Зачаровує душі співуче «Сузір’я»
Наш голобський хор
«Сузір’я» —
Це плеяда поколінь.
Ми без фальши й
марнослів’я
Розженемо світлом тінь.
І зберем зі слів букети,
Ноти в’ємо у вінки.
Музиканти і поети
Душу вносимо в рядки.
Саме такі віршовані рядки присвятив голобському хору «Сузір’я», що діє при будинку мистецтв у Голобах, його активний учасник лікар Леонід Котвицький, та ще й поклав їх на музику. І до свого славного 5-річного ювілею хористи залюбки її вивчили і співали.
Так, п’ять років тому завдяки ініціативі Віталія Бакуна за підтримки селищного голови Сергія Гарбарука відродився селищний хор. Це колись, як у селищі була добре налагоджена робота виробничих підприємств, працювали хори, вокальні групи в трудових колективах. І, звичайно, жоден концерт, жоден масовий захід в селищі не обходився без участі меліораторів, вчителів, хліборобів. Це були своєрідні переспіви, один одного кращий, а розмаїття костюмів вабило зір. Але з часом все розвалилось. Один ветеранський хор не дав згаснути вогнику хорового співу.
І ось якось зібралась молодь, провела першу репетицію і, як кажуть, все вдалося. Хор зазвучав бездоганно! Висока майстерність виконання, естетичний вигляд, талант і багатий репертуар приємно вразили глядачів.
Завдяки мудрості і високому професійному рівню самого керівника за порівняно короткий час хор став своєрідною візитною карткою селища. А в минулому році йому присвоєно звання народного аматорського колективу. Нині, оглядаючись назад, аматори дивуються:
Прийшли на
репетицію,
Весело співали.
Не зогледілись, як всі ми
В «Сузір’я» попали.
Віталій Бакун про успіхи хорового колективу розповідає так: «Звичайно, довелося багато працювати над чистотою голосів, тонкощами хорового співу, щоб пісня звучала в єдиній гармонії, залишала незабутній слід в душах вдячних слухачів. В такому творчому колективі приємно працювати. Відчуваю відповідальність, бажання зробити все краще і краще. Практично у нас – велика співоча родина, яка нині налічує 32 учасники. Тут – люди різних професій, у нас багато вчителів, медичних працівників, підприємців, в хорі співають працівники селищної ради, дитячого будинку, інтернату дитячого садка та працівники культури.
Активними учасниками є сімейні родини: Наталія і Тарас Соколін, Лариса Корнелюк із сином Олександром, сестри Жанна та Руслана, подружжя Віктор та Наталія Якимчуки. Чарують слухачів солісти М. Пруд, Л. Клинова, Я. Боровик, В. Якимчук. Свої поетичні рядки нам дарує лікар Л. Котвицький. Головне, що всі закохані у пісню. Приємно, що нам селищна рада придбала два комплекти костюмів».
На ювілейному вечорі ведучі свята Л. Садова, Н. Володькина, Т. Карпук «гортали сторінки» літопису чудового співучого колективу, вплітаючи у творчий вінок свої досягнення. За цей час дано більше 30 концертів – їм аплодували чи не у всіх селах громади. Побули у сусідів з Велицької громади, брали участь у районних святах в Ковелі. Де б не виступали, добре розуміють, що своїм співом засівають в душах людей зерна радості, натхнення, любові до рідної землі, до свого краю. Не новина, що це – голос душі народної. У ній надзвичайно виразно, яскраво, багатогранно відбилась наша доля, наша історія. І щоб не пересихало це життєдайне джерело народної творчості, особливо української пісні, саме вони, виконавці, повинні зберегти мистецькі скарби, передати з покоління в покоління, аби не замулилась пісенна криниця.
«Звичайно, кожен думає, що нині не простий час: війна, хвороби, матеріальна скрута, але життя продовжується, і пісня завжди кличе до життя, вселяє надію, згуртовує, — говорить староста хору В. Якимчук. – Відзначаючи наш, хоч невеликий, але все ж ювілей, переконались: ми потрібні! Пісня пробуджує найкращі людські почуття. Ми зібрались, самовизначились, у нас є успіхи, але є також творчі плани. Дякуємо керівнику хору – саме він зробив все, щоб ми були неповторні, успішні. Ми з дружиною знаходимо час, щоб бути на репетиціях, де можна поспілкуватись, поділитись наболілим, пережити якісь негаразди».
