Анатомія щастя
Де ти, птахо щастя? В якій країні живеш – поживаєш? В якому просторі літаєш? В якій душі гніздечко звиваєш?Чи, може, ти на недоступних небесах, і пізнати тебе, торкнутись твоїх пір'їнок людині не дано?
– Не переймайся! Я – поруч з тобою: там, де душа любов'ю до Бога горнеться, там, де серце вистукує любов до ближнього та рідного свого, там, де закоханість іскриться в очах. І я – там, де мир.
Щастя – це ти
Пливе пара молодят по парковій алеї. Так-так: не йде, а пливе. Так йшов колись Ісус Христос по воді. Спробував апостол Петро і не зміг – віри не вистачило. У цих двох віри, надії та мрій – по самі вінця.
Вони, немов на казкових вітрилах, пливуть до свого щастя. Що чекає попереду? Звичайно, рай!
Перехожі розступаються. Стараються не сполохати тих світлячків юних, що сяють зорею.
Пливе пара, немов на хвилях моря. Пальці рук переплелися ніжно-тісно. Руки безтурботним маятником вимірюють свій маршрут: вперед-назад… вперед-назад... вперед-назад… Незбагненний струм розливається їхнім єством. Що це за еліксир такий животворчий? Хтозна! Навіть небо хмари сірі розвіяло і заголубіло. Все для них!
Підслухаймо їхню розмову.
– Знаєш, закінчиться війна, і заживемо щасливо…
– Як то щасливо? Ти знаєш, що таке щастя?
– Мабуть, це коли мир навколо, батьки здорові, всі працюють на улюблених роботах, навчаються, і мрії збуваються. Закінчиться війна – так і станеться.
– Хтозна, як воно буде. Кожне розуміє щастя по своєму. Хтось бачить його у багатстві, великих грошах. І взагалі, воно багатьох може обійти стороною. Як кажуть: був у раю, і не знав.
– Ти не віриш в щасливе життя? Признайся: своє щастя в чому вбачаєш?
– Моє щастя – це ти!
– Кепкуєш!? Я ж проста, звичайна дівчина. Чим можу тебе ощасливити?
– Ти вродлива, ніжна, добра, розумна. І мене розумієш. А ще…я тебе кохаю. Ти – зіронька моя ненаглядна. Сонечко ясне…
Завмер рух маятника. Розплелися пальці, і руки пригорнули тіло. І китиці трояндових губ злилися в трепетному медовому поцілунку. Мить, зупинися!
Диво незбагненне вершиться. Війна відступила від молодят. Вона завжди безсила там, де панує кохання, любов і щастя.
Є така бувальщина. На передовій фронту ворог визначив точну ціль і запустив ракету.
Йокнуло серце нареченої – воно відчуло смертельну небезпеку. Негайно зателефонувала своєму хлопцю: "Помоліться і втікайте!".
Хлопці-воїни так і зробили – відбігли в безпечне місце. Та як вони були вражені, коли побачили, як ракета, що летіла на них, раптом вибухнула в повітрі і розлетілась на шматки.
Дивувались і дякувати Богу. А нас щасливому своєму спасінню дякували закоханій парі.
Пізнай свій шлях
Що не кажіть, а щастя – річ духовна. Хтось вивів хибний закон, що багатий щасливий, а бідний – ні.
Згадуються далекі дитячі дні. Мама приносила з ковельського ринку коричневі подушечки-цукерки, і я був з того щасливий.
Як осягнути щастям наше суєтне буденна життя? Он їде велосипедний з роботи. Він тисне на педалі, поспішаючи до своєї домівки, де на нього чекають діти та дружина. В кишені – дешева шоколадка.
Він знає, як зрадіють діти, як усміхнеться дружина.
Птах щастя поселиться в їхніх очах. По дорозі його обганяє крутий, схожий на "колхиду", джип. Молодик тисне на педалі. Він поспішає до друзів-, де на нього чекають розбещені красуні, секс та алкогольне спілкування. Затуманений мозок не згадає про святе – свою сім'ю, дітей, дружину.
Він зверхньо зиркнув на "бідного" велосипедиста,і на крилах сатанинської гордині та спокуси летить, не усвідомлюючи, що це – шлях до майбутнього пекла. Сатана чекає на останній крок.
Під маскою примарного щастя криється розтління душі, зло і занепад моралі.
Бог мовчить – він дав право вибору, вказав шлях – прямуй ним до щастя. Та, на жаль, молодик проігнорував, не побачив, не відчув!
На тому шляху – третій учасник руху. Пішохід спішить і тисне на свої підошви. Він іде до церкви. В храмі на нього чекає Ісус, Пресвятая Богородице і Божественна молитва. Він не порожня посудина. Душа його не впускає диявола, бо наповнена Христовою Вірою, Любов'ю! Його мета – витіснити із свого єства гріховне, щоб доповнити духовним, Господнім.
Лунає молитва. Сльози радості котяться по щоці. Це – сльозинки щастя, адже вони освячені Святим Духом, Богородицею та Ісусом, який живим існує в його серці.
Хай святиться ім'я твоє,
Отче…
Радуйся благодатна,
Маріє…
Усміхнися, любий Ісусе –
Людина щастя біля тебе
знайшла!
Анатолій СЕМЕНЮК.
