Земля дбайливих любить
Ми досить часто чуємо слова: "Хліб – усьому голова". Але не завжди замислюємося над тим, чому люди так кажуть. А ще рідше згадуємо тих, хто цей хліб вирощує і створює достаток на землі.
А для чого про це думати? Хлібних кіосків, магазинів тепер більше, аніж достатньо. Зайшов, купив, і вже є чим сім'ю годувати. Маєш бажання – можеш власноруч спекти запашних пирогів або пухких булочок. Та й хліб удома деякі господарки навчилися майстерно виготовляти. Спробуєш – пальчики оближеш. Коли до того хліба ще й шкварка є, смачна ковбаска, то можна з повним правом сказати: "Життя вдалося!".
Але щоб було саме так, багато наших співгромадян, яких з пошаною називаємо хліборобами, аграріями, трудівниками полів і ферм, щоденно стають до важкої селянської праці, вирощуючи продовольчі і технічні культури, доглядаючи худобу і застосовуючи, як пишуть друковані ЗМІ, передові технології й досягнення аграрної науки. І якщо колись продовольчу програму в основному виконували колективні сільгосппідприємства, то нині непочатий край роботи є у фермерів, індивідуальних сільгоспвиробників, всіх, хто любить землю і має велике бажання вирощувати на ній високі і сталі врожаї.
Але все-таки реформовані крупнотоварні господарства мають свої переваги, що засвідчує, зокрема, діяльність СТзОВ "Зоря" у Велицьку, яке майже 40 літ очолює Заслужений працівник сільського господарства України Володимир Потапчук. Про товариство, очолюване ним, дружний колектив, який тут працює, ми не раз писали в газеті. Та напередодні професійного свята аграріїв, яке відзначатимемо наступної неділі, 21 листопада, знову захотілося побувати тут, подивитися, як живеться-можеться місцевим селянам.
l
Зустрів нас Володимир Юхимович привітно. Відчувалося, що має хороший настрій, а тому охоче розповідав про стан справ у "Зорі".
– За роки моєї праці було всього, – каже. – І доброго, і поганого. Серце кров'ю обливалося, коли бачив, як недолугі реформатори подекуди ведуть моїх земляків до зубожіння, позбавляють їх права на соціальний захист і гідну оплату праці. Непросто доводилося і нам. Дехто закликав до ліквідації товариства, дехто пропонував його купити за чималі гроші. Але я розумів: розвалимо господарство - позбавимо людей роботи, своїми руками знищимо те, що створювали гуртом десятиріччя.
На мить замовкнувши, Володимир Потапчук продовжив:
– Але ми вистояли. Сьогодні маємо 600 голів Волинської м'ясної породи, а всього утримуємо 1,5 тисячі голів худоби. Окрім того, вирощуємо багато зернових культур. Цьогоріч вродили непогано. Так, озима пшениця видала по 55,2 центнера з гектара, озиме тритікале - 56, 3, яра пшениця – 43,9 центнера з гектара. Сіємо і ріпак, ячмінь, овес, кукурудзу.
Цікаво, що валовий збір кожної з цих культур проти минулого року – із солідним "плюсом". Відповідно зросли й заробітки наших механізаторів. Але, на жаль, незважаючи на досить солідну оплату праці, бажаючих влаштуватися до нас на роботу меншає. Дехто виїжджає за кордон, дехто просто хоче жити легше. Але більшість не шукає легкого хліба, а сумлінно трудиться в рідному селі. Це – механізатори Михайло Онуфрійчук, Микола Хом'як та інші.
Просимо Володимира Юхимовича дозволу сфотографувати декого з кращих працівників. Він охоче погоджується і сам стає до гурту доглядачів худоби, котрі якраз нагодилися. У всіх настрій теж бойовий, оптимістичний. Вітаємо їх з прийдешнім святом, бажаємо гарно його зустріти, мати міцне здоров'я і задоволення від виконуваної роботи.
