Повідомлення в номер / На перевиховання – до іншої дружини

Катерина жила обабіч лісу, що проходив паралельно ряду, в якому стояли понад десяток хат. Дівчину нещодавно призначили завідуючою сільською бібліотекою. Вона була вродлива і чуйна, люб'язна й весела, життєрадісна, тому привертала увагу багатьох людей. 

У тісненькій бібліотеці постійно збиралася молодь, учні місцевої школи. Часто навідувався сюди першокласник Юрко. Катерина Павлівна взимку, коли лютий мороз чи заметіль, хлопцеві і шарфик поправить, і шапочку підв'яже. А коли йшли разом додому, вона його брала за руку, переводила через снігові кучугури, а й інколи, минаючи своє обійстя, заводила хлопця додому. 

Юрко проживав з батьками трішки далі від оселі Катерини Павлівни. Шкільна наука давалась хлопцеві важко. То ж подеколи він навідувався до Катерини Павлівни за допомогою у виконанні домашніх завдань.

Швидко минали роки. Юрко вже закінчив восьмирічку. За цей час самостійно навчився грати на гармошці. У селі він славився своїм неабияким талантом. З гармошкою відбував деякі торжества. Пізніше була армія. 

Відслуживши і повернувшись додому, став думати: йти працювати на завод у місто чи залишатися у селі. Юра вибрав друге. 

Щовечора навідувався до сільського клубу, веселив грою на гармошці молодь. Катерина Павлівна до цього часу не вийшла заміж, але продовжувала працювати бібліотекарем. Вже ввечері, коли повертались із клубу додому, Юра проводив Катерину Павлівну. А невдовзі запропонував їй руку і серце. 

Селом поповзли різні нісенітниці. Старші жінки не могли збагнути, як то так, що молодий хлопець бере старшу від себе на одинадцять років жінку. А незабаром вже їх благословляли на щасливе сімейне життя батьки, хрещені та родичі. 

За три роки подружнього життя Катерина народила дівчинку і хлопчика. Для Юрія підходящої роботи у селі не було, тому поїхав шукати роботу в інші села для себе і дружини. Незадовго вони переїхали в недалеке село. Катю влаштували на роботу в магазин, а його – доглядачем худоби. Молоду сім'ю поселили у нову трикімнатну квартиру.

Спочатку у сім'ї все ладилось. Діти ходили у садочок, а потім пішли у школу. В Юрія була висока зарплата. Так що на життя не жалілись. Та з часом місцеві жителі почали навідуватись до Юрія на роботу, щоб взяти домашній худобі комбікорму. Юра старався не попастись на афері, але людей "виручав". Ті, звичайно, розраховувались з ним оковитою. Тому частенько чоловік ввечері приходив додому п'яним. На зауваження дружини не реагував. Про такі випадки дізнався голова колгоспу і сказав, якщо повториться таке хоча б один раз, то вижене з роботи і виселить сім'ю з квартири. Але до Юрія не доходило. Щоб залишитись у квартирі, Катерина в один прекрасний день сказала Юрію, що жити з ним не хоче і попросила звільнити квартиру.

Юрій зібрав бригаду молодих хлопців і поїхав в інший район на скиртування соломи. Заробітчан поселили у старій хаті. Хтось із хлопців у бухгалтерії признався, що Юрія назавжди вигнала дружина і, можливо, він тут захоче влаштуватись на постійне місце проживання. Чоловіком зразу ж зацікавилась одна із бухгалтерок на ім'я Настя. Вона його вговорила йти жити до неї, сказавши, що проживає самотньо, а син  служить в армії і повернеться через рік восени. 

