Багатий «спадок» ветерана
У святкові різдвяні дні відзначив 100-річний ювілей від дня народження мешканець Любомля, ветеран війни Баранський Петро Гнатович.
Звичайно, в цей день до оселі ювіляра прибуло багато гостей. Теплі, щирі слова привітань висловили голова Ковельської РДА Ольга Черен, голова районної ради В’ячеслав Шворак. Вони подякували ветерану за пройдені шляхи, за життєву мудрість, мужність, працьовитість, велику любов до життя, активну громадянську позицію, побажали міцного здоров’я, довголіття.
Також Петро Гнатович отримав поздоровлення від голови Любомльської громади – Романа Ющика, друзів, колег, родини, ветеранського хору «Осіннє золото».
Цікаво писати про чудову людину, яку гартували життєві дороги, складні, не завжди легкі життєві будні. Дивуюсь мудрості й простоті Петра Гнатовича. В його розмові – ні нарікань, ні злоби, ні скарг. А навпаки: доброта, любов.
За біографією цього мудрого, не по роках енергійного дідуся з доброю посмішкою й очима, що променяться теплом та спокоєм, можна вивчати нашу історію.
Народився в далекому 1922 році, коли на Волині панувала Польща. Доля змалку не була прихильною до нього, тож довелося важко працювати, щоб легше доводилося сім’ї.
Коли смертельні громи війни впали на нашу землю, Петро Гнатович боронив її від ворога. Він був призваний польовим військкоматом Першого Українського фронту у 58-му стрілецьку дивізію. Служив кулеметником. Виконував обов’язки командира взводу.
Після війни працював у м. Золотоноша на заводі металевих конструкцій, де під час виробничого процесу отримав травму. Працювати було важко – і за себе, і за тих, хто не повернувся з полів боїв.
Петру Гнатовичу довелося пройти усі щаблі повоєнної науки, але мирне життя вимагало мирних професій. Довелось трудитися на різних ділянках роботи. У 1946 р. його призначили завідуючим фінвідділом — головою планової комісії Шацького району. Потім очолював колгосп в с. Піща, а з 1957 р. – голова сільської ради с. Затурці. Пізніше майже 20 років – голова колгоспу. Довелося працювати й директором контори по заготівлі худоби у Любомлі, а ще директором Любомльського ринку.
Ось такі життєві сходинки працелюба, які він пройшов. Завжди спокійний, цілеспрямований, вольовий, мудрий. Любив людей, і ті, кому довелось з ним іти життєвою стежиною, відповідали тим же.
«Звичайно, не завжди було легко (хто пам’ятає повоєнне життя, той знає), але моє покоління вчило життя. Це уже пізніше закінчив Житомирський сільськогосподарський інститут, — нині роздумує над прожитим ювіляр. – Старався завжди бути поряд з людьми, розуміти їх життєві проблеми. Все життя прожив чесно: не мав ніяких справ ні з правоохоронними органами, ні з судами, ні з прокуратурою, старався все вирішити сам».
Петро Гнатович завжди брав участь у громадському житті Любомля, знаходив час бути ініціатором багатьох районних заходів. Своєю чесною та самовідданою працею, високими моральними якостями, активною громадянською позицією заслужив повагу і авторитет серед жителів краю.
Не дивно, що коли пішов на пенсію, не сидів вдома, а очолив ветеранську організацію Любомльського району. Саме завдяки його таланту, організаторським здібностям ефективно працювали первинні ветеранські організації, були створені сприятливі умови для їх роботи. Але головним у Петра Гнатовича був захист законних прав, соціально-економічних інтересів людей, особливо учасників війни, «дітей війни», вдів.
Можливо, комусь стане дивно, але Петро Баранський 35 років – активний учасник ветеранського хору Любомльського будинку культури «Осіннє золото», якому в цьому році минає 40 літ від дня створення. До речі, колишній міський голова Петро Мохнюк (35 років займав посаду голови), нині теж – активіст хору. Він запевнив, що на ювілей хору і міста Любомля будуть співати разом.
У той день ювіляра прийшли привітати чоловічий склад хору разом із головою ветеранської організації Любомльської громади В. Воробей. Але всі пісні співав й сам Петро Гнатович, і не тільки співав – заспівував!
Петро Гнатович за свої героїчні та трудові будні має багато нагород: ордени, медалі, подяки і грамоти. Останній його орден – «За заслуги» ІІІ ступеня, який отримав, будучи вже пенсіонером (10 років тому).
Петро Гнатович Баранський – чудовий сім’янин, турботливий батько, люблячий дідусь, прадідусь. Правда, його дружина пішла уже в засвіти. Тож рідні – донечки, онуки завжди поспішають до батьківської хати, аби порадувати дорогу людину своїми успіхами, подякувати за любов, мудрість, вклонитися натрудженим рукам, його неспокою.
…Кажуть, що молодість дається кожному, а старість – обраним. Можливо.
Ювіляр не нарікає на свою, не завжди легку, життєву долю – навпаки, радіє, що живе в незалежній державі. І десь у тому є і його частка праці.
Спасибі Вам, Петре Гнатовичу, за життя, за вміння робити його прекрасним.
Здоров’я Вам, щасливого, затишного довголіття!
Валентина СІЧКАР, голова Ковельської районної організації ветеранів.
НА ЗНІМКАХ: під час вшанування 100-літнього ювілею ветерана з Любомля Петра БАРАНСЬКОГО.
Фото автора.
У святкові різдвяні дні відзначив 100-річний ювілей від дня народження мешканець Любомля, ветеран війни Баранський Петро Гнатович.
