Кожен із нас у ці тривожні дні, коли триває російсько-українська війна і божевільний путін щоденно обстрілює наші мирні міста і села, прагне хоча б на хвилину відволіктися від тривожних думок і знайти ліки для душі.
Нам, волинянам, це зробити простіше, аніж мешканцям інших регіонів країни. Передовсім тому, що живемо в чудовому краї лісів, рік та озер. Та й погода перших днів жовтня сприяє гарному настрою і бажанню побути на лоні природи.
Саме тому багато наших земляків у минулі вихідні масово вирушили на “тихе полювання”. Слава Богу, грибів цьогоріч вродило чимало, і тільки лінивий або немічний не скористався багатющими дарами лісу. Особливою популярністю в грибників користується так звана “буцинська гора”, розташована на берестейській трасі. Щоправда, нині капітально реставрована і колись надзвичайно жвава, вона майже порожня. Війна і відсутність руху до українсько-білоруського кордону даються взнаки.
Нарешті, вдалося знайти час і можливість побувати у цій мальовничій місцині, добре знайомій ще з далекого минулого, коли вирушав сюди мотоциклом. З тих пір тут зміни відбулися, але не настільки, щоб забути грибні місця. Пройшовши ними, буквально за годину вдалося назбирати декілька кошиків грибів. “Вполювали” з членами сім’ї і білих, і червоноголовців, і підберезовиків, і всюдисущих маслюків, і елітних рижиків . Словом, запас на зиму, яку нам обіцяють непростою, зроблено.
Коли вже виїжджали з лісу, почули звуки далеких вибухів. “Не переживайте, — заспокоїли тутешні люди. — Це тренуються наші. Адже кордон не так і далеко”.
Подумалося: дай, Боже, щоб ці постріли залишилися тільки навчальними...
Михайло КУЗЬМУК.
На світлинах: фотоспогади про ліс.
Фото автора.
Ліс лікує душу
Кожен із нас у ці тривожні дні, коли триває російсько-українська війна і божевільний путін щоденно обстрілює наші мирні міста і села, прагне хоча б на хвилину відволіктися від тривожних думок і знайти ліки для душі.
Нам, волинянам, це зробити простіше, аніж мешканцям інших регіонів країни. Передовсім тому, що живемо в чудовому краї лісів, рік та озер. Та й погода перших днів жовтня сприяє гарному настрою і бажанню побути на лоні природи.
Саме тому багато наших земляків у минулі вихідні масово вирушили на “тихе полювання”. Слава Богу, грибів цьогоріч вродило чимало, і тільки лінивий або немічний не скористався багатющими дарами лісу. Особливою популярністю в грибників користується так звана “буцинська гора”, розташована на берестейській трасі. Щоправда, нині капітально реставрована і колись надзвичайно жвава, вона майже порожня. Війна і відсутність руху до українсько-білоруського кордону даються взнаки.
Нарешті, вдалося знайти час і можливість побувати у цій мальовничій місцині, добре знайомій ще з далекого минулого, коли вирушав сюди мотоциклом. З тих пір тут зміни відбулися, але не настільки, щоб забути грибні місця. Пройшовши ними, буквально за годину вдалося назбирати декілька кошиків грибів. “Вполювали” з членами сім’ї і білих, і червоноголовців, і підберезовиків, і всюдисущих маслюків, і елітних рижиків . Словом, запас на зиму, яку нам обіцяють непростою, зроблено.
Коли вже виїжджали з лісу, почули звуки далеких вибухів. “Не переживайте, — заспокоїли тутешні люди. — Це тренуються наші. Адже кордон не так і далеко”.
Подумалося: дай, Боже, щоб ці постріли залишилися тільки навчальними...
Михайло КУЗЬМУК.
На світлинах: фотоспогади про ліс.
Фото автора.
Кожен із нас у ці тривожні дні, коли триває російсько-українська війна і божевільний путін щоденно обстрілює наші мирні міста і села, прагне хоча б на хвилину відволіктися від тривожних думок і знайти ліки для душі.
Нам, волинянам, це зробити простіше, аніж мешканцям інших регіонів країни. Передовсім тому, що живемо в чудовому краї лісів, рік та озер. Та й погода перших днів жовтня сприяє гарному настрою і бажанню побути на лоні природи.
Саме тому багато наших земляків у минулі вихідні масово вирушили на “тихе полювання”. Слава Богу, грибів цьогоріч вродило чимало, і тільки лінивий або немічний не скористався багатющими дарами лісу. Особливою популярністю в грибників користується так звана “буцинська гора”, розташована на берестейській трасі. Щоправда, нині капітально реставрована і колись надзвичайно жвава, вона майже порожня. Війна і відсутність руху до українсько-білоруського кордону даються взнаки.
Нарешті, вдалося знайти час і можливість побувати у цій мальовничій місцині, добре знайомій ще з далекого минулого, коли вирушав сюди мотоциклом. З тих пір тут зміни відбулися, але не настільки, щоб забути грибні місця. Пройшовши ними, буквально за годину вдалося назбирати декілька кошиків грибів. “Вполювали” з членами сім’ї і білих, і червоноголовців, і підберезовиків, і всюдисущих маслюків, і елітних рижиків . Словом, запас на зиму, яку нам обіцяють непростоКожен із нас у ці тривожні дні, коли триває російсько-українська війна і божевільний путін щоденно обстрілює наші мирні міста і села, прагне хоча б на хвилину відволіктися від тривожних думок і знайти ліки для душі.
Нам, волинянам, це зробити простіше, аніж мешканцям інших регіонів країни. Передовсім тому, що живемо в чудовому краї лісів, рік та озер. Та й погода перших днів жовтня сприяє гарному настрою і бажанню побути на лоні природи.
Саме тому багато наших земляків у минулі вихідні масово вирушили на “тихе полювання”. Слава Богу, грибів цьогоріч вродило чимало, і тільки лінивий або немічний не скористався багатющими дарами лісу. Особливою популярністю в грибників користується так звана “буцинська гора”, розташована на берестейській трасі. Щоправда, нині капітально реставрована і колись надзвичайно жвава, вона майже порожня. Війна і відсутність руху до українсько-білоруського кордону даються взнаки.
Нарешті, вдалося знайти час і можливість побувати у цій мальовничій місцині, добре знайомій ще з далекого минулого, коли вирушав сюди мотоциклом. З тих пір тут зміни відбулися, але не настільки, щоб забути грибні місця. Пройшовши ними, буквально за годину вдалося назбирати декілька кошиків грибів. “Вполювали” з членами сім’ї і білих, і червоноголовців, і підберезовиків, і всюдисущих маслюків, і елітних рижиків . Словом, запас на зиму, яку нам обіцяють непростою, зроблено.
Коли вже виїжджали з лісу, почули звуки далеких вибухів. “Не переживайте, — заспокоїли тутешні люди. — Це тренуються наші. Адже кордон не так і далеко”.
Подумалося: дай, Боже, щоб ці постріли залишилися тільки навчальними...
Михайло КУЗЬМУК.
На світлинах: фотоспогади про ліс.
Фото автора. ю, зроблено.
Коли вже виїжджали з лісу, почули звуки далеких вибухів. “Не переживайте, — заспокоїли тутешні люди. — Це тренуються наші. Адже кордон не так і далеко”.
Подумалося: дай, Боже, щоб ці постріли залишилися тільки навчальними...
Михайло КУЗЬМУК.
На світлинах: фотоспогади про ліс.
Фото автора.
Ліс лікує душу
Залишити коментар