Ми – не "єдиний" народ!
Війна кожному з нас принесла багато горя, біди, переживань. У багатьох забрала найрідніших людей – батьків, чоловіків і навіть жінок та дітей. В інших – житло, матеріальні цінності, придбані впродовж багатьох років важкої праці.
Дехто каже: і московитам непереливки. Проти них запроваджені жорсткі санкції, долар різко "скочив" догори, в магазинах – дефіцит товарів. Провалився план блискавичної війни, про яку мріяв бункерний диктатор путін і яку розв'язали його генерали. На полі бою загинули тисячі молодих росіян, яких не можуть навіть по-людськи поховати, адже вимовляти слова "війна", "вбиті" і "поранені" за порєбриком заборонено.
Але коли в Україні боротьба із зухвалим агресором – священна справа, яку дехто називає вітчизняною війною, а її учасники – Герої, то у москалів головна проблема в тому, як нажитися на цій війні, врятувати рубль від знецінення, зберегти комфортні умови життя. Вони й далі вірять путіну та його банді, казкам про успішну "спеціальну операцію з демілітаризації й денацифікації".
Наша дописувачка Ірина Лобко надіслала до редакції поетичні рядки, які досить влучно характеризують сприйняття найбільшої трагедії ХХІ століття представниками демократичного українського суспільства і антиморального московитського.
Пропонуємо вірш вашій увазі і дякуємо автору за глибоке, хоч і лаконічне, відображення світогляду й настроїв тих, кого біснуватий путін ще недавно називав "єдіним народом".
Слова, виділені чорним шрифтом, належать уявному представнику української спільноти, світлим курсивом – "потерпілому" росіянцю.
"Я устала,
сил больше нет…"
"Я молюсь за хвилини життя".
"Я не знаю, что сегодня надеть?".
"Я відправив батьків в небуття".
"Не могу я зайти в инстаграм".
"Знову вибух лунає і "град!".
"Закрыли ИКЕА - не спам".
"Ми втікаєм зі свого житла!".
"Доллар скочил, наличку где снять?".
"Щастя в грошах для нас вже нема…".
"Муж обидел, вот сука и блядь!".
"А в мене чоловік мій пропав".
"СМИ молчат, президент наш удрал",
"Ми все знаєм, і гарант поряд нас".
"Украину народ наш спасал".
"Ми жили прекрасно й без вас".
"Когда откроют небо для нас?
Хочу в Нидерланды слетать".
"Коли закриють простір від вас?
Не було вже в нас сну ночей з п'ять...".
"Россия для нас – наша мать".
"Росія нехай вся згорить".
"В церковь давно не хожу".
"Не вмовкаю я Бога молить!".
l
Ви – меркантильні, зомбовані ЗМІ,
В серцях наших – віра й любов.
Ще постанемо з попелу ми,
Відбудуєм країну разом!
Ірина ЛОБКО.
Війна кожному з нас принесла багато горя, біди, переживань. У багатьох забрала найрідніших людей – батьків, чоловіків і навіть жінок та дітей. В інших – житло, матеріальні цінності, придбані впродовж багатьох років важкої праці.
Дехто каже: і московитам непереливки. Проти них запроваджені жорсткі санкції, долар різко "скочив" догори, в магазинах – дефіцит товарів. Провалився план блискавичної війни, про яку мріяв бункерний диктатор путін і яку розв'язали його генерали. На полі бою загинули тисячі молодих росіян, яких не можуть навіть по-людськи поховати, адже вимовляти слова "війна", "вбиті" і "поранені" за порєбриком заборонено.
Але коли в Україні боротьба із зухвалим агресором – священна справа, яку дехто називає вітчизняною війною, а її учасники – Герої, то у москалів головна проблема в тому, як нажитися на цій війні, врятувати рубль від знецінення, зберегти комфортні умови життя. Вони й далі вірять путіну та його банді, казкам про успішну "спеціальну операцію з демілітаризації й денацифікації".
Наша дописувачка Ірина Лобко надіслала до редакції поетичні рядки, які досить влучно характеризують сприйняття найбільшої трагедії ХХІ століття представниками демократичного українського суспільства і антиморального московитського.
Пропонуємо вірш вашій увазі і дякуємо автору за глибоке, хоч і лаконічне, відображення світогляду й настроїв тих, кого біснуватий путін ще недавно називав "єдіним народом".
Слова, виділені чорним шрифтом, належать уявному представнику української спільноти, світлим курсивом – "потерпілому" росіянцю.
"Я устала, сил больше нет…"
"Я молюсь за хвилини життя".
"Я не знаю, что сегодня надеть?".
"Я відправив батьків в небуття".
"Не могу я зайти в инстаграм".
"Знову вибух лунає і "град!".
"Закрыли ИКЕА - не спам".
"Ми втікаєм зі свого житла!".
"Доллар скочил, наличку где снять?".
"Щастя в грошах для нас вже нема…".
"Муж обидел, вот сука и блядь!".
"А в мене чоловік мій пропав".
"СМИ молчат, президент наш удрал",
"Ми все знаєм, і гарант поряд нас".
"Украину народ наш спасал".
"Ми жили прекрасно й без вас".
"Когда откроют небо для нас?
Хочу в Нидерланды слетать".
"Коли закриють простір від вас?
Не було вже в нас сну ночей з п'ять...".
"Россия для нас – наша мать".
"Росія нехай вся згорить".
"В церковь давно не хожу".
"Не вмовкаю я Бога молить!".
Ви – меркантильні, зомбовані ЗМІ,
В серцях наших – віра й любов.
Ще постанемо з попелу ми,
Відбудуєм країну разом!
Ірина ЛОБКО.
Залишити коментар