Життя не зупинити ворогамЗруйновані житлові будинки, школи, лікарні, інфраструктура, тисячі вбитих і закатованих людей, з відрубаними кінцівками, зґвалтовані жінки, вбиті діти, обкрадені магазини і квартири – такі "визвольні операції" залишають після себе окупанти на знедоленій землі України.
За цей час ми мали багато горя, яке принесли нам окупанти. Але й мали багато перемог та багато звитяг від українських воїнів.
А з гарячих точок весь час евакуйовуються люди в більш безпечні місця. І хоч як боляче кидати все, що десятками літ наживалося, але найдорожче - життя. Жінки, старенькі, діти стають переселенцями.
На Житомирщині найбільше постраждав Коростень. Звідти в Голобах на вулиці Дружби поселилася сім'я із трьох чоловік у хатині, де колись жили Зоя і Андрій Кудацькі, нині покійні.
Каже жінка Валентина Павлівна, що, думалось, погано спатиметься у чужій хаті, де колись жили люди і повмирали. Але, видно, добрі були, бо спиться спокійно. Уже з усіма перезнайомились, знайшлися і земляки з Житомирщини. Бо наша вулиця Дружби недарма так зветься. Тут живуть люди з Черкащини, Київщини, Житомирщини, Дніпропетровщини, Тернопільщини, донедавна були із Львівщини і Полтавщини (але пішли у Вічність), з інших населених пунктів Волині, із-за Бугу і навіть… з росії. Мирно і дружно жили, підставляючи один другому плече в тяжку хвилину.
Сусіди всі перейнялись співчуттям до переселенці. Несуть харчі: картоплю, інші овочі, консервацію, варення. А вони з собою, що було в холодильнику, щоб ворогам не дісталось, вигорнули все і забрали також необхідні речі для життя те, що в легкову машину помістилось, яка їх сюди транспортувала. А тут добрі люди навіть холодильник дали для користування і різний посуд, потрібний у побуті. Найбільше опікується ними племінниця колишніх господарів хати Галина, часто навідується до них, допомагає у всьому.
Переселенці ж утримують приміщення в належному стані. Скрізь чистенько, акуратно. У кухні є вода. Одна кімната конвектором опалюється, інша – дровами. Чоловік і надворі скрізь навів лад, бо тут давно вже ніхто не жив.
Хата недалеко від центру розміщена. Скрізь зручно: в магазини, в церкву, в аптеку, і для подорожі до Ковеля, Луцька при потребі, бо й вокзал близько.
Жителі Коростеня вдячні голобчанам і селищній раді за такий теплий прийом і допомогу.
Окупанти пішли вже з Житомирщини, але замінували приватні оселі й ліси. Тож ще рано туди повертатись.
Валентина ОСТАПЧУК.
Залишити коментар