Повідомлення в номер / Вся московія – палата № 6

Є в письменника Антона Чехова, який, виявляється, був українцем і мав прізвище Чех, повість «Палата  номер 6». У ній автор змальовує життя хворих у психдиспансері, яке зрозуміти пересічній людині важко – надто вже у тій палаті все заплутано, незрозуміло і майже абсурдно.  

Зрештою, не тільки там, а й у диспансері,  містечку, де він розташований, усій російській імперії, якою тоді правив Олександр  ІІІ, котрий жорстоко придушував найменший прояв вільнодумства.

Читаючи згаданий твір, не можеш відкараскатися від думки, що події, описані автором, відбуваються не в далекому 1892 році, а в наші дні, на початку ХХІ століття. І відбуваються саме на тій території, на якій мешкав пан Антон – у московії.

Справді-бо, Олександра ІІІ давно вже немає в живих, а його місце на «троні» займає владімір путін. Він хоч і не царської крові, а бандитської петербурзької, проте поводиться, як коронований  правитель всія Русі. Взявши собі за приклад для наслідування тиранів Петра І, Сталіна, Адольфа Гітлера, не рахується ні з нормами моралі, ні з принципами права. Як казав один французький король: «Держава  – це я».

Було б пів біди, якби путін своє божевілля виявляв лише на території московії. Так ні: хоче прибрати до рук весь світ, а в першу чергу – колишні республіки «союзу непорушного», серед яких – вільна й демократична Україна. Її народу, як і владі, обраній цим народом, не хочеться жити в одній «палаті № 6», де торжествують зло, брехня, корупція, великодержавний шовінізм. 

Ось цього й не зміг стерпіти кремлівський карлик, який 24 лютого ц. р. напав на беззахисну сусідню країну, вигадавши якусь «спеціальну операцію», яка має на меті позбавити українців гніту «націоналістів», «наркоманів», «мілітаристів».

Нормальна людина, аналізуючи слова і дії новоявленого володаря світу, може сказати всього два слова: «Дах поїхав». Однак майже 80 відсотків московитів так не вважають. Для них путін (по-народному кажучи «ху-ло») – справжній Месія, визволитель народів, безстрашний борець із нацизмом і бандерівщиною. Нічого, що він та очолювана ним команда головорізів плюндрують  українську землю, вбивають мирних жителів, нищать пам’ятки історії та культури. Головне – це справжній “герой” нашого часу, який сміливо вступив у бій із самою «НАТОЮ», не боячись ані США, ані Німеччини, ані Великобританії, ані Франції.

Геракл, Ілля Муромець, Кирило Кожум’яка – інакше не скажеш. Честь йому і слава! Віват, імператоре!

Зазомбованій біомасі важко дивуватися. Після щеплення «Супутником», терапії «Бояришником», промивання мізків телеящиком  росіянці на чорне кажуть біле, на темряву – світло, на бандитизм – героїзм. Вони повністю під впливом  ідіотизму, який став панівною ідеологією в колективній палаті № 6. Їх довели до такого стану, що вони навіть не замислюються над простими і нескладними питаннями типу:

1. Чому в ході так званої спецоперації найбільше гине їх російськомовних «братів і сестер»?

2. Чому ця «операція» супроводжується тотальним знищенням житлових будинків, виробничих об’єктів, закладів культури і соцпобуту?

3. Чому після масованих ударів по Маріуполю та інших населених пунктах тепер потрібно оголошувати про загальнодержавну програму відбудови зруйнованих міст і сіл, призначати московитських губернаторів відповідальними за цю відбудову, витрачаючи на це колосальні суми грошей?   

4. Чому потрібна була війна з Україною і окупація її територій в час, коли неосвоєними залишаються безкрайні простори Сибіру, Зауралля, Далекого Сходу, де місцеві «аборигени» живуть у злиднях  за стандартами XVII-XVIII століть?

5. Чому  в країні, яка першою у 1990 році проголосила свою незалежність і курс на свободу слова й демократію, сьогодні панують жорстока диктатура, безпощадна цензура, а державні символи замінені нацистськими (знаком Z наприклад)? 

Таких запитань можна ставити не десятки, а сотні. На жаль, жодне з них не хвилює пересічних московитів. Відповідь у них стандартна: «Путін  все робить правильно, операція йде за планом, ми віримо своєму президенту».

Що візьмеш з «хворих», крім аналізів? Роки путінізму перетворили росію, як сказано вище, в колективну «палату № 6». Брехуну, лицеміру, антихристу, злочинцю в московії вірять більше, аніж Господу, якого тут давно забули і в якого вірять лише на словах. Насправді в країні панує дух Середньовіччя і сатанізму. Про це добре написала одна з волинських поетес Ніна Горик на своїй сторінці в мережі Фейсбук.

І сьогодні не легш, ніж

  учора…

Знемагає Вкраїна від ран.

А московсько-кремлівська

  потвора 

Сатанинський виконує

  «план».

Мало крові й розрухи

     бандиту – 

Здичавіле вороже нутро

Забажало зі сну

  розбудити

Смертоносне, незриме

  ядро.

