"Какой рускій чєловєк не сопрьот нічьо"…
Свої нотатки я планував назвати дещо інакше. Наприклад, "Орки – банда мародерів, злодіїв, убивць".
Або: "Потворне обличчя "руського міра".
Але, ознайомившись нещодавно із "прослушкою" СБУ телефонної розмови військового-рашиста із "коханою" дружиною, котра мешкає на московії, не зміг стримати свого обурення і не винести в заголовок слова, які ви бачите вище. Як на мене, у цих словах – вся суть світогляду переважної більшості росіян, починаючи від бункерного карлика і закінчуючи пересічним громадянином РФ, незалежно від статі, віросповідання і професії.
l
Отож, про що йшла мова? Процитую її в "оригіналі". Нагадаю, що розмоляють окупант Андрій та його законна дружина: (далі – А. і Д.):
А.: "Я тут маленько подукрал косметики вам немножко. Там пробники, правда".
Д.: "Ну и ладно – это привет из Украины будет. Не, нормально. Ну какой русский человек не сопрет ниче".
А.: "Кроссовки потом женские, но они NВ, они фирменные, тут все такое. 38 размер. Они вообще классные. Тут все качественное, вся одежда".
Д.: "Да, там, наверное, все мальчишки набрали".
А.: "Да, тут все сумками тащат, была бы у меня возможность - я бы ноутбук забрал, но можно маленько спалиться".
Д.: "А так, представь, Софья пойдет учиться - ей ноутбук тоже нужен, блядь".
А.: "Ну, тут спортивная семья такая живет, я витаминов набрал дорогих, новые футбольные майки и хоккейные".
Д.: "Ну, набирай, набирай все, Андрей, че можешь, бери, все равно футболки всегда нужны".
А.: "Шорты еще взял. Тут вещи качественные, конешно. Я офигел, когда зашел в комнату".
Д.: "Прикинь, как они жили - да? И как мы живем. Вот за это и бьются. Они говорят: "Мы нормально жили, это вы сюда пришли".
А.: "Дом, ремонт офигенный просто. Камнем обложено, мебель плетенная вся. Мы тут второй день в сауне паримся".
Д.: "Ох, нифига себе! А спортивных костюмов там не было? Надо было тебе взять спортивный костюм какой-нибудь красивый".
l
Не думаю, що є необхідність коментувати розмову цих двох покидьків. Обоє, як кажуть, рябоє. А хіба тільки вони? Вся нечисть, яка сьогодні плюндрує і руйнує Україну, – однієї масті: сатанинської, яка наважилася чинити найважчий гріх, порушивши Господні заповіді: "Не убий!" і “Не вкради!”. І не тільки ці. Воістину, посланці пекла, яких рано чи пізно спіткає кара Божа.
Щоправда, їх дії цілком узгоджуються із ідеологією, яку нав'язує своєму населенню путінський режим ось уже більше 20 років. За цей час виросло ціле покоління нащадків Булгаковського Шарикова, знайомого нам за романом "Собаче серце". Вони навчилися у свого фюрера путіна вбивати, красти, брехати, плювати на закони моралі і християнської етики, про що так люблять патякати політики й духовні ієрархи московії. На підтвердження своїх слів наведу декілька фактів-цитат.
20 листопада 2019 року на форумі "росія кличе" путін відверто сформулював своє життєве кредо, яке полягає у тому, що злодійство, брехня і бандитизм – головне у державній політиці. Нагадаю його блюзнірські слова: "Давайте ми почекаємо, доки американці витратять гроші на нові технології із видобутку сланцевої нафти, а потім у них – цап-царап (тобто вкрадемо – О.С.)… Ну, я пожартував".
Але які жарти, коли політику "цап-царап" московія практикує впродовж багатьох сторіч? Нагадаю декілька скандальних епізодів з її історії – давньої і сучасної.
*
Найбільшим злочином правителів з-за "порєбрика" є крадіжка назви своєї країни. Як образно писав відомий український поет Іван Драч, "назва Русь вирвана із серця Києва залізною рукою Петра". Сталося це 22 жовтня 1721 року, коли цар Петро І проголосив московське царство "російською імперією", а московитів – "росіянами". Як зазначив Михайло Грушевський, "ми є народ", у якого вкрали назву. Від себе додам: й історію теж.
*
А тепер – дещо з літопису сучасності.
"У відповідь на приєднання Швейцарії до санкцій ЄС через війну проти України ФСБ 27 березня 2022 р. обшукала приміщення місцевої дочірньої компанії швейцарського виробника годинників класу "люкс" і вилучила годинники на мільйон доларів”.
*
Станом на 17.03.2022 р. росія в результаті захоплення всіх гідротехнічних споруд Північнокримського каналу вкрала української води на суму майже 620 млн. грн. (з початку війни). Дані Держекоінспекції.
*
23.03.2022р. рф відмовилася повертати західним лізингодавцям понад 50 літаків на суму 20 млрд. доларів. Сам міністр транспорту РФ Віталій Савельєв визнав, що рішення росії не віддавати лізингові літаки на вимогу власників є крадіжкою.
*
13.03.2022 р. російські окупанти розтрощили відомий замок-палац "Садиба Попова" у м. Василівка, єдиний на Запоріжжі. Він є пам'яткою архітектури ХІХ ст., у ньому працює музей-заповідник. Орки вкрали все цінне майно, навіть раритетний унітаз, а приміщення музею знищили.
Директорка музею Анна Головко сказала: "Винесено все, що можна було взяти в руки і сумки. Оргтехніку розбито і потоптано ногами. Виламано всі двері, побито вікна. Знищено все, що трапилося на шляху".
15.08.2019 року в інтерв'ю "Голосу України" радник президента США з національної безпеки Джон Болтон заявив, що рф розробляє гіперзвукову зброю на викрадених в США технологіях. Через рік президент США Дональд Трамп підтвердив цю інформацію. В той же день путін заперечив звинувачення американців, хоча всі факти підтверджують: рф вкрала розробку США.
28.03.2022 р. Володимир Зеленський заявив: "За нашими даними, понад 2 тисячі дітей вивезено в рф з Маріуполя, а це означає – вкрадено. Тому що нам невідомі точні локації всіх цих дітей. І це катастрофа. Їх тримають як душі для обмінного фонду".
16.03.2021 р. – сім років тому – рф вкрала український Крим, провівши під дулами автоматів так званий "референдум", фактично анексувавши територію України.
24.03.2022 р. – письменник Юрій Андрухович та колектив Івано-Франківського драмтеатру в сюжеті ТСН телеканалу 1+1 повідомили, що пісня "Вставай, страна огромная", яка нібито народилася в один з перших днів після нападу Німеччини на СРСР 1941 року і текст якої нібито написав російський поет Васілій Лєбєдєв-Кумач, насправді сягає 1919 року, хоча слова належать Лєбєдєву-Кумачу. А от мелодія народилася у загонах криворізьких повстанців УНР під назвою "Повстань, народе мій!".
Названі вище факти великих і малих крадіжок, здійснених московією, – це лише крапля в морі злодіянь новітніх піратів ХХІ століття. То чи варто дивуватися поведінці сучасних варварів, які здійснили 24 лютого ц. р. бандитський напад на суверенну Українську державу і нині без почуття сорому й співчуття її гвалтують і нищать?
Так на практиці виглядає сучасний "руській мір", про який мріють навіть деякі наші земляки. Не хотілося б, аби вони, їх діти й онуки відчули його “принади” на практиці.
Маркіян ІВАЩИК.
Залишити коментар