Прощаємося і з Володимиром Потапчуком, дякуємо за гостинний прийом. Він, у свою чергу, мовить гарне слово про газету, її працівників, розповідає, що неодмінно передплатить “міськрайонку” на наступний рік ветеранам війни і праці, малозабезпеченим громадянам. Ми не заперечуємо, бо взаємовигідна співпраця – лише на користь людям.
l
Із СТзОВ "Зоря" межує СТзОВ "Вежа", де теж багато років господарює Тетяна Василівна Зінчук – мудра людина, вмілий організатор виробництва і просто симпатична жінка з доброю душею і щирим поглядом очей. Знайомі з нею давно і знаємо її працьовитість, турботливе ставлення до людей, вміння впевнено долати труднощі, яких на селі сьогодні вистачає.
На жаль, Тетяни Василівни на місці не застали, бо у справах поїхала до Луцька, але поспілкуватися з бригадиром Анатолієм Шумируком, механізаторами господарства. Адже у "Вежі" займаються і землеробством, і тваринництвом, тож руки трактористів, комбайнерів, водіїв – на вагу золота. Ось і в ці дні вони ведуть оранку грунту під урожай майбутнього року.
До речі СТзОВ "Вежа" – одне з найпотужніших сільськогосподарських підприємств колишнього Ковельського району із виробництва молока. Тваринницька ферма, люди, які там працюють, – предмет особливої турботи директора. Народжена у тутешньому селі Сільце, вона добре розуміє значення молочного тваринництва і приділяє йому велику увагу. "Вежу" очолює з березня 2003 року, обиралася депутатом Сільцівської та Ковельської районної рад. Нині ці населені пункти входять до складу Велицької територіальної громади, очолюваної молодим та енергійним Віктором Ковальчуком. Він теж - місцевий (народився у с. Сільці). Тривалий час працював на педагогічній ниві. У жовтні 2015 року його обрали Велицьким сільським головою, а в 2019 році високе довір'я виявили вдруге.
Непросто і нелегко доводиться голові. Адже громада об'єднує мешканців 4 колишніх сільських рад: Велицької, Підрізької, Мельницької, Сільцівської – всього 12 населених пунктів, де функціонує 21 бюджетна установа, в тому числі загальноосвітні навчальні заклади різних ступенів, установи культури тощо. Мешкає тут понад 4 тисячі осіб (станом на 1 січня 2020 року).
Ми поспілкувалися з Віктором Ковальчуком, який наголосив:
– Пишаюся працівниками сільського господарства, які живуть і працюють у сільгосппідприємствах, у приватних господарствах, займаються фермерством, вирощують хліб, молоко і м'ясо, овочі і фрукти! Від себе особисто, депутатів Велицької сільської ради сердечно дякую за участь у виконанні програм соціально-економічного розвитку громади, наповнення місцевого бюджету, поліпшення життя наших земляків!
Нехай Господь дарує Вам усім міцне здоров'я, допомагає переборювати труднощі і негаразди, впевнено крокувати по життю! Миру, добра, благополуччя зичу кожній родині! Особлива вдячність – ветеранам, які всі свої знання, досвід, вміння віддати і віддають праці на землі.
З прийдешнім святом, дорогі мої земляки!
До цих щирих побажань приєднуємося і ми, журналісти газети "Вісті Ковельщини".
Ольга СТЕБЛЕВЕЦЬ.
НА СВІТЛИНАХ: директор СТзОВ "Зоря" Володимир ПОТАПЧУК з доглядачами худоби Наталією НОВАРЧУК, Миколою ДАНИЛЮКОМ, Василем НОВАРЧУКОМ; бригадир Віктор ТРИНДЮК; доглядач худоби Микола ДЕМКО і Олег КОБРИН; під час оранки грунту у СТзОВ "Вежа", бригадир господарства Анатолій ШУМИРУК з трактористами Петром СУПРУНЮКОМ і Богданом МАЦЮКОМ; механізатор "Вежі" Микола ПЕТЛЮК із синами-трактористами Миколою й Анатолієм.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Ми досить часто чуємо слова: "Хліб – усьому голова". Але не завжди замислюємося над тим, чому люди так кажуть. А ще рідше згадуємо тих, хто цей хліб вирощує і створює достаток на землі.
