Повідомлення в номер / Якщо праця – твоє покликання

З нетерпінням чекаю четверга, коли наша сумлінна листоноша Наталя Вознюк принесе “міськрайонку”. Перечитую від початку до кінця. На цей раз дуже зацікавив допис «Наші успіхи – ваше здоров’я». Такого звіту не було ніколи.

Одна з найвідповідальніших професій – професія лікаря. А хірурга – особлива. Треба себе налаштувати, щоб скальпель не тремтів у руках, щоб лагідне слово морально підтримало пацієнта. А бувають операції і вночі. Тоді надзвичайно важко. Якщо операція закінчиться виздоровленням – люди вдячні. А коли навпаки – часто несправедливі звинувачення, хоча вини там лікаря нема і близько.

Важко уявити 6224 операції, тобто щодня Ковельське хірургічне відділення проводило 17 операцій! І за кожною з них стоїть особа хірурга. На ногах, у напруженні, зі спітнілим чолом. Щоб усе вчасно, обдумано, професійно. 

Захоплююча і в той же час сумна статистика, що стільки людських страждань. Прикро, що у Голобах немає лікарні, лікарів різного профілю, а бувають тяжкі випадки, коли хвилини вирішують долю людини. Не кожен має машину в гаражі й гроші, щоб поспішити у Ковель. 

Тішить те, що з’явилася турбота про село. Аж дивно чути про новозбудовані, відремонтовані амбулаторії у кількох селах Ковельщини. Думаю, що це велика заслуга, в першу чергу, генерального директора Ковельського МТМО Валентина Степановича Вітра. Це турбота про людей не на словах, а на ділі.

Замінено дах у центральній районній лікарні. Це при теперішніх цінах – мільйони коштів. Значить, потурбувалася і влада. А в Голобах,  як пам’ятник байдужості стоїть у центрі селища обдерте, обікрадене приміщення колишньої поліклініки. Боляче і соромно.

У розмові з людьми, які лікувалися в лікарні, почула, що покращилося лікування і харчування хворих. І це у такий непростий час.

Багато голобських медичних працівників прийняли на роботу в Ковельську лікарню. Серед них – моя колишня старанна учениця. Люди задоволені умовами і оплатою праці. У свій час  тут працювала моя сестричка старшою медсестрою терапевтичного відділення. Залишилась вірною клятві Гіппократа: ніколи і нікому не відмовляє в допомозі. Дуже сумує, що передчасно пішли у засвіти хороші лікарі.

Приємно чути хороші відгуки про Валентина Вітра, його увагу до людей, тактовність, високий професіоналізм, організаторські здібності.

Добре, що в лікарні є надсучасне обладнання, але для нього потрібні люди високої кваліфікації. І видно з результатів, що вони є. 

Хочеться доземно вклонитися людям у білих халатах і побажати міцного здоров’я, терпіння, здійснення  нових планів і задумів. А для цього потрібне мирне небо над мирною Землею.

Лідія Гарлінська.

З нетерпінням чекаю четверга, коли наша сумлінна листоноша Наталя Вознюк принесе “міськрайонку”. Перечитую від початку до кінця. На цей раз дуже зацікавив допис «Наші успіхи – ваше здоров’я». Такого звіту не було ніколи.

Одна з найвідповідальніших професій – професія лікаря. А хірурга – особлива. Треба себе налаштувати, щоб скальпель не тремтів у руках, щоб лагідне слово морально підтримало пацієнта. А бувають операції і вночі. Тоді надзвичайно важко. Якщо операція закінчиться виздоровленням – люди вдячні. А коли навпаки – часто несправедливі звинувачення, хоча вини там лікаря нема і близько.

Важко уявити 6224 операції, тобто щодня Ковельське хірургічне відділення проводило 17 операцій! І за кожною з них стоїть особа хірурга. На ногах, у напруженні, зі спітнілим чолом. Щоб усе вчасно, обдумано, професійно. 

Захоплююча і в той же час сумна статистика, що стільки людських страждань. Прикро, що у Голобах немає лікарні, лікарів різного профілю, а бувають тяжкі випадки, коли хвилини вирішують долю людини. Не кожен має машину в гаражі й гроші, щоб поспішити у Ковель. 

Тішить те, що з’явилася турбота про село. Аж дивно чути про новозбудовані, відремонтовані амбулаторії у кількох селах Ковельщини. Думаю, що це велика заслуга, в першу чергу, генерального директора Ковельського МТМО Валентина Степановича Вітра. Це турбота про людей не на словах, а на ділі.

Замінено дах у центральній районній лікарні. Це при теперішніх цінах – мільйони коштів. Значить, потурбувалася і влада. А в Голобах,  як пам’ятник байдужості стоїть у центрі селища обдерте, обікрадене приміщення колишньої поліклініки. Боляче і соромно.

У розмові з людьми, які лікувалися в лікарні, почула, що покращилося лікування і харчування хворих. І це у такий непростий час.

Багато голобських медичних працівників прийняли на роботу в Ковельську лікарню. Серед них – моя колишня старанна учениця. Люди задоволені умовами і оплатою праці. У свій час  тут працювала моя сестричка старшою медсестрою терапевтичного відділення. Залишилась вірною клятві Гіппократа: ніколи і нікому не відмовляє в допомозі. Дуже сумує, що передчасно пішли у засвіти хороші лікарі.

Приємно чути хороші відгуки про Валентина Вітра, його увагу до людей, тактовність, високий професіоналізм, організаторські здібності.

Добре, що в лікарні є надсучасне обладнання, але для нього потрібні люди високої кваліфікації. І видно з результатів, що вони є. 

Хочеться доземно вклонитися людям у білих халатах і побажати міцного здоров’я, терпіння, здійснення  нових планів і задумів. А для цього потрібне мирне небо над мирною Землею.