Протягом цього часу хористи провели спільно ряд екскурсій. Відвідали обласний музично-драматичний театр, поаплодували хору ім. Г. Верьовки, милувались красою Волинської Голландії.
В колективі всі – талановиті декламатори, гумористи, любителі вишивки, рукоділля, активісти громадського життя селища. Ось навіть до свого ювілею організатори дійства виготовили пам’ятні календарі.
«Наш хор – це свято наших днів, — ділиться своїми враженнями підприємець Н. Сокол. – Це зустріч однодумців. Це – єднання родини, яку об’єднує чудове захоплення – любов до пісні. Сюди ми несемо свої радощі, турботи. Я вдячна долі, що подарувала можливість бути в цьому колективі. Любов до пісні успадкувала від мами, яка мала великий талант співати. Її, Антоніну Ніколайчук, ще й досі з теплом згадують слухачі».
На святі привітала хористів заступник селищного голови Н. Борисюк, яка щиро подякувала за служіння мистецтву.
«Нескінченного творчого горіння, величних творчих успіхів у царині неперевершеної краси української хорової пісні, вдячних слухачів. Хай джерело людської шани ніколи не вичерпується, серця наповнюються світлом, а здоров’я, сили дарує Всевишній», — побажала представниця місцевої влади.
Щасливі люди, що Бог дав талант співати. Тож нехай не знає кордонів ваша яскрава творчість! Нехай вас, самобутні таланти із «Сузір’я», чекають нові злети й перемоги!
Валентина СІЧКАР,
громадський дописувач газети «Вісті Ковельщини».
Фото з архіву автора.
Наш голобський хор «Сузір’я» —
Це плеяда поколінь.
Ми без фальши й марнослів’я
Розженемо світлом тінь.
І зберем зі слів букети,
Ноти в’ємо у вінки.
Музиканти і поети
Душу вносимо в рядки.
Саме такі віршовані рядки присвятив голобському хору «Сузір’я», що діє при будинку мистецтв у Голобах, його активний учасник лікар Леонід Котвицький, та ще й поклав їх на музику. І до свого славного 5-річного ювілею хористи залюбки її вивчили і співали.
Так, п’ять років тому завдяки ініціативі Віталія Бакуна за підтримки селищного голови Сергія Гарбарука відродився селищний хор. Це колись, як у селищі була добре налагоджена робота виробничих підприємств, працювали хори, вокальні групи в трудових колективах. І, звичайно, жоден концерт, жоден масовий захід
в селищі не обходився без участі меліораторів, вчителів, хліборобів. Це були своєрідні переспіви, один одного кращий, а розмаїття костюмів вабило зір. Але з часом все розвалилось. Один ветеранський хор не дав згаснути вогнику хорового співу.
І ось якось зібралась молодь, провела першу репетицію і, як кажуть, все вдалося. Хор зазвучав бездоганно! Висока майстерність виконання, естетичний вигляд, талант і багатий репертуар приємно вразили глядачів.
Завдяки мудрості і високому професійному рівню самого керівника за порівняно короткий час хор став своєрідною візитною карткою селища. А в минулому році йому присвоєно звання народного аматорського колективу. Нині, оглядаючись назад, аматори дивуються:
Прийшли на репетицію,
Весело співали.
Не зогледілись, як всі ми
В «Сузір’я» попали.
Віталій Бакун про успіхи хорового колективу розповідає так: «Звичайно, довелося багато працювати над чистотою голосів, тонкощами хорового співу, щоб пісня звучала в єдиній гармонії, залишала незабутній слід в душах вдячних слухачів. В такому творчому колективі приємно працювати. Відчуваю відповідальність, бажання зробити все краще і краще. Практично у нас – велика співоча родина, яка нині налічує 32 учасники. Тут – люди різних професій, у нас
багато вчителів, медичних працівників, підприємців, в хорі співають працівники селищної ради, дитячого будинку, інтернату дитячого садка та працівники культури.
Активними учасниками є сімейні родини: Наталія і Тарас Соколін, Лариса Корнелюк із сином Олександром, сестри Жанна та Руслана, подружжя Віктор та Наталія Якимчуки. Чарують слухачів солісти М. Пруд, Л. Клинова, Я. Боровик, В. Якимчук. Свої поетичні рядки нам дарує лікар Л. Котвицький. Головне, що всі закохані у пісню. Приємно, що нам селищна рада придбала два комплекти костюмів».
