Підтримаймо газету спільно, адже вона – для Вас і про Вас!
На одній із останніх сесій районної ради її депутат, член фракції "ВО Батьківщина" Володимир Андросюк виголосив звернення на адресу голови ради Вячеслава Шворака і мене як редактора "Вістей Ковельщини".
Володимир Тимофійович сказав наступне (цитую дослівно): "При зустрічах з виборцями часто можна почути, чому ніде не висвітлюється те, з якими депутатськими запитами і зверненнями виступають депутати на сесіях.
Враховуючи думку депутатів і побажання виборців, прошу при висвітленні матеріалів сесії районної ради у фейсбуці і в газеті "Вісті Ковельщини" викладати короткий зміст депутатського запиту, запитання, звернення".
Здавалося б, пан Андросюк порушив питання, яке не потребує якихось коментарів і є цілком обґрунтованим. Справді, багатьом виборцям хотілося б знати, чим займаються обрані ними депутати у районній раді, які проблеми розв'язують і як використовують своє право подавати запити і звернення в повсякденній діяльності. Тим більше, що не в кожного з них є вдома інтернет, де на офіційному сайті ради чи райдержадміністрації можна було б ознайомитися з подібною інформацією. Та й, зрештою, далеко не всі мешканці краю, особливо в поважному віці, вміють інтернетом користуватися.
До недавнього часу (точніше – до 2020 року) функцію "інформатора" виконувала редакція газети "Вісті Ковельщини", яка регулярно публікувала звіти про роботу райради, прийняті нею рішення, їх виконання, а також охоче надавала слово народним обранцям, котрі часто виступали у "міськрайонці", активно послуговуючись рубрикою "Трибуна депутата".
l
І ось все це зникло зі шпальт видання у 2021 році. Постає запитання: чому і хто в цьому винен винен, про що заявив Володимир Андросюк, який, до речі, завжди був активним дописувачем газети, на сесії? Виявляється, що відповісти на ці запитання не так просто, як здається з першого погляду.
Річ у тім, що минулого року в Україні відбулась адміністративно-територіальна реформа. В її результаті Ковельський район розширив свої межі і об'єднав у своєму складі 23 територіальні громади, які ще зовсім недавно належали Турійському, Старовижівському, Ратнівському, Любомльському і Шацькому районам. Увійшла до його складу і Ковельська міська громада, поповнившись за рахунок населених пунктів колишніх сільських рад.
На жаль, в процесі такого реформування були допущені серйозні прорахунки, про що можна розповідати досить довго і дуже багато. Найголовніший же "мінус" полягає у тому, що законодавець чітко не виписав порядку формування місцевих бюджетів, водночас переклавши на них відповідальність за фінансування чималої кількості видатків. Сталося, як у тій приказці: "Хотіли, як краще – вийшло, як завжди". Коротше кажучи, новоутворені райони в багатьох випадках залишилися з мізерними коштами, адже левова частина доходів надходить у бюджети сільських і селищних громад.
Виникає запитання: для чого ж тоді було створювати райони, коли вони себе не можуть забезпечити? Та й взагалі: чи потрібні оті райони, якщо стосунки Києва мають будуватися з громадами "напряму"? Наскільки мені відомо, нині в уряді і парламенті готують відповідні зміни до законодавства, які можуть врегулювати ситуацію, але ж майже 1,5 року ситуація залишається складною і непрогнозованою. Про це свідчать навіть дискусії на сесіях районної ради, під час яких майже кожен депутат ставить перед виконавчою і представницькою владою питання, які без належного фінансування вирішити неможливо.
l
Майже "тупикова" ситуація склалася у стосунках органів влади з редакціями місцевих газет. Згідно із законодавством вони можуть укладати угоди про висвітлення їх діяльності у ЗМІ з відповідною оплатою цих матеріалів. А от коштів для цієї оплати й не вистачає. Досить сказати, що на 2021 рік районна рада і РДА передбачила на це висвітлення по 8 тисяч гривень (!) відповідно. Це означає, що інформації про діяльність органів влади практично немає. Тому редакція й не публікує матеріалів, про що у своєму депутатському зверненні сказав Володимир Андросюк.
