Кохання переможе війну!
Як зберегти стосунки на відстані?
Війна розділила багато сімей, внесла корективи у плани на майбутнє не однієї закоханої пари. Жінки, рятуючись від небезпеки, виїхали за кордон чи в інші міста України. Чоловіки вирушили захищати Батьківщину або лишилися вдома, наближаючи Перемогу тут. Через це стосунки в парах суттєво змінилися.
Однак, справжня любов здатна творити дива. Війна коханню не перешкода. А почуття, які зародились на передовій та пройшли випробування війною, — особливо цінні та чисті. Про це свідчать тисячі нових шлюбів, зареєстрованих в Україні за час війни. Частенько замість весільних нарядів — військовий однострій та бронежилети, а з присутніх — лише бойові побратими.
Дехто з пар замість золотих обручок малює їх ручкою чи маркером, а вже після війни одягне справжні. Хтось освідчується по телефону і обіцяє, що обов’язково повернеться живим та разом з коханою стануть на весільний рушничок. Дехто з пар разом готує бандерівське смузі, плете маскувальні сітки, вступає в лави територіальної оборони чи воює на інформаційному фронті. Та усіх точно об’єднує щире кохання, любов до України і незламна віра у Перемогу.
Чи можливо не втратити кохання, перебуваючи на відстані? Як підтримувати такі стосунки?
Універсальних порад для всіх не існує. Те, що підійде одним, абсолютно не влаштує інших. Але є загальні моменти, на які варто звернути увагу.
Порада №1 – підтримуйте зв’язок
Насамперед, треба прийняти той факт, що зараз ви не можете бути разом. Це від вас не залежить. Тому потрібно спрямувати зусилля на те, що від вас залежить. Наприклад, намагатися підтримувати зв’язок настільки, наскільки це можливо: дзвінки, смс, фотографії. Розповідайте про своє життя, діліться емоціями, переживаннями. Робіть те, що зазвичай робили в мирний час.
Порада №2 –
не порівнюйте страхи і небезпеки одне одного
Що маємо на увазі? Уявімо ситуацію: чоловік відправив кохану за кордон, щоб та була в безпеці. Вона йому звідти телефонує, жаліється, що їй погано, сумно, і вона хоче додому. Чоловік каже: «Не плач, ти взагалі-то в безпечному місці, їси морозиво, а я щосекунди ризикую своїм життям. Тому не засмучуй мене, в тебе все гаразд».
Навряд чи такі слова її заспокоять і підтримають. Хоча можна зрозуміти обох. Адже, за фактом, чоловік у небезпеці, але жінці від цього легше не стає. Навпаки, такі слова викликають почуття провини.
Варто зрозуміти, що кожному складно по-своєму. Жінці важко на новому місці: інший побут, труднощі, потреба влаштувати і себе, і дітей. Це складно. Тому знецінювати і применшувати переживання іншого категорично не можна. Ділитися – будь-ласка, порівнювати – навряд чи це буде корисно для вашої пари.
Порада №3 – враховуйте ваші відмінності
Деякі чоловіки у кризовій ситуації можуть дистанціюватися. Вони це роблять не тому, що черстві й не поділяють ваших емоцій, а тому, що їм потрібен час, аби подумати, сконцентруватися, розробити план дій.
Водночас жінки потребують більшої підтримки, уваги, більше розмов і контакту. Якщо в парі по-різному реагують на кризові ситуації, то в ній можуть виникати конфлікти. Оскільки ви краще знаєте свого партнера, або довіртеся йому, або дайте спокій. Ви можете запитати: «Чи можу я тобі чимось зараз допомогти? Не хочу заважати, але й не знаю, як у цій ситуації краще вчинити».
Водночас багатьом жінкам важливо проживати свої почуття вголос. Тому чоловікам було б корисно розпитувати свою кохану, як пройшов її день, чим вона займалася, з якими труднощами стикалася, як облаштовує свій новий побут, справляється з дітьми.
Порада №4 – говоріть та чуйте одне одного
Це — ключове, наголошують психологи. Ті партнери, які давно навчились обговорювати, що їх влаштовує, що ні, навчилися підтримувати одне одного і співпереживати, мають шанси зберегти стосунки в будь-якій кризовій ситуації.
Порада №5 –
не сприймайте все
на свій рахунок
Будь-яка реакція чи погляд вашого партнера не завжди спрямовані і стосуються вас. Наприклад, візьмемо чоловіка. Він може бути злим і дратівливим. Жінка думає, що це через неї. А йому в цей момент, наприклад, страшно. Тому варто відокремлювати емоції партнера від почуттів до вас.