А для чого про це думати? Хлібних кіосків, магазинів тепер більше, аніж достатньо. Зайшов, купив, і вже є чим сім'ю годувати. Маєш бажання – можеш власноруч спекти запашних пирогів або пухких булочок. Та й хліб удома деякі господарки навчилися майстерно виготовляти. Спробуєш – пальчики оближеш. Коли до того хліба ще й шкварка є, смачна ковбаска, то можна з повним правом сказати: "Життя вдалося!".
Але щоб було саме так, багато наших співгромадян, яких з пошаною називаємо хліборобами, аграріями, трудівниками полів і ферм, щоденно стають до важкої селянської праці, вирощуючи продовольчі і технічні культури, доглядаючи худобу і застосовуючи, як пишуть друковані ЗМІ, передові технології й досягнення аграрної науки. І якщо колись продовольчу програму в основному виконували колективні сільгосппідприємства, то нині непочатий край роботи є у фермерів, індивідуальних сільгоспвиробників, всіх, хто любить землю і має велике бажання вирощувати на ній високі і сталі врожаї.
Але все-таки реформовані крупнотоварні господарства мають свої переваги, що засвідчує, зокрема, діяльність СТзОВ "Зоря" у Велицьку, яке майже 40 літ очолює Заслужений працівник сільського господарства України Володимир Потапчук. Про товариство, очолюване ним, дружний колектив, який тут працює, ми не раз писали в газеті. Та напередодні професійного свята аграріїв, яке відзначатимемо наступної неділі, 21 листопада, знову захотілося побувати тут, подивитися, як живеться-можеться місцевим селянам.
ххх
Зустрів нас Володимир Юхимович привітно. Відчувалося, що має хороший настрій, а тому охоче розповідав про стан справ у "Зорі".
– За роки моєї праці було всього, – каже. – І доброго, і поганого. Серце кров'ю обливалося, коли бачив, як недолугі реформатори подекуди ведуть моїх земляків до зубожіння, позбавляють їх права на соціальний захист і гідну оплату праці. Непросто доводилося і нам.
Дехто закликав до ліквідації товариства, дехто пропонував його купити за чималі гроші. Але я розумів: розвалимо господарство - позбавимо людей роботи, своїми руками знищимо те, що створювали гуртом десятиріччя.
На мить замовкнувши, Володимир Потапчук продовжив:
– Але ми вистояли. Сьогодні маємо 600 голів Волинської м'ясної породи, а всього утримуємо 1,5 тисячі голів худоби. Окрім того, вирощуємо багато зернових культур. Цьогоріч вродили непогано. Так, озима пшениця видала по 55,2 центнера з гектара, озиме тритікале - 56, 3, яра пшениця – 43,9 центнера з гектара. Сіємо і ріпак, ячмінь, овес, кукурудзу.
Цікаво, що валовий збір кожної з цих культур проти минулого року – із солідним "плюсом". Відповідно зросли й заробітки наших механізаторів. Але, на жаль, незважаючи на досить солідну оплату праці, бажаючих влаштуватися до нас на роботу меншає. Дехто виїжджає за кордон, дехто просто хоче жити легше. Але більшість не шукає легкого хліба, а сумлінно трудиться в рідному селі. Це – механізатори Михайло Онуфрійчук, Микола Хом'як та інші.
Просимо Володимира Юхимовича дозволу сфотографувати декого з кращих працівників. Він охоче погоджується і сам стає до гурту доглядачів худоби, котрі якраз нагодилися. У всіх настрій теж бойовий, оптимістичний. Вітаємо їх з прийдешнім святом, бажаємо гарно його зустріти, мати міцне здоров'я і задоволення від виконуваної роботи.
Прощаємося і з Володимиром Потапчуком, дякуємо за гостинний прийом. Він, у свою чергу, мовить гарне слово про газету, її працівників, розповідає, що неодмінно передплатить “міськрайонку” на наступний рік ветеранам війни і праці, малозабезпеченим громадянам. Ми не заперечуємо, бо взаємовигідна співпраця – лише на користь людям.
