Сила газетного СловаДивовижно-героїчний все-таки український народ. Бо як би не доводилося йому важко – і колись, і тепер, але переважна частина українського суспільства налаштована оптимістично, вірить у зміни на краще, не впадає у відчай.
Якщо деякі інші нації за найменшої загрози їх комфортному і спокійному життю, починають панікувати, розпачливо кричати: "Все пропало!", опускати руки і "топити" негатив в алкоголі, наркотиках або розпусті, то українці починають частіше звертатися до Бога, самоорганізовуватися і підбадьорювати один одного, допомагати тим, кому важче, аніж їм. При тому не тішаться з чужого горя, співпереживають тим, хто потрапив у біду.
Це особливо виразно бачимо сьогодні, коли більше трьох місяців триває жорстока кровопролитна війна, яку розпочав біснуватий кремлівський карлик без жодних причин на те, нахабно брешучи про велику загрозу, яку ніби-то становила московії миролюбна і працелюбна Україна. А ще – НАТО, котре ось-ось мало напасти на бідолашних і беззахисних московитів.
Екстремальна ситуація, в яку ми потрапили, починаючи із 24 лютого 2022 року, не викликала тієї паніки і кризи влади, на яку розраховував агресор. Навпаки: українці об'єдналися у потужну силу, а їх Збройні Сили, загони територіальної оборони за підтримки західних партнерів дають рішучу і досить успішну відсіч знахабнілим окупантам, що викликає непідробне захоплення у світової спільноти.
Але не тільки у вмінні воювати сила українців. Вони – духовно багаті люди, котрі дорожать своїми здобутками у галузі культури, мистецтва, красного письменства, намагаючись ці здобутки примножити. Про це, зокрема, свідчить і перемога України на "Євробаченні-2022", активна громадянська позиція наших літераторів, акторів, журналістів, представників науки і духовенства Церков, які захищають та відстоюють українську національну ідею (окрім тих, звичайно, хто прислуговує московії).
Активізувалося культурно-мистецьке і духовно-просвітницького життя на Ковельщині. Не буду перераховувати, які цікаві, високопатріотичні заходи проходять останнім часом у нашому краї, бо про них постійно повідомляють місцеві ЗМІ. Скажу про інше: пожвавлення творчої активності дописувачів газети "Вісті Ковельщини". Окрім наших "традиційних" авторів (Івана Сидорука, Анатолія Семенюка, Валентини Січкар, Галини Оліферчук, Лідії Гарлінської, Ігоря Вижовця, Валентини Остапчук, Якова Лавренка, Івана Ярошика, Федора Савлука, Віталія Лихобицького), на шпальтах видання з'явилися нові імена. Це – самобутні місцеві поети, письменники, журналісти. При чому чимало їх – із колишніх районів Волині, які нині об'єднані в єдиний Ковельський район.
Назву тільки деякі прізвища. Надзвичайно цікаві, змістовні прозові твори надсилає Любов Євтушик з Старої Вижівки. Як правило, вони побудовані на фактах реального життя – як минулого, так і сучасного, розповідають про події й особистості, які викликають величезний інтерес у наших читачів. Нерідко пані Любов висловлює цінні пропозиції, які журналісти намагаються, в міру можливості, використати у своїй роботі. Досить оригінальною і щирою є позиція Василя Ковча із села Гута на Ратнівщині. Творчим неспокоєм "дихає" його земляк Микола Денисюк.
Не можу не відзначити зрослу активність останнім часом давнього друга газети з Облап Аркадія Цикуна. Культпрацівник за фахом, він порушує у своїх віршах теми моралі, духовності, стійкості і патріотизму. Завжди проникливі, щирі й душевні вірші Людмили Клімчук з Уховецька. Постійними авторами "Вістей Ковельщини" стали Станіслав Вознюк, Григорій Шворак, Сергій Бобрицький, Марія Богданович, Ірина Лобко. Особливо приємно, що в рядах цих небайдужих людей – голова міської ради ветеранів Марія Батраченко, ветерани праці Аркадій Михалевич, Людмила Борисюк.
Новими гранями засяяв талант волинян Павла Мельника і Сергія Годлевського, які нині захищають Україну зі зброєю в руках. Військова служба, яку вони несуть з великою відповідальністю, не заважає їм час від часу оприлюднювати свої творчі доробки у соціальних мережах, зокрема у фейсбуці, на шпальтах газети. Ми з великою повагою ставимося до цих людей, котрі захищають нас, і з радістю готові й надалі надавати їм слово, бо воно у них вистраждане, виболене, правдиве і щире.
Надзвичайно приємно, що коло талановитих і креативних людей на Ковельщині розширюється за рахунок молоді. Завдяки організаторським здібностям, ініціативності й залюбленості в українське Слово вчительки ОНЗ "Люблинецький ліцей" Олени Прадійчук тут уже декілька років поспіль діє літературна студія "Пурпурові вітрила". Її вихованці – часті гості на шпальтах "Вістей Ковельщини". Ось і в квітневому номері "міськрайонки" було опубліковано добірку їх поезій "Ми – з України!". Твори дітей засвідчили, що серця юних авторів сповнені любові до Батьківщини і, що найважливіше, – б'ються в унісон.
В одному з останніх номерів газета познайомила читачів з творчістю 13-ої ковельчанки Ірини Дейнеки – вихованки зразкового художнього колективу драматичного гуртка "Дивослово" Палацу учнівської молоді імені Івана Франка (керівник гуртка – талановитий педагог Руслана Чарнюк). Її вірш "До України" – це заявлена вголос громадянська позиція юного покоління, яке любить свою незалежну державу, її народ, гордиться подвигами героїв і вірить у перемогу над ворогами.
6 червня в Україні відзначатимуть День журналіста. Війна, звичайно, позбавить його надмірної святковості. Але водночас засвідчить: українське Слово – це теж зброя у боротьбі за свободу, які хочуть забрати від нас московити. Але їм зробити цього не вдасться, доки є такі мужні й відважні "бійці" літературно-газетного фронту, про яких я згадав вище.
Тож із прийдешнім святом, дорогі друзі! Миру і Перемоги нам усім!
Микола ВЕЛЬМА.
Залишити коментар