О, бездумна, нікчемна

  амебо…

Світ для тебе – це жменька

  золи?!

Наші вбиті волають із

  неба:

– Кару, Господи! Кару

  зішли!

Жарти з Богом – даремна

  затія.

Все він бачить. І кару

  зішле!

Скоро, скоро твій бункер

  накриє

І нутро твоє, й тіло гниле.

Як кажуть, без коментарів.

Охрім СВИТКА.

Є в письменника Антона Чехова, який, виявляється, був українцем і мав прізвище Чех, повість «Палата  номер 6». У ній автор змальовує життя хворих у психдиспансері, яке зрозуміти пересічній людині важко – надто вже у тій палаті все заплутано, незрозуміло і майже абсурдно.  

Зрештою, не тільки там, а й у диспансері,  містечку, де він розташований, усій російській імперії, якою тоді правив Олександр  ІІІ, котрий жорстоко придушував найменший прояв вільнодумства.

Читаючи згаданий твір, не можеш відкараскатися від думки, що події, описані автором, відбуваються не в далекому 1892 році, а в наші дні, на початку ХХІ століття. І відбуваються саме на тій території, на якій мешкав пан Антон – у московії.

Справді-бо, Олександра ІІІ давно вже немає в живих, а його місце на «троні» займає владімір путін. Він хоч і не царської крові, а бандитської петербурзької, проте поводиться, як коронований  правитель всія Русі. Взявши собі за приклад для наслідування тиранів Петра І, Сталіна, Адольфа Гітлера, не рахується ні з нормами моралі, ні з принципами права. Як казав один французький король: «Держава  – це я».

Було б пів біди, якби путін своє божевілля виявляв лише на території московії. Так ні: хоче прибрати до рук весь світ, а в першу чергу – колишні республіки «союзу непорушного», серед яких – вільна й демократична Україна. Її народу, як і владі, обраній цим народом, не хочеться жити в одній «палаті № 6», де торжествують зло, брехня, корупція, великодержавний шовінізм. 

Ось цього й не зміг стерпіти кремлівський карлик, який 24 лютого ц. р. напав на беззахисну сусідню країну, вигадавши якусь «спеціальну операцію», яка має на меті позбавити українців гніту «націоналістів», «наркоманів», «мілітаристів».

Нормальна людина, аналізуючи слова і дії новоявленого володаря світу, може сказати всього два слова: «Дах поїхав». Однак майже 80 відсотків московитів так не вважають. Для них путін (по-народному кажучи «ху-ло») – справжній Месія, визволитель народів, безстрашний борець із нацизмом і бандерівщиною. Нічого, що він та очолювана ним команда головорізів плюндрують  українську землю, вбивають мирних жителів, нищать пам’ятки історії та культури. Головне – це справжній “герой” нашого часу, який сміливо вступив у бій із самою «НАТОЮ», не боячись ані США, ані Німеччини, ані Великобританії, ані Франції.

Геракл, Ілля Муромець, Кирило Кожум’яка – інакше не скажеш. Честь йому і слава! Віват, імператоре!

Зазомбованій біомасі важко дивуватися. Після щеплення «Супутником», терапії «Бояришником», промивання мізків телеящиком  росіянці на чорне кажуть біле, на темряву – світло, на бандитизм – героїзм. Вони повністю під впливом  ідіотизму, який став панівною ідеологією в колективній палаті № 6. Їх довели до такого стану, що вони навіть не замислюються над простими і нескладними питаннями типу:

1. Чому в ході так званої спецоперації найбільше гине їх російськомовних «братів і сестер»?

2. Чому ця «операція» супроводжується тотальним знищенням житлових будинків, виробничих об’єктів, закладів культури і соцпобуту?

3. Чому після масованих ударів по Маріуполю та інших населених пунктах тепер потрібно оголошувати про загальнодержавну програму відбудови зруйнованих міст і сіл, призначати московитських губернаторів відповідальними за цю відбудову, витрачаючи на це колосальні суми грошей?   

4. Чому потрібна була війна з Україною і окупація її територій в час, коли неосвоєними залишаються безкрайні простори Сибіру, Зауралля, Далекого Сходу, де місцеві «аборигени» живуть у злиднях  за стандартами XVII-XVIII століть?

5. Чому  в країні, яка першою у 1990 році проголосила свою незалежність і курс на свободу слова й демократію, сьогодні панують жорстока диктатура, безпощадна цензура, а державні символи замінені нацистськими (знаком Z наприклад)? 

Таких запитань можна ставити не десятки, а сотні. На жаль, жодне з них не хвилює пересічних московитів. Відповідь у них стандартна: «Путін  все робить правильно, операція йде за планом, ми віримо своєму президенту».

Що візьмеш з «хворих», крім аналізів? Роки путінізму перетворили росію, як сказано вище, в колективну «палату № 6». Брехуну, лицеміру, антихристу, злочинцю в московії вірять більше, аніж Господу, якого тут давно забули і в якого вірять лише на словах. Насправді в країні панує дух Середньовіччя і сатанізму. Про це добре написала одна з волинських поетес Ніна Горик на своїй сторінці в мережі Фейсбук.

І сьогодні не легш, ніж учора…