Юрій з радістю прийняв таку пропозицію. А селом пішли чутки, що Настя, яка нещодавно поховала чоловіка, вже знайшла собі нового, молодого. Бо й, справді, він був молодший на п'ятнадцять років від Насті. В селі говорили, що коли повернеться з армії син, він не потерпить вітчима і вижене його з хати. Хлопець дуже любив батька. Він часто брав сина із собою на трактор. Вчив його водити та ремонтувати техніку. Але біду не треба шукати, вона знайшла чоловіка сама. У тракторі батьку стало зле, вийшовши з нього, він там і помер.

Настя з Юрієм жили душа в душу, обоє працювали, мали зарплату. Сусіди чекали кульмінації їхнього подружнього життя. Проживши більше року, вони дізналися, що за тиждень має повернутися з армії син. Настя давно продумала план наступних дій. Головним її завданням стало десь подіти чоловіка. Вже наступного дня вона найняла автомобіль, і з Юрієм поїхала провідати його колишню дружину. За дві з половиною години вони були в селі Катерини. Юрій показав Насті будинок Катерини, а вона наказала водієві відвезти його за село у ліс, через який вони недавно проїжджали, а самому повернутися за нею. 

Після "переговорів" Юрій мав чекати Настю у лісі обабіч дороги. Подував свіжий осінній вітерець. Недалеко час від часу проїжджали автомобілі. Юрій біля дороги ходив лісом – йшов кілька десятків метрів вперед, а потім вертався до попереднього місця. Час ішов дуже повільно. Настя затрималась у колишньої Юрієвої дружини більше трьох годин, а та прийняла її за хорошу гостю. 

Про що говорили вони, можна лише здогадатись. Юрій тим часом добряче змерз і зголоднів. Додому їхали всі мовчки. А ввечері Настя давала хорошу характеристику Катерині, сказала, що мати таку розумну дружину – це велике щастя і звинуватила у всьому чоловіка. Настя домовилась, що наступного дня Юрій повернеться до Катерини і не робитиме більше дурниць.

…Пройшло з того часу вже більше двох десятків років. Зараз Юрій виглядає набагато старішим за Катерину. А головне – живуть вони у дружбі та злагоді. Вже й їхні діти мають свої сім'ї.

Микола Денисюк.

Катерина жила обабіч лісу, що проходив паралельно ряду, в якому стояли понад десяток хат. Дівчину нещодавно призначили завідуючою сільською бібліотекою. Вона була вродлива і чуйна, люб'язна й весела, життєрадісна, тому привертала увагу багатьох людей. 

У тісненькій бібліотеці постійно збиралася молодь, учні місцевої школи. Часто навідувався сюди першокласник Юрко. Катерина Павлівна взимку, коли лютий мороз чи заметіль, хлопцеві і шарфик поправить, і шапочку підв'яже. А коли йшли разом додому, вона його брала за руку, переводила через снігові кучугури, а й інколи, минаючи своє обійстя, заводила хлопця додому. 

Юрко проживав з батьками трішки далі від оселі Катерини Павлівни. Шкільна наука давалась хлопцеві важко. То ж подеколи він навідувався до Катерини Павлівни за допомогою у виконанні домашніх завдань.

Швидко минали роки. Юрко вже закінчив восьмирічку. За цей час самостійно навчився грати на гармошці. У селі він славився своїм неабияким талантом. З гармошкою відбував деякі торжества. Пізніше була армія. 

Відслуживши і повернувшись додому, став думати: йти працювати на завод у місто чи залишатися у селі. Юра вибрав друге. 

Щовечора навідувався до сільського клубу, веселив грою на гармошці молодь. Катерина Павлівна до цього часу не вийшла заміж, але продовжувала працювати бібліотекарем. Вже ввечері, коли повертались із клубу додому, Юра проводив Катерину Павлівну. А невдовзі запропонував їй руку і серце. 

Селом поповзли різні нісенітниці. Старші жінки не могли збагнути, як то так, що молодий хлопець бере старшу від себе на одинадцять років жінку. А незабаром вже їх благословляли на щасливе сімейне життя батьки, хрещені та родичі. 