Порада № 6 –
хваліть одне одного
Тому що нам всім зараз потрібна підтримка. Лише від нас залежать зусилля, які ми можемо докласти, щоб зберегти стосунки. Через те щиро зичимо усім парам, щоб ці зусилля дали чудовий результат, щоб ви могли кохати одне одного ще багато-багато років!
Війна розділила багато сімей, внесла корективи у плани на майбутнє не однієї закоханої пари. Жінки, рятуючись від небезпеки, виїхали за кордон чи в інші міста України. Чоловіки вирушили захищати Батьківщину або лишилися вдома, наближаючи Перемогу тут. Через це стосунки в парах суттєво змінилися.
Однак, справжня любов здатна творити дива. Війна коханню не перешкода. А почуття, які зародились на передовій та пройшли випробування війною, — особливо цінні та чисті. Про це свідчать тисячі нових шлюбів, зареєстрованих в Україні за час війни. Частенько замість весільних нарядів — військовий однострій та бронежилети, а з присутніх — лише бойові побратими.
Дехто з пар замість золотих обручок малює їх ручкою чи маркером, а вже після війни одягне справжні. Хтось освідчується по телефону і обіцяє, що обов’язково повернеться живим та разом з коханою стануть на весільний рушничок. Дехто з пар разом готує бандерівське смузі, плете маскувальні сітки, вступає в лави територіальної оборони чи воює на інформаційному фронті. Та усіх точно об’єднує щире кохання, любов до України і незламна віра у Перемогу.
Чи можливо не втратити кохання, перебуваючи на відстані? Як підтримувати такі стосунки?
Універсальних порад для всіх не існує. Те, що підійде одним, абсолютно не влаштує інших. Але є загальні моменти, на які варто звернути увагу.
Порада №1 – підтримуйте зв’язок
Насамперед, треба прийняти той факт, що зараз ви не можете бути разом. Це від вас не залежить. Тому потрібно спрямувати зусилля на те, що від вас залежить. Наприклад, намагатися підтримувати зв’язок настільки, наскільки це можливо: дзвінки, смс, фотографії. Розповідайте про своє життя, діліться емоціями, переживаннями. Робіть те, що зазвичай робили в мирний час.
Порада №2 – не порівнюйте страхи і небезпеки одне одного
Що маємо на увазі? Уявімо ситуацію: чоловік відправив кохану за кордон, щоб та була в безпеці. Вона йому звідти телефонує, жаліється, що їй погано, сумно, і вона хоче додому. Чоловік каже: «Не плач, ти взагалі-то в безпечному місці, їси морозиво, а я щосекунди ризикую своїм життям. Тому не засмучуй мене, в тебе все гаразд».
Навряд чи такі слова її заспокоять і підтримають. Хоча можна зрозуміти обох. Адже, за фактом, чоловік у небезпеці, але жінці від цього легше не стає. Навпаки, такі слова викликають почуття провини.
Варто зрозуміти, що кожному складно по-своєму. Жінці важко на новому місці: інший побут, труднощі, потреба влаштувати і себе, і дітей. Це складно. Тому знецінювати і применшувати переживання іншого категорично не можна. Ділитися – будь-ласка, порівнювати – навряд чи це буде корисно для вашої пари.
Порада №3 – враховуйте ваші відмінності
Деякі чоловіки у кризовій ситуації можуть дистанціюватися. Вони це роблять не тому, що черстві й не поділяють ваших емоцій, а тому, що їм потрібен час, аби подумати, сконцентруватися, розробити план дій.
Водночас жінки потребують більшої підтримки, уваги, більше розмов і контакту. Якщо в парі по-різному реагують на кризові ситуації, то в ній можуть виникати конфлікти. Оскільки ви краще знаєте свого партнера, або довіртеся йому, або дайте спокій. Ви можете запитати: «Чи можу я тобі чимось зараз допомогти? Не хочу заважати, але й не знаю, як у цій ситуації краще вчинити».
Водночас багатьом жінкам важливо проживати свої почуття вголос. Тому чоловікам було б корисно розпитувати свою кохану, як пройшов її день, чим вона займалася, з якими труднощами стикалася, як облаштовує свій новий побут, справляється з дітьми.
Порада №4 – говоріть та чуйте одне одного
Це — ключове, наголошують психологи. Ті партнери, які давно навчились обговорювати, що їх влаштовує, що ні, навчилися підтримувати одне одного і співпереживати, мають шанси зберегти стосунки в будь-якій кризовій ситуації.