Звичайно, коли б київські реформатори дбали про інформаційну безпеку держави, що сьогодні має винятково важливе значення, вони б звернули увагу на місцеву пресу, яка сьогодні знаходиться найближче до людей. Об'єднуючи райони, слід би було подбати про долю редакцій районних і міськрайонних газет, виділивши на їх підтримку кошти. Так, ці редакції тепер роздержавлені, але в умовах пандемії коронавірусу, економічної і фінансової кризи журналісти вправі розраховувати на підтримку й допомогу влади, як це роблять, наприклад, в цілому ряді країн Європи.
Дивує, що, розробляючи структуру органів місцевого самоврядування і виконавчої влади, законодавець "забув" про важливість інформування виборців про їх діяльність і таким чином кинув працівників мас-медіа напризволяще. Зрештою, в ході реформи можна було передбачити об'єднання районних газет, і тоді б не довелося розпорошувати й так мізерні бюджетні кошти на редакції, які ледь-ледь животіють і насилу зводять кінці з кінцями. Пригадую, коли в радянські часи об'єднували Ковельський район з іншими, то створили єдину міжрайонну газету з центром у Ковелі. Місто ж мало своє окреме періодичне видання.
l
Нині, як відомо, в розпалі передплата газет і журналів на 2022 рік. Боюся, що її наслідки можуть бути не дуже втішними ні для журналістів, ні для влади, ні для читачів. І справа навіть не в тому, що інтернет і телебачення для декого є привабливішими, аніж друковане слово, хоч це теж фактор не другорядний.
Але є ще одна причина, яка може серйозно зашкодити передплатній кампанії. Це – реорганізація служби поштового зв'язку, яка розпочалася в Україні. Деякі її елементи запроваджені і на Ковельщині. Суть новацій полягає в тому, що у ряді сільських населених пунктів ліквідовані стаціонарні поштові відділення (там, де проживає менше 1,2 тисячі чоловік). Натомість їх обслуговують так звані пересувні відділення зв'язку (ПВЗ). На Волині таких – майже 900. Як інформують у Волинській дирекції "Укрпошти", у цих селах працюють 97 "пошт на колесах". Вони сюди приїжджають 1-2 рази на тиждень, залежно від кількості населення. ПВЗ надають широкий спектр послуг, котрий, як запевняють зв'язківці, не тільки не скоротиться, а й розшириться.
А що буде з передплатою на періодичні видання? Про це працівники "Укрпошти" кажуть так: "Оформлення передплати і доставка періодики – така ж наша послуга, як і решта інших. "Укрпошта" і надалі буде доставляти газети і журнали. Оформити підписку можна буде як у точці обслуговування, так і в листоноші".
Ніби все правильно і зрозуміло. Тільки, на жаль, подекуди реальна ситуація виглядає не так гарно, як на словах. Про це, зокрема, повідомив постійний читач газети "Вісті Ковельщини", завідувач місцевим фельдшерсько-акушерським пунктом села Козлинич Василь Олексюк: "З 1 жовтня пресу почали доставляти по суботах. Так, номер "Вістей Ковельщини", який вийшов 28 жовтня ц. р., привезли у село 30 жовтня. Всі люди не задоволені. Повірте, що багато передплатників редакція втратить. Бо кому цікаво читати пресу пів тижневої давності?".
Читачка із Рокитниці поскаржилася на те, що їй газету доставляють аж у вівторок. Така ситуація не лише тут. Звичайно, ми не можемо диктувати працівникам "Укрпошти", як їм організовувати свою роботу. Знаємо лише, що очільник Волинської дирекції Іван Люсак – щирий друг журналістів, який вважає успішну передплату газет і журналів однією з найважливіших турбот своїх підопічних і все робить для того, щоб тиражі періодичних видань не зменшувалися, а обслуговування людей не погіршувалося.
Хочемо сподіватися, що і він, і його підлеглі прислухаються до скарг наших земляків і зроблять відповідні висновки. Надію на позитивні зміни дає позиція згаданої дирекції, начальник сектора з передплати та газетного роздрібу якої Галина Швабюк нещодавно на шпальтах нашої газети зазначила: "А що робити, якщо вихід номера і графік "пересувок" не співпадають? Коли запускаються пересувні відділення, перші кілька тижнів авто їздить за "плаваючим" графіком, щоб протестувати і створити постійний графік. Як показує досвід "Укрпошти" в інших областях, швидко вдається знайти зручний режим, який дозволятиме вчасно розвозити і пенсії, і періодичні видання, і надавати інші послуги" ("Вісті Ковельщини, 21 жовтня ц. р.).