За три роки подружнього життя Катерина народила дівчинку і хлопчика. Для Юрія підходящої роботи у селі не було, тому поїхав шукати роботу в інші села для себе і дружини. Незадовго вони переїхали в недалеке село. Катю влаштували на роботу в магазин, а його – доглядачем худоби. Молоду сім'ю поселили у нову трикімнатну квартиру.

Спочатку у сім'ї все ладилось. Діти ходили у садочок, а потім пішли у школу. В Юрія була висока зарплата. Так що на життя не жалілись. Та з часом місцеві жителі почали навідуватись до Юрія на роботу, щоб взяти домашній худобі комбікорму. Юра старався не попастись на афері, але людей "виручав". Ті, звичайно, розраховувались з ним оковитою. Тому частенько чоловік ввечері приходив додому п'яним. На зауваження дружини не реагував. Про такі випадки дізнався голова колгоспу і сказав, якщо повториться таке хоча б один раз, то вижене з роботи і виселить сім'ю з квартири. Але до Юрія не доходило. Щоб залишитись у квартирі, Катерина в один прекрасний день сказала Юрію, що жити з ним не хоче і попросила звільнити квартиру.

Юрій зібрав бригаду молодих хлопців і поїхав в інший район на скиртування соломи. Заробітчан поселили у старій хаті. Хтось із хлопців у бухгалтерії признався, що Юрія назавжди вигнала дружина і, можливо, він тут захоче влаштуватись на постійне місце проживання. Чоловіком зразу ж зацікавилась одна із бухгалтерок на ім'я Настя. Вона його вговорила йти жити до неї, сказавши, що проживає самотньо, а син  служить в армії і повернеться через рік восени. 

Юрій з радістю прийняв таку пропозицію. А селом пішли чутки, що Настя, яка нещодавно поховала чоловіка, вже знайшла собі нового, молодого. Бо й, справді, він був молодший на п'ятнадцять років від Насті. В селі говорили, що коли повернеться з армії син, він не потерпить вітчима і вижене його з хати. Хлопець дуже любив батька. Він часто брав сина із собою на трактор. Вчив його водити та ремонтувати техніку. Але біду не треба шукати, вона знайшла чоловіка сама. У тракторі батьку стало зле, вийшовши з нього, він там і помер.

Настя з Юрієм жили душа в душу, обоє працювали, мали зарплату. Сусіди чекали кульмінації їхнього подружнього життя. Проживши більше року, вони дізналися, що за тиждень має повернутися з армії син. Настя давно продумала план наступних дій. Головним її завданням стало десь подіти чоловіка. Вже наступного дня вона найняла автомобіль, і з Юрієм поїхала провідати його колишню дружину. За дві з половиною години вони були в селі Катерини. Юрій показав Насті будинок Катерини, а вона наказала водієві відвезти його за село у ліс, через який вони недавно проїжджали, а самому повернутися за нею. 

Після "переговорів" Юрій мав чекати Настю у лісі обабіч дороги. Подував свіжий осінній вітерець. Недалеко час від часу проїжджали автомобілі. Юрій біля дороги ходив лісом – йшов кілька десятків метрів вперед, а потім вертався до попереднього місця. Час ішов дуже повільно. Настя затрималась у колишньої Юрієвої дружини більше трьох годин, а та прийняла її за хорошу гостю. 

Про що говорили вони, можна лише здогадатись. Юрій тим часом добряче змерз і зголоднів. Додому їхали всі мовчки. А ввечері Настя давала хорошу характеристику Катерині, сказала, що мати таку розумну дружину – це велике щастя і звинуватила у всьому чоловіка. Настя домовилась, що наступного дня Юрій повернеться до Катерини і не робитиме більше дурниць.

…Пройшло з того часу вже більше двох десятків років. Зараз Юрій виглядає набагато старішим за Катерину. А головне – живуть вони у дружбі та злагоді. Вже й їхні діти мають свої сім'ї.