Повідомлення в номер / Весілля розлучило молодих...

На відміну від своїх однолітків Толя був спокійним, врівноваженим хлопцем. Говорили в селі, що від батька перебрав всі риси характеру. 

Закінчивши військову службу, повернувся у рідне село до батьків. А ті наполягали, щоб швидше женився, бо у родині ще підростали два сини і дочка. Ще й вони боялись, щоб молодий хлопець не здружився  з такими, що полюбляють пиятику та не пішов ганебним життєвим шляхом. 

У різдвяні свята у сільському клубі хлопці та дівчата гуляли, веселились. Толя все частіше задивлявся на Люду, дівчину з протилежного кутка села. Якось одного разу запропонував їй провести додому. Дівчина погодилась. Люда була молодшою на два роки за Толіка. Почали зустрічатись. А коли Толя запропонував їй руку і серце,  дівчина враз погодилась. 

У лютому справили заручини. Обидві сім’ї почали готуватись до весілля, яке спланували на Трійцю. Толя, щоб зробити весілля не гіршим, ніж у людей, подався на півтора місяці на сезонні роботи у Білорусь. Заробив трохи грошей. Їх вистачало на купівлю шлюбних обручок та розрахуватися за музику. Все йшло, як говорять, за планом. Але…

Якось молодят на весілля в інше село запросила Людина родичка. Був травень. Фруктові дерева стояли,  неначе облиті густим молоком. Виструнчилися у весняному святковому вбранні вишні, сливи, яблуні та груші. Толя і Люда їхали в чуже село, любувались красою весняного цвітіння. 

Велика весільна палатка у Людиних батьків стояла у квітучому саду. День був сонячним. Лише ніжний  вітерець грайливо колихав легенькі віточки дерев. Гості заходили то виходили з палатки. На все село грала музика. 

Толю із Людою легко було помітити, як “чужинців”. Вони інколи йшли танцювати, але більшість часу дивились на молодят та гостей, які танцювали. Серед усіх присутніх на весіллі виділявся Іван. Хлопець веселив публіку, не пропускав жодного танцю. А пасивних спостерігачів тягнув у танцювальне коло. Якось підійшов до Люди, попросивши вибачення у Толі, потягнув її танцювати польку. Толя не надав  цьому ніякого значення. А вже потім Іван щоразу забирав Люду у танець.

Вечоріло. Повітря ще більше насичувалось духмяним ароматом цвітіння. В цей час Люда підійшла  до Толі й попросила    пробачення,   а сама пішла і стала  поруч з Іваном. Зажурений, пройнятий сумом, гіркотою, болем,  Толя вночі повертався додому. Батьки, побачивши пригніченого сина, довго не могли його допитатись, що сталось. Нарешті Толя признався і розповів їм все, що відбулося у них на чужому весіллі. Довго сім’я переживала неславу в селі. Але з часом всі змирились.

Людині батьки були в шоці від почутого. Люда боялась батьків, тому додому після весілля не поїхала, а жила в Івана кілька днів. Повернулась додому вже з Іваном. Новий наречений був балакучим та таким, що за слівцем в кишеню не полізе, тому на  батьків справив хороше враження. Вони змушені були прийняти хлопця у свою сім’ю. Влітку молоде подружжя відгуляло весілля. У них народилось троє дітей. Живуть щасливо, побудували нову хату.

Толя їздив на сезонні роботи. На другий рік він в одному із сіл на збиранні цукрових буряків покохав дівчину Галю. Прожив із нею два роки. У них народилася дівчинка. Але   життя у молодій сім’ї не склалось –  довелося розлучитись і повернутись жити до батьків. І наразі невідомо,  чи буде він шукати нову супутницю для створення сімейного затишку, чи вікуватиме одинаком.

Микола ДЕНИСЮК.

На відміну від своїх однолітків Толя був спокійним, врівноваженим хлопцем. Говорили в селі, що від батька перебрав всі риси характеру. 

Закінчивши військову службу, повернувся у рідне село до батьків. А ті наполягали, щоб швидше женився, бо у родині ще підростали два сини і дочка. Ще й вони боялись, щоб молодий хлопець не здружився  з такими, що полюбляють пиятику та не пішов ганебним життєвим шляхом. 

У різдвяні свята у сільському клубі хлопці та дівчата гуляли, веселились. Толя все частіше задивлявся на Люду, дівчину з протилежного кутка села. Якось одного разу запропонував їй провести додому. Дівчина погодилась. Люда була молодшою на два роки за Толіка. Почали зустрічатись. А коли Толя запропонував їй руку і серце,  дівчина враз погодилась. 

У лютому справили заручини. Обидві сім’ї почали готуватись до весілля, яке спланували на Трійцю. Толя, щоб зробити весілля не гіршим, ніж у людей, подався на півтора місяці на сезонні роботи у Білорусь. Заробив трохи грошей. Їх вистачало на купівлю шлюбних обручок та розрахуватися за музику. Все йшло, як говорять, за планом. Але…

Якось молодят на весілля в інше село запросила Людина родичка. Був травень. Фруктові дерева стояли,  неначе облиті густим молоком. Виструнчилися у весняному святковому вбранні вишні, сливи, яблуні та груші. Толя і Люда їхали в чуже село, любувались красою весняного цвітіння. 

Велика весільна палатка у Людиних батьків стояла у квітучому саду. День був сонячним. Лише ніжний  вітерець грайливо колихав легенькі віточки дерев. Гості заходили то виходили з палатки. На все село грала музика. 

Толю із Людою легко було помітити, як “чужинців”. Вони інколи йшли танцювати, але більшість часу дивились на молодят та гостей, які танцювали. Серед усіх присутніх на весіллі виділявся Іван. Хлопець веселив публіку, не пропускав жодного танцю. А пасивних спостерігачів тягнув у танцювальне коло. Якось підійшов до Люди, попросивши вибачення у Толі, потягнув її танцювати польку. Толя не надав  цьому ніякого значення. А вже потім Іван щоразу забирав Люду у танець.

Вечоріло. Повітря ще більше насичувалось духмяним ароматом цвітіння. В цей час Люда підійшла  до Толі й попросила    пробачення,   а сама пішла і стала  поруч з Іваном. Зажурений, пройнятий сумом, гіркотою, болем,  Толя вночі повертався додому. Батьки, побачивши пригніченого сина, довго не могли його допитатись, що сталось. Нарешті Толя признався і розповів їм все, що відбулося у них на чужому весіллі. Довго сім’я переживала неславу в селі. Але з часом всі змирились.

Людині батьки були в шоці від почутого. Люда боялась батьків, тому додому після весілля не поїхала, а жила в Івана кілька днів. Повернулась додому вже з Іваном. Новий наречений був балакучим та таким, що за слівцем в кишеню не полізе, тому на  батьків справив хороше враження. Вони змушені були прийняти хлопця у свою сім’ю. Влітку молоде подружжя відгуляло весілля. У них народилось троє дітей. Живуть щасливо, побудували нову хату.

Толя їздив на сезонні роботи. На другий рік він в одному із сіл на збиранні цукрових буряків покохав дівчину Галю. Прожив із нею два роки. У них народилася дівчинка. Але   життя у молодій сім’ї не склалось –  довелося розлучитись і повернутись жити до батьків. І наразі невідомо,  чи буде він шукати нову супутницю для створення сімейного затишку, чи вікуватиме одинаком.