ххх
Із СТзОВ "Зоря" межує СТзОВ "Вежа", де теж багато років господарює Тетяна Василівна Зінчук – мудра людина, вмілий організатор виробництва і просто симпатична жінка з доброю душею і щирим поглядом очей. Знайомі з нею давно і знаємо її працьовитість, турботливе ставлення до людей, вміння впевнено долати труднощі, яких на селі сьогодні вистачає.
На жаль, Тетяни Василівни на місці не застали, бо у справах поїхала до Луцька, але поспілкуватися з бригадиром Анатолієм Шумируком, механізаторами господарства. Адже у "Вежі" займаються і землеробством, і тваринництвом, тож руки трактористів, комбайнерів, водіїв – на вагу золота. Ось і в ці дні вони ведуть оранку грунту під урожай майбутнього року.
До речі СТзОВ "Вежа" – одне з найпотужніших сільськогосподарських підприємств колишнього Ковельського району із виробництва молока. Тваринницька ферма, люди, які там працюють, – предмет особливої турботи директора. Народжена у тутешньому селі Сільце, вона добре розуміє значення молочного тваринництва і приділяє йому велику увагу. "Вежу" очолює з березня 2003 року, обиралася депутатом Сільцівської та Ковельської районної рад. Нині ці населені пункти входять до складу Велицької територіальної громади, очолюваної молодим та енергійним Віктором Ковальчуком. Він теж - місцевий (народився у с. Сільці). Тривалий час працював на педагогічній ниві. У жовтні 2015 року його обрали Велицьким сільським головою, а в 2019 році високе довір'я виявили вдруге.
Непросто і нелегко доводиться голові. Адже громада об'єднує мешканців 4 колишніх сільських рад: Велицької, Підрізької, Мельницької, Сільцівської – всього 12 населених пунктів, де функціонує 21 бюджетна установа, в тому числі загальноосвітні навчальні заклади різних ступенів, установи культури тощо. Мешкає тут понад 4 тисячі осіб (станом на 1 січня 2020 року).
Ми поспілкувалися з Віктором Ковальчуком, який наголосив:
– Пишаюся працівниками сільського господарства, які живуть і працюють у сільгосппідприємствах, у приватних господарствах, займаються фермерством, вирощують хліб, молоко і м'ясо, овочі і фрукти! Від себе особисто, депутатів Велицької сільської ради сердечно дякую за участь у виконанні програм соціально-економічного розвитку громади, наповнення місцевого бюджету, поліпшення життя наших земляків!
Нехай Господь дарує Вам усім міцне здоров'я, допомагає переборювати труднощі і негаразди, впевнено крокувати по життю! Миру, добра, благополуччя зичу кожній родині! Особлива вдячність – ветеранам, які всі свої знання, досвід, вміння віддати і віддають праці на землі.
З прийдешнім святом, дорогі мої земляки!
До цих щирих побажань приєднуємося і ми, журналісти газети "Вісті Ковельщини".
Ольга СТЕБЛЕВЕЦЬ.
НА СВІТЛИНАХ: директор СТзОВ "Зоря" Володимир ПОТАПЧУК з доглядачами худоби Наталією НОВАРЧУК, Миколою ДАНИЛЮКОМ, Василем НОВАРЧУКОМ; бригадир Віктор ТРИНДЮК; доглядач худоби Микола ДЕМКО і Олег КОБРИН; під час оранки грунту у СТзОВ "Вежа", бригадир господарства Анатолій ШУМИРУК з трактористами Петром СУПРУНЮКОМ і Богданом МАЦЮКОМ; механізатор "Вежі" Микола ПЕТЛЮК із синами-трактористами Миколою й Анатолієм.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Земля дбайливих любить
Дехто закликав до ліквідації товариства, дехто пропонував його купити за чималі гроші. Але я розумів: розвалимо господарство - позбавимо людей роботи, своїми руками знищимо те, що створювали гуртом десятиріччя. 
Прощаємося і з Володимиром Потапчуком, дякуємо за гостинний прийом. Він, у свою чергу, мовить гарне слово про газету, її працівників, розповідає, що неодмінно передплатить “міськрайонку” на наступний рік ветеранам війни і праці, малозабезпеченим громадянам. Ми не заперечуємо, бо взаємовигідна співпраця – лише на користь людям.
Залишити коментар