Дикунство ХХІ століттяВ Україні назріває екологічна катастрофа через убитих солдатів росії. Їх тіла не забирають до росії з поля бою, тож вони розкладаються в українських лісах і полях.
Про це повідомляє "Суспільне", посилаючись на слова в. о. директора управління охорони здоров'я Сумської області Анатолія Котляра. За його словами, росія досі не подбала про вивезення трупів загиблих солдатів.
"Вони не потрібні тій стороні, їх не забирають, вони залишаються у нас і становлять велику загрозу, насамперед екологічну. Розкладаючись, людське тіло виділяє трупну отруту", – заявив Котляр. Він додав, що більшість військовослужбовців без документів, тож їх складно ідентифікувати. Щоб зберігати російських бійців, замовлено 10 рефрижераторів, але через блокування деяких залізничних напрямків їх досі не доправили. В результаті тіла загиблих упаковують в поліетиленові пакети".
Інформацію такого змісту 24 березня опублікував інтернет-сайт ВолиньPost. Прочитавши її, я відчув, як кров застигає в моїх жилах, а волосся на голові ворушиться від жаху. Адже те, що робить військове керівництво московії, іншим словом, як "дикунство", назвати не можна. Мало того, що вони кинули в полум'я війни десятки тисяч військових, серед яких багато ненавчених строковиків, обдурених брехливою пропогандою, то навіть вшанувати пам'ять своїх "защитніков отєчества" не спроможні. Неможливо собі уявити, що подібне може бути у ХХІ "освіченому" столітті. І де? В країні, яка часто називає себе "другим Римом", "центром світового православ'я". Ганьба!
Обурливо, але з такими ганебними діями влади, мінообори миряться матері, батьки, рідні вбитих. Чи, може, їх влаштовує така неповага до вбитих і поранених? Якщо так, то маєте те, що заслуговуєте.
Дехто з моїх земляків іноді заявляє: "Вбиті московити хай щедро удобрюють українську землю. Кращим буде урожай пшениці!".
Не думаю, що це правильно. Яка пшениця може бути на трупній "органіці"? Не потрібна нам така пожива! Потрібно, щоб в Україні і сліду не залишалося від орків – і живих, і вбитих! Геть з рідної української землі!
Віктор ЗІНЧУК,
ветеран праці.
P.S. До речі, мою позицію щодо "удобрення" наших полів ворожими трупами (точніше – її несприйняття) підтримують й відомий на Ковельщині ветеран педагогічної праці, активний учасник громадсько-політичного життя, член Асоціації українських письменників імені Павла Чубинського, дописувач "Вістей Ковельщини" Яків Лавренко, багато моїх знайомих.
До речі, пропоную до друку один з останніх віршів пана Якова на цю тему.
Україна бореться і плаче,
Вона – на сторожі рідної землі.
Московські кілери, одначе,
В мішках поїдуть навесні.
Сюди прийшли, можливо,
Не з власної вини,
Та із собою окупанти
Принесли жах війни.
В. З.
Залишити коментар