Звірі в людській подобі, з якими ніякий мир неможливийСпілкуючись сьогодні із знайомими, читаючи пости в соціальних мережах, слухаючи інтерв'ю з деякими політиками, вловлюю у багатьох із них нотки шоку і здивування. Мовляв, як так сталося, що московія зненацька напала на Україну? Адже все було так добре. Народи, майже брати, жили в мирі і дружбі, їздили один до одного в гості, обмінювалися делегаціями, мали спільні плани на майбутнє. Аж тут на тобі – війна.
Звичайно, подібно і я думав. До останнього не вірив, що московити зважаться на збройну агресію. Во ім'я чого? Адже вдарили в першу чергу по областях, де багато російськомовних громадян, про права яких так "турбувалися" путінці. Серед них – багато рідних, знайомих, друзів. Зрештою, який резон нищити житлові квартали, пам'ятки культури, промислові об'єкти, якщо хотіли тут розбудовувати "руський мір"? І як це узгоджується із постулатами ідеологів православ'я, на звання всесвітнього центру якого претендує москва?
Звичайно, є непрості запитання і до нашої влади, які, можливо, сьогодні не варто задавати. Як кажуть, на все свій час. Однак два з них все ж озвучу. Перше: чому, маючи значні виробничі потужності в авіабудівельній, ракетобудівній і танкобудівній галузях, Україна опинилася на початку війни з московією без належної кількості літаків, ракет, танків? Друге: чому, незважаючи на попередження наших західних союзників, влада нехтувала ці попередження і замість того, щоб збільшувати фінансування Збройних Сил, щедро фінансувала "Велике будівництво", витрачаючи астрономічні суми на благоустрій шляхів і доріг, якими тепер рухається бронетехніка агресора?
Але ще раз повторю: на ці та інші запитання потрібно буде давати відповіді пізніше (обов'язково!), а сьогодні всі сили і влади, і армії, і суспільства слід зосередити на обороні України, захисті її суверенітету, бо ситуація, незважаючи на деякі позитивні моменти, залишається, якщо не критичною, то досить серйозною. Особливо на південно-східному напрямку. Як наголошують військові експерти, досвідчені політологи, ворог ніколи не змириться зі своєю поразкою, він робитиме все, щоб довести так звану спецоперацію до "логічного кінця".
Як цей "логічний кінець" має виглядати на практиці, популярно пояснив нещодавно у статті під промовистим заголовком "Що Росія має зробити з Україною?" такий собі Тимофєй Сергейцев – затятий українофоб, палкий пропагандист "руського міра", який у свій час був політтехнологом у командах деяких українських політиків (Віктора Пінчука, Леоніда Кучми, Віктора Януковича і Арсенія Яценюка). Стаття опублікована 3 квітня ц. р. агентством "РІА. Новості", яке є російським державним пропагандистським медіа-конгломератом. Автор стверджує, що Україна – це нацистська, бандерівська країна, ворог Росії, інструмент її знищення Заходом. Він пропонує провести "перевиховання" більшості українського народу репресіями та жорстокою цензурою, в тому числі – у сферах культури, освіти, духовності.
З приводу скандальної публікації Президент України Володимир Зеленський, звертаючись з відеозверненням до народу і політиків Румунії, сказав: "Того ж дня, 3 квітня, коли весь світ жахнувся, побачивши тіла вбитих у Бучі, на сайті російської державної інформаційної агенції "РІА. Новості" була опублікована стаття з обґрунтуванням геноциду українців. Її назва доволі красномовна: "Що Росія повинна зробити з Україною?". І це не просто текст. Це – один з доказів для майбутнього трибуналу проти російських воєнних злочинців.
У статті описується чіткий і прорахований порядок знищення усього, що роблять українців українцями, та й самих наших людей – тих, кого не вдасться зламати і підкорити. Сказано, що потрібно провести "деукраїнізацію" і "деєвропеїзацію" України. Сказано, що навіть назву такої держави треба стерти. Фактично сказано, що загибель якнайбільшого числа наших людей у війні тільки вітається".
Глава держави наголосив: "Вони (путінці – ред.) навіть не ховаються. Вони відкрито кажуть про мету вторгнення на територію України. Якби наша армія не вистояла, якби наш народ не піднявся на захист нашої держави, вони б зробили те, що зробили в Бучі, але на всій території України".
Виявилося, що стаття Сергейцева – це лише "квіточка", а "ягідкою" стала заява 5 квітня ц. р. вже цілком офіційної кремлівської особи – колишнього президента РФ, заступника голови ради безпеки московії, вірного служаки путіна дмитра медведєва. Наводжу деякі витримки із цієї заяви мовою оригіналу.
