Перейменування вулиць потрібне!Ця стаття є нічим іншим, як реакцією на російсько-радянські нарративи, які, на превеликий жаль, мають місце в сучасному українському житті. Мова піде про перейменування вулиць, яке відбувається в сучасній Україні, в тому числі у нашому краї.
Я живу в Ковелі, але сам – виходець з містечка Несухоїжі, нині розділеного на п'ять сіл: Заріччя, Тойкут, Волю, Лапні і Любче. Зараз ці села входять в одну територіальну громаду з центром в місті Ковелі.
При поданні варіантів щодо перейменування вулиць мною особисто було запропоновано назвати вулицю на честь сотника УПА Зінчука Тихона (позивний "Кубик"), де він народився і де знаходиться його хата, а ще одну з вулиць, – на честь воїнів УПА або героїв УПА. Моя пропозиція викликала бурхливу реакцію.
Посилаючись на художню книгу "Несухоїжі", яку написав наш земляк Яків Абрамчук за допомогою історика – комуніста, колишнього викладача Волинського педагогічного університету, мою пропозицію відхилили. Знайшлися такі, що безпідставно звинуватили сотника "Кубика" у вбивствах мирних людей, а саме – поляків і євреїв. Чому безпідставно? Тому що це не доведено фактами, тим більше є ще люди, які володіють інформацією і свідчать протилежне.
Вони знають сотника як порядну людину, проте у них ніхто не поцікавився, що було, як було і хто спровокував всі трагічні події, які мали місце в наших Несухоїжах,
До війни, а точніше до приходу совєтів, тут було все добре: люди жили мирно, господарювали, торгували, одружувалися, народжували, хрестили дітей, кумувалися, незважаючи на національність. Ось тільки з приходом у 1939 році "славнозвісних московскіх освободітєлєй" все й почалося. Окупанти спровокували провокації і неприязнь у ставленні до поляків, й навпаки. Почали переслідувати національно свідомих українців, а також господарів, просто заможних селян. В подальшому забирали від них землю та майно. Одних садили до в'язниці, інших висилали до Сибіру, а тих, хто лишився, заганяли в колгосп, де бідували не тільки люди, а й тварини.
В 1941 році прийшли ще одні "визволителі" з Німеччини. Люди думали, що може ці будуть кращі за московських окупантів, але пізніше стало зрозуміло, що це – такі ж слуги диявола, як і перші. Вони проводили каральні операції для знищення єврейського населення Несухоїж, українців вивозили на роботу у Німеччину. Справжні повстанці на чолі з "Кубиком" побачивши, що і одні, і другі є ворогами українського народу і української незалежності, розпочали воєнні дії з метою визволення рідного краю від німецько-російської нечисті. Німцям перешкоджали вивозити наших людей на примусові роботи, а совєтам – заганяти людей в колгосп.
Та сили були нерівні, і до влади по війні знову прийшли совєти, які продовжили свою варварську місію. Вони написали нам історію подаючи воїнів-повстанців, патріотів України, як злочинців. Під впливом такої пропаганди виросло декілька поколінь. Всіх розумних людей намагалися наблизити до себе, щоб зміцнювати російську владу, а хто не хотів служити московії, того знищували як морально, так і фізично. Поступово вивітрювалося з українців все українське. Як наслідок, це призвело до багатьох бід, які постукали нам у "двері": переслідування, репресії, голодомор, війна, Чорнобиль, а тепер і ця війна з найпідступнішим одвічним ворогом України, – московією.
Для того, щоб народ жив у безпеці і був самодостатнім, він має знати правдиву свою історію, Богом дану рідну мову, яка має панувати у всіх сферах нашого життя. Саме завдяки назвам вулиць ми глибше пізнаємо нашу історію.
Нащадки енкаведистів і московських холуїв-сателітів, які віками живуть в Україні і свідомо нищать все українське, продовжують брудом обливати тих, хто віддав своє життя за майбутнє України.
Я читав дві версії книги "Несухоїжі". І перша, і друга з червонуватим "відтінком", де автор показує "добру" радянську владу і компрометує борців за волю України. Сам автор в житті зробив багато добра, допомагаючи людям як лікар, але все перекреслив в кінці свого життя вищезгаданим твором, який оснований на власних домислах, а не на фактах, чим розколов і пересварив мешканців Несухоїж. В деяких випадках доходило навіть до суду.
Що стосується знищених німецькими фашистами євреїв, то хіба українські націоналісти поглумилися над їхніми могилами, збудувавши на кістках убитих колгоспні корівники? Саме вандали "доброї" радянської влади скоїли ці злочини.
Ще один момент, про який хочу сказати. Працюючи в Палаці культури і техніки ім. Т. Г. Шевченка заступником директора, я співпрацював з єврейською громадою щодо викриття і засудження акту вандалізму, вчиненого колишньою радянською владою над єврейською громадою – будівництвом культурно-розважального закладу на єврейському цвинтарі. Чи може і це спишете на українських націоналістів? Що, не знайшлося місця у Ковелі, де будувати? Звісно, знайшлося б! Але все це робив "червоний диявол", який сьогодні відкрив своє гниле кацапське нутро і продовжує знищувати наш народ і нашу країну, при цьому кажучи, що "ми самі все це робимо".
Але світ побачив і зрозумів, звідки це виходить, і сподіваюся, що з Божою допомогою незабаром прийде Перемога над всіма темними силами – як зовнішніми, так і внутрішніми.
Слава Україні!
Героям Слава!
Василь Марчук,
член Ліги письменників України ім. Павла Чубинського,
член громадської ради при Ковельському міському голові.
Залишити коментар