На ювілейному вечорі ведучі свята Л. Садова, Н. Володькина, Т. Карпук «гортали сторінки» літопису чудового співучого колективу, вплітаючи у творчий вінок свої досягнення. За цей час дано більше 30 концертів – їм аплодували чи не у всіх селах громади. Побули у сусідів з Велицької громади, брали участь у районних святах в Ковелі. Де б не виступали, добре розуміють, що своїм співом засівають в душах людей зерна радості, натхнення, любові до рідної землі, до свого краю. Не новина, що це – голос душі народної. У ній надзвичайно виразно, яскраво, багатогранно відбилась наша доля, наша історія. І щоб не пересихало це життєдайне джерело народної творчості, особливо української пісні, саме вони, виконавці, повинні зберегти мистецькі скарби, передати з покоління в покоління, аби не замулилась пісенна криниця.
«Звичайно, кожен думає, що нині не простий час: війна, хвороби, матеріальна скрута, але життя продовжується, і пісня завжди кличе до життя, вселяє надію, згуртовує, — говорить староста хору В. Якимчук. – Відзначаючи наш, хоч невеликий, але все ж ювілей, переконались: ми потрібні! Пісня пробуджує найкращі людські почуття. Ми зібрались, самовизначились, у нас є успіхи, але є також творчі плани. Дякуємо керівнику хору – саме він зробив все, щоб ми були неповторні, успішні. Ми з дружиною знаходимо час, щоб бути на репетиціях, де можна поспілкуватись, поділитись наболілим, пережити якісь негаразди».
Протягом цього часу хористи провели спільно ряд екскурсій. Відвідали обласний музично-драматичний театр, поаплодували хору ім. Г. Верьовки, милувались красою Волинської Голландії.
В колективі всі – талановиті декламатори, гумористи, любителі вишивки, рукоділля, активісти громадського життя селища. Ось навіть до свого ювілею організатори дійства виготовили пам’ятні календарі.
«Наш хор – це свято наших днів, — ділиться своїми враженнями підприємець Н. Сокол. – Це зустріч однодумців. Це – єднання родини, яку об’єднує чудове захоплення – любов до пісні. Сюди ми несемо свої радощі, турботи. Я вдячна долі, що подарувала можливість бути в цьому колективі. Любов до пісні успадкувала від мами, яка мала великий талант співати. Її, Антоніну Ніколайчук, ще й досі з теплом згадують слухачі».
На святі привітала хористів заступник селищного голови Н. Борисюк, яка щиро подякувала за служіння мистецтву.
«Нескінченного творчого горіння, величних творчих успіхів у царині неперевершеної краси української хорової пісні, вдячних слухачів. Хай джерело людської шани ніколи не вичерпується, серця наповнюються світлом, а здоров’я, сили дарує Всевишній», — побажала представниця місцевої влади.
Щасливі люди, що Бог дав талант співати. Тож нехай не знає кордонів ваша яскрава творчість! Нехай вас, самобутні таланти із «Сузір’я», чекають нові злети й перемоги!
Валентина СІЧКАР, громадський дописувач газети «Вісті Ковельщини».
Фото з архіву автора.
Зачаровує душі співуче «Сузір’я»
в селищі не обходився без участі меліораторів, вчителів, хліборобів. Це були своєрідні переспіви, один одного кращий, а розмаїття костюмів вабило зір. Але з часом все розвалилось. Один ветеранський хор не дав згаснути вогнику хорового співу. 
багато вчителів, медичних працівників, підприємців, в хорі співають працівники селищної ради, дитячого будинку, інтернату дитячого садка та працівники культури.
«Звичайно, кожен думає, що нині не простий час: війна, хвороби, матеріальна скрута, але життя продовжується, і пісня завжди кличе до життя, вселяє надію, згуртовує, — говорить староста хору В. Якимчук. – Відзначаючи наш, хоч невеликий, але все ж ювілей, переконались: ми потрібні! Пісня пробуджує найкращі людські почуття. Ми зібрались, самовизначились, у нас є успіхи, але є також творчі плани. Дякуємо керівнику хору – саме він зробив все, щоб ми були неповторні, успішні. Ми з дружиною знаходимо час, щоб бути на репетиціях, де можна поспілкуватись, поділитись наболілим, пережити якісь негаразди».
Залишити коментар