"Нынешний украинский радикал тоже вырос из ученической скамьи. В красивых вышиваночках и с мыслями о ненависти ко всему русскому. Вместо того, чтобы гордиться совместными достижениями предков, с 1991 года "на коленке" писалась псевдоистория украинской государственности, уничтожалась идея единого русского народа.
Галерея XX века вообще составлена лишь из зоологических нацистов, душегубов и коллаборантов, возведённых современным украинским "агитпропом" в ранг героев – Коновальца, Шухевича, Бандеры, Клячковского (треба Клячківського – ред.), Мельника".
"Пассионарная часть украинцев последние 30 лет молилась на Третий рейх… Это не игра в фашистскую эстетику… Это идеология. Не стоит удивляться, что преобразившуюся ментально в Третий рейх, записавшую в учебники по истории имена иуд и нацистских прихвостней, Украину его же судьба и постигнет. Туда ей и дорога, такой Украине".
"Президент России Владимир Путин твёрдо поставил цель демилитаризации и денацификации Украины. Эти сложные задачи не исполняются одномоментно. И они будут решаться не только на полях сражений. Изменить кровавое и полное лживых мифов сознание части нынешних украинцев – важнейшая цель. Цель во имя спокойствия будущих поколений самих украинцев и возможности наконец построить открытую Евразию – от Лиссабона до Владивостока".
Що можна сказати з приводу процитованого вище?
Сказати можна і мало, і багато. Чи не найстисліше висловився глава МЗС Латвії Едгарс Рінкевічс: "Це – звичайний фашизм!".
Лідерка руху ЧЕСНО Віта Думанська мовила дещо ширше: "Українці не діляться на сорти. Ми не отара, "не продукт австрійського генштабу", не збіговисько нацистів. Ми – народ, і наші війська та наші люди просто зараз показують і російській армії, і російській владі свою єдність".
Я ж скажу більше. Читати і слухати подібну маячню бридко. Це – витвір хворої уяви, наслідок важкого невиліковного шизофренічного стану під назвою "путінізм" як в українофоба Сергейцева, так і в політика-невдахи Медведєва. Біда тільки в тому, що подібно думають не лише вони, а переважна більшість московитського політикуму і зомбованого населення.
Їх завітна мрія - знищити Україну, її народ повністю та остаточно. Знищити так, як знищили мирних жителів Бучі, Ірпеня, Макарова, Маріуполя та десятків інших міст і сіл нашої країни. І той, хто досі сумнівається в лиховісних намірах кремля, хай вдумається у кожне слово сучасних інквізиторів - там сформульована чітка програма ліквідації української нації, української державності, української культури і духовності. Звірі в людській подобі хочуть здійснити те, що не вдалося ані Сталіну, ані Гітлеру, ані їх послідовникам.
В цій ситуації мета кожного українця одна – вистояти і перемогти. Всім: і владі, і збройним силам, і суспільству – іншого просто не дано. І хто цього не розуміє, той є ворогом України, бо свідомо чи несвідомо підігрує бандитам з-за "порєбрика". Від них пощади не буде нікому. Тому наша єдність, підтримка армії – завдання номер один. Виконаємо його – збережемо державу та захистимо її майбутнє, а, отже, майбутнє наших дітей, онуків і правнуків.
Михайло КУЗЬМУК.
P.S. Не можу втриматися, щоб не додати ще кілька речень до своїх нотаток. Як на мене, оприлюдненими планами з приводу того, що робити Росії з Україною, їх творці (в першу чергу – бункерний диктатор путін) демонструють цілковите нерозуміння суті менталітету українців. Вони – нація переможців і вільних людей. Вони ніколи не ставали на коліна перед ворогами і зберегли свої традиції, культуру, національні честь і гідність, незважаючи ні на репресії, ні на голодомори, ні на концтабори і гулаги.
Сумніваюся, що на такий героїзм здатні орки, які нагадують табір примусово русифікованих нацменшин, аніж сформоване громадянське суспільство. Та й віра у кожного з них своя – іслам, православ'я, буддизм і т. д, і т. п. Про якусь національну ідею там говорити не доводиться.
Не варто забувати, що українське суспільство, за всіх наявних проблем, консолідоване, демократизоване, європеїзоване, національно свідоме, котре у випадку продовження безглуздих дій московитського керівництва здатне ще більше об'єднатися і дати рішучу відсіч ворогам. Це бачимо навіть на прикладі героїзму наших патріотів у більш як місячному протистоянні з путіністами.
Тому не варто різного роду сергейцевим, медведєвим та іже з ними думати, що "робити" з Україною. Українці самі знають, що їм робити. І порад хворих на голову політиків вони не потребують. Рекомендували б їм самим добряче поміркувати над тим, як врятувати від загибелі прокляту всім світом русню. А ми – народ, якого правди сила ніким звойована ще не була!
Зрештою, москалям цього не зрозуміти.
М. К.
Залишити коментар