Порада №5 – не сприймайте все на свій рахунок
Будь-яка реакція чи погляд вашого партнера не завжди спрямовані і стосуються вас. Наприклад, візьмемо чоловіка. Він може бути злим і дратівливим. Жінка думає, що це через неї. А йому в цей момент, наприклад, страшно. Тому варто відокремлювати емоції партнера від почуттів до вас.
Порада № 6 – хваліть одне одного
Тому що нам всім зараз потрібна підтримка. Лише від нас залежать зусилля, які ми можемо докласти, щоб зберегти стосунки. Через те щиро зичимо усім парам, щоб ці зусилля дали чудовий результат, щоб ви могли кохати одне одного ще багато-багато років!
Мені б тільки тебе обійняти
«Тату, коли ти повернешся?», «Коханий, чекаємо вдома», «Брате, ти як? Все ок?». Щодня тисячі українців намагаються зв’язатися зі своїми рідними, які вирушили захищати державу від російських окупантів. І хтось отримає у відповідь довгоочікуване: «Сумую за вами, скоро буду вдома», а хтось раз по раз оновлюватиме екран свого смартфона з непрочитаним повідомленням…
Власним досвідом поділилася Олена, котра чекає чоловіка, який служить в ЗСУ.
Для мене війна почалася о 5-ій ранку, зі дзвінка стурбованого шефа. “Олено, сьогодні лишаємося вдома. Почалася війна». Зізнаюсь, спершу не повірила. Спросоння мені здалося, що це якийсь дивний, несмішний жарт, але через кілька секунд почало доходити страшне усвідомлення... Війна...
Розбудила чоловіка, кілька слів про те, що сталося, і от він вже «на телефоні». Комусь дзвонить, з кимось про щось домовляється, одночасно збирає речі. Робить це похапцем, багато чого забуває (через пару днів повернеться уже за рюкзаком і складе все необхідне), наказує збиратись і мені — бо, на його переконання, у нашому місті може бути небезпечно.
Сама думка про те, що я поїду з рідного міста, залишу незрозуміло де його, моїх батьків та бабусю, викликала істерику. І я навідріз відмовилася збирати речі. Чоловік не слухав моїх ридань, наказав через годину бути з сумками, а сам кудись поїхав. Згодом він перетелефонує мені й заспокоїть. Скаже, що то про всяк випадок, розповість, як і куди рятуватися, коли раптом прийдуть орки, і що взагалі робити зараз.
А сам поїхав захищати Україну...
Перші тижні на самоті — це суцільний жах, невідомість і постійні молитви до-цього-не-надто-віруючої.
Так вже повелося, що я з дитинства боюсь темряви, але війна відігнала ці страхи кудись далеко. Бо тепер щоночі, замість того, аби видивлятися якісь примари, я мучилася від переживань. Хотілося швидше заснути, аби на ранок побачити повідомлення від чоловіка: «Усе добре». Хотілося постійно йому дзвонити, але стримувалася. Розуміла: не до цього. Дуже злилася, коли він надовго зникав з мережі. Але то від страху за нього. І щоразу, коли він подавав знак, що в порядку, від серця відлягало.
Згодом стала звикати до цього стану. Страх за коханого нікуди не дівся. Але зараз розумію — він не може інакше. Він би не відчував себе нормально, якби сидів зараз вдома, якби «відкосив» (хоча здоров'я у нього прямо благає залишитися вдома цілком законно, без всяких «відкосів» тощо). Він би не зміг сидіти вдома, розуміючи, що десь там гинуть за нашу свободу його друзі, побратими...
Тепер кожен ранок у мене починається з повідомлення: «Усе ок?» і очікування відповіді, із коротких дзвінків та рідкісних «мемасиків». Буває, що чоловік приїжджає додому, але ненадовго, і щоразу з ним дуже боляче розлучатися...
Та все ж я вірю у Перемогу. Вірю, що скоро це все закінчиться. Він повернеться додому, живий, неушкоджений. І що наші діти не знатимуть того жаху, який переживаємо ми зараз.
А я чекатиму...
— А спиш ночами?
— Ні...
— Кохана, спробуй! Треба!
— А як дзвінок я не почую уві сні?
— Я Місяцем буду тобі із неба!
— А як же спати, коли ти...
— Мовчи, благаю, лиш кохай!
— Не спиш... Не спиш і не їси?!
— Я сильний! Ти лишень чекай!
Ось так проходили розмови...
І він не спав, не спить вона!
Мабуть, не знаєте ви мови,
Якою щебетали ті серця!
ххх
Як замовкнуть гармати і гради,
Й не почуємо свисту ракет,
Я зблизька тебе буду кохати,
А не форму й бронежилет.