Де ти, птахо щастя? В якій країні живеш – поживаєш? В якому просторі літаєш? В якій душі гніздечко звиваєш?Чи, може, ти на недоступних небесах, і пізнати тебе, торкнутись твоїх пір'їнок людині не дано?
– Не переймайся! Я – поруч з тобою: там, де душа любов'ю до Бога горнеться, там, де серце вистукує любов до ближнього та рідного свого, там, де закоханість іскриться в очах. І я – там, де мир.
Щастя – це ти
Пливе пара молодят по парковій алеї. Так-так: не йде, а пливе. Так йшов колись Ісус Христос по воді. Спробував апостол Петро і не зміг – віри не вистачило. У цих двох віри, надії та мрій – по самі вінця.
Вони, немов на казкових вітрилах, пливуть до свого щастя. Що чекає попереду? Звичайно, рай!
Перехожі розступаються. Стараються не сполохати тих світлячків юних, що сяють зорею.
Пливе пара, немов на хвилях моря. Пальці рук переплелися ніжно-тісно. Руки безтурботним маятником вимірюють свій маршрут: вперед-назад… вперед-назад... вперед-назад… Незбагненний струм розливається їхнім єством. Що це за еліксир такий животворчий? Хтозна! Навіть небо хмари сірі розвіяло і заголубіло. Все для них!
Підслухаймо їхню розмову.
– Знаєш, закінчиться війна, і заживемо щасливо…
– Як то щасливо? Ти знаєш, що таке щастя?
– Мабуть, це коли мир навколо, батьки здорові, всі працюють на улюблених роботах, навчаються, і мрії збуваються. Закінчиться війна – так і станеться.
– Хтозна, як воно буде. Кожне розуміє щастя по своєму. Хтось бачить його у багатстві, великих грошах. І взагалі, воно багатьох може обійти стороною. Як кажуть: був у раю, і не знав.
– Ти не віриш в щасливе життя? Признайся: своє щастя в чому вбачаєш?
– Моє щастя – це ти!
– Кепкуєш!? Я ж проста, звичайна дівчина. Чим можу тебе ощасливити?
– Ти вродлива, ніжна, добра, розумна. І мене розумієш. А ще…я тебе кохаю. Ти – зіронька моя ненаглядна. Сонечко ясне…
Завмер рух маятника. Розплелися пальці, і руки пригорнули тіло. І китиці трояндових губ злилися в трепетному медовому поцілунку. Мить, зупинися!
Диво незбагненне вершиться. Війна відступила від молодят. Вона завжди безсила там, де панує кохання, любов і щастя.
Є така бувальщина. На передовій фронту ворог визначив точну ціль і запустив ракету.
Йокнуло серце нареченої – воно відчуло смертельну небезпеку. Негайно зателефонувала своєму хлопцю: "Помоліться і втікайте!".
Хлопці-воїни так і зробили – відбігли в безпечне місце. Та як вони були вражені, коли побачили, як ракета, що летіла на них, раптом вибухнула в повітрі і розлетілась на шматки.
Дивувались і дякувати Богу. А нас щасливому своєму спасінню дякували закоханій парі.
Пізнай свій шлях
Що не кажіть, а щастя – річ духовна. Хтось вивів хибний закон, що багатий щасливий, а бідний – ні.
Згадуються далекі дитячі дні. Мама приносила з ковельського ринку коричневі подушечки-цукерки, і я був з того щасливий.
Як осягнути щастям наше суєтне буденна життя? Он їде велосипедний з роботи. Він тисне на педалі, поспішаючи до своєї домівки, де на нього чекають діти та дружина. В кишені – дешева шоколадка.
Він знає, як зрадіють діти, як усміхнеться дружина.
Птах щастя поселиться в їхніх очах. По дорозі його обганяє крутий, схожий на "колхиду", джип. Молодик тисне на педалі. Він поспішає до друзів-, де на нього чекають розбещені красуні, секс та алкогольне спілкування. Затуманений мозок не згадає про святе – свою сім'ю, дітей, дружину.
Він зверхньо зиркнув на "бідного" велосипедиста,і на крилах сатанинської гордині та спокуси летить, не усвідомлюючи, що це – шлях до майбутнього пекла. Сатана чекає на останній крок.
Під маскою примарного щастя криється розтління душі, зло і занепад моралі.
Бог мовчить – він дав право вибору, вказав шлях – прямуй ним до щастя. Та, на жаль, молодик проігнорував, не побачив, не відчув!
На тому шляху – третій учасник руху. Пішохід спішить і тисне на свої підошви. Він іде до церкви. В храмі на нього чекає Ісус, Пресвятая Богородице і Божественна молитва. Він не порожня посудина. Душа його не впускає диявола, бо наповнена Христовою Вірою, Любов'ю! Його мета – витіснити із свого єства гріховне, щоб доповнити духовним, Господнім.
Лунає молитва. Сльози радості котяться по щоці. Це – сльозинки щастя, адже вони освячені Святим Духом, Богородицею та Ісусом, який живим існує в його серці.
Хай святиться ім'я твоє, Отче…
Радуйся благодатна, Маріє…
Усміхнися, любий Ісусе –
Людина щастя біля тебе знайшла!
Анатолій СЕМЕНЮК.
Залишити коментар