Ігор Чайка: "Війна перетворила нас на управлінців в умовах кризи" Наш співрозмовник – Ковельський міський голова Ігор Чайка
– Ігоре Леонтійовичу, понад півтора року Ви з командою при владі. Чи можемо вже зараз говорити, що викликів такої складності, які випали Вам на долю, не було досі в жодній каденції міського голови за період незалежної України?
– Міркую, що й на початку 90-х, коли розпався срср і Україна здобула незалежність, було дуже багато непростих ситуацій. Але й ми вже схиляємося до думки, що доля нам підкинула роль управлінців в низці нескінченних криз. Якось навіть на нараді почали згадувати, з чим мали справу лише з січня минулого року: децентралізація і приєднання сіл, утворення старостинських округів та призначення старост, облік земель та майна, погані дороги, які, до того ж, знаходяться не у нашому віданні, – і ще безліч всього. Потім, таке враження, що випав весь можливий сніг – а ми без належної техніки. Щойно сніг зійшов – пішли рясні дощі – Ковель тоне!
Врегулювали, глибоко вдихнули й взялися за ремонти доріг та дворів, за проєкти з водовідведення, спланували комплексну реконструкцію центральної частини міста – Привокзальної площі, парку Лесі Українки, автобусних зупинок та тротуарів. І тут починається ліквідація ДАБІ (Державної архітектурно-будівельної інспекції України). Як наслідок – вся проєктно-кошторисна документація, від якої напряму залежать ремонтні та будівельні роботи, затримується на місяці. Я вже не кажу про виклики, пов'язані з пандемією covid-19.
Але, як виявилося, все це були квіточки супроти того, що принесло нам всім повномасштабне вторгнення рф. День 24 лютого, який ми не забудемо вже ніколи.
– Наскільки кардинально змінилося життя громади після 24 лютого? Що стало пріоритетним?
– Якщо раніше хотілося змінювати обличчя міста, робити його комфортним, зручним для проживання, красивим і привабливим для мешканців та туристів, то зараз на першому плані – безпека, оборона та соціальний захист. Що б ми не починали робити в місті, одразу думаємо про те, як убезпечити людей на випадок повітряної тривоги.
Так, ми розуміли, що повномасштабне вторгнення можливе. Ще 17 лютого цього року я підписав розпорядження про перевірку стану бомбосховищ, за результатами якої ми мали б оцінити фронт робіт й розпочати реконструкцію орієнтовно в травні: окремі з них не бачили ремонту з 50-х років минулого століття! Не встигли. Тому довелося все робити максимально швидко в тих умовах, в яких ми опинилися. Тож тема найпростіших укриттів та бомбосховищ постійно на порядку денному досі.
Ви, мабуть, чули вже, що ми плануємо запустити в роботу три чергові садочки – і там нині в укриттях завершують ремонти, розмальовують стіни, щоб діти не відчували різкої "зміни настрою" приміщення. А попереду – новий навчальний рік. І нам вже зараз потрібно думати про безпеку наших дітей, коли він почнеться.
Про оборону і соціальний захист. Ще в перший день війни ми виділили майже 5 млн., якщо точніше – 4 млн. 900 тис. грн, а потім додали ще 2 млн. на потреби нашої територіальної оборони. Це також в пріоритеті. Окрім того, в квітні депутати підтримали рішення виділити 500 тис. грн. з бюджету громади на соціальний захист сімей з дітьми до 18 років, батьки яких мобілізовані до ЗСУ, або ж які перебувають у складних життєвих ситуаціях.
Нашій армії, схоже, зараз допомагає кожен – в міру сил і можливостей. Так, майже 2 млн. грн. зібрали зі своїх зарплат у березні працівники виконкому, освітяни, медики, працівники ЖКГ. І за ці кошти ми придбали все необхідне для наших воїнів – автомобілі, спорядження, пальне. Ця допомога триває.
Ковельські волонтери –окрема тема. Немає тижня, щоб в різні міста країни вони не відправляли з Ковеля автівки з допомогою. І цей гуманітарний рух можливий завдяки тому, що ми маємо, своєю чергою, безпрецедентну допомогу наших європейських міст-партнерів з Польщі, Німеччини та Литви. Дякуємо знову і знову!
– Від чого сьогодні доводиться відмовлятися?
– Не відмовлятися. Правильніше сказати – відкласти у часі реалізацію кількох великих проєктів, що стосуються реконструкції центральної частини міста, прибудинкових територій. Призупинені поки роботи з водовідведення на вул. Федьковича, але встигли зробити це у провулку Фестивальному. Урядовою постановою через війну поки обмежене фінансування програм з благоустрою. Але, попри все, ми готуємо документацію для подальшої реконструкції прибудинкових територій, провели ямковий ремонт доріг, зараз оновлюємо розмітку, завершили ремонт тротуарів у центральній частині міста. Як бачите, попри паливну кризу та призупинене фінансування, місто – прибране й чисте. Комунальні служби працюють. Інакше – ніяк. Ми маємо жити там, де ми є. В тих умовах та обставинах, які склалися наразі саме так, а не інакше.
– Що дається найважче?
– З важкого – бачити людей, які втікають від війни, втратили дім, опору в житті, їхній світ зруйнувався. Особливо болить через дітей… Ми намагаємося допомагати нашим переселенцям: шукаємо житло, забезпечуємо продуктами та засобами гігієни. За цей період видали на безоплатній основі як благодійну допомогу: їжі – 53 тонни 645 кг; промислових товарів – 49 тонн 031 кг; засобів гігієни – 10 тонн 704 кг. Станом на 26 травня в Ковелі було зареєстровано 4856 внутрішньо переміщених осіб. Це 3357 сімей.
Крім того, проводимо для дітей та дорослих багато різних занять, зокрема й тих, що стосуються психологічної реабілітації.
Ну і наші хлопці. Важко переживати втрати. Зустрічати і ховати найкращих. Сьогодні Ковельська територіальна громада втратила вже вісьмох воїнів. Тепер це – наші Герої: Андрій Решетілов, Єгор Лобанов, Олексій Дейнека, Олександр Дмитрук, Сергій Смітюх, Дмитро Ягода, Валерій Гонта, Юрій Ковальчук. І в проєкті дерусифікації та перейменування вулиць, над яким працює зараз наша топонімічна комісія, ми розглядаємо варіант назвати їхніми іменами деякі вулиці з російсько-радянським минулим.
– Ну й про фінанси: чи виконується наразі бюджет громади?
– Бюджет громади виконується, навіть маємо невелике перевиконання. Станом на 1 червня – на рівні 106,0%. Це пов'язано з тим, що в нас наразі не ведуться активні бойові дії. Фактично понад 90% бізнесу відновило свою роботу, відповідально ставляться до сплати податків. Хоча є певні проблеми із земельним податком та податком на нерухоме майно – тут є резерви. Ми розуміємо, наскільки важко сьогодні бізнесу, тому звільнили наших підприємців від сплати оренди за користування комунальним майном.
Я вдячний за те, що бюджет громади за ці п`ять місяців. виконано. Що далі? Працювати на Перемогу, забезпечувати надійний тил – інших варіантів немає. Ворог вже давно перейшов всі межі законів ведення війни, моральні норми. І якщо орки перевершують себе в цинізмі й жалюгідності, то ми – в способах протистояти цьому.
Далі не буде легко. Але для слабких криза несе загрози. А для сильних – нові можливості. І ми будемо шукати їх і до, і після перемоги України!
Розмову вела Наталія ТОРСЬКА.
Залишити коментар