Я зітру з тебе весь запах пилу,
Змию згадку про кляту війну,
І віддам тобі всю свою силу,
А безсилля на себе візьму.
ххх
Сказав: “Будь сильна і не плач,
Я повернуся дуже скоро”.
А мене серце, мов палач,
Загнало в невагому кому.
Де ж брати сили для життя?
З яких джерел її черпати,
Коли запитує дитя:
“Коли вже я побачу тата?
Коли нарешті обійму?
Чому плачеш, мамо, ти постійно?”.
Я ж, проклинаючи війну,
Дітей тримаю у обіймах.
Сказав: “Будь сильна і чекай”.
Я буду сильна, обіцяю.
Молюсь за тебе й за наш край,
Щоб чути знов твоє “Кохаю!”.
ххх
Тобі я обіцяю, чуєш, обіцяю,
Що повернусь живим з проклятої війни.
Ми сядемо на кухні, ти завариш чаю,
І стануть вже реальними ці сни...
А поки що сиджу я у окопі,
Щоб не потрапити під міни в небуття.
У нас в бою тут майже все, як в спорті,
Тільки помилка коштує життя.
Я знаю: ти мене чекаєш —
Це добавляє сил іти у бій.
Як я люблю тебе, собі не уявляєш,
І через це я досі ще живий!
ххх
Ну, здрастуй, коханий!
Як справи на фронті?
Хоч іноді чути спів солов’я?
Як часто мружиш очі до Сонця?
Хай буде незламною доля твоя.
Життя у нас тихе, розмірене й мирне.
Вже донечка наша пішла в дитсадок.
Без тебе самотньо, душа скоро звикне
Щоночі ридати, забившись в куток.
А вдень трохи легше: то дім, то робота,
Сусіди новинами серденько рвуть.
Та ти не хвилюйся, настане Свобода!
Прийдеш, і запустимо в небо салют!
А поки тримайся, рятуй Батьківщину.
Співай: "Ще не вмерла..." в запеклім бою,
І згадуй малесеньку нашу дитину,
Яка всім говорить: "Я Тата люблю!".
Добраніч, коханий! Піду подрімаю,
А зранку напишу нового листа.
Цілую і міцно тебе обіймаю!
З любов’ю-повагою — дружина твоя.
ххх
Ти усмішкою зігріваєш світ.
Прошу тебе, ти тільки не зламайся.
Багато щастя буде, лиш повір,
А всім проблемам знову посміхайся.
Прошу тебе, не плач і не журись.
Пройде війна, і знову зійде Сонце,
А ти наперекір всім їм — живи,
На повну, так як тільки ти і хочеш.
І кожен день закохуйся в життя,
Воно одне — і більше вже не буде.
Цінуй себе, люби себе і знай,
Що все пройде, а інше — відбудуєм!
Про війну — з гумором
Помирає старий бандерівець і кличе до себе священника, щоб висповідатися:
- Хтів би, святий отче, висповідатися перед тим, як помру...
- То кажіть, чим прогнівили Господа Бога нашого?
- Та, вбив 26 москалів, 24 кадирівців, підірвав...
- Зачекайте, ви спочатку висповідайтеся, а про добрі справи пізніше поговоримо!
ххх
По масовій втечі з Криму можна зробити висновок: росіяни вірять в ЗСУ.
ххх
- Скажи щось по-довоєнному, треба заспокоїтися.
- Без маски не обслуговуємо...
ххх
“Після 40 все тільки починається”, — заявив Генштаб ЗСУ в ранковому зведенні.
ххх
Зайшов сьогодні в магазин біля дому, щоб купити кавуна. Сказали: “Не беріть цей імпортний, почекайте пару тижнів — завезуть херсонські”... Почекаю!
ххх
Триває підготовка до навчального року в Україні. Рекомендації МОН України на навчальний рік.
Дії вчителя: 1. Відчинити вікно. 2. Узяти стінгер. 3. Збити ракету. 4. Зачинити вікно. 5. Продовжити урок.
ххх
Продам вишиванки мешканцям Криму. Дорого!
ххх
Оголошення на паркані в селі “Куплю 2-3 полонених москалів для роботи на городі в осінній період”.
ххх
В моїй голові цілий день ревуть сирени з перервами на... “Ой у лузі червона калина...”.
ххх
9 днів — 9000 москалів. В день — по тисячі. Така “Вовина тисяча” мені більше подобається.
Сторінку підготувала Галина ЦЮРА.
Кохання переможе війну!
А я чекатиму...
Залишити коментар