Звичайно, в цей день до оселі ювіляра прибуло багато гостей. Теплі, щирі слова привітань висловили голова Ковельської РДА Ольга Черен, голова районної ради В’ячеслав Шворак. Вони подякували ветерану за пройдені шляхи, за життєву мудрість, мужність, працьовитість, велику любов до життя, активну громадянську позицію, побажали міцного здоров’я, довголіття.
Також Петро Гнатович отримав поздоровлення від голови Любомльської громади – Романа Ющика, друзів, колег, родини, ветеранського хору «Осіннє золото».
Цікаво писати про чудову людину, яку гартували життєві дороги, складні, не завжди легкі життєві будні. Дивуюсь мудрості й простоті Петра Гнатовича. В його розмові – ні нарікань, ні злоби, ні скарг. А навпаки: доброта, любов.
За біографією цього мудрого, не по роках енергійного дідуся з доброю посмішкою й очима, що променяться теплом та спокоєм, можна вивчати нашу історію.
Народився в далекому 1922 році, коли на Волині панувала Польща. Доля змалку не була прихильною до нього, тож довелося важко працювати, щоб легше доводилося сім’ї.
Коли смертельні громи війни впали на нашу землю, Петро Гнатович боронив її від ворога. Він був призваний польовим військкоматом Першого Українського фронту у 58-му стрілецьку дивізію. Служив кулеметником. Виконував обов’язки командира взводу.
Після війни працював у м. Золотоноша на заводі металевих конструкцій, де під час виробничого процесу отримав травму. Працювати було важко – і за себе, і за тих, хто не повернувся з полів боїв.
Петру Гнатовичу довелося пройти усі щаблі повоєнної науки, але мирне життя вимагало мирних професій. Довелось трудитися на різних ділянках роботи. У 1946 р. його призначили завідуючим фінвідділом — головою планової комісії Шацького району. Потім очолював колгосп в с. Піща, а з 1957 р. – голова сільської ради с. Затурці. Пізніше майже 20 років – голова колгоспу. Довелося працювати й директором контори по заготівлі худоби у Любомлі, а ще директором Любомльського ринку.
Ось такі життєві сходинки працелюба, які він пройшов. Завжди спокійний, цілеспрямований, вольовий, мудрий. Любив людей, і ті, кому довелось з ним іти життєвою стежиною, відповідали тим же.
«Звичайно, не завжди було легко (хто пам’ятає повоєнне життя, той знає), але моє покоління вчило життя. Це уже пізніше закінчив
Житомирський сільськогосподарський інститут, — нині роздумує над прожитим ювіляр. – Старався завжди бути поряд з людьми, розуміти їх життєві проблеми. Все життя прожив чесно: не мав ніяких справ ні з правоохоронними органами, ні з судами, ні з прокуратурою, старався все вирішити сам».
Петро Гнатович завжди брав участь у громадському житті Любомля, знаходив час бути ініціатором багатьох районних заходів. Своєю чесною та самовідданою працею, високими моральними якостями, активною громадянською позицією заслужив повагу і авторитет серед жителів краю.
Не дивно, що коли пішов на пенсію, не сидів вдома, а очолив ветеранську організацію Любомльського району. Саме завдяки його таланту, організаторським здібностям ефективно працювали первинні ветеранські організації, були створені сприятливі умови для їх роботи. Але головним у Петра Гнатовича був захист законних прав, соціально-економічних інтересів людей, особливо учасників війни, «дітей війни», вдів.
Можливо, комусь стане дивно, але Петро Баранський 35 років – активний учасник ветеранського хору Любомльського будинку культури «Осіннє золото», якому в цьому році минає 40 літ від дня створення. До речі, колишній міський голова Петро Мохнюк (35 років займав посаду голови), нині теж – активіст хору. Він запевнив, що на ювілей хору і міста Любомля будуть співати разом.
У той день ювіляра прийшли привітати чоловічий склад хору разом із головою ветеранської організації Любомльської громади В. Воробей. Але всі пісні співав й сам Петро Гнатович, і не тільки співав – заспівував!
Петро Гнатович за свої героїчні та трудові будні має багато нагород: ордени, медалі, подяки і грамоти. Останній його орден – «За заслуги» ІІІ ступеня, який отримав, будучи вже пенсіонером (10 років тому).
Петро Гнатович Баранський – чудовий сім’янин, турботливий батько, люблячий дідусь, прадідусь. Правда, його дружина пішла уже в засвіти. Тож рідні – донечки, онуки завжди поспішають до батьківської хати, аби порадувати дорогу людину своїми успіхами, подякувати за любов, мудрість, вклонитися натрудженим рукам, його неспокою.
…Кажуть, що молодість дається кожному, а старість – обраним. Можливо.
Ювіляр не нарікає на свою, не завжди легку, життєву долю – навпаки, радіє, що живе в незалежній державі. І десь у тому є і його частка праці.
Спасибі Вам, Петре Гнатовичу, за життя, за вміння робити його прекрасним.
Здоров’я Вам, щасливого, затишного довголіття!
Валентина СІЧКАР, голова Ковельської районної організації ветеранів.
НА ЗНІМКАХ: під час вшанування 100-літнього ювілею ветерана з Любомля Петра БАРАНСЬКОГО.
Фото автора.
Багатий «спадок» ветерана
Житомирський сільськогосподарський інститут, — нині роздумує над прожитим ювіляр. – Старався завжди бути поряд з людьми, розуміти їх життєві проблеми. Все життя прожив чесно: не мав ніяких справ ні з правоохоронними органами, ні з судами, ні з прокуратурою, старався все вирішити сам».
Залишити коментар