доводиться виходити в нічну зміну, коли потрібно допомогти колегам у складній операції. 

Як тільки Валерій Куявович приїжджає у село до батьків, то односельці одразу тут, як тут. Зі своїми болячками йдуть до " свого" лікаря за порадою, консультацією. Валерій задоволений, що односельці довіряють йому своє життя. І він нікому не відмовить, завжди вислухає і дасть слушну пораду. 

 Валерій Куявович — молодий лікар, але відповідальний. Лікує не тільки руками, а й словом. Адже добре і лагідне слово, сказане пацієнту вчасно, теж багато чого значить. 

Тож хай щастить  молодому лікарю у його нелегкій праці! Хай Бог дарує мудрість і вміння його рукам рятувати людські життя і бути вірним клятві  Гіппократа!