Дай, Боже, щоб так сталося якнайшвидше. Знаючи, постійний пошук, енергію й завзяття в роботі, палке прагнення Івана Люсака вивести волинську пошту на європейський рівень сервісу, надіємося, що результатами будуть задоволені і передплатники, і журналісти, і зв'язківці.
l
Не можу обійти мовчанкою ще одну проблему в передплатній кампанії на 2022 рік: підвищення цін на періодику. Воно – вимушений крок багатьох редакцій, яким доводиться виживати, розраховуючи винятково на свої сили і можливості. Якщо для забезпечених людей таке підвищення суттєвої ролі не грає, то для переважної більшості ветеранів війни і праці, "дітей війни", інвалідів, хворих – це якщо не катастрофа, то факт не дуже приємний. Ми це розуміємо, хоч річна передплата ціна на "Вісті Ковельщини" серед місцевих газет Волині не найвища. Так, у Володимирі-Волинському вона становить 444 гривні, у Ратному – 408, а у Ковелі, як відомо, 390 гривень (без врахування послуг поштового зв’язку), хоч і це сума немала.
Де ж вихід? Він – у можливій підтримці місцевої влади, підприємців, спонсорів і меценатів, до яких із закликом допомогти ветеранам з передплатою звернулася цими днями у статті "Наша газета – ліки для душі" ("Вісті Ковельщини" від 28 жовтня ц. р.) голова районної ветеранської організації Валентина Січкар. Її ініціативу підтримала і голова міської ради ветеранів Марія Батраченко, листа якої публікуємо нижче. Подбати про малозабезпечені категорії населення, при бажанні, могли б і голови територіальних громад, депутати сільських і селищних, міської і районної, а також обласної рад.
…Час летить швидко, і до завершення передплатної кампанії його залишається все менше. Тож давайте спільно зробимо все необхідне, щоб зберегти на Ковельщині єдину громадсько-політичну газету, не дати пересохнути джерелу правдивої й чесної інформації!
Микола ВЕЛЬМА.
На одній із останніх сесій районної ради її депутат, член фракції "ВО Батьківщина" Володимир Андросюк виголосив звернення на адресу голови ради Вячеслава Шворака і мене як редактора "Вістей Ковельщини".
Володимир Тимофійович сказав наступне (цитую дослівно): "При зустрічах з виборцями часто можна почути, чому ніде не висвітлюється те, з якими депутатськими запитами і зверненнями виступають депутати на сесіях.
Враховуючи думку депутатів і побажання виборців, прошу при висвітленні матеріалів сесії районної ради у фейсбуці і в газеті "Вісті Ковельщини" викладати короткий зміст депутатського запиту, запитання, звернення".
Здавалося б, пан Андросюк порушив питання, яке не потребує якихось коментарів і є цілком обґрунтованим. Справді, багатьом виборцям хотілося б знати, чим займаються обрані ними депутати у районній раді, які проблеми розв'язують і як використовують своє право подавати запити і звернення в повсякденній діяльності. Тим більше, що не в кожного з них є вдома інтернет, де на офіційному сайті ради чи райдержадміністрації можна було б ознайомитися з подібною інформацією. Та й, зрештою, далеко не всі мешканці краю, особливо в поважному віці, вміють інтернетом користуватися.
До недавнього часу (точніше – до 2020 року) функцію "інформатора" виконувала редакція газети "Вісті Ковельщини", яка регулярно публікувала звіти про роботу райради, прийняті нею рішення, їх виконання, а також охоче надавала слово народним обранцям, котрі часто виступали у "міськрайонці", активно послуговуючись рубрикою "Трибуна депутата".
ххх
І ось все це зникло зі шпальт видання у 2021 році. Постає запитання: чому і хто в цьому винен винен, про що заявив Володимир Андросюк, який, до речі, завжди був активним дописувачем газети, на сесії? Виявляється, що відповісти на ці запитання не так просто, як здається з першого погляду.
Річ у тім, що минулого року в Україні відбулась адміністративно-територіальна реформа. В її результаті Ковельський район розширив свої межі і об'єднав у своєму складі 23 територіальні громади, які ще зовсім недавно належали Турійському, Старовижівському, Ратнівському, Любомльському і Шацькому районам. Увійшла до його складу і Ковельська міська громада, поповнившись за рахунок населених пунктів колишніх сільських рад.
