Нас захищають – ми підтримуємо!День 24 лютого ц. р. розділив наше життя на До і Після, а людей на дві необхідні нині професії – захищати і надавати допомогу. Нема сьогодні байдужих до долі країни, до долі усіх нас.
Жителі Голобської громади з перших днів включилися в боротьбу з ненависним ворогом. Центром, координатором всієї роботи стала селищна рада. Саме тут вирішуються найважливіші питання. Тут – місце збору і надання допомоги, робота з біженцями.
Багато мешканців громади виявили бажання взяти зброю за покликом серця. У Ковельський військкомат в перші дні прибули 250 молодих відважних хлопців. Уже 114 односельчан мобілізовані. Нині вони дають відсіч ворогам, стоять на сторожі важливих об'єктів, не даючи ворогові здійснити задуману окупацію. І в міру можливостей з ними підтримують зв'язки, надають допомогу.
Відрадно, що у всіх селах громади створили приймальні пункти із збору допомоги армії. Кожен із моїх земляків намагається максимально бути корисним. Люди діляться овочами, консервацією, приносять крупи, вермішель, фрукти, солодощі, теплий одяг, постіль, допомагають коштами – і все це щиро, адже ми просто підтримуємо наших воїнів, ми робимо все можливе для перемоги. І будь-яка допомога – мала чи велика – надзвичайно потрібна, як і молитва, звернення до Всевишнього з проханням захистити Україну, не дозволити впасти воїну, допомогти вистояти. Це так потрібно саме нині!
А які чудові кулінарні здібності у наших жінок, чого тільки вони для своїх дорогих воїнів не придумують! І рум'яні пиріжки, щоб і смачні, і свіжі були, і вареники з різними начинками, і пампушки. В домашніх умовах вони роблять тушонки (вже добре налагоджене виробництво). Одні привозять м'ясо, інші дають кошти на закупівлі. І все це – з любов'ю, найкращими побажаннями для воїнів-захисників. На кожну коробку, відеречко – подяка, найкращі слова впевненості у Перемозі. Взагалі, хто яку б роботу не виконував, вона надзвичайно потрібна. Ніхто нікого не зобов'язує, не заставляє. Люди самі ідуть пропонують, запитують, чим допомогти.
В селищі плетуть маскувальні сітки. Жінки відгукнулись активно. Одні приносять тканину, інші нарізають стрічки. Кому важко прийти, працюють по хатах, а потім приносять готове. Навчились робити основи сіток. Спочатку було важко, а потім робота пішла швиденько. Іноді при згадці останніх новин то в одної, то в іншої матері з'явиться сльоза, усі заплачуть, бо материнське серце болить за кожним втраченим воїном, за кожною вбитою дитиною. Жінки ладні своїми маскувальними сітками не тільки прикрити військову техніку, але й захистити всю українську землю, аби не ранили її ворожі бомби і снаряди.
В громаді вирішують складні гуманітарні проблеми, надають допомогу і для жителів зруйнованих міст і сіл. Голобчани гостинно приймають тих, що евакуювались з небезпечних територій. Їх уже в нас багато, але селищна рада робить все, щоб їх оточити увагою, забезпечити житлом, приділити максимуму тепла, милосердя, особливо – дітям.
За час війни горе здружило, згуртувало людей. Вони гуртом працюють задля Перемоги, аби швидше вигнати з нашої землі агресора, аби швидше закінчилась війна.
Ми, голобчани, віримо: мирна весна у нас буде, і буде вона із синьо-жовтими кольорами.
Валентина СІЧКАР.
Залишити коментар