Повідомлення в номер / Колись і тепер

Час від часу у соцмережах проскакують дописи і світлини, автори яких хочуть нас переконати у тому, що колись було добре, а нині погано.

Цілком згоден. Колись я був молодий і красивий, а тепер – лише красивий, бо не зовсім лисий.

Колись був  хліб по 16 копійок, але його  не всім вистачало, бо дехто годував ним свиней. Зате жінки були стрункіші, бо менше споживали того самого хліба. А ще м'ясо і ковбасу їли тільки на свята, та й то після стояння у чергах за всім – овочами, фруктами (особливо заморськими), сосисками, мороженою птицею, що нагадувало в'язнів концтаборів. Ну, й звичайно, ковбасою по 2.20.

Колись чоловіки боялися ходити "наліво", бо у випадку чогось жінки мали право писати скарги у парткоми  або профкоми. Очільники цих "комів" мусили реагувати, але не надто суворо, бо й самі були не без гріха.

Комунальні послуги вартували копійки. Їх сплачували ті, хто мешкав у квартирах, які за чергою виділяли ті ж профкоми за рознарядкою із парткомів. Щоправда, право на житло треба було заслужити, стоячи у черзі років надцять. Декому вдавалося отримати швидше, якщо мав блат  і гроші на могорич.

Зарплати були невисокі, але їх вистачало на прожиття. Адже за кордон тоді їздили одиниці, а путівки на море отримували везунчики від профкомів за згодою тих же парткомів. Основній масі людей залишалося про моря-океани лишень мріяти, бо праця була основою життя. І думати в першу  чергу  рекомендувалось про "родіну", а потім про себе.

Словом, жили ми добре, навіть не підозрюючи про це. І вдень, і вночі пам'ятали, що на варті миру, спокою і порядку стоять партія, уряд, прокуратура, міліція, КДБ та армія, а наше майбутнє – сонячне і світле.

А що маємо тепер? Якщо судити  з виступів очільників держави, то сьогодні нам добре, а завтра буде ще краще. Зарплати зростуть і пенсії також. І хоча часто на символічну суму, але й це вже прогрес: було, скажімо, 2, 4 тис. грн., стане 2,6 тис грн.  (мінімальна пенсія). Мінімальна заробітна плата з 1 грудня має становити не менше 6,5 тисяч гривень. 

Воно все б нічого, якби не дошкуляла інфляція. В результаті курс гривні покотився донизу, а ціни навпаки лізуть вгору. І якщо колись буханець  хліба вартував  16 копійок, то у “переводі” на гривні коштує майже стільки – щоправда,  у 100 разів більше. Іноді складається враження, що теперішня гривня дорівнює колишній копійці. А щоб та копійка була "твердішою", її вилучили з обігу. На заміну викарбували металеві 1, 2, 5  і десять гривень. Тобто, коли взяв у руки, відразу відчуваєш "твердість" вітчизняної валюти. Тому не розумію тих пенсіонерів, які лаються невідомо на кого, бо не спроможні ті копійки (гривні) добре полічити. А чого обурюватися? Купіть собі окуляри і побачите, як гривня виросте у ваших очах. Дякуйте Богові, що пенсію ще не додумалися видавати металевими грішми.

Але, зрештою, хто знає, що день прийдешній нам готує?..

Та, напевне, найкраще свідчення поліпшення життя вже сьогодні – це безкомпромісна боротьба з корупцією.  Колись вона, мабуть, теж була (не так боротьба, як корупція). За все доводилося давати хабаря. За прийом у лікаря – коробку цукерок і пляшку коньяку. За вирішене питання з бюрократом – банку розчинної кави і дві пляшки коньяку або "Горілки з перцем". А щоб розв'язати назрілу проблему у стольному граді Києві, потрібно було завезти ящик оковитої (найкраще – домашнього виробництва), шмат добрячого волинського сала і два-три жирних  вугрі із славнозвісного озера Світязя – своєрідної тогочасної "валюти".

Жах, що коїлося!

Сьогодні вартість хабарів іде не на сотні, тисячі, а на – мільйони. Бажано – у доларах чи євро. Ось чому влада перейшла у рішучий наступ на тих, хто хоче наживатися на нас із вами. Очолює цей  похід, звичайно, генеральна прокуратура. Ось свіжий приклад. Днями очільниця цієї установи пані Венедіктова заявила, що витягнуть з архівів всі 200 кримінальних справ, які стосуються олігарха-корупціонера Ріната Ахметова. Мовляв, щоб перевірили, чи законно ті справи списали в архів. Правда, виникає одне капосне питання: якщо пан Ахметов такий бандюган, то чому про сховані справи згадали тільки сьогодні? Щоб помститися за непослух чи щоб встановити справедливість? Якщо – останнє, то я руками й ногами – "за"! Адже на черзі – інші бандюгани: Коломойський, Фірташ, Порошенко, Пінчук та іже з ними. Як казала Юлія Тимошенко, справедливість є – за неї  треба боротися.

А боротися теж є кому. Якщо раніше ми знали всього декілька абревіатур, що  наводили жах на злочинців, – КПРС, КДБ, МВС, ГПУ, то тепер  їх не злічити. Спробую згадати декілька: СБУ, САП, НАБУ, НАЗК, НПУ, МВС, РНБО, ФСУ.

Перелік вражає? Мене теж. Адже коли така сила та й посадить до в'язниці хоча б одного злодія- корупціонера, то інші боятимуться навіть думати про незаконне збагачення і велике крадівництво. Тільки от про посадки не особливо чути. Під домашнім арештом опинився всього-навсього Віктор Медведчук. Чи тому, що кум Путін, чи тому що його дружина дуже симпатична, чи якісь інші є причини. Закрили і телеканали, фінансовані ним – "112", "Ньюс Ван", хоча,  по секрету кажучи, ті телеканали продовжують "жити"  в Ютубі, де їх вільно можна переглядати. Настільки вільно, що часом аж гидко робиться. І мимоволі  крамольна думка в голову закрадається: "Чому так же вільно не можна дивитися українські національні телеканали, яких в ефірі немає, які і ахметовських? Натомість є російські, котрі зранку до вечора поливають брудом Україну? Чи так задумано?".

Що ж, пора завершувати свою писанину, а то можуть приписати мені "контрреволюцію". Бач, скажуть,  як розійшовся і знахабнів: надумав порівнювати колишнє і теперішнє. Звичайно, сьогодні краще! Президент – молодий. Верховна Рада – молода. Правоохоронні органи молоді і реформовані. Залишилося одне: йти вперед і добиватися більшого.

Колись з цього приводу урочисто проголошували: "Під керівництвом Комуністичної партії Радянського Союзу, під прапором марксизму-ленінізму – вперед, де перемоги  комунізму!”.

Тепер тієї партії немає. Є інші, назв яких одразу не згадаєш. Лідиром, звичайно, є "Слуга народу". Але  ж якось нескромно казати: "Під керівництвом "слуг народу", під прапором зеленізму – вперед,  до перемоги капіталізму!". 

Чи, може, я помиляюся?