На жаль, в процесі такого реформування були допущені серйозні прорахунки, про що можна розповідати досить довго і дуже багато. Найголовніший же "мінус" полягає у тому, що законодавець чітко не виписав порядку формування місцевих бюджетів, водночас переклавши на них відповідальність за фінансування чималої кількості видатків. Сталося, як у тій приказці: "Хотіли, як краще – вийшло, як завжди". Коротше кажучи, новоутворені райони в багатьох випадках залишилися з мізерними коштами, адже левова частина доходів надходить у бюджети сільських і селищних громад.
Виникає запитання: для чого ж тоді було створювати райони, коли вони себе не можуть забезпечити? Та й взагалі: чи потрібні оті райони, якщо стосунки Києва мають будуватися з громадами "напряму"? Наскільки мені відомо, нині в уряді і парламенті готують відповідні зміни до законодавства, які можуть врегулювати ситуацію, але ж майже 1,5 року ситуація залишається складною і непрогнозованою. Про це свідчать навіть дискусії на сесіях районної ради, під час яких майже кожен депутат ставить перед виконавчою і представницькою владою питання, які без належного фінансування вирішити неможливо.
ххх
Майже "тупикова" ситуація склалася у стосунках органів влади з редакціями місцевих газет. Згідно із законодавством вони можуть укладати угоди про висвітлення їх діяльності у ЗМІ з відповідною оплатою цих матеріалів. А от коштів для цієї оплати й не вистачає. Досить сказати, що на 2021 рік районна рада і РДА передбачила на це висвітлення по 8 тисяч гривень (!) відповідно. Це означає, що інформації про діяльність органів влади практично немає. Тому редакція й не публікує матеріалів, про що у своєму депутатському зверненні сказав Володимир Андросюк.
Звичайно, коли б київські реформатори дбали про інформаційну безпеку держави, що сьогодні має винятково важливе значення, вони б звернули увагу на місцеву пресу, яка сьогодні знаходиться найближче до людей. Об'єднуючи райони, слід би було подбати про долю редакцій районних і міськрайонних газет, виділивши на їх підтримку кошти. Так, ці редакції тепер роздержавлені, але в умовах пандемії коронавірусу, економічної і фінансової кризи журналісти вправі розраховувати на підтримку й допомогу влади, як це роблять, наприклад, в цілому ряді країн Європи.
Дивує, що, розробляючи структуру органів місцевого самоврядування і виконавчої влади, законодавець "забув" про важливість інформування виборців про їх діяльність і таким чином кинув працівників мас-медіа напризволяще. Зрештою, в ході реформи можна було передбачити об'єднання районних газет, і тоді б не довелося розпорошувати й так мізерні бюджетні кошти на редакції, які ледь-ледь животіють і насилу зводять кінці з кінцями. Пригадую, коли в радянські часи об'єднували Ковельський район з іншими, то створили єдину міжрайонну газету з центром у Ковелі. Місто ж мало своє окреме періодичне видання.
ххх
Нині, як відомо, в розпалі передплата газет і журналів на 2022 рік. Боюся, що її наслідки можуть бути не дуже втішними ні для журналістів, ні для влади, ні для читачів. І справа навіть не в тому, що інтернет і телебачення для декого є привабливішими, аніж друковане слово, хоч це теж фактор не другорядний.
Але є ще одна причина, яка може серйозно зашкодити передплатній кампанії. Це – реорганізація служби поштового зв'язку, яка розпочалася в Україні. Деякі її елементи запроваджені і на Ковельщині. Суть новацій полягає в тому, що у ряді сільських населених пунктів ліквідовані стаціонарні поштові відділення (там, де проживає менше 1,2 тисячі чоловік). Натомість їх обслуговують так звані пересувні відділення зв'язку (ПВЗ). На Волині таких – майже 900. Як інформують у Волинській дирекції "Укрпошти", у цих селах працюють 97 "пошт на колесах". Вони сюди приїжджають 1-2 рази на тиждень, залежно від кількості населення. ПВЗ надають широкий спектр послуг, котрий, як запевняють зв'язківці, не тільки не скоротиться, а й розшириться.
А що буде з передплатою на періодичні видання? Про це працівники "Укрпошти" кажуть так: "Оформлення передплати і доставка періодики – така ж наша послуга, як і решта інших. "Укрпошта" і надалі буде доставляти газети і журнали. Оформити підписку можна буде як у точці обслуговування, так і в листоноші".
Ніби все правильно і зрозуміло. Тільки, на жаль, подекуди реальна ситуація виглядає не так гарно, як на словах. Про це, зокрема, повідомив постійний читач газети "Вісті Ковельщини", завідувач місцевим фельдшерсько-акушерським пунктом села Козлинич Василь Олексюк: "З 1 жовтня пресу почали доставляти по суботах. Так, номер "Вістей Ковельщини", який вийшов 28 жовтня ц. р., привезли у село 30 жовтня. Всі люди не задоволені. Повірте, що багато передплатників редакція втратить. Бо кому цікаво читати пресу пів тижневої давності?".
Читачка із Рокитниці поскаржилася на те, що їй газету доставляють аж у вівторок. Така ситуація не лише тут. Звичайно, ми не можемо диктувати працівникам "Укрпошти", як їм організовувати свою роботу. Знаємо лише, що очільник Волинської дирекції Іван Люсак – щирий друг журналістів, який вважає успішну передплату газет і журналів однією з найважливіших турбот своїх підопічних і все робить для того, щоб тиражі періодичних видань не зменшувалися, а обслуговування людей не погіршувалося.
Хочемо сподіватися, що і він, і його підлеглі прислухаються до скарг наших земляків і зроблять відповідні висновки. Надію на позитивні зміни дає позиція згаданої дирекції, начальник сектора з передплати та газетного роздрібу якої Галина Швабюк нещодавно на шпальтах нашої газети зазначила: "А що робити, якщо вихід номера і графік "пересувок" не співпадають? Коли запускаються пересувні відділення, перші кілька тижнів авто їздить за "плаваючим" графіком, щоб протестувати і створити постійний графік. Як показує досвід "Укрпошти" в інших областях, швидко вдається знайти зручний режим, який дозволятиме вчасно розвозити і пенсії, і періодичні видання, і надавати інші послуги" ("Вісті Ковельщини, 21 жовтня ц. р.).
Дай, Боже, щоб так сталося якнайшвидше. Знаючи, постійний пошук, енергію й завзяття в роботі, палке прагнення Івана Люсака вивести волинську пошту на європейський рівень сервісу, надіємося, що результатами будуть задоволені і передплатники, і журналісти, і зв'язківці.
ххх
Не можу обійти мовчанкою ще одну проблему в передплатній кампанії на 2022 рік: підвищення цін на періодику. Воно – вимушений крок багатьох редакцій, яким доводиться виживати, розраховуючи винятково на свої сили і можливості. Якщо для забезпечених людей таке підвищення суттєвої ролі не грає, то для переважної більшості ветеранів війни і праці, "дітей війни", інвалідів, хворих – це якщо не катастрофа, то факт не дуже приємний. Ми це розуміємо, хоч річна передплата ціна на "Вісті Ковельщини" серед місцевих газет Волині не найвища. Так, у Володимирі-Волинському вона становить 444 гривні, у Ратному – 408, а у Ковелі, як відомо, 390 гривень (без врахування послуг поштового зв’язку), хоч і це сума немала.
Де ж вихід? Він – у можливій підтримці місцевої влади, підприємців, спонсорів і меценатів, до яких із закликом допомогти ветеранам з передплатою звернулася цими днями у статті "Наша газета – ліки для душі" ("Вісті Ковельщини" від 28 жовтня ц. р.) голова районної ветеранської організації Валентина Січкар. Її ініціативу підтримала і голова міської ради ветеранів Марія Батраченко, листа якої публікуємо нижче. Подбати про малозабезпечені категорії населення, при бажанні, могли б і голови територіальних громад, депутати сільських і селищних, міської і районної, а також обласної рад.
…Час летить швидко, і до завершення передплатної кампанії його залишається все менше. Тож давайте спільно зробимо все необхідне, щоб зберегти на Ковельщині єдину громадсько-політичну газету, не дати пересохнути джерелу правдивої й чесної інформації!
Микола ВЕЛЬМА.
Підтримаймо газету спільно, адже вона – для Вас і про